Рет қаралды 896
"Час-панич",це вже шоста пісня в моєму доробку на вірші Руслана Леськіва. Хороша, правильна поезія спонукає до того ,щоб перекласти її на мову нот. То ж приємного вам прослуховування!
Час - неначе панич: має гарну тростину:
Нею, тихо йдучи, крокам стукає в такт -
Хтось почує в ударах тростини антракт,
А ще хтось - епілог, та останню хвилину.
Час - немов той пісок у південній пустелі -
Поміж пальців тече й тане десь в міражах:
Йдеш до них, часто губишся в свої слідах-
Тільки ро́ки довкола - мов дюни та скелі…
Час - бігун-марафонець. Він дихає а спини,
І той подих вже можна відчути на старті:
Це змагання покаже - чи ми чогось варті...
А, ще, знаєш, для нас час - давно не години:
Наш лік часу так схожий на гарні етюди -
В них ми вчились єднати спокійне й шалене
Десь між серця ударів й відлунням у вени...
Цей лік часу захований гли́боко в груди!
Час від часу наш час тихо йде на перони,
І стоїть без тростини, заплющивши очі -
Він вслухається в рейки й колеса щоночі,
Обіймаючи всіх, хто сідають в вагони...
Та цілує - хто йтиме з вокзалу додому...
Потім - знову біжить. Час не знає утоми