Тарас Шевченко «Сон» («У всякого своя доля») | Поема | Слухати онлайн | Аудіокнига

[@ИванИваненко-х2ь]

Сьогоднi 24.02.22 дуже актуально для Украïни.

[@Vermilionaspid]

Слава Украине!

[@ИванИваненко-х2ь]

@@Vermilionaspid ГЕРОЯМ СЛАВА!

[@littledogs2523]

Це як пророчий вірш про Україну.

[@ТатьянаНагорная-ч4н]

Ще більше 26.02.2024

[@st.appendix]

0:24 У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. 0:42 Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. 0:49 А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка, підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки, І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. 0:46 А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. 0:58 А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята; "Нехай,- каже, Може, так і треба". Так і треба! бо немає Господа на небі! А ви в ярмі падаєте Та якогось раю На тім світі благаєте- Немає! немає!

[@defenestration2713]

Приємно слухати, дуже гарно!

[@goofywipen4940]

Те саме відчуття, коли знаєш історію і розумієш про що йдеться мова: Доканала, про окріпаченя 1783. Вольного гетьмана замучив в кайданах - це про Демьяна Многрішного (першого гетьмана котрого було заслано до Сибіру). Також, про Полуботка та інших..

[@denisromanovskiy5849]

+++ нарешті повна версія!!!

[@СофіяКовальчук-щ8х]

Летим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зострічає. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють. Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. І все-то те, вся країна Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зострічає... І нема тому почину, І краю немає! Ніхто його не додбає І не розруйнує... І все-то те... Душе моя, /268/ Чого ти сумуєш? Душе моя убогая, Чого марне плачеш, Чого тобі шкода? Хіба ти не бачиш, Хіба ти не чуєш людського плачу? То глянь, подивися; а я полечу Високо, високо за синії хмари; Немає там власті, немає там кари, Там сміху людського і плачу не чуть. Он глянь, у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих; а он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають! Бо його, бач, трохи! А онде під тином Опухла дитина, голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне.

[@nataliagolovko7893]

Хахаха , я это учу на завтра)))

[@annavladimirovna7164]

@@nataliagolovko7893 і я))💘

[@СофіяКовальчук-щ8х]

@@annavladimirovna7164 я вивчила половину цього вірша, хоча мала вивчити повністю і вчителька поставила 11 😳😳😳

[@НадіяТимощук-ф4я]

3:40

[@rovergame5452]

@@СофіяКовальчук-щ8х axax

[@avosyau]

От души, а то я запутался во всех ударениях. Теперь смысл понятен)

[@v1rusuk253]

Летим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зострічає. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють. Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. І все-то те, вся країна Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зострічає... І нема тому почину, І краю немає!

[@ЖекаПисаренко-б7ф]

спасибо чел благодорю тебе я подготовился к уроку

[@ireneeltec8898]

Скільки вже років пройшло але й досі дуже актуально 💙💛

[@LadyInHat]

Не знаю, чому "Сон", це не сон, а реальність.

[@Каріна-Каріна]

Любіть Україну

[@olexandryanchuk5589]

1:08 -В того є ім'я по перше. По друге не тільки храми а ще школи для християн, трохи попускає кріповласників і за часи Миколи І кріпатство понизилось з 57% до 35%. 12:23 -цариця була психічно хвора бо пережила "Восстание Декабристов" під час цього вона від страху впала на коліна і в свому щоденнику вона писала "людьми была заполнена вся площадь. Когда я упала на колени. Я так молилась, так я ещё никогда не молилась Чисто моя думка і скарга до Т.Г.Ш. не хотів нікого образити

[@ms.alex3loy373]

У всякого своя доля І свій шлях широкий, Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки, - І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята. «Нехай, - каже, - Може, так і треба». Так і треба! бо немає Господа на небі! /266/

[@cs_ms4676]

Наконец-то не шипящий микрофон)

[@pshlun]

О да..по факту

[@valentynka-h2c]

8:41 (для мене) дякую за відео✨

[@stacey__]

Отак, ідучи попідтинню З бенкету п'яний уночі, Я міркував собі йдучи, Поки доплентавсь до хатини. А в мене діти не кричать І жінка не лає, Тихо, як у раї, Усюди божа благодать - І в серці, і в хаті. Отож я ліг спати. А вже підпилий як засне, То хоч коти гармати, І усом не моргне. Та й сон же, сон, напричуд дивний, Мені приснився - Найтверезіший би упився, Скупий жидюга дав би гривню, Щоб позирнуть на ті дива. Та чорта з два! Дивлюся: так буцім сова Летить лугами, берегами, та нетрями, Та глибокими ярами, Та широкими степами, Та байраками. А я за нею, та за нею, Лечу й прощаюся з землею: "Прощай, світе, прощай, земле, Неприязний краю, Мої муки, мої люті В хмарі заховаю. А ти, моя Україно, Безталанна вдово, Я до тебе літатиму З хмари на розмову. На розмову тихо-сумну, На раду з тобою; Опівночі падатиму Рясною росою. Порадимось, посумуєм, Поки сонце встане; Поки твої малі діти На ворога стануть. Прощай же ти, моя нене, Удово небого, Годуй діток; жива правда У господа бога!"

[@Свят-б2м]

Дякую!

[@ВікаДемченко-ж8ф]

0:24 початок

[@МаксимОнищук-в8н]

красіво

[@ВячеславВітковський-п2ю]

Сумна доля😢

[@МОСКОЛЯКУНАГИЛЯКУ-ч5ь]

дякую....

[@ВикторияЦарикова-н4и]

0:24

[@ЮрийКоротеев-ц3з]

Современно,актуально,трагично.

[@ЯрославСавчук-ш6ж]

Це для себе😉- 3:40 - 5:32

[@AnimeTyan-c4x]

зрозумів😉

[@СергВИТОС]

Как про сегодняшний день, схватили - скрутили и в армию одиноких бедолаг.

[@Allah_Iisus]

0:25

[@БонданПеревізний]

Дякую

[@Гобба-с7щ]

16:43 17:39

[@nataliagolovko7893]

3:40 )))

[@piglooanimalmoments2184]

И что?

[@nataliagolovko7893]

@@piglooanimalmoments2184 это для себя -_- , я его учила , и слушала , дабы память развить

[@lIIIlIllI]

Спасибо тебе за таймкодик)

[@lIIIlIllI]

@@nataliagolovko7893 как сдала?)

[@jacktaylor2693]

Жиза,на завтра надо с этого отрывка

[@winchestertim9568]

18:33

[@СофіяБондарчук-п9щ]

3:45 Соловейко в темнім гаї Сонце зострічає. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють. Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. І все-то те, вся країна Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зострічає... І нема тому почину, І краю немає! Ніхто його не додбає І не розруйнує... І все-то те... Душе моя, Чого ти сумуєш? Душе моя убогая, Чого марне плачеш, Чого тобі шкода? Хіба ти не бачиш, Хіба ти не чуєш людського плачу? То глянь, подивися; а я полечу Високо, високо за синії хмари; Немає там власті, немає там кари, Там сміху людського і плачу не чуть. Он глянь, у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих; а он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають! Бо його, бач, трохи! А онде під тином Опухла дитина, голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне.

[@СергійКоваль-б7ь]

Проротство...й путлер й мертвечук проглядається, і колобаранти и найглядачі...

[@saint.anne1789]

0:24 , 2:06

[@marialitynska1]

1:02 2 стовпчик

[@marialitynska1]

0:25 початок

[@marialitynska1]

1:22 останній як ягнята

[@КарпінськийМаксим]

👍👍✊

[@whataniceguyiam]

18:45

[@anastasiaiavs]

0:25 2:06

[@ЕлизаветаПятничко]

3:44

[@n.j7432]

00:25-1:49

[@hurka6900]

3:41

[@alinabuldey5174]

3:40 3:49 3:57 4:05 4:18 4:26 4:35

[@hurka6900]

00:06

[@ЛуізаШавкун]

Спасибо большое !😛🐞🐝🐢😷

[@s.s.6134]

10:14

[@adelina__]

16:43

[@МаксимОнищук-в8н]

рон

[@Бджілка-е7з]

Раз добром нагріте СЕРЦЕ вік не прохолоне! Серце, а не сонце.... неправильно читає читець. А наголоси неправильні!!! Хотіла переслати, та передумала, бо погане читання, без душі, та й без почуття....

[@ВасильНужний]

Хоч би трохи потренувався перед тим як записувати.

[@ВасильНужний]

Чому так непрофесійно? Чи й так пройде.

[@lalaassst]

Произношение конечно такое

[@ci3cq7cc5j]

Жах

[@zhygalskaevilbunny]

Жахливе прочитання. Шевченка так читати не можна!

[@МарияИгнаткина-ж7р]

Летим. Дивлюся, аж світає, Край неба палає, Соловейко в темнім гаї Сонце зустрічає. Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють. Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. І все то те, вся країна, Повита красою, Зеленіє, вмивається Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зустрічає… І нема тому почину, І краю немає! Ніхто його не додбає І не розруйнує… І все то те… Душе моя, Чого ти сумуєш- Душе моя убогая, Чого марне плачеш, Чого тобі шкода- хіба ти не бачиш, Хіба ти не чуєш людського плачу- То глянь, подивися; а я полечу Високо, високо за синії хмари; Немає там власті, немає там кари, Там сміху людського і плачу не чуть. Он глянь,- у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають, З шкурою знімають, бо нічим обуть Княжат недорослих; а он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають! Бо його, бач, трохи! а онде під тином Опухла дитина, голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне.

[@СвітланаКовальчук-х5д]

Дякую

[@saint.anne1789]

‌У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає,- Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. ‌Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка, підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки,- І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. ‌А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! ‌Як ягнята; «Нехай,- каже,- Може, так і треба». Так і треба! бо немає Господа на небі! А ви в ярмі падаєте Та якогось раю На тім світі благаєте? Немає! немає! Шкода й праці. Схаменіться: Усі на сім світі - І царята і старчата - Адамові діти. ‌І той... і той... а що ж то я?! Ось що, добрі люди: Я гуляю, бенкетую В неділю і в будень. А вам нудно! жалкуєте! Єй-богу, не чую, І не кричіть! Я свою п'ю, А не кров людськую!

[@пыпып]

0:24

[@xiaominote749]

У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка, підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки, І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята; "Нехай,- каже, Може, так і треба". Так і треба! бо немає Господа на небі!

[@sofiakanonik2607]

0:27 1:07

[@sofiakanonik2607]

1:19

[@superstarfool448]

0:49

[@artur_012]

0:23

[@ОлександраПереродова]

0:24 1:48

[@СоломіяКвятковська]

3:36

[@hurka6900]

0:26

[@НікітаМарушка]

7:13

[@emoook4869]

2:06

[@Вікторія-у3о]

У всякого своя доля І свій шлях широкий, Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки, - І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята. «Нехай, - каже, - Може, так і треба». Так і треба! бо немає Господа на небі! /266/ А ви в ярмі падаєте Та якогось Раю На тім світі благаєте? Немає! немає! Шкода й праці, схаменіться. Усі на сім світі - І царята, і старчата - Адамові діти. І той... і той... А що ж то я? Ось що, добрі люди: Я гуляю, бенкетую В неділю і в будень. А вам нудно! жалкуєте! Єй-богу, не чую. І не кричіть! Я свою п’ю, А не кров людськую!

[@landarinamandarina1505]

У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка, підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки, І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!..А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята; "Нехай,- каже, Може, так і треба". Так і треба! бо немає Господа на небі! А ви в ярмі падаєте Та якогось раю На тім світі благаєте? Немає! немає! Шкода й праці. Схаменіться: Усі на сім світі - І царята і старчата - Адамові діти.

[@каринабудяк]

0:23

[@каринабудяк]

0:40

[@каринабудяк]

0:58

[@zaprezz]

7:13

[@Лілія-в2л]

0:25 2:05

[@hoangfamily5068]

0:23

[@v1rusuk253]

У всякого своя доля І свій шлях широкий, Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки, - І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята

[@kikiro.s]

3:43

[@sofiakanonik2607]

1:42

[@tamilagrinenko2871]

0:25

[@eventli139]

У всякого своя доля І свій шлях широкий: Той мурує, той руйнує, Той неситим оком За край світа зазирає, Чи нема країни, Щоб загарбать і з собою Взять у домовину. Той тузами обирає Свата в його хаті, А той нишком у куточку Гострить ніж на брата. А той, тихий та тверезий, Богобоязливий, Як кішечка, підкрадеться, Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазурі в печінки, І не благай: не вимолять Ні діти, ні жінка. А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята; "Нехай,- каже, Може, так і треба". Так і треба! бо немає Господа на небі! А ви в ярмі падаєте Та якогось раю На тім світі благаєте- Немає! немає! Шкода й праці. Схаменіться: Усі на сім світі - І царята і старчата - Адамові діти. І той… і той… а що ж то я-! Ось що, добрі люди: Я гуляю, бенкетую В неділю і в будень. А вам нудно! жалкуєте! Єй-богу, не чую, І не кричіть! Я свою п'ю, А не кров людськую!

[@ВладиславКомаров-х9ж]

0:25

[@илюша-и4ф]

3:40

[@ПавлушаК]

0:25

[@YES-ir4uh]

4:55

[@Evelina.Gangan]

0:23

[@МарияИгнаткина-ж7р]

3:40