"У любім селі" - вірш Людмили Плєвако (читає автор)

У любім селі
У кожного з нас є місця на землі:
Куточки за містом, у любім селі,
Де все навкруги метушні протидіє,
Де серце співає, душа молодіє.
В куточках таких зупиняється час
І тиха задума торкається нас.
Довкола краса зачаровує очі,
І очі блищать, милуватись охочі.
Там стежка гаряча, мов чай із шипшини.
Там трави буяють, цвіте конюшина,
Стрункі ясени задивляються скоса,
Як верби у річці зволожують коси.
Там кумкають жаби, зозуля кує
І тихо, спокійно на серці стає
Так, нібито мліє душа, релаксує.
І спокій такий їй на диво пасує.
На небі неспішно гуляють хмарки -
Дивлюся й збираю докупи думки.
Там сіно духмяне лоскоче грайливо
І сонцем зігріті гойдаються сливи.
В куточках таких у хвилини замрії
Стають значно ближчими зорі і мрії.
Там тиша просочена співом пташиним,
Мов тістечка джемом з малини й ожини.
Тому полюбляють дорослі й малі
На лоні природи, у любім селі
Погожими днями частенько бувати,
Натхнення і сили в природи черпати.
©Людмила Плєвако, 05.07.2023