Українські народні мелодії у виконанні на закарпатській дримбі.

Рет қаралды 8,989

Ярослав Мартинович

6 жыл бұрын

Пікірлер: 15

@user-rc5mr3rk7r 2 ай бұрын

Супер !❤

@psk9794 3 жыл бұрын

Цікаво, дякую! На все найкраще!

@user-ep9xz4qn4w 3 ай бұрын

Клас!!❤

@andrijponomar 5 жыл бұрын

Ой-йой, гарно!

@aleKobraz 8 ай бұрын

Яка цікава штука. І дуже круте виконання! Дякую)

@RosalinaUA 2 жыл бұрын

Браво! По всій живій душі йде! Будьте в радості і записуйте ще свою гру на дримбі)

@user-hu1uh7iu7l 5 жыл бұрын

ЛЕГЕНДА ПРО АНЮТИНУ ГОРУ Анна виросла така красна, така чарівна, що їй пари небуло по всій Буковині. Як вийде в неділю чи в свято на толоку, то сопілки й цимбали аж захлинаються від утіхи, а парубків ніби ще одне сонечко осяває. Але дівчина танцює тільки із своїм коханим легінем і його побратимами. Вони так витанцьовують, що й не бачать, як у селі неначе з-під землі виросли три верхівці - турок, татарин, а з ними - молодий боярчук. Зненацька турок підходить до неї і кладе руку на її плече й каже: - «Маєш танцювати тільки зі мною»... Подивилася Аничка на свого коханого та й каже йому: - «Кинь цього магометника в яр». Хлопець хапає турка за барки, тягне до крутого яру й кидає його туди з такою силою, що яничар летить аж у річечку, яку віднині турки називатимуть Карапчевом - чорною річкою. Музика не замовкає. Толока аж гуде від веселої тропотянки. Анну просить до танцю побратим її коханого. А приблудний татарин не може відвести очей від неї. -« Мусиш зі мною танцювати». - «З татарським псом не танцюю», - відказала Анна. Вона обертається до побратима свого коханого. Візьми татарина за чубрину і кинь у той яр... Не минуло й хвилини, як татарин опинився на дні глибокого яру. Музика так грає, що на тополях аж листя лопотить. Анну просить до танцю другий побратим її коханого. А всі легіні дивляться тепер тільки на молодого боярчука - хочуть знати, що він робитиме. Але той не просить Анну до танцю, а сідає на коня і так пришпорює його, що за хвильку зникає. Раптом Анна підносить руку вгору. Музиканти затихають. -« Боярчук утік звідси, щоб покликати на нашу голову турків і татарів. Нам треба братися за зброю». Легіні повірили Анні і за короткий час поприходили з шаблями, сокирами, вилами, довбнями. Музика грає далі, але танці вже не такі жваві, як раніше. Всі напружені у чеканні битви з ворогом. Незабаром з'являється величезна ворожа зграя. Легіні й дівчата міцно стискають зброю в руках і з люттю дивляться, як наближаються вороги. Бій був нерівний. Падають одні за одними легіні й дівчата. Зостається лише красуня Анна. Вороги задумали схопити її живою. Та Анна завзято борониться. Добирається до високої гори. - «Люба горонько, земле рідна, захисти мене від цих звірів, порятуй від страшної ганьби»... Гора почула благання дівчини і розкрилася. Але лише на мить, встигнувши прийняти тільки тіло Анни. Її довга русява коса, якою грався вітер, заплуталася між дерев і трав. Але магометники не змогли схопити її, бо коса стала раптом сріблястим струмком, що заспівав тужливу пісню про вроду дівчини Анни. kzbin.info/www/bejne/n5W3pWqeipqYr68