Казка з дитинства. Тоді вона мені здавалася чимсь моторошно страшним😮
@Ганна-з4ц10 күн бұрын
дуже дякую за казочку. Мені 77 років. А цю казочку мені розповідала мама. Вона їх знала багато. Пряла вечорами, або ткала на верстаті і розповідала казки. А ми мотали цівки і, як зачаровіні, слухали. Більшість казок я позабувала, а цю памятаю. І ще трохи памятаю про Трьох братів Кіндратів, як вони їхали в поле орати. Про Бабу Ягу, про чоловіка Сашку. А потім, поки була жива, розказувала мама казочки моїм дітям.Н діти вже і мультики дивились. А як ми були малі (в 50 роках минулого століття) то телевізора не було. Внас навіть світла не було. Вечором запалювали керосинову лампу. Ну хай те все не вертається. І хай скоріше закінчиться ця, нікому не потрібна війна. Ще раз дякую за мандрівку в дитинство.