Відкрита лекція - Досвід війни: як українці відчувають свою приналежність?

[@АннаВласенко-щ9ы]

Дякую.

[@ОлександрІльченко-б4ч]

Досвід війни і його осмислення та сприйняття постають питаннями перед кожним хто захоплений у вир подій, які відбуваються в Україні і світі. Виклики постають перед кожним і відповідно дії і вчинки є часто емоційними тож дякую за рефлексії які дають змогу пережити різні травматичні події

[@ЛейлаМагеррамова-ж5с]

Дякую

[@ОльгаМарченко-в6о]

Дякую за ваш погляд на питання! Хочу додати свої думки на тему причетності до війни, як думки українки, що зустріла війну вже будучи за кордоном, та ще ні разу не поверталась в Україну. Я багато роздумувала про ці події з точки зору того, що я в цьому всьому залишаюсь ніби відстороненим спостерігачем, не тільки війни, а й взагалі - довелось за 9 місяців вже змінити 5 країн, та при цьому воєнна реальність напротязі всього часу відчувається досить близько. І ваша лекція ось які думки принесла. Я вважаю, що причетність, будь яка - це ілюзія. Люди за всю історію свідомого існування любили створювати якісь комьюніті та породжувати в собі причетність до цього - я - демократ, я - феміністка, я - борець за права лгбт, я - поляк/білорус/росіянин/українець, я - волонтер, я - біженець, я - жертва війни, я -учасник бойових дій..я, я, я... По суті, все це - форми і процеси життя, а суть у цьому всьому одна - причетність до життя. В мене є відчуття ніби формулюючи і виражаючи причетність до чогось конкретного людина сама собі наче каже - "я живу, я живий". В міжнародному праві є формулювання "театр бойових дій". У Шекспіра є строки "все наше життя - театр". Ми усі граємо якісь ролі, і відчуття причетності, як на мене, це така ж роль, така собі гра нашого его. Я причетний, значить я цінний, достойний, визнаний. Якщо я не причетний, - мене виженуть з племені, тому я маю бути хоч якось причетний. Тобто, виходить що причетність для мене - це коктейль з ілюзії его та програми нашої ДНК (яка завжди прагнула бути визнаною всередині племені, щоб вижити). Чи відчуваю я свою причетність до війни? Ні, хоч я і доначу, і проявляю позицію в соцмережах і в кожній новій домівці вішаю синьо-жовтий стяг. Та і при четність до ковіду я також не відчувала. Я відчуваю причетність до життя, в усіх його формах. Тіно, хочу ще окремо подякувати за вашу лаконічну подачу, вас приємно слухати 🙂 З нетерпінням чекаю ваших лекцій на курсі "Практична Антропологія" 🌿