В віршах _ Василь Стус - Чого ти ждеш?

[@vvirshah]

send.monobank.ua/jar/9vGK8mCR5R Якщо маєте бажання, то можете підтримати (частина коштів піде на допомогу постраждалим від обстрілів в моєму місті - місті Нікополь Дніпропетровської області, а також на донати військовим)

[@valovyiable]

Дякую за популяризацію творчості українських класиків👏👏👏🇺🇦 Актуальні як ніколи.

[@vvirshah]

Дякую за цікавість

[@ЯрошенкоЖеня]

Це неймовірно 👏 дуже круто ви поклали на мелодію! Вже не злічити стільки прослухано мною. Повага!!!

[@volodymyrvelihorskyi5453]

Сильно! Дякую за розвиток українського контенту в ютубі! Слава Нації 🇺🇦🇺🇦🇺🇦

[@tarasomelch4908]

Супер! Бомба!!!

[@ЯринаСтебельська]

Не має слів це бомба

[@ОленаПалагна]

Скільки загублених душ. 😢😢😢😢😮

[@КорицяРецепти]

Чого ти ждеш? Скажи - чого ти ждеш? Кого ти виглядаєш з-перед світу? Кого ти сподіваєшся зустріти, а най і стрінеш - віри не доймеш? Тамтого світу закуток глухий, а в ньому жінка, здумана зігзиця, шепоче спрагло: боже, най святиться, о най святиться край проклятий мій. Ще видиться: чужий далекий край і серед степу, де горить калина - могила. Там ридає Україна над головою сина: прощавай. І плачуть там, видушуючи з себе сльозу навмисну, двоє ворогів, радіючи, що син той не любив ні України, ні землі, ні неба. І всує хилиться висока тінь чужого болю. Пустинь України безмежнішає в цьому голосінні, аж перемерзла луниться глибінь опівнічна. Кого ж ти, демон зла, кленеш, кленеш, кленеш і проклинаєш? Кого з самого себе викликаєш? Свою недолю? Грудочку тепла під попелом століть? Кого ж ти ждеш? Невже сподієшся колись дожити, щоб мовити чеканню: Все. Ми квити. Ти забираєш, буцімто даєш.

[@КорицяРецепти]

Щиро дякую! ❤