"Valse mélancolique" ("Меланхолійний вальс") Ольга Кобилянська | Аудіокнига

"Valse mélancolique" ("Меланхолійний вальс") Ольга Кобилянська | Аудіокнига | Повністю

Рет қаралды 25,462

Жыл бұрын

«Valse mélancolique» («Меланхолійний вальс») ─ новела української письменниці Ольги Кобилянської. Це історія життя трьох жінок, які думками та світовідчуттям не вписувалися у формат пересічних жінок того часу.

Пікірлер: 20

@chytayemo-razom Жыл бұрын

До вашої уваги новела "Меланхолійний вальс" Ольги Кобилянської. Це історія життя трьох товаришок (вчительки, художниці та піаністки), долі яких склалися по-різному. Як і багато інших творів Ольги Кобилянської, новела має значною мірою автобіографічний характер. Письменниця порівнювала своє життя з життям однієї з героїнь твору Софії Дорошенко. У листі до Осипа Маковея від 17 лютого 1898 р. вона писала: «Прочиталисьте „Valse mélancolique“ і знаєте історію мого життя. Се моя історія. Більше не кажу нічого» (ІЛ, ф.14, № 139). Приємного слухання!

@annahryniuk Жыл бұрын

дуже приємний та затишний твір, не віриться що це від авторки Землі

@user-bb9rt5pq2q 15 күн бұрын

Дякую за чудове прочитання "Меланхолійного вальсу"! Це було прекрасно

@chytayemo-razom 15 күн бұрын

Дякуємо за підтримку ❣️💞📚📖

@rostyslavr Жыл бұрын

Чудова книга і читання, дякую. Деякі моменти: 1:02:03 - Ганнуся описує неохайність Софії. 1:06:52 - почуття Ганни. 1:21:00 - сповідь Софії. Інструмент гордості. 1:40:12 - примирення з життям. Май.

@Victoria-kp6ny 2 ай бұрын

Лайк каналу! Дякую! Талановита Кобилянська своєю новелою розчулила мене! ❤

@chytayemo-razom 2 ай бұрын

Щиро дякуємо за відгук ❤️💞❤️

@apollinaria3389 Жыл бұрын

1:23:58 До того розцвіту моєї душі потребувала я лише кілька слів його любові, - ми ніколи не говорили про любов до себе... вона існувала між нами лише німою музикою... так, як цвіт потребує не раз лише легкого подуву вітру до повного розвитку, без огляду на те, що пізніше настане; але він не вимовив їх. Мав їх у душі, носив їх у голосі, носив в очах, але - не вимовив... і я шукала причини тої мовчанки, що мене вбивала, шукала... ні! Шукаю її ще й тепер - і не можу її віднайти! Витрясла йому всі лелії зі своєї душі під ноги, а він не пізнав їх. Думав, що то такі цвіти, котрі в'януть і в воді відживають наново. Але одні лелії не оживають насвіжо в воді... Не розумів мене. Характеру моєї любові не зрозумів.