Рет қаралды 34,207
Народився Василь Симоненко на Полтавщині в селищі Біївці 8 січня 1935 року у сім’ї колгоспників. Розпочав писати вірші у студентські роки, що стало його життєвим покликанням. За його життя було видано тільки одну збірку “Тиша і Грім” та казку для дітей “Цар плаксій та Лоскотрон”. Такі відомі роботи поета, як “Лебеді Материнства”, ”Ти знаєш що ти людина”, “Подорож у країну навпаки”, “Земне тяжіння” та інші були виданні після його смерті, за сприянням близьких друзів. Симоненко про свій поетичний стиль говорив так: “Є щось у мене від діда Тараса і прадіда Сковороди”. Прожив письменник лише 28 років. Помер 14 грудня 1963 року від раку нирок.
✔ Батько Василя зник невдовзі після його народження. Виховували майбутнього генія мати та дідусь.
✔ Школу Симоненко закінчив із золотою медаллю та став студентом факультету журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка.
✔ Працював на Черкащині у газетах : «Черкаська правда», «Молодь Черкащини» та «Робітнича газета» в якості кореспондента.
✔ У важкий для України час, багато віршів Василя Симоненка не опубліковували, та ті, які допускалися до друку, коригувалися. Адже у його творчості присутня гостра сатира щодо радянської влади та возвеличення любові до рідної землі.
✔ Разом зі своїми друзями Симоненко займався питаннями розкриття злочину Сталіна проти українського народу. Сміло йшов на ризики, які загрожували його життю.
✔ Влітку 1962 року письменника заарештовують. Його сильно побили, в основному постраждав хребет та нижня частина спини. Побої міліціонерів прискорили розвиток раку у поета.
✔ Одружився Василь зі своєю коханою Людмилою 27 квітня 1957 року. Жінка не розуміла такого пристрасного захоплення літературою свого чоловіка. У них народився син Олесь.
✔ Перед смертю Симоненко написав заповіт до спілки письменників України, із проханням подбати про його родину та матір.
✔ Поет був нагороджений Шевченківською премією посмертно, уже в незалежній Україні.
✔ У багатьох містах нашої країни є вулиці на честь Василя Симоненка. В Черкасах та рідному селі поета функціонують музеї. Іменем поета названо п’ять премій: Літературна премія «Берег надії» імені Василя Симоненка (1986-2013), Літературна премія імені Василя Симоненка НСПУ (1987-2010), Всеукраїнська літературна премія імені Василя Симоненка (2012), Лубенська районна літературно-мистецька премія імені Василя Симоненка (2000), Журналістська премія імені Василя Симоненка (2012).
Василь Симоненко «Можливо, знову загримлять гармати...»
Можливо, знову загримлять гармати,
І танк зімне пшеницю на лану,
І буде плакать і журитись мати,
Коли сини ітимуть на війну.
І хтось востаннє поцілує милу,
І хтось сльозу непрохану змахне,
А може, дехто втратить віру й силу,
Своє життя рятуючи одне.
Але не я… Я квизнути не стану,
Хоч як не буде боляче мені, -
За нашу землю, дорогу й кохану,
Я рад прийнять на себе всі вогні.
За тих дітей, що бігають до школи,
За матерів, змарнілих у труді,
За рідні наші верби довгополі,
За наші дні, прекрасні й молоді.
І тут ні сліз, ні відчаю не треба,
І тут не треба страху і ниття -
Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя.
22.06.1955
_________________________
Світлини - із мережі Інтернет
Запрошую Вас до перегляду інших віршів, створених Василем Симоненко:
• Василь Симоненко «Лебе...
• Василь Симоненко «Я за...
#пророцтво #віршіукраїнською #україна #вірші #вірш #віршідлядітей #віршідлядуші #віршіпрожиття #мояукраїна #ріднамова #українськівірші #батьківщина #українською #українськамова #віршпроукраїну #віршізізмістом #віршіпрожиття #аудіовірш #декламація #читання #declamation #всебудеукраїна #readings #всебудедобре #сучаснапоезія #нуш #сучаснаукраїнськалітература #мійукраїнський #мійсвіт #українська_література #поезіяукраїнською #поезія #поезія_вірш_вірші #україна #українська_мова #украінці #українськаозвучка #українськалітература #війна_в_україні #війна #війнапротиукраїни #воїн
Щиро запрошую Вас на мій канал, присвячений Україні та українській поезії - приєднуйтесь, підписуйтесь - тут найкращі вірші)