Рет қаралды 6,472
Серце Василя Стуса зупинилося в ніч проти 4 вересня 1985 року в радянському таборі для політвʼязнів Пермської області.
***
Менi здається, що живу не я,
а iнший хтось живе за мене в свiтi
в моїй подобi.
Нi очей, нi вух,
нi рук, нi нiг, нi рота. Очужiлий
в своєму тiлi. I, кавалок болю,
I, самозамкнений, у тьмущiй тьмi завис.
Ти, народившись, виголiв лишень,
а не прирiс до тiла. Не дiйшов
своєї плотi. Тiльки перехожий
межисвiтiв, ворушишся на сподi
чужого iснування.
Сто ночей
попереду i сто ночей позаду,
а межi ними - лялечка нiма:
розпечена, аж бiла з самоболю,
як цятка пекла, лаконiчний крик
усесвiту, маленький шротик сонця,
зчужiлий i заблуканий у тiлi.
Ти ждеш iще народження для себе,
а смерть ввiйшла у тебе вже давно.
Василь Стус
Читає: Марія Гончар
Музика: Любов Лукіна
ФБ: / goncharmary
Якщо бажаєте підтримати творчий канал, то це можна зробити декількома способами.
Наприклад, подивитися відео, поставити вподобайку, написати коментар.
Або поширити читання в соціальних мережах.
Більше читань на вірші Стуса:
Василь Стус «Верни до мене, памʼяте моя…» | Марія Гончар #віршіукраїнською #література
• Василь Стус «Верни до ...
Василь Стус «Боже, не літості - лютості…» | Марія Гончар
• Василь Стус «Боже, не ...
Василь Стус «Як добре те, що смерти не боюсь я» | Марія Гончар #вірші #віршіукраїнською #література
• Василь Стус «Як добре ...
Василь СТУС «Куріють осені багаття…» | Марія Гончар #стус #вірші #поезія #література #стусвірші
• Василь СТУС «Куріють о...