Рет қаралды 2,874
• Микола Гоголь (1809-18...
Твори Миколи Гоголя на моєму каналі.
Читає Лілія Мироненко.
"Гоголь - це трагічна постать, і трагічний був її кінець. Цей трагізм не дав йому спокою й після смерти". Його називали і моралістом, і викривачем пороків суспільства, і бачили його ледь не патріотом-націоналістом та революціонером. У Гоголя була суперечлива вдача, він тяжко сприймав критику, боявся неприйняття публікою його творів, що могло би вплинути на його літературну кар'єру, постійно сумнівався, був схильний перебільшувати будь-що і це тримало його в постійному напруженні, боровся не тільки з дійсністю, що його оточувала, а й з самим собою. Така ж двоїстість була властива його творчості. Звідси походить: Гоголь - великий гуморист,
Гоголь - меланхолік, Гоголь - містик, Гоголь - реаліст, основоположник натуральної школи в письменстві, Гоголь - «обличитель гнусной россейекой действительности», Гоголь - релігійний фанатик, жертва цього фанатизму
У світлі цього для нас стають зрозумілими думки самого Гоголя про своє дводушництво, що він їх висловив у листі до Смирнової наприкінці свого творчого життя (1844 р.), і що призвело до цілих даремних, дискусій: Хто Гоголь? Чий він?
«Скажу вам, що я сам не знаю, яка в мене душа «хохлацька» чи «російська». Знаю тільки, що аж ніяк не дав би переваги «малоросіянінові» перед «русским», ані «русскому» перед «малоросіяніном». Обидві природи щедро обдаровані від бога і як навмисне, кожна з них окремо має в собі те, чого не має друга». З передмови до збірки.