Внутрішньом'язова ін'єкція (intramuscular injection

Внутрішньом'язова ін'єкція - це один з видів парентерального введення лікарських засобів, при якому препарат всмоктується із скелетної мускулатури після попередньої доставки його туди через голку шприца.
Фармакологічний ефект при в/м ін’єкції розвивається протягом 10-15хв , що швидше ніж при підшкірному веденні, оскільки м'язи мають кращу ніж підшкірна жирова клітковина систему крово та лімфотоку, але не так швидко як при в/ венному застосуванні .
Внутрішньом'язові ін'єкції використовують для введення як водних, так і олійних розчинів та суспензій. Зазвичай вводять препарат в об’ємі до 3-х мл. Безпечним вважається об’єм не більше 10 мл.
Типовими місцями для внутрішньомязових ін’єкцій є великі сідничні м"язи, м’язи передньобокової поверхні стегон та дельтовидні м’язи. Місце ін’єкції слід обирати виходячи з віку, стану пацієнта, а також властивостей препарату та його об’єму.
Сучасні погляди на в/м ін’єкцію поступово змінюються. Особливо це стосується доречності застосування цього шляху введення, оскільки в/м ін’єкція супроводжується досить сильним відчуттям болю, та має ряд ускладнень. Тому цей шлях бажано застосовувати тільки за відсутності альтернативи.
Звичний, так званий дорсоглютеальний підхід визначення оптимального місця для уколу шляхом поділу сідниці на квадранти також є застарілим. Верхньозовнішній квадрант сідниці все ж має сітку досить крупних судин, близькість до нервових стовбурів та виражений шар п/ж клітковини. Виконуючи тут ін’єкцію є висока загроза гематоми, травми нерву та введення препарату не в м’яз а під шкіру.
Сьогодні пропонується так званий вентроглютеальний підхід:
Для визначення місця ін’єкції наприклад в праву сідницю пацієнта кінчик вказівного пальця своєї лівої кисті слід прикласти на праву верхню передню ость клубової кістки, розвести пальці руки, пересуваючи середній палець як найдалі до заду, не відриваючи вказівний палець. Утримуючи вказівний палець на тому ж місці, поверніть руку таким чином, щоб підвищення великого пальця лягало на великий вертлюг стегнової кістки. Місцем ін’єкції є нижня 1/3 трикутника, що утворений вказівним та середнім пальцями. Для визначення місця ін’єкції на лівій сідниці використовують праву руку.
Ін’єкції в сідницю виконуються виключно в лежачому положенні пацієнта.
Ще одним місцем для в/м ін’єкції є м’яз Vastus lateralis, який зазвичай використовується для щеплень у дітей. М'яз розташований на передньобічній поверхні стегна і саме його середня третина використовується для введення препаратів.
Ін'єкція в стегно може бути виконана як в лежачому, так і в сидячому положенні пацієнта.
Для ін'єкцій в дельтовидний мяз використовують його середню частину. Для визначення точки ін'єкції необхідо спуститись вниз від акроміального відростка на ширину 2-3-х пальців. Пацієнт при виконанні ін'єкції в дельтовидний м'яз може сидіти або лежати.
Об'єм шприца не є принциповим і визначається об'ємом препарату, що необхідно ввести. Однак принциповим є вибір голки.
При виборі розміру голки враховуються вага пацієнта, його вік, кількість жирової тканини, в'язкість ліків та місце ін'єкції.
Водний розчин можна вводити за допомогою голки розміром від 20G до 25G. В'язкі, або масляні розчини можна вводити голками розміром від 18G до21G.
Довжина голки визначається місцем введеня, віком та вагою пацієнта. Худому дорослому може застосовуватись голка довжиною від 16 до 25 мм, а пацієнту із зайвою вагою голка від 25 мм до 38 мм. Дітям використовують більш короткі голки.
ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ
1.Визначаємось із місцем ін'єкції;.
2. Обов'язковою є пальпація місця уколу з метою виявлення можливих інфільтратів чи ущільнень після попередніх ін’єкцій, якщо такі виконувались.
4. 2. Місце ін’єкції двічі протирають спиртовими серветками спочатку широко від центру, далі безпосередньо місце майбутньої ін’єкції.
5. Заповнений ліками шприц тримають правою рукою так, щоб V палець притримував муфту голки, а інші пальці своїми кінчиками утримували циліндр шприца.
5. І та II пальцями лівої кисті злегка розтягують та фіксувать шкіру з підшкірною жировою клітковиною у відповідній ділянці.
6. Перпендикулярно до поверхні шкіри швидким рухом вводять голку на необхідну глибину, проколюючи при цьому шкіру, підшкірно жирову клітковину, фасції досягаючи товщі м'язу. Потрібно стежити шоб голка була уведена не повністю і над шкірою лишалася її частина не менше ніж 0,5 см.
7. Ліву руку прибирають .
8. Після уведення голки в тканини лівою рукою необхідно потягнути поршень шприца на себе і перевіти, чи не потрапила голка в просвіт кровоносної судини, тобто кров не повинна
надходити у шприц. При появі крові в шриці його необхідно злегка підтягнути назовні і повторити пробу.
9. Натискаючи на поршень I пальцем лівої руки повільно вводять лікарський препарат у м’яз.
10.До місця ін’єкції лівою рукою прикладають спиртову серветку і швидким рухом виймають голку.
Голка, шприц та матеріал утилізовують.

[@user-vr4bl2kt7i]

Вподобайка і підписка українського контенту

[@user-vr4bl2kt7i]

Як собі самому робити уколи?

[@user-rz5zj5kq2t]

Якщо Ви не маєте медичної освіти, то самолікування може зашкодити. Звісно є великий прошарок людей не медиків, які практично щодня самостійно виконують собі ін'єкціі ( ін'єкції інсуліну). Але і в цьому випадку вони попередньо проходять відповідне навчання. Робити собі вдома наприклад антибіотик, не є доречно, оскільки сьогодні є такіж ефективні їх пероральні форми. Більше того, той хто сам собі вводить самостійно призначені препарати повністю бере на себе відповідальність за можливі ускладнення, в тому числі й смертельні. Якщо ж людина знає що робить, то для самостійного виконання собі підшкірної ін'єкції обере передню стінку живота, а для внутрішньом'язової - передньобічну поверхню стегна, користуючись класичними методиками маніпуляції. Самостійне виконання собі в/в ін'єкцій заборонено.