"Вольтер'янець"(1896), Дніпрова Чайка. Слухаємо українське!

Вольтер'янець - вільнодумна людина.
"Характерний для багатьох народних анекдотів та казок конфлікт між селянином і служителем релігійного культу набуває своєрідної інтерпретації в оповіданні письменниці «Вольтер’янець» (1896). Воно красномовно свідчить про міцні й глибокі народнопоетичні витоки арсеналу образотворчих засобів, вироблених Дніпровою Чайкою: до художньо-образної системи твору органічно ввійшли порівняння й метафори, перифрази й гіперболи, тавтологічні вислови, антонімічні й синонімічні ряди, створені за фольклорними зразками. Трансформувавши мотиви ряду фольклорних творів антиклерикального й антирелігійного спрямування, Дніпрова Чайка написала цілком оригінальне соціально-психологічне оповідання, герой якого правдошукач-«вольтер’янець» посів почесне місце в ряду образів нових людей, виписаних українськими прозаїками кінця XIX - початку XX ст". І. Немченко
"Дніпрова Чайка - Людмила Олексіївна Березіна-Василевська (1861-1927) народилася в селі Карлівка, тепер Зелений Яр на Миколаївщині, у сім'ї священика, де глибоко шанували народну творчість. У 1879 році вона закінчила Одеську приватну жіночу гімназію. Потім вчителювала, посилено вивчала українську мову, літературу, зокрема творчість Т. Шевченка.
В умовах, коли самодержавство забороняло викладання рідної мови у школах і вищих учбових закладах, не дозволяло друкувати українські книжки, Дніпрова Чайка стала на захист знедоленого народу, української культури і мови. Вона написала чимало віршів, оповідань, лібрето дитячих опер.
Разом зі своїм чоловіком стала активним членом Херсонської громади, пропагує твори Т. Шевченка, передових російських письменників, за що зазнає переслідування з боку влади. За цих обставин Дніпрова Чайка переїздить на Київщину, продовжує багато і плідно працювати: писати вірші, оповідання, збирати фольклор. У цей період вона знайомиться з М. Лисенком, М. Старицьким, Оленою Пчілкою, Лесею Українкою.
Наприкінці 1895 року родина Василевських повертається до Херсона. Тут Дніпрова Чайка знову бере активну участь у громадській діяльності, за що її у 1905 році заарештовують. Останні роки тяжко хвора письменниця жила в родині старшої дочки Оксани, яка працювала лікарем на Київщині. 1927 року письменниця померла.
Літературна спадщина Дніпрової Чайки невелика за обсягом, але вагома своїм реалістичним змістом, демократичними ідеями. Краща її частина по праву входить у духовну скарбницю українського народу.
Талант письменниці високо оцінили І. Франко та М. Коцюбинський" (з інтернету).

[@boikoandrii]

Мало хто піднімає (ще й прямо) питання існування бога в українській літературі. А вона змогла! Крута! Дякую

[@user-ow8ty2wb7u]

І знову маємо українця: допитливого, працьовитого, думаючого і з почуттям гумору.

[@ijatsarenko8700]

Які високі помисли тривожили простих українців, хай і небагатьох (думаю і зараз не всі переймаються цим питанням).Авторка,живучи серед народу, спостерігала різні типажі ,і завдяки великому таланту ,описувала в своїх творах.Короткі оповідання Чехова,Буніна та інших класиків рос. літератури широко відомі у світі,а чому наші діячі культури не популяризують нашу Українську класику,щоб наш народ знали не лише завдяки іменам футболістів та боксерів.Прикро.Каналу подяка ще за одну перлину нашої літератури.

[@kotkopupitos2167]

Дякую за прочитання. Посміявся від душі. Завдяки Вам відкрив для себе до цього незнайомого мені автора.

[@seolana]

Дуже цікаве оповідання. І гарне озвучення вашим голосом. Які наші письменники геніальні.

[@milaniayurasova8718]

Дякую. Питання, питання, питання Одні і тіж.

[@leonrenk8853]

Лілії Хвала, геніально прочитано!

[@user-dy7wq2gv3h]

Дякую Вам.

[@user-vl9eu8di2h]

Цікаво.