Володимир Самійленко. «До неньки», «Україні». Аудіо-твори (Аудіо-проєкт «Читай рідне. Читай рідною»)

Чернігівська обласна бібліотека для дітей у рамках проєкту «Читай рідне. Читай рідною» до 160-річчя від дня народження Володимира Самійленка пропонує вам аудіо-читання його поезії «До неньки» та «Україні» (уривок) у виконанні Володимира Цимбалія.
3 лютого 1864 року у містечку Великі Сорочинці на Полтавщині народився Володимир Самійленко, поет-лірик, драматург та перекладач, мовною культурою якого захоплювався Іван Франко. Все, що він написав, присвячувалося Батьківщині, яку безмежно любив.
Він був позашлюбним сином поміщика Івана Лисевича та кріпачки Олександри Самійленко. Виховувався у родині близького приятеля родини Гоголів Олексія Трохимовського. Навчався у Київському університеті. Увійшов до літературно-мистецького гуртка «Плеяда». Товаришував із Лесею Українкою, Оленою Пчілкою, Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким. Він плідно працював і друкувався у часописах «Зоря», «Дзвінок», «Літературно-науковому віснику». Володимир Самійленко у свій час став знаним в Україні поетом.
1906 року Іван Франко з Михайлом Мочульським зібрали друковані й недруковані вірші поета 1884-1906 рр. і видали їх у Львові за його власним прізвищем під заголовком «Україні» з передмовою Франка. Своєю назвою збірка наголошувала на основній творчій темі Самійленка.
Протягом 1893 - 1917 років життя поета було пов’язане з Чернігівщиною. Він працював нотаріусом, хоч і не полишав писати. Перебуваючи у Чернігові відвідував «суботи» у Михайла Коцюбинського, де збиралася місцева творча інтелігенція.
Підтримав Українську революцію 1917 - 1921 років, працював у різних Міністерствах УНР. Після приходу більшовиків до Києва був змушений виїхати з міста, намагаючись десь осісти. У цей час він бідував, намагався заробити на прожиття перекладами. Хворий на саркому, за рік до смерті він перебрався до Києва. Помер у Боярці 12 серпня 1925-го.
Не вельми значний за обсягом, творчий доробок письменника надзвичайно різносторонній у жанровому відношенні, а його високий художній рівень забезпечений, крім оригінального вродженого таланту, ґрунтовною літературною освітою і обізнаністю в царині світової літератури та наполегливою роботою. Він досягнув високої досконалості в ліричній творчості, в гумористиці й сатирі, драматургії, прозі.