"Залізна родина". Історія залізничниці Ніни Марченкою

Пані Ніна Марченко 46 років пропрацювала на залізниці, вона квитковий касир на станції Святошин. З початком повномасштабного вторгнення росії вона разом з рідними та односельчанами потрапила в окупацію у власному домі, у селі Загальці, що біля Бородянки. Під час окупації залізничниця пережила багато: російські військові погрожували пані Ніні та її сусідам автоматами, катували, забороняли виходити з двору. У Ніни Григорівни окупанти відібрали телефон і посилали донці, яка з онуками виїхала до Польщі, погрози та знущання.
Село постійно обстрілювали з танків та артилерії, не було продуктів, можливості приготувати їсти: коли один зі снарядів розірвався в кількох метрах від її будинку, Ніна Григорівна дивом лишилася живою, а от оселя постраждала: вибиті вікна, пошкоджені стіни та дах.
Одразу після деокупації Загальців пані Ніна з чоловіком доньки взялися за відновлення будинку, і все ніби почало налагоджуватися, але тут нове нещастя: під час будівництва зять впав з висоти і після 54 днів у комі помер. «Якби зять не помер, то ми б швидко все полагодили, а так одній дуже складно», - ділиться пані Ніна.
Щоб допомогти залізничникам, які постраждали від повномасштабної війни, Укрзалізниця створила фонд «Залізна родина». Пожертвувати туди кошти може будь-хто, хто бажає підтримати залізничників. Саме цей фонд надав Ніні Григорівні 50 тис. грн, яких вистачило на те, щоб вставити вікна та полагодити дах. Також вдалося відремонтувати побиті снарядами стіни. Зараз Ніна Марченко продовжує відновлення будинку і дуже дякує всім, хто їй допомагає та підтримує.
⠀
ℹ️ Дізнатись більше про фонд «Залізна родина» та допомогти залізничникам, постраждалим від війни, можна тут ➡️ zalizna-rodyna.uz.gov.ua/inde...