Зоряна Дибовська (YAGODY) - “шлях самурая”, український Донецьк, етніка та Євробачення

Рет қаралды 4,643

2 ай бұрын

Роблю інтервʼю нового формату - змістовні розмови про актуальне, розбір типажу гостя або важливих тематик, повʼязаних з ним.
Я запросила Зоряну з @yagodyofficial не просто так. З неї почалась історія гурту. Це той момент, коли ти не розумієш, чому життя людини за біографією (а згодом і життя гурту) склалось саме так. Чому після навчання у Львові людина обирає їхати на схід. Ти не знаєш, чи є за цими життєвими поворотами історія чи твоє питання прозвучить дуже дивакувато. А потім ви сідаєте записувати, і гостя сама розказує про свій досвід - про життя «західнячки» на Донеччині, українську етніку та шлях самурая, який не закінчується ніколи.
#Євробачення #інтервʼю #YAGODY
Підтримати мене можна тут:
Приват - 5457082225384184

Пікірлер: 69

@yplsch 2 ай бұрын

Друзі, на даному етапі це буде останнє інтервʼю на каналі. При бажанні підтримати мене можна тут: Приват - 5457082225384184 Buy me a coffee - www.buymeacoffee.com/yplsch

@victoriapl1077 2 ай бұрын

Привіт юльця❤

@yplsch 2 ай бұрын

@@victoriapl1077 Привіт, зайченя

@victoriapl1077 2 ай бұрын

💗

@rafter2795 2 ай бұрын

Супер. Я отримала насолоду від культурного екскурсу в Донецьк. Зоряна - неймовірна співрозмовниця.

@user-ts2hb2si8x 2 ай бұрын

Співати на возі їдучи по селу чи полю - це начебто володіти краєм! Дякую, що нагадали дитинство!

@user-ex3sz2gi7l 2 ай бұрын

Пам'ятаю як Зоряна приїхала нам допомогти поставити виставу "Украдене щастя" у Сєвєродонецьку (Луганський театр), після 14-го. Тоді мене вразила її енергія, те як вона надихала всіх, і мене в тому числі! Я тоді ще був ще тим "шалтабалтаєм"..) Але зараз згадуючи нашу зустріч, нашу спільну роботу.. Це було круто! Мрію ще попрацювати з цією неймовірною талановиттю жінкою.

@Iryna0307 2 ай бұрын

Моя мама, сестри мами, брати, моя бабуся співала на голоси українські народні пісні в Одеській області. І я, коли була малою дитиною, запам'ятала їх багатенько. Українські народні пісні - це якийсь неймовірний світ 💙💛🌻❤️

@user-kq6zd7wf3t 2 ай бұрын

Нації помирають не від інфаркту - спочатку їм відбирає мову. © Ліна Костенко Вподобайка за цікаве і корисне відео ! 🇺🇦✌️🏻

@annalypunova247 2 ай бұрын

Я від Рагулівни. Дякую за цікавий етер. Потрібно більше розказувати про Донецьк 2005-2014 періоду. Особливо про Євро-2012 І порівнювати із сьогоденням. Слава Україні!

@annalypunova247 2 ай бұрын

@xfdrsqy23ydsa а що саме вам не подобається? Зайшла по рекомендації пані Тетяни. А так і не знаю, коли б цей етер потрапив би в рекомендоване і Чи подивилась би. Бо часу обмаль на перегляд KZbin, а контенту цікавого досить багато, так що іноді доводиться робити вибір, що саме дивитися.

@yari4079 2 ай бұрын

От давайте тільки без узагальнень! Я корінна Донеччанка, на момент 2014 року мені виповнилось 19 років. Я ніколи не вважала себе росіянкою, як і моя сімʼя та й я це ніколи не чула від свого оточення. В садочку, в мене збереглись фотографії, ми танцювали у вишиванках під українські пісні. В 2012 всі були на Донбас Арені під українським прапором та співали Червону Руту. Про кутю з рису чую вперше від гості! Ніхто не показував, що понад 10 тисяч осіб вийшли на проукраїнський протест, кілька людей було зарізано прихильниками «мира»! Всю ту шушваль в Донецьк звозили автобусами бо зна з відки! А коли нагнали чеченву, то вже сильно не помітингуєш. Наша театральна трупа була набагато крутіша за київську! Наш “Lady nights” був неперевершений, не те що лайно з Владом Яною

@olgatomenko1828 2 ай бұрын

Та до чого тут узагальнення? Гостя розповідає про свій досвід у Донецьку і своє сприйняття. І, до речі, вона згадує про той же мітинг, що і ви, а також наголошує, як же це важко було в Донецьку робити тим людям, що вийшли. Цим людям повага, але ж то далеко не всі, тому і так важко. Ну, а що про кутю з рису ви вперше чуєте, то дивно. Бачу інших коментаторів з Донеччини, що підтверджують. І в Києві трапляються люди, що кутю роблять з рису

@lemun2799 2 ай бұрын

І я з Донецьку. І цікаво , що я росла, чула й міркувала рос мовою, і знала що моя «родіна» - Україна! Як і більшість. Були такі які мали родичів, чи батьків з росіі і хотіли там жити (точно таких було НЕ більша частина, може в театрі були орієнтири в той бік). Після Євро12 мало хто хотів поїхати. Визнаю, що союз отой радянський придумав на свою користь «течію студентів на навчання та практику» добре.. це дуже вплинуло на склад населення нашої неньки. І я їла кутю з рису, мої родичи з Сумщини , Чернігівщини та Білорусі. І памʼятаю театральні вистави українською. І тема мови ніколи не хвилювала. Працювала в бухгалтерії і вела документацію українською.

@yari4079 2 ай бұрын

@@olgatomenko1828 в моїй сім'ї і бульбашці, про рисову ніхто ніколи не чув, не готував і не споживав. Вам дивно, що я не молорос і готувала українську кутю з перловки/ пшениці? Тому і кажу, не узагальнуйте. По Донецьку в основному судили по малороському бидлу

@sweetlodymyrivna 2 ай бұрын

Я жила в Донецьку в ті самі часи як і Зоряна. Був смішний момент - коли ми туди приїхали я на перехресті Театрального пр. з Університетською (це неподалік від театру) спитала якусь жінку як кудись пройти і була дуууже здивована коли вона мені дуже гарною українською відповіла. Я була надзвичайно приємно здивована. Але то було лише раз)) Ось думаю - це точно була Зоряна))

@telatama 2 ай бұрын

Дякую!! Дуже круте інтерв’ю! Так багато цікавого та мова, просто чудова!!

@user-nw8el1tb5s 2 ай бұрын

Дякую, що ви є. Підтримка якісного українського контенту. Слава Україні.

@ritakirieieva2335 2 ай бұрын

Дякую за чудове інтерв’ю, цікаву розмову з неймовірною Зоряною🙏🏼🤍 Ви робите велику справу, а Зоряна та Yagody це унікальне майбутнє творчої України👏🏼

@yavdokiya 2 ай бұрын

Дякую,дуже цікава розмова❤❤❤❤❤Слава Україні!!!

@irynashved225 2 ай бұрын

Цікава розмова. Щиро дякую вам за працю. Так тримати.

@oksanan2952 2 ай бұрын

Підтримка якісного українського контенту! Смерть ворогам

@user-fn9pz7fd7d 2 ай бұрын

У моєму рідному Слов'янську з дитинства ми носили вечерю, святили паски, співали українських пісень на свята. Кутя , правда, була з рису - це точно))), але традиції були і є суто українські. Звісно, трохи відрізняються обряди в різних землях, але тим і славна Україна - своїм різномаїттям! І ще під час померанчевої революції в Слов'янську ходили люди з померанчевими стрічками. А яка наука була в Донецьку!

@dzvenyslava 2 ай бұрын

Дуже сподобалось інтерв’ю. Продовжуйте, цікаво буде дивитись.

@Valeriia_Mocharska 2 ай бұрын

Юля, вітаю, на мою думку ви чудово впорались із завданням «розкрити гостя із нестандартної сторони», бо навіть я (хороша подруга Зоряни) не знала таких подробиць про її буремне життя в Донецьку)) Зоря, ти чудова в кадрі😍❤️

@user-nm8pm6ou9r 2 ай бұрын

Скажи?) Дивлюся і думаю, чому ми не розпитували Зоряну про Донецьк, про той період! Так цікаво слухати! Чудове інтерв’ю! Дякую🙌 Зоряно, ви прекрасна💕

@yplsch 2 ай бұрын

Лєра, дякую❤️ Обіймаю:)

@e.1862 2 ай бұрын

Пані Юля, дякую за чудове інтерв'ю. Було приємно слухати і дізнатися про цей гурт 😊

@mamamanana1195 2 ай бұрын

Дякую за українську пісню❤

@user-lg1sc3mp6z 2 ай бұрын

Дякую за цю натхненну розмову!❤ І за теплі спогади про Донецьк!🇺🇦

@sweetlodymyrivna 2 ай бұрын

Юліє, дякую за цікаве інтерв'ю з Зоряною, яку я досі не знала, а тепер полюбила всім серцем)

@neliapav2194 2 ай бұрын

Дякую! Дуже цікаве інтерв'ю, розмова, одна насолода!) Шкода, що останнє, можливо все ж таки крайнє...)))

@Hanna_Mavca_Zavorotna 2 ай бұрын

У Макіївці Донецької області першу українську школу відкрили 1991 р. і закрили 1992 р. на Радколонії, обґрунтувавши закриття малою кількістю учнів. В 1993 р. моя школа набрала паралельно україномовний у російськомовний класи. Туди знову до першого класу прийшли двоє хлопців із тієї першої школи. Класи набрали маленькі та дали батькам вибір: об'єднати в україномовний або російськомовний клас. Батьки обстояли україномовний. Туди пішов мій молодший брат. У 2007 р. нашу школу закрили. Знову таки, бо мало учнів. Другий молодший брат пішов до 8 класу сусідньої школи, бо там обіцяли україномовний клас. Та фактично він теж був російськомовний(( А те, що сестра вчилася в "україномовному" класі іншої сусідньої школи мама взагалі дізналася на батьківських зборах вже в 11 класі. Свідомість у нас була, а україномовних шкіл поблизу не було((

@nataliahennessy 2 ай бұрын

Дякую за інтерв’ю! Чудова гостя ❤

@gus_chitae 2 ай бұрын

яка прекрасна гостя! дякую 😊

@victorcool3447 2 ай бұрын

побільше таких гостей і ваш канал буде дуже популярним! ДОспіхів вам усіляких!

@kseniiaafanasieva8783 2 ай бұрын

гарне інтерв'ю дуже!

@kozache_5477 2 ай бұрын

Ось, ці всі традиції я як харківʼянка не бачила, лише в селі під Харковом ми святкували якісь свята і я мріяла про них у місті. Ось на що був попит! Я теж більше не хочу нікого розуміти ти, толерувати і переходити на російську з українцями!

@stunning1991 2 ай бұрын

Дякую за таку роботу 15:04

@user-hb6rf4ur5r 2 ай бұрын

така приємна і цікава гостя. про Ягоди дізналася ще до євробачення, і дуже подобається творчість їх-

@TheRuslana 2 ай бұрын

Дуже цікаве інтерв'ю, насолода слухати, дякую за це😊

@user-jj1by1eq1z 2 ай бұрын

Дякую за інтерв'ю!!!

@synu4ka_ann 2 ай бұрын

Супер!👏👏👏 Єдине - чому так мало? Я ладна декілька годин слухати цю неймовірно цікаву, енергійну дівчину. Дякую за інтерв'ю ❤️🔥

@olenkalena3008 2 ай бұрын

Дякую за чудову розмову!

@user-fy9wx7rk6i 2 ай бұрын

Дякую за це інтерв'ю! Повністю згодна з гостею щодо атмосфери в моєму Донецьку. Добре, що ця людина, проживши 9 років поруч із моїми земляками, трохи краще їх зрозуміла. Дуже добре, що вона знайшла там своє кохання, свого чоловіка😊 Це така своєрідна інтеграція заходу зі сходом. Прикро, що такі випадки скоріше виключення, ніж правило. Говорю про те, що мені болить. Звісно, гурту бажаю зростання, розвитку, наснаги та великого успіху передусім в Україні!

@yuliaapl 2 ай бұрын

Не забуваємо писати коментарі, адже це дуже важливо для розвитку. Всім цьом цьом:)

@nataliiasamoienko7870 2 ай бұрын

Дякую, дуже класний проєкт ❤️ Окремо дякую за запрошену гостю. Цікава та пізнавальна розмова 🫶🏻

@user-be9nh7jm4f 2 ай бұрын

Це так цікаво послухати про різний досвід мого рідного краю. Я з Мар'їнки. Це передмістя Донецька, тому багато хто у нас їздили туди на роботу та навчання. Сама провчилася в Донецьку 8 років, тому вважаю його рідним домом. Так ось у нашій Мар'їнці здебільшого розмовляли суржиком. Російською говорили лише ті, хто часто бував у обласному центрі. Пам'ятаю, що моя російська дуже сильно відрізнялася від донеччан, бо я дуже "гекала" й "шокала". Свята завжди святкували всією великою родиною. Збиралися здебільшого в бабусі. Завжди багато готували смачного. Поки бабуся та її подружки були молодше часто за столом звучали українські пісні, на жаль, потім перестали співати за вечерею. Кутя у нашій родині, дійсно, була з рису)) але без неї не обходилося жодне Різдво) Колядувати, щедрувати діти ходили, але це було не костюмоване дійство. Просто діти співали й збирали смаколики. На Великдень завжди пекли паски (мама часто згадувала, як моя прабаця пекла їх величезними партіями, а потім їх роздавали всім сусідам і знайомим). Усе обов'язково святили в церкві. Відвідували церкву лише по великих святах, бо священники в нас були не дуже приємними людьми. Щодо української в Донецьку, вона була. Я це знаю, бо мої викладачі української що в ліцеї, що в університеті розмовляли суто українською завжди. Просто ця українська губилася в тоннах російської. А от щодо ідентичності, дійсно багато хто не розумів, а хто він (з мого оточення так точно, та і я сама до кінця дуже довго не усвідомлювала). У пам'яті закарбувалися назавжди слова моєї одногрупниці: "Все-таки видишь, смогла Украина как-то привить молодежи на той территории любовь к стране. Посмотри, как они отстаивают ее. Почему нам не смогли?" Коли я її почула, не усвідомила сенсу цього вислову. А зараз у мене мурахи від усвідомлення, про що ця фраза.

@linashenkova2799 2 ай бұрын

Дякуємо- це дуже важливо та круто❤❤

@charyna86 Күн бұрын

Дякую за позитив. Спробую пошукати де ви і коли виступаєте, може колись потраплю

@user-sj6me2qi5g 2 ай бұрын

Проблема українців в тому що ми розуміємо російську язику. Треба принципово її не розуміти і тоді те населення буде вчити і переходити на українську мову.

@ivanna167 2 ай бұрын

Фантастична жінка. Дякую вам за цікавий етер

@oksanakh123 2 ай бұрын

Надзвичайно харизматична пані❤

@user-zg8qd3ic6v 2 ай бұрын

Продовження чекаю з нетерпінням. Дякуємо за цікавий контент.

@lenayankovskaya6074 2 ай бұрын

Дякую за чудове інтервʼю!!!

@user-jakomo 10 күн бұрын

Дякую ❤❤❤❤❤

@user-rk7cf9mi6e 2 ай бұрын

Така емоційна і цікава розмова ❤

@lemun2799 2 ай бұрын

Бачу що гостя намагається прям донести як вона завжди пишалась, що вона з Західної частини України)) і це цілком нормально) радію її цьому відчуттю) Отак і я пишаюсь, що народилась на Сході України) і мала саме такий досвід двох мов.. можливо тому, толерантна до різних ситуацій людей. І болить за оце «не розумію і не хочу розуміть». Авжеж )) ось вислів-цитата «рідна мова та, якою співала мати колискову» він в час мого покоління не доречний . Не логічно чекати було від дітей , що вони мають самі обрати як їм розмовляти і куди йти вчитися.

@charyna86 Күн бұрын

Отакої, це єдине інтерв'ю на каналі і воно виявилось останнім 😢 хотіла ще Микитенко послухати, але відео тут немає 😔

@user-dz8ku8oe8h 2 ай бұрын

Захід України, а не західна Україна((((

@user-jh9go7xl4g 2 ай бұрын

Дивно як - виходить, південна Італія існує, а західна Україна - ні))

@Atthegaybargaybargaybar 2 ай бұрын

Я люблю своє, але етніка себе переживає. Коли зʼявилася Даха Браха, я радо хлопала в долоньки і не підтримувала критику стосовно того що це якесь знущання зі свого, а тепер все. Особисто я більше не хочу скакати під звуки предків і підіймати в собі дух українки, я вже знаю хто я, я тепер хочу розвиватись і я хочу щоб музиканти мене мотивували, ось і все. Можливо я така не одна? І немає в цьому ніякої претензії до свого?

@sweetlodymyrivna 2 ай бұрын

Хочу підтвердити слова Зоряни - там реально казали - танкі єдут на Донєцк, правьій сєктор ідьот нас убівать. я відводила дитину до садочка проходячи повз СБУ де стояв автоматчик а на зворотньому шляху зустрічала схвильовану няню з нашого двору яка бігла збирати речі бо правьій сєктор же її приб'є. Я не розуміла і це мені було смішно. Але зайшла в магазин і там продавчиня те саме терла. Я ходила на пл. Леніна на мітинг і там в нас кидали каміння, палки стрьомні люди а міліція стояла і нічого не робила. Я боялася йти додому з прапорцем в руках - ховала його під куртку. Якось таксисту сказала що я бандерівка, а він так на мене зиркнув. Я була з малою дитиною тоді на руках. І не розуміла навіть що це небезпечно. Потім мама моєї донецької подруги розповіла що в дитинстві їх лякали "бандерівцями"