442 КМЛМС Зацвів лісовий смарагдовий килим чистотілу. Хлерівка. Шевченковий край Відео Галини Рибник

#ВікторВдовченко #VictorVdovchenko #ГалинаРибник #HalynaRybnyk Міжн літературно-мистецьке товариство «Світанкові обрії». Міжн Світанкова Школа літературно-мистецької творчості. Київський Міжн літературно-мистецький салон. Міжн науково-популярний, пізнавальний проєкт "Традиції Світанкових" Київського Міжнародного літературно-мистецького салону до 10-річчя заснування Школи і Товариства.
Виробництво Київського міжнародного літературно-мистецького салону. Тексти професора Віктора Вдовченка, відео Галини Рибник. Київ, Україна.
На фото обкладинки: Зацвів лісовий смарагдовий килим чистотілу. Хлерівка. Шевченковий край Відео Галини Рибник
Світанкова Міжнародна Школа релакс-дизайну (Київ, Україна, Європа). Засновник і керівник Галина Рибник
Галина Рибник, Надзвичайний і Повноважний Посол Світанкових в Європі (Чехія, Німеччина, Австрія, Хорватія), активна членкиня Київського міжнародного літературно-мистецького салону, засновник і керівник Світанкової Міжнародної Школи релакс-дизайну (Київ, Україна, Європа).
Нагороджена:
- Найвищою відзнакою Світанкових - Червоною Трояндою з Діамантовим Оком за високий змістовий, дизайнерський і мистецький рівень відео, які достойно презентують Світанкову поезію України, дизайн і мистецтво трьох континентів у багатьох країнах світу.
- Першою Найвищою Світанковою відзнакою "Золотий Світанковий Об'єктив" за створення більше 200 краєвидних відео в Україні, Чехії, Австрії, Німеччині та Хорватії.
- Міжнародною Найвищою Відзнакою - Командорською Світанковою Перлиною І ступеня за серію унікальних авторських відео на морську, озерну і річкову тематику науково-пізнавального, краєзнавчого характеру та релаксуючого спрямування. які достойно презентують Світанковий веб-дизайн у багатьох країнах Європи, Азії, Південної та Північної Америки.
- Заохочувальною Відзнакою "СЕСТРИ-ЕСТЕТИ" За Сестринський Проєкт "КВІТНЕ БУДЛЕЯ ДАВИДА"
- Міжнародною Почесною Відзнакою "ГРАЦІЙНИЙ ВЕБ-ДИЗАЙНЕР" №1 у Міжнародному літературно-мистецькому товаристві «Світанкові обрії» за створення 300 відео, найбільшої кількості серед Світанкових веб-дизайнерів. Відео мають пізнавальний характер, художньо-образну своєрідність і граційність, є міцним фундаментом для розгортання на міжнародному рівні багатьох напрямів у Світанковій веб-дизайнерській та релакс-дизайнерській практиці.
Професійний відеооператор у нових Світанкових серіях відео:
- "Міжнародна Світанкова Вітрильна Веб Академія професора Віктора Вдовченка",
- "Університет Мудрості",
- "Флора і фауна світу".
Вихованка Міжнародної Світанкової Школи літературно-мистецької творчості за напрямом веб-дизайн.
Арттерапевт, релакс-дизайнер за авторськими відеоматеріалами.
.
Професор Віктор Вдовченко, громадський діяч, голова Міжнародного літературно-мистецького товариства «Світанкові Обрії» (Київ), керівник Міжнародної Світанкової Школи літературно-мистецької творчості Товариства (Київ), керівник (господар) Київського міжнародного літературно-мистецького салону, поет, сценарист, філолог, академічний дослідник іміджу, дизайну, реклами у Національній академії педагогічних наук України, доктор філософії в галузі дизайну, старший науковий співробітник НАПН України, головний редактор видань, член Спілки дизайнерів України
#Школалітературноїтворчості #Світанковіобрії #Міжнароднелітературномистецькетовариство #Європа #Yevropa #Українa #Ukraine #KyivMLMS #Svitankovisalony #СвітанковаШкола #Київ #Kyiv #Перемога #УкраїнаПереможе #СлаваУкраїні #СлаваЗСУ

[@ViktorVdovchenko]

@Galynagalaxy - ​ @ViktorVdovchenko. Вікторе Володимировичу, дуже дякую за опис властивості лікування та застосування звичайного чистотілу !!!! @ViktorVdovchenko - @Galynagalaxy Дякую, пані Галиночко, за прекрасне відео про ЧИСТОТІЛ, як гарного представника ЗЕЛЕНОЇ АПТЕКИ УКРАЇНИ! Ті, рослини, які ми бачимо щодня і повсюди, які є звичними для нас - насправді є цілющими. Зцілюючі властивості цих рослин ми не відкриваємо, а повертаємо в доступній інформації із народних, медичних і ботанічних літературних джерел НАРОДУ УКРАЇНИ. Особливо зараз така інформація дуже важлива усім громадянам і воїнам ЗСУ для ЗЦІЛЕННЯ! #СлаваУкраїні #СлаваЗСУ #Перемога #УкраїнаПереможе

[@ViktorVdovchenko]

ДЕЯКІ Ліки Асклепіада включали музичну терапію для заспокоєння

[@ViktorVdovchenko]

#ФІТОТЕРАПІЯ

[@ViktorVdovchenko]

Музей Івана Гончара. Ірина Ігнатенко, кандидатка історичних наук, доцентка історичного факультету київського національного університету імені Тараса Шевченка. НАРОДНА МЕДИЦИНА. #Народнамедицина - важлива #складоваетнокультуринароду. На основі найдавніших емпіричних знань багатьох поколінь і народного досвіду виробилися методи діагностики та профілактики захворювань, своєрідне розуміння причин їх появи, різноманітні способи лікування засобами рослинного, тваринного, мінерального походження. Окреме місце у народній медицині належить #лікуваннюсловом. #Народніуявлення про #причинихвороб можна поділити на #раціональнопояснювані (приміром, #застуда, #харчовеотруєння, #поріз тощо) та #ірраціональнопояснювані (це так звані #наслані, #зроблені, #підкинуті/#підлиті) #недуги. Першу категорію хвороб назагал лікували вдома, застосовуючи рослинними, тваринними, мінеральними засобами. Мало не у кожної господині були свої #рецептидомашньоголікування. Основним напрямом народної терапії було #лікуваннятравами. Здавна наші предки придивлялися до навколишнього середовища й поступово навчилися знаходити у природі ліки від різних недуг, виробили правила збирання, сушіння, зберігання та #застосуваннялікарськихтрав. У народі добре знали, що #активніречовини виробляються і накопичуються в рослинах у певні періоди їх розвитку, тому й заготовляли їх у точно визначений час. Заготовляли #лікарськітрави, орієнтуючись на те, яку частину рослини вважали цілющою - корінь, листя чи квітки. #Листя зазвичай збирали перед цвітінням; #підземнучастину (корені, бульби) - восени чи напровесні; кору ж, навпаки, заготовляли під час руху соків - навесні, а насіння і плоди - у період достигання. #Квіти рекомендувалося збирати на початку цвітіння. Фото: Дівчина в буденному народному вбранні поч. ХХ ст. з м. Костополя на Рівненщині. Фото Ю. Климовича з історико-етнографічного мистецького альбому Івана Гончара «Україна та українці», Том 13 «Волинь», КН-12741/21 Сушили лікарські рослини в сухому, темному, добре провітрюваному місці і в жодному разі не на сонці. Складали трави у бавовняні торбинки, картонні чи дерев’яні коробки, застелені чистим папером, а також у скляні банки з кришками. #Термінзберіганнялікарськоїсировини для трави - рік, для плодів і насіння - два й більше. З рослин українці виготовляли різноманітні #лікарськіпрепарати, зокрема, внутрішнього (#відвари, #настоянки, #соки, #порошки) та зовнішнього (#ванни, #клізми, #примочки, #припарки, #компреси, #мазі) застосування. #Лікувальнідіїбагатьохтрав були добре відомі предкам й їх широко використовували у лікуванні: #полингіркий (#Artemisa_absinthium_L.), #мята (#Mentha_piperita), #лопух (#Arctium_lappa_L.), #підбіл (#Tussilago_farfara), #золототисячник (#Centaurium_minus_Moench), #валеряна (#Valeriana_officinalis), #конвалія (Convallaria_majalis), #материнка (#Origanum_vulgare_L.), #дивина (#Verbascum_thapsifone_Schrad), #деревій або #кривавник, #серпориз, #серпоризнік (#Achillea_millefolium_L.), #подорожниквеликий (#Plantago_major) і #подорожниксередній (#Plantagomedia), #веронікалікарська (#Veronica_officinalis_L.), #ромашкалікарська (#Matricaria_chamomilla_L.), #чебрець (#Thymus_vulgaris_L.), #мучниця (#Arctostaphylos_uva_ursi_L_Spreng), #золототисячник (#центурія, #рута, #цвінтура (#Erythraea_centaurium_L.), #материнка (#Origanum_vulgare_L.), #звіробій (#Hypericum_perforatum_L.) та багато-багато інших. Фото: Літня жінка з с. Феневичі Іванківський р-н Київська обл. в місцевому вбранні на тлі своєї хати. Хата др. Пол. ХІХ ст., фото 1970 р. з історико-етнографічного мистецького альбому Івана Гончара «Україна та українці», Том 6 «Київщина Північна» КН-12734/21

[@ViktorVdovchenko]

Крім #зілля, українці в лікуванні широко використовували й #лікувальнівластивостідерев. Особливо популярними були #береза, #дуб, #горіх, #калина, #сосна, #вільха, #верба. Приміром, #березовийсік, #настоянки на воді або горілці з березового листя вживали як засіб від кашлю. Горілчану настоянку на березових бруньках натирали при ревматичних болях та як ранозагоювальний засіб. Здавна широку лікувальну дію приписували дубу, особливо його корі. Зокрема, її використовували для полоскання горла при хворобах слизової оболонки порожнини рота, при зубних болях, приймали внутрішньо у вигляді відвару при розладах шлунку, кишечника та сечового міхура. #Улікувальнійпрактиці наших предків широко застосовували #овочі, серед яких чи не найперше місце посідали #часник і #цибуля, насамперед проти застудних захворювань. З лікувальною метою наші пращури широко використовували й іншу городину: #картоплю, #моркву, #буряк, #капусту. Так, терту сиру картоплю прикладали до наривів, місць укусу оси чи бджоли, при мозолях, опіках, болях у спині; гарячою картоплею вигрівалися при застуді, прикладаючи її до ніг, грудей. Над вареною гарячою картоплею робили інгаляції. Фото: Колгоспник Йосип Загоруй в своїй пасіці. с. Козлів, Переяслав-Хмельницького р-ну Київської області. Фото з історико-етнографічного мистецького альбому Івана Гончара «Україна та українці», т. 1. «Загальний том». КН-12729/43 У регіонах України, де був розвинений #збиральницькийпромисел (насамперед, Полісся та Карпати), #лісовіягоди (#малина, #суниці, #чорниці, #брусниці) та #гриби також посідали важливе місце у #локальнихмедичнихтрадиціях. Приміром, #чорниці вживали від проносу, зниженні кислотності шлункового соку, каменях у нирках, недокрів’ї. Висушеними білими грибами гоїли рани, нариви, «вавки». Для цього гриби розмочували у воді чи молоці та прикладали до ран. Широко застосовували #ународномулікуванні #засобитваринногопоходження. Загальновідомим є рецепт #вживаннягарячогомолока з різними додатками при застудах: з маслом і медом, з яйцем та маслом, з медом та перцем тощо. В лікуванні використовували #тваринніжири - свинячий, собачий, борсучий, гусячий та ін. Ними переважно розтиралися при застуді, вживали як загоювальні засоби для ран та наривів. Серед #ліківмінеральногопоходження, найбільш уживаними була #рудаглина та #сіль. З глини робили компреси при вивихах і синцях. Із солі - гарячі компреси при застудних захворюваннях, прикладали їх до горла та носа.

[@ViktorVdovchenko]

Другу категорію хвороб - «насланих» - вдома не лікували, а зверталися до професіоналів - #знахарів, які за допомогою особливих магічних обрядів, ритуалів й замовлянь позбавляли від недуги. Загалом українці вірили, що #хвороба - #певнанегативнаенергетичнасубстанція, яка з різних причин може проникнути у тіло. Її «#намовляли» на воду чи горілку, а тоді давали це випити хворому. Вірили, що лихі люди можуть у шкідницьких цілях «#підкидатихворобу з #намовленимиречами, «#підливати» її, #випускатинавітер (#вихор), і тоді ті, хто в нього потраплять, будуть довго й важко хворіти. Саме тому наслані хвороби #знахарі традиційно #виганяли, #палили, #виливали, #викачували, #принижували, #передавали, #залякували за допомогою магічних дій. Приміром, одним із найпоширеніших лікувальних прийомів виведення хвороби з тіла було #викачуваннянакурячеяйце (найчастіше) або на хлібний м’якуш / хлібні «балабушки» / хлібні кульки. Це відбувалося так: знахар качає яйцем або «хлібними балабушками» по всіх частинах тіла, починаючи з голови й закінчуючи стопами. При цьому паралельно виголошували замовляння. Після викачування яйце, як правило, розбивали у склянку з водою, а потім віддавали собаці, щоб «вигавкав» хворобу, або ж виливали туди, «де люди не ходять». Фото: Гончарі за роботою - Степан Здорик праворуч та Давид Хабрика. м. Обухів Київської обл. Фото 1945 р. з історико-етнографічного мистецького альбому Івана Гончара «Україна та українці», т.4. «Київщина Правобережна». КН-12732/31 У лікуванні таких хвороб знахарі широко застосовували різні підручні засоби: #непочатуводу, набрану до сходу сонця; #лікарськітрави, #ніж, #сіль, #мак_видюк (самосійка), а також #культовіречі, освячені в церкві (хрест, ікони, свічки) тощо. Під час лікування надавали значення і кольорам предметів, серед яких домінували червоний і чорний. Перший з них застосовували під час спалювання рожі (почервоніння шкіри, свербіж), другий - під час лікування епілепсії. #Магічнілікувальнідії завжди супроводжували замовляннями, що нашіптували над їжею, водою, які людина мала вжити, у такий спосіб ніби «проковтуючи», «випиваючи», пропускали через себе магічні слова. Таким чином, #їжа ставала «транспортним засобом» для доправлення слів до «адресата». За логікою народних знань, до сфери, пов’язаної зі здоров’ям людини, мали причетність не лише #знахар і #знахарка, тобто ті, хто лікує від хвороб, а й відьми й чарівники, які їх «насилають». Перші діють за допомогою знань та #силотриманихвідБога, лікуючи не лише фізичні та #психологічніхвороби, а й допомагаючи під час вирішення різних господарчих, побутових, сімейних проблем. Відьми та чаклуни - це більше фольклорні образи, вони зналися з нечистою силою, «запродавши душу чорту», їм приписували заподіяння зла, наслання недуг, лих, тяжких фізичних і психічних хвороб тощо. Вірили, що відьма та чаклун спроможні перетворювати людей на тварин (найчастіше вовків), насилати на подружжя безплідність; розсварювати поміж собою людей; «псувати» худобу; «робити» на смерть тощо. За народними уявленнями, представники обох категорій могли бути #вродженими або #навченими, причому сильнішими вважалися саме перші. Вірили, що можна було народитися зі #схильністюдознахарства та чаклування. Важливими були день, час і навіть хвилини народження дитини, адже вони програмували її подальше життя. #Знахарськимднемвважалипонеділок. Вірили, що дитина, народжена в цей день, у майбутньому може стати знахарем. Разом з тим побутувало переконання, що #знахарство передається в основному «#по_крові», «#по_роду», і що власного бажання для лікування замало, потрібно мати відповідні здібності. Особливими здібностями наділяли «межових» дітей: перших та останніх народжених у сім‘ї.

[@ViktorVdovchenko]

Щодо #навченихзнахарів, то #ученьмавперейнятивідвчителязнаннязаодинраз. Якщо ж це у нього не виходило, його вважали нездатним до знахарства. Побутувало вірування, що такі знання будуть краще засвоєні, якщо людина, яка вчиться, #тримаєсвоговчителязаруку: якщо ж учителька - жінка, то #учневіслідтриматиїїзаспідницю. При навчанні вчителі дотримувалися правила передавати свої знання тільки молодшій за себе людині, інакше - від тої не буде користі. Крім #практикинавчатимедичнихзнаньвмежахроду, траплялися випадки, що їх #передавализаякусьпослугу, #назнаквдячності, як правило, у разі неспроможності знахаря (у зв’язку зі старістю або хворобою) проводити лікувальний обряд самостійно. #Народнийцілитель #засвоїпослугиневимагавжодноїплатизпацієнтів, натомість вони #самівизначалирозмірвіддякизалікування, #інакшевононедопоможе. Знахарям платили грішми або ж віддячували борошном та хлібом, натуральними продуктами, виробами з полотна. Стосовно відьом та чарівників, то, за народними переказами, вони мають потребу періодично комусь «втяти», «вперти» хворобу, навіть не маючи до того охоти. Коли наступає «така пора», людина абсолютно себе не контролює і може «зробити» будь-кому, навіть близьким. За це чаклунів та відьом чекала довга й тяжка смерть, всі вони, помираючи, мучаються, кричать, не в змозі померти. Існувало кілька способів «допомогти» їм померти. Найпоширеніший з них: розібрати («зняти») дах з хати чи посадити помираючого на порозі. Вірили також, що відьма й чаклун повинен перед смертю передати комусь свої знання, бо гріховні слова «тримають» його й не дають душі вийти з тіла, тож він будь-що намагався передати своє ремесло будь-кому, навіть першому зустрічному. Побутувало вірування, згідно з яким звичайна людина, навіть просто взявши за руку помираючого чаклуна або будь-який предмет з його рук, обов’язково перейме всі знання, якими він володіє. Фото: (мисливець) «Після полювання на вовків». Йосип Дворяківський біля вбитого ним вовка. с. Біла Криниця Рівненського р-ну Рівненської обл. Фото 1937 р. з історико-етнографічного мистецького альбому Івана Гончара «Україна та українці», Том 13 «Волинь», КН-12741/10 Назагал образи знахарів та відьом мали в народній світоглядній системі амбівалентні риси, перших могли досить легко запідозрити у відьмарстві, а другі нерідко в народних казках допомагають людям у біді. Окрему категорію людей, пов’язаних з #народнимимедичнимипрактиками в традиційному суспільстві, становлять #баби_повитухи (баби, #баби_пупорізки тощо). Це - «чиста» категорія жінок і у фізичному плані (вважали, що акушерством мають займатися особи жіночої статі в періоді менопаузи), і в духовному (її діяльність була, за сільськими уявленнями, богоугодною справою). honchar.org.ua/blog/narodna-medytsyna-i173

[@ViktorVdovchenko]

Чистотіл звичайний або Чистотіл великий (Chelidonium majus L.) - є єдиним видом монотипного роду Чистотіл з родини макових - Papaveraceae. Рослина отруйна, може також використовуватися як лікарська. Місцеві назви - бордун, гладушник, прозорник, бородавник, тощо. Чистотіл в Греції одержав назву Хелідоніум Майус (Chelidonium majus), від слова «хелідон» (chelidon) - «ластівка»[1]. Існувало повір'я, ніби ластівки збирають сік чистотілу і летять з ним до сліпонароджених дітей для повернення їм зору. Чистотіл звичайний. Біологічна класифікація Царство: Рослини (Plantae) Клада: Судинні рослини (Tracheophyta) Клада: Покритонасінні (Angiosperms) Клада: Евдикоти (Eudicots) Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales) Родина: Макові (Papaveraceae) Триба: Chelidonieae Рід: Чистотіл (Chelidonium) Вид: Чистотіл звичайний (C. majus) Біноміальна назва Chelidonium majus L., 1753 Біологічний опис Багаторічна трав'яниста рослина (30-100 см заввишки) з коротким кореневищем і жовтогарячим молочним соком. Стебло прямостояче, слаборебристе, як і листки, рідко вкрите волосками, вгорі розгалужене. Листки чергові, ясно-зелені, зісподу сизуваті, непарно-перисторозсічені з 3-11 сидячими зарубчастими частками. Листки округло-яйцеподібні або видовжено-оберненояйдеподібні, при основі часто збіжні. Прикореневі листки більші, довгочерешкові, стеблові сидячі. Квітки (близько 20 мм у діаметрі) на довгих квітконіжках, правильні, широкорозкриті, зібрані по 4-5 у зонтикоподібні суцвіття, які виходять із пазух верхівкових листків. Оцвітина подвійна. Чашолистків два. Вони голі або опушені, при розкриванні квітки обпадають. Пелюсток чотири (8-15 мм завдовжки) золотисто-жовтих, яйцеподібних. Тичинки численні з тонкими, а вгорі розширеними нитками. Маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик короткий, приймочка нечіткодволопатева. Плід - прямостояча стручкоподібна коробочка (20-50 мм завдовжки, 2-3 мм завширшки). Насіння численне, дрібне з ямчастою поверхнею і з м'ясистим білим принасінником, чорне, крапчасто-виїмчасте. Екологія та поширення Росте чистотіл на смітниках і узліссях, в листяних, мішаних лісах. Тіньовитривала рослина. Цвіте у травні - червні. Поширений на Поліссі, в Лісостепу, в Степу і в Карпатах. Заготовляти можна в Чернігівській, Київській, Черкаській, Полтавській, Сумській, Харківській, Дніпропетровській і Донецькій областях. Практичне використання Лікарська, вітамінозна, інсектицидна, бактерицидна, отруйна і декоративна рослина. Застосування чистотілу у медицині ґрунтується на його жовчогінних, антисептичних, сечогінних і фунгіцидних властивостях. У науковій медицині використовують траву й корені з кореневищами - Herba Chelidonii cum Radice.

[@ViktorVdovchenko]

Чистотіл звичайний У соку чистотілу містяться такі алкалоїди: хелідонін, гомохелідонін, оксихелідонін, протопін, алокриптонін, берберин, спартеїн; органічні кислоти - яблучна, лимонна, хелідонова і хелідонінова; сліди ефірної олії, камеді та смоли. У траві чистотілу містяться також холін, метиламін, гістамін, тирамін, сапонін, флавони, вітамін С (до 180 мг%), каротин (до 10 мг%), мінеральні речовини - кремній, залізо, кальцій, магній, фосфор, сірка, хлор, алюміній і радіоактивний калій. У народній медицині завдяки складному комплексу діючих речовин, що містяться в чистотілі, з давніх-давен він набув широкої популярності як ефективний засіб. Ним лікують хвороби шкіри (виводять бородавки, гострокінцеві кондиломи, мозолі, червоний вовчий лишай, коросту, екзему, псоріаз). Останнім часом чистотілом успішно лікують туберкульоз шкіри. Свіжим соком чистотілу лікують помутніння рогівки очей і плями на ній. З найдавніших часів у народній медицині чистотіл застосовують при хворобах печінки (це зумовлено наявністю в траві берберину), жовчного міхура, для лікування жовчнокам'яної хвороби та водянки. Є вказівки про лікування чистотілом сказу, венеричних хвороб, катару шлунка і кишечника, пухлин молочної залози, подагри, ревматизму, геморою, грипу, коклюшу. Відвар трави використовують у народі при судомі та епілепсії, у ньому купають дітей, хворих нашкірними хворобами та золотухою. Рослина має бактерицидні властивості. Свіжий сік затримує ріст деяких патогенних грибів (наприклад з роду трихофітон). У ветеринарії свіжою травою лікують овець при здутті шлунка. Соком чистотілу лікують бабезієльоз великої рогатої худоби. За ефективністю його сік рівноцінний хіміотерапевтичним препаратам, якими лікують це захворювання. Колись лікували коней відваром і порошком з кореня і трави чистотілу при хворобах печінки, селезінки і ясен (від цинги). Соком чистотілу видаляли у коней більма з очей. Чистотілом лікують коросту і рани у тварин. Крім того, чистотіл згубно діє на паразитів крові, які уражають еритроцити великої рогатої худоби. Але ветеринарів цікавить ця рослина не тільки як лікарська, але й як отруйна рослина. Бувають випадки смерті корів при отруєнні чистотілом, але це трапляється дуже рідко, бо через неприємний запах і смак тварини поїдають його неохоче. При вживанні великої кількості чистотілу ним отруюються також люди. Це проявляється в палінні у роті, з'явленні пухирів і виразок, блюванні, тривалих проносах, появі кривавої сечі. Останнім часом чистотілом лікують парадонтоз (при змазуванні ясен настойкою зменшуються болі, свербіння, кровоточивість і прискорюється процес епітелізації слизової оболонки), також лікують папіломатоз гортані і ракові пухлини. Позитивною властивістю чистотілу як лікарської рослини є те, що він сприяє підвищенню вмісту гемоглобіну, еритроцитів і лейкоцитів у крові. Порошок і настій трави чистотілу добре діє як інсектицид на блішок овочевих культур, попелиць, мідяницю та інших шкідників сільськогосподарських культур. Сік чистотілу використовується у техніці для травлення і воронування металів. При домішуванні до кислоти порошку, виготовленого з висушених рослин чистотілу, роз'їдання металу затримується на 30 годин і замість газів з неприємним запахом виділяються гази, що приємно пахнуть. Чистотіл іноді вирощують у тінистих місцях парків. Виведена декоративна махрова форма його. Збирання, переробка та зберігання Траву заготовляють під час цвітіння (травень - червень), зрізуючи рослини ножами, серпами або скошуючи косами без грубих нижніх частин, сушать швидко (протягом семи-восьми годин) при температурі близько 55 - 60°. При такому способі сушіння у траві зберігається до 96% алкалоїдів, 52% вітаміну С і до 66% провітаміну А. При відсутності сушарок її можна сушити на горищі під залізним дахом при температурі; 20-22°, розстеливши тонким щаром (3-5 см) на папері або тканині. Проте при такому способі сушіння вміст алкалоїдів, вітаміну С і провітаміну А зменшується. Суху траву пакують у мішки вагою 15 кг або в тюки 50 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях до трьох років. Кореневища з коренями заготовляють рано навесні, як тільки починає відростати надземна частина, або восени після її відмирання. Викопують коріння лопатами або копачками, струшують землю, секаторами обрізують надземну частину і зразу ж миють у холодній воді. 3ібрану сировину відправляють на завод у день заготівлі навалом на чистому брезенті.

[@Galynagalaxy]

​@@ViktorVdovchenko Вікторе Володимировичу, дуже дякую за опис властивості лікування та застосування звичайного чистотілу !!!! 🌳🌿☘️🍀🌾🍃🌄

[@ViktorVdovchenko]

@@Galynagalaxy Дякую, пані Галиночко, за прекрасне відео про ЧИСТОТІЛ, як гарного представника ЗЕЛЕНОЇ АПТЕКИ УКРАЇНИ! Ті, рослини, які ми бачимо щодня і повсюди, які є звичними для нас - насправді є цілющими. Зцілюючі властивості цих рослин ми не відкриваємо, а повертаємо в доступній інформації із народних, медичних і ботанічних літературних джерел НАРОДУ УКРАЇНИ. Особливо зараз така інформація дуже важлива усім громадянам і воїнам ЗСУ для ЗЦІЛЕННЯ! #СлаваУкраїні #СлаваЗСУ #Перемога #УкраїнаПереможе

[@ViktorVdovchenko]

Народна медицина Африка: Давньоєгипетська медицинаТабернант ібогаМутіНгангаSaltigueТрадиційна африканська медицинаТрадиційна медицина Хауса Народні цілителі Південної Африки Ліки Йоруба Америка: Ацтекська медицина. Бразильська традиційна медицина Народна медицина Чумаш Курандеро Каллавая Медицина мапуче Медицина майя Навахо медицина Традиційна місцева медицина Аляски Азія: Давньоіранська медицина Аюрведа Дівехі беї Грузинська народна медицина ХілотІранська традиційна медицина ДжамуКампо Рамуан Сіддха медицина Традиційна медицина Шрі-Ланки Традиційна тайська медицина Традиційна китайська медицина Традиційна корейська медицина Традиційна монгольська медицина Традиційна тибетська медицина Традиційна в'єтнамська медицина Унані медицина Європа: Давньогрецька медицина Візантійська медицина Медицина в Стародавньому Римі Середньовічна медицина Західної Європи Океанія: Кущ лікарський Інша: Алхімія Альтернативна медицина Медицина в середньовічному ісламському світі Етномедицина Охорона здоров'я Лікування травами Історія альтернативної медицини Гуморизм Натуропатія Доісторична медицина Шаманізм

[@ViktorVdovchenko]

Давньогрецька медицина. = Медицина в стародавній Греції #Давньогрецькамедицина була компіляцією теорій і практик, які постійно розширювалися завдяки новим ідеологіям і випробуванням. Грецький термін для медицини був #iatrikē (грец. #ἰατρική ). Багато складових враховувалися в давньогрецькій медицині, #переплітаючидуховнезфізичним. Зокрема, стародавні греки вважали, що на здоров’я впливають гумор, географічне розташування, соціальний клас, дієта, травми, вірування та спосіб мислення. Раніше стародавні греки вважали, що хвороби - це «божественна кара», а #зцілення - це «#дарбогів». У міру продовження випробувань, під час яких теорії перевірялися на симптоми та результати, чисті духовні переконання щодо «покарань» і «дарів» були замінені основою, заснованою на фізичному, тобто причинно-наслідковому. Фото: Лікар, який лікує хворого ( аттичний червонофігурний арібаллос , 480-470 рр. до н. е.) #Гуморизм (або чотири гумори) стосується крові, мокротиння, жовтої та чорної жовчі. Кожна з чотирьох гуморів була пов’язана з органом, характером, сезоном і стихією. Існує також теорія про те, що секс відіграє важливу роль у медицині, оскільки деякі захворювання та методи лікування відрізняються для жінок і чоловіків. Крім того, #географічнерозташування та #соціальнийклас впливали на умови життя людей і могли піддавати їх різноманітним екологічним проблемам, таким як комарі, щури та наявність чистої питної води. Вважалося, що #дієта також є проблемою, і на неї може вплинути відсутність доступу до адекватного харчування. Травми, такі як травми гладіаторів, укуси собак чи інші травми, відігравали роль у теоріях, пов’язаних із розумінням анатомії та інфекцій. Крім того, у теоріях діагностики та лікування значну увагу приділяли переконанням і думці пацієнта. Було визнано, що #розум відіграє певну #рольузціленні або що він також може бути єдиною основою хвороби. Давньогрецька медицина почала обертатися навколо теорії гуморів. Гуморальна теорія стверджує, що хороше здоров’я походить від ідеального балансу чотирьох гуморів: крові, флегми, жовтої жовчі та чорної жовчі. Отже, погане здоров'я стало результатом неправильного балансу чотирьох гуморів. #Гіппократ, відомий як «батько сучасної медицини», заснував медичну школу на Косі і є найважливішою фігурою в давньогрецькій медицині. Гіппократ та його учні задокументували численні хвороби в Корпусі Гіппократа та розробили клятву Гіппократа для лікарів, яка використовується досі. Він і його учні також створили медичну термінологію, яка сьогодні є частиною нашого словникового запасу. До медичних слів належали гострий, хронічний, епідемія, загострення, рецидив та ін. Внесок у давньогрецьку медицину Гіппократа, Сократа та інших мав тривалий вплив на ісламську медицину та середньовічну європейську медицину, поки багато з їхніх відкриттів не стали актуальними в 14 столітті. #Найдавнішагрецькамедичнашкола була відкрита в Кніді в 700 році до нашої ери. У цій школі працював #Алкмеон, автор першої анатомічної збірки, і саме тут започаткована практика спостереження за пацієнтами. Незважаючи на відому повагу до давньоєгипетської медицини, спроби помітити будь-який особливий вплив на грецьку практику в цей ранній час не увінчалися успіхом через брак джерел і складність розуміння стародавньої медичної термінології. Очевидно, однак, що греки імпортували єгипетські речовини до своєї фармакопеї , і вплив став більш виразним після створення #школигрецькоїмедицинивОлександрії.

[@ViktorVdovchenko]

#Асклепій. Фото: Вид на Асклепійон з Коса , найкраще збережений екземпляр Асклепійона Асклепія вважали першим лікарем, і міф вважав його сином Аполлона. Храми, присвячені богу-цілителю Асклепію, відомі як Асклепія (грец . Ἀσκληπιεῖα ; спів. Ἀσκληπιεῖον Asclepieion ), функціонували як #центримедичнихпорад_прогнозів_зцілення. У цих храмах пацієнти входили в стан індукованого сну, схожий на сновидіння, відомий як «енкоімесис» ( грецькою : ἐγκοίμησις ), #схожийнаанестезію, під час якої вони або отримували керівництво від божества уві сні, або виліковувалися хірургічним шляхом. Асклепея забезпечувала ретельно контрольовані місця, сприятливі для зцілення, і відповідала декільком вимогам установ, створених для зцілення. У храмі Асклепія в Пергамі було джерело, яке текло в підземну кімнату храму. Люди приходили, щоб напитися води та скупатися в ній, оскільки вважалося, що вона має лікувальні властивості. Грязьові ванни та гарячі чаї, такі як ромашка, використовувалися, щоб заспокоїти їх, або #мятнийчай, щоб заспокоїти їхній головний біль, який досі є домашнім засобом, який багато хто використовує й сьогодні. Пацієнтів також заохочували спати в закладах. Лікарі розтлумачили їхні сни, а потім перевірили їхні симптоми. Час від часу приводили собак, щоб вони вилизували відкриті рани для допомоги в їх загоєнні. В Асклепійоні в Епідаврі на трьох великих мармурових дошках, датованих 350 роком до нашої ери, зберігаються імена, історії хвороб, скарги та лікування приблизно 70 пацієнтів, які прийшли до храму з проблемою та пролили її там. Деякі з перерахованих хірургічних методів лікування, такі як розтин абсцесу черевної порожнини або видалення травматичного стороннього матеріалу, є достатньо реалістичними, щоб мати місце, але у пацієнта в стані енкоімезу, викликаного за допомогою снодійних речовин, таких як опій. Фото: #ЖезлАсклепія Жезл Асклепія є універсальним символом медицини і донині. Однак його часто плутають з Кадуцеєм, який був посохом бога Гермеса. #ЖезлАсклепіяуособлюєоднузміюбезкрил, тоді як #Кадуцейпредставленийдвомазміямитапароюкрил, що зображують стрімкість Гермеса. #Давньогрецькі лікарі Давньогрецькі лікарі не вважали хворобу надприродною, тобто викликаною незадоволенням богів чи одержимістю демонами: «Греки розробили систему медицини, засновану на емпірично-раціональному підході, так що вони все більше покладалися на натуралістичне спостереження, посилене практичним досвідом проб і помилок, відмова від магічних і релігійних виправдань дисфункції людського тіла». Однак у деяких випадках провина хвороби все одно покладалася на пацієнта, і роль лікаря полягала в тому, щоб примиритися з богами або вигнати демона молитвами, заклинаннями та жертвопринесеннями.

[@ViktorVdovchenko]

#Жінкивдавньогрецькіймедицині Спочатку в Стародавній Греції жінкам не дозволялося ставати лікарями, однак є деякі розповіді про жінок-лікарів, які займалися медициною. Однією з таких розповідей була історія жінки-лікаря #Агнодіс. Достовірність історії Агнодіса обговорювалася вченими, але, згідно з легендою, Агнодіс була жінкою в Стародавній Греції, яка переодягнулася в чоловіка, щоб вивчати медицину та стати лікарем. Вона зробила це, обстригши волосся та перевдягнувшись у чоловічий одяг. Перебуваючи під виглядом чоловічої практики, Агнодіс змогла влаштуватися на навчання у тодішнього лікаря та гінеколога Герофіла та набути навичок, необхідних для самої практики медицини. Щоб забезпечити комфорт своїм пацієнтам, вважається, що Агнодіс виставляла себе перед пацієнтками, щоб довести, що вона жінка. Згодом її розкрили та віддали під суд за те, що вона займалася медициною як жінка. Вона знову постала перед судом, щоб довести правду про своє існування як жінки, що практикує медицину. Результатом стало те, що її визнали порушницею закону, зокрема проти того, щоб жінки могли вивчати медицину. Однак її пацієнтки стали на її захист і свідчили, що вона допомогла їм, коли не зміг жоден лікар-чоловік. Агнодіс була виправдана, і незабаром після цього в Афінах змінили закон. Після суду над нею всім вільнонародженим жінкам було законно дозволено займатися медичною практикою. Після вироку та зміни закону Агнодіс став усіма шанованим лікарем в Афінах. Хоча Агнодіс є найвідомішою жінкою-лікарем у Стародавній Греції, ймовірно, були й інші, які займалися медициною. Проте інформації про них мало. Взагалі жінкам у Стародавній Греції не дозволяли здобувати освіту, тому навряд чи багато жінок змогли стати лікарями. Вважається, що були деякі винятки, наприклад, дочки заможних сімей, які могли отримати освіту. На додаток до Агнодіс, у Стародавній Греції були жінки-цілителі, які не пройшли офіційної підготовки лікарів, але мали значні #медичнізнання. Ці жінки використовували #лікарськітрави та інші природні методи лікування, щоб допомогти своїм пацієнтам. Їх часто закликали допомогти з пологами та іншими проблемами жіночого здоров’я, подібно до сучасних акушерок і медсестер. Хоча вони не були офіційно визнані лікарями свого часу, вони відігравали життєво важливу роль у системі охорони здоров’я Стародавньої Греції. [13] Загалом роль жінки в медицині в Стародавній Греції була обмеженою. Однак були деякі винятки, наприклад Agnodice, які змогли подолати бар'єри та стати шанованими лікарями. Хоча відомостей про інших жінок-лікарів у Стародавній Греції мало, ймовірно, що були й інші, які займалися медициною. Крім того, жінки-цілителі відігравали важливу роль у системі охорони здоров’я Стародавньої Греції, навіть якщо вони не були офіційно визнаними лікарями.

[@ViktorVdovchenko]

#КорпусГіппократа та #гуморизм Фото: Хірургічні інструменти, 5 століття до нашої ери. Реконструкції на основі описів у корпусі Гіппократа . Технічний музей Салонік . Корпус Гіппократа виступає проти стародавніх вірувань, пропонуючи #біологічніпідходидохвороби замість магічного втручання. Корпус Гіппократа - це збірка близько сімдесяти ранніх медичних праць Стародавньої Греції, пов’язаних з Гіппократом та його учнями. Хоча колись вважалося, що вони були написані самим Гіппократом, сьогодні багато вчених вважають, що ці тексти були написані кількома авторами протягом кількох десятиліть. Корпус містить трактат « #Священнахвороба» , в якому стверджується, що якби всі хвороби походили з надприродних джерел, біологічні ліки не діяли б. Створення #гуморальноїтеоріїмедицини зосереджувалося на балансі між кров’ю, жовтою та чорною жовчю та мокротою в організмі людини. Бути занадто жарким, холодним, сухим або мокрим порушує баланс між гуморами, що призводить до недуг і хвороб. Вважалося, що боги і демони не карають хворого, а приписували погане повітря ( #теоріяміазмів ). Лікарі, які займалися гуморальною медициною, зосереджувалися на відновленні балансу між гуморами. Перехід від надприродної хвороби до біологічної не скасував повністю грецьку релігію, але запропонував новий метод взаємодії лікарів з пацієнтами. Лікарі Стародавньої Греції, які дотримувалися гумору, підкреслювали #важливістьнавколишньогосередовища. Лікарі вважали, що пацієнти будуть піддаватися різним захворюванням залежно від середовища, в якому вони проживали. Місцеве водопостачання та напрямок вітру вплинули на здоров'я місцевого населення. Пацієнти відігравали важливу роль у їх лікуванні. У #трактатіАфоризми » сказано , що «недостатньо лікарю робити те, що необхідно, але пацієнт і його обслуговуючий персонал також повинні зробити свою частину». Поступливість пацієнтів ґрунтувалася на їх повазі до лікаря. Згідно з #трактатомПрогностик » , лікар міг підвищити свою репутацію та повагу за допомогою «#прогнозування», знаючи результат хвороби. Лікарі відігравали активну роль у житті пацієнтів, враховуючи їх місце проживання. Розрізнення між смертельними захворюваннями та захворюваннями, які можна подолати, було важливим для довіри та поваги пацієнтів, що позитивно вплинуло на прихильність пацієнтів. Фото: Асклепій (у центрі) прибуває на Кос і його зустрічають Гіппократ (ліворуч) і громадянин (праворуч), мозаїка з Асклепіона Коса, 2-3 століття нашої ери Із зростанням комплексу пацієнтів у грецькій медицині згода стала важливим фактором між лікарем і пацієнтом. Отримавши всю інформацію про стан здоров'я пацієнта, він приймає рішення про лікування. Відповідальність лікаря і пацієнта згадується в #трактатіЕпідемії » , де стверджується, що «є три фактори в практиці медицини: #хвороба, #пацієнт і #лікар. Лікар є слугою науки, і пацієнт повинен робити що він може #боротисязхворобоюзадопомогоюлікаря».

[@ViktorVdovchenko]

#ВпливАрістотеля на #грецькесприйняття Давньогрецький філософ #Аристотель був найвпливовішим дослідником живого світу з часів античності . #БіологічнітвориАристотеля демонструють велику стурбованість емпіризмом, біологічною причинністю та різноманітністю життя. Проте Аристотель не експериментував, вважаючи, що предмети демонструють свою справжню природу у своєму власному середовищі, а не в контрольованому штучному середовищі. Хоча в сучасній фізиці та хімії це припущення було визнано марним, у зоології та етології воно залишається домінуючою практикою, а робота Аристотеля «зберігає справжній інтерес». Він провів незліченну кількість спостережень за природою, особливо за звичками та властивостями рослин і тварин у навколишньому світі, якому він приділяв значну увагу класифікації . Загалом Аристотель класифікував 540 видів тварин і розкрив принаймні 50. Аристотель вважав, що формальні причини керують усіма природними процесами. Такий телеологічний погляд дав Аристотелю привід виправдати свої спостережувані дані як вираження формального плану; наприклад, припускаючи, що Природа, не давши жодній тварині роги та бивні, стримувала марнославство і загалом наділяла істоти здібностями лише до такої міри, в якій вони необхідні. Подібним чином Аристотель вважав, що створіння розташовані в градуованій шкалі досконалості, яка піднімається від рослин до людини - scala naturae або #Великийланцюгбуття. Він вважав, що рівень досконалості істоти відбивається в її формі, але не визначається цією формою. Ще один аспект його біології розділив душі на три групи: #вегетативнудушу, відповідальну за розмноження та ріст; #чутливадуша, відповідальна за рухливість і відчуття; і #розумнадуша, здатна думати і розмірковувати. Лише перші він відносив до рослин, перші два до тварин, а всі три до людей. Аристотель, на відміну від попередніх філософів і як єгиптяни, поміщав розумну душу в серце, а не в мозок. Примітним є поділ Аристотеля на #відчуття та #думку, який загалом суперечив попереднім філософам, за винятком Алкмеона. Наступник Аристотеля в Ліцеї, #Теофраст, написав серію книг з ботаніки - « #Історіюрослин» , - яка збереглася як найважливіший внесок античності в ботаніку навіть у середні віки. Багато імен Теофраста дійшли до наших днів, наприклад, carpos для плодів і pericarpium для насіння. Замість того, щоб зосереджуватися на формальних причинах, як це робив Аристотель, Теофраст запропонував механістичну схему, проводячи аналогії між природними та штучними процесами та спираючись на #концепціюАрістотеляпроефективнупричину. Теофраст також визнавав роль статі в розмноженні деяких вищих рослин, хоча це останнє відкриття було втрачено в пізніші епохи. Біологічні/телеологічні ідеї Арістотеля та Теофраста, а також їхній акцент на серії аксіом, а не на емпіричних спостереженнях, нелегко відокремити від їх подальшого впливу на західну медицину.

[@Galynagalaxy]

🐕🐉🦈🪱🚑

[@ViktorVdovchenko]

#Народнамедицина, офіційно - #нетрадиційнамедицина або #цілительство (також інколи #традиційнамедицина) - #набірмедичнихзнань, #лікувальнопрофілактичнихпрактик та #навколомедичнихвірувань (#зна́харство), що виникли до сучасної доказової медицини та продовжують розвиватися паралельно з нею як #альтернативнамедицина. За визначенням ВООЗ, народною медициною є «практики, знання та вірування з охорони здоров'я, що включають використання рослин, тварин, мінералів, духовних практик, терапії руками, вправи, застосовані окремо або разом, з метою лікування, діагностування та запобігання хворобам та підтримки здоров'я». Найпоширенішою формою народної медицини є #траволікування, на основі якого розвинулися різноманітні системи, пов'язані з культурами окремих народів, наприклад Аюрведа, традиційна китайська медицина, традиційна тибетська медицина, традиційна монгольська медицина, традиційна африканська медицина та багато інших. #Фітотерапія, #гірудотерапія, #рефлексотерапія, #апітерапія - методи, котрі мають високу ефективність у комплексному лікуванні різних захворювань, можуть давати позитивний результат, за відсутності такого після лікування в офіційній медицині, знижувати ризик цереброваскулярних ускладнень, є незамінними в медичній реабілітації хворих, чим зменшують кількість інвалідизації населення, а отже, мають позитивний вплив на якість життя та здоров'я хворих. #ЦілительствовУкраїні 31 липня 1998 року Указ Президента України № 823/98 «Про заходи щодо врегулювання діяльності у сфері народної й нетрадиційної медицини» започаткував створення Комітету з питань народної та нетрадиційної медицини у структурі Міністерства охорони здоров'я України. Контроль за використанням засобів масової інформації особами, які практикують у сфері народної й нетрадиційної медицини доручено Міністерству інформації України. Контроль над дотриманням законодавства особами, які займаються медичною практикою у сфері народної та нетрадиційної медицини доручено Генеральній прокуратурі.

[@ViktorVdovchenko]

Станом на 2015 рік офіційно народною та нетрадиційною медициною можуть займатися лікарі, які пройшли спеціалізацію народна та нетрадиційна медицина і працюють на посаді лікаря народної та нетрадиційної медицини в ліцензованих медичних закладах, або як приватні підприємці, якщо вони отримали ліцензію МОЗ України на медичну практику народна та нетрадиційна медицина. Право на заняття народною медициною (цілительством) мають тільки ті особи, без спеціальної медичної освіти, які отримали спеціальний дозвіл на заняття народною медициною (цілительством), виданий Міністерством охорони здоров'я України або уповноваженим ним органом. Кваліфікаційні вимоги до осіб, які займаються народною медициною (цілительством), порядок заняття народною медициною (цілительством), порядок видачі та анулювання спеціального дозволу на заняття народною медициною (цілительством) встановлюються Міністерством охорони здоров'я України. Спеціальний дозвіл на заняття народною медициною (цілительством) може бути анульований за рішенням органу, що його видав, або за рішенням суду. Для осіб, які не мають вищої медичної освіти, згідно з наказом МОЗ України № 822 від 23.09.2013 р. правом займатися народною та нетрадиційною медициною мають особи, які отримали такі документи: Атестаційно-експертний висновок із зазначенням дати контрольної атестації та експертизи, конкретного виду медичної діяльності, фаху лікаря, разом з яким має проводитись медична діяльність та захворювання, при лікуванні яких виявлено позитивний результат; Спеціальний дозвіл із народної та нетрадиційної медицини; Ліцензія МОЗ України на медичну практику за спеціальністю «народна і нетрадиційна медицина». До загально дозволених видів медичної діяльності у галузі народної та нетрадиційної медицини не належать: лікування онкологічних хворих; лікування хворих на інфекційні захворювання у т.ч. венеричні та заразні шкірні, СНІД; лікування хворих на наркоманію; лікування психічно хворих, які потребують невідкладної госпіталізації; видавання висновку про психічний стан здоров'я; догляд та лікування ускладнень вагітності; хірургічні втручання, зокрема аборти; проведення розрахованих на масову аудиторію лікувальних сеансів та інших аналогічних їм заходів з використання методу гіпнозу та інших методів психічного або біоенергетичного впливу. Законодавством передбачена індивідуальна підприємницька діяльність приватних осіб в галузі охорони здоров'я при наявності необхідної матеріально-технічної бази та кваліфікованих працівників. Наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Положення про організацію роботи цілителя, який здійснює медичну діяльність в галузі народної та нетрадиційної медицини» № 36 від 11.02.1998 р.дозволено здійснювати таку діяльність особам, які мають цілительські здібності, яким визначено умови та організація їх роботи. Відповідно до законодавства, лікар зобов'язаний вести медичну документацію згідно з вимогами МОЗ України (за формами № 025/у, № 003/у), та контролювати оформлення облікової документації цілителем. Цілитель повинен вести журнал обліку діагностично-лікувальних сеансів, процедур, де зазначає паспортні дані пацієнтів (ПІБ, вік, стать, місце проживання), діагностичний висновок, обсяг лікувальних процедур, спостереження за динамікою стану здоров'я та висновок щодо ефективності наданого лікування. При першому зверненні хворий має також заповнити поінформовану згоду пацієнта, де включена згода на обробку персональних даних форма № 0036/о. Згідно із даними МОЗ України за 2011 р., оприлюднених ТСН, станом на 2011 рік в Україні офіційно зареєстровано 5 тис. цілителів, а реальна кількість спеціалістів, які практикують в галузі народної та нетрадиційної медицини становила близько 60 тис. Неврегульованість в правовому полі В правовому полі України існує ситуація, що в галузі народної та нетрадиційної медицини деякі цілителі, які мають спеціальні дозволи, наймають на роботу дипломованих лікарів, оскільки, згідно із законодавством, не можуть працювати без лікаря, таким чином вони отримують ліцензії на свою діяльність. Насправді ж цілитель стає керівником лікаря, цілителі самостійно приймають пацієнтів, нерідко організовуючи великі прийоми, часто не маючи достатньої бази знань із фізіології та анатомії людини, роблять серйозні помилки в лікувальному процесі. У разі ж подання хворим судових позовів відповідальність несе найнятий лікар, а не цілитель, оскільки, згідно із законом, цілитель підпорядковується лікарю. Для подачі рекламного оголошення потрібно вказати тільки номер і надати ксерокопію медичної ліцензії, яку цілителі часто оформляють на приватне підприємство, де має бути зареєстрований хоч один лікар. А от документів про освіту у таких осіб, законодавство про рекламу не вимагає. Внаслідок, такі цілителі, часто не маючи ні медичної освіти, ні наукового ступеня виступають у засобах масової інформації та називають себе «народним лікарем», «професором народної медицини» тощо, вводячи в оману людей.

[@ViktorVdovchenko]

Література. Народна медицина українців / З. Є. Болтарович; АН УРСР, Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського, Львів. вид-ня. - Київ: Наук. думка, 1990. - 229, [2] c. : іл.

[@ViktorVdovchenko]

Початкові лікарні були побудовані вздовж головних доріг і незабаром стали частиною архітектури римських фортів. Зазвичай їх розміщували біля зовнішньої стіни в тихій частині укріплення. ФОРТ БУВ ЗА РОССЮ - ЗМІЄВІ ОБОРОННІ ВАЛИ. Лікарні були на іншому боці Росі - у ХЛЕРІВЦІ. Тому саме завдяки цій традиції - медпункт був ОКРЕМО ВІД ШКОЛИ, не нової, а старої наверху і радянської вже -внизу старої школи.

[@Galynagalaxy]

ДУЖЕ-ДУЖЕ ДЯКУЮ за коментарі ,читаючи їх ,немов заглянула в дитинство ,побуваючи на порозі своєї рідної школи !!! 😊🙏🙏🙏🌹🌹🌹🌹🌹

[@ViktorVdovchenko]

@@Galynagalaxy Пані Галиночко!Приємно, що у Вас такі АСОЦІАЦІЇ, особливо до закономірностей в народній медицині у Стародавній Греції, Стародавньому Римі, Заріччі, Хлерівці і Виграївських зонах відпочинку!

[@Galynagalaxy]

​@@ViktorVdovchenko Шкільні роки залишаються в пам'яті на все життя ...

[@ViktorVdovchenko]

@@Galynagalaxy Це правда. А потім якось, після детального аналізу виявляється, що вони пов'язані із світовою історією і наукою.

[@ViktorVdovchenko]

Медицина в Стародавньому Римі #МедицинаСтародавньогоРиму перебувала під сильним впливом давньогрецької медицини, але також розробила нові практики завдяки знанням Корпусу Гіппократа в поєднанні з використанням дієти, режиму лікування, а також хірургічних процедур. Це особливо помітно в роботах двох видатних грецьких лікарів, #Діоскорида та #Галена, які займалися медициною та записували свої відкриття. Це суперечить двом іншим лікарям, таким як #Соран з Ефесу та #Асклепіад з Віфінії, які згодом практикували медицину як на зовнішніх територіях, так і на території Стародавнього Риму. #Діоскорид був римським військовим лікарем, #Соран був представником #методичноїшколимедицини, #Гален проводив публічні демонстрації, а #Асклепіад був провідним римським лікарем. Усі ці четверо лікарів володіли знаннями про медицину, хвороби та лікування, яке було цілющим, довготривалим і впливовим на історію людства. #Давньоримськамедицина була розділена на такі спеціалізації, як офтальмологія та урологія . Щоб розширити свої знання про людське тіло, лікарі використовували різні хірургічні процедури для розтину, які проводилися за допомогою багатьох різних інструментів, включаючи щипці, скальпелі та катетери . Фото: Давньоримська монета із зображенням Вейовіса , римського бога медицини, який кидає блискавку Вступ Фото : Рельєф із саркофага із зображенням окуліста, який оглядає пацієнта (кінець III ст. н. е.) #Римськаімперія була складним і енергійним поєднанням грецьких і римських культурних елементів, сформованих століттями контактів. Пізніші латинські автори, зокрема #Катон і #Пліній, вірили в особливий традиційний #римськийтипзцілення, #заснованийнатравах, піснях, молитвах і чарах, які були легко доступні голові родини. #Грецькамедицина була введена в Італію з встановленням і розвитком військових і політичних контактів між двома регіонами. Іноземна медицина була публічно прийнята в Римі лише після появи #бога_цілителяАсклепія в 291 р. до н. е. та прибуття #грецькоголікаряАрхагата в 219 р. до н. е., головним чином через повну адаптацію до римської практики. Якщо залишити осторонь деякі ширші наслідки грецького впливу на римське суспільство, #впливдавньогрецькоїмедицини, етнографії та метеорології був особливо актуальним для двох сфер: архітектури та охорони здоров’я. Це було особливо важливо з точки зору римської армії, в якій було багато досягнень медицини. Було створено #медичнийкорпус, призначено постійних лікарів, засновано #валетудінарії (#військовігоспіталі), а за часів Цезаря з’явилися перші сліди систематичного догляду за пораненими. Різноманітність і характер хірургічних інструментів, виявлених у римських останках, свідчать про добре знання хірургії. #Римськамедицина На римську медицину сильно вплинула #грецькамедичнатрадиція. До появи грецької медицини римська медицина була поєднанням релігії та магії. #Першіримськілікарі були релігійними діячами без медичної освіти або головою сім’ї. Першими професійними лікарями були #грецькілікарі. #Асклепіад з Віфінії прибув у 124 р. до н. Він був популярним лікарем, відомим своєю добротою до пацієнтів, які часто призначали вино, відпочинок і кушетку-гойдалку. Включення грецької медицини в римське суспільство дозволило Риму перетворитися на монументальне місто до 100 року до нашої ери. Як і грецькі лікарі, римські лікарі покладалися на натуралістичні спостереження, а не на духовні ритуали; але це не означає відсутність духовної віри. Трагічний голод і чуму часто приписували божественній карі; і вважалося, що задобрювання богів за допомогою ритуалів полегшує такі події. Міазми вважалися основною причиною багатьох хвороб, спричинених голодом, війнами чи чумою. Було сформульовано поняття зараження, що призвело до практики карантину та покращення санітарії. Римляни встановили системи громадської гігієни, що вказує на розуміння того, що це важливо для громадського здоров’я. Це можна побачити в їхній практиці ховати мертвих за стінами міста, у великих запасах води, доступних через акведуки, громадські місця для купання та громадські каналізаційні системи. Також почали осушувати болота в безпосередній близькості від міст. Одним із перших видатних лікарів Риму був #Гален. Він став експертом з анатомії людини, розтинаючи тварин, у тому числі мавп, у Греції. Завдяки своїй видатності та досвіду в стародавньому Римі Гален став особистим лікарем імператора #МаркаАврелія. Фото: #КадуцейМеркурія; Stadtmuseum Rapperswil-Jona , Рапперсвіль, Швейцарія

[@ViktorVdovchenko]

У 46 році до нашої ери #ЮлійЦезар надав римське громадянство лікарям, коли римська армія мала потребу в кваліфікованих хірургах. Римляни завоювали місто Александрію в 30 році до нашої ери, яке було важливим центром навчання ; його Велика бібліотека містила незліченні томи #давньогрецькоїмедичноїінформації. Римляни перейняли багато практик і процедур, які вони знайшли у Великій бібліотеці. У 10 році нашої ери Август надав податковий імунітет лікарям, які практикували в Римі, а також позбавив їх виконання державних обов'язків. Ці стимули спричинили потік неосвічених і некваліфікованих лікарів до Риму, через що звільнення від податків було запропоновано лише вибраній кількості державних лікарів у регіоні. #Грецькісимволи та боги мали великий вплив на давньоримську медицину. #Кадуцей, #посох, обвитий двома зміями, спочатку асоціювався з Гермесом, грецьким богом торгівлі. Пізніше цей символ став асоціюватися з римським богом Меркурієм. Пізніше, у 7 столітті, кадуцей став асоціюватися зі здоров’ям і медициною завдяки його асоціації з Азотом, алхімічним «універсальним розчинником».

[@ViktorVdovchenko]

#ОпозиціягрецькіймедицинівРимі / #Долікарі Катон Старший зневажав кожен аспект грецького суспільства, яке римляни вирішили імітувати, включаючи скульптури, літературу та медицину. Він вважав серйозну загрозу в тому , що в Римі прийняли грецьку медицину та лікарів. У Римі, до появи лікарів, paterfamilias (голова сім’ї) відповідав за лікування хворих. Сам Катон Старший оглядав тих, хто жив поруч з ним, часто призначаючи капусту для лікування багатьох хвороб, починаючи від запорів і закінчуючи глухотою. Він давав точні інструкції, як готувати капусту для хворих з певними захворюваннями. Також вживав капусту в рідкому вигляді. Наприклад, суміш капусти, води та вина заливають у вухо глухого чоловіка, щоб відновити його слух. Катон лікував зламані або зламані придатки двома кінцями зрізаної тростини, які перев’язували навколо травми. Автори До Риму приїхало багато грецьких лікарів. Багато з них твердо вірили в досягнення правильного балансу чотирьох гуморів і відновлення природного тепла пацієнтів. Близько 200 року до нашої ери багато заможних сімей у Римі мали особистих грецьких лікарів. Приблизно в 50 році до нашої ери грецький лікар був більш поширеним явищем. Лікарі також були більш схильні вивчати антропологію, біологію та фізіологію через великий вплив, який мала на них філософія. Поширена думка полягала в тому, що філософія викликає інтерес до медицини, а не медицина - до філософії. #Діоскорид #ПеданійДіоскорид #ІлюстраціяДіоскорида Педаній Діоскорид (бл. 40-90 рр. н. е.) був грецьким ботаніком, фармакологом і лікарем, який працював у Римі під час правління Нерона . Діоскорид вивчав ботаніку і фармакологію в Тарсі. Він став відомим армійським хірургом. Подорожуючи з військом, Діоскорид зміг дослідити #лікувальнівластивостібагатьохрослин. Порівняно з його попередниками, його праця вважалася найбільшою та найґрунтовнішою в тому, що стосується назв і написання ліків, багато робіт попередників Діоскорида були втрачені. Діоскорид написав #5томнуенциклопедію «#De_materia_medica» , в якій перелічено понад #600ліківтравами, утворюючи впливову #фармакопею, яка довго існувала . De materia medica широко використовувався лікарями протягом наступних 1500 років. У своїх п’яти книгах Діоскорид згадує приблизно #1000простихліків. Також. . . У своїх книгах Діоскорид називає опіум і мандрагору снодійним зіллям, яке можна використовувати як природний хірургічний анестетик. #Гален Фото: Група лікарів на зображенні з Віденського Діоскурида ; Гален зображений вгорі по центру. #ГаленПергамський (129 - бл. 216 р. н. е.) був видатним грецьким лікарем, чиї теорії домінували в західній медичній науці більше тисячоліття. До 20 років він чотири роки служив у місцевому храмі як терапевт («помічник») Асклепія. Хоча Гален вивчав людське тіло, розтин людських трупів суперечив римському праву, тому замість цього він використовував свиней, мавп, овець, кіз та інших тварин. Вивчаючи розтини тварин, Гален застосував свої висновки з анатомії тварин і розробив теорію анатомії людини. Гален переїхав до Риму в 162 році. Там він читав лекції, багато писав і публічно демонстрував свої анатомічні знання. Незабаром він здобув репутацію досвідченого лікаря, залучивши до своєї практики велику кількість пацієнтів. Серед них був консул #ФлавійБоецій , який познайомив його з імператорським двором, де він став лікарем імператора #МаркаАврелія . Незважаючи на те, що він був членом двору, Гален, як відомо, уникав латини , вважаючи за краще говорити та писати рідною грецькою мовою. Лікував римських імператорів #ЛуціяВера, #Коммода, #СептиміяСевера . У 166 році Гален повернувся в Пергам, але назавжди повернувся до Риму в 169 році. Гален дотримувався теорії Гіппократа про чотири гумори, вважаючи, що #здоровялюдини залежить від #балансміжчотирмаосновнимирідинамиорганізму (кров’ю, жовтою жовчю, чорною жовчю та мокротою). Вважалося, що #їжа була початковим об’єктом, який дозволив стабілізувати ці гумори. Навпаки, ліки, венесекція, припікання та хірургічне втручання були радикальними і використовувалися лише тоді, #колидієтатарежимуженемоглидопомогти. Виживання та зміна медицини Гіппократа приписується Галену, який поєднав чотири якості холоду, тепла, сухості та вологи з #чотирмаосновнимирідинамитіла, що залишатиметься в системі охорони здоров’я ще приблизно тисячоліття. Гален написав коротке есе під назвою «#Найкращийлікартакожєфілософом», де він пише, що лікар повинен знати не тільки фізичну, але й логічну та етичну філософію. Він пише, що лікар «повинен бути вмілим міркувати про проблеми, що постають перед ним, повинен розуміти природу та функції тіла у світі лікарів, і повинен #практикуватипоміркованість і зневажати всі гроші». #Ідеальнийлікар справедливо ставиться як до бідних, так і до еліти, і вивчає все, що впливає на здоров’я. Гален вважав, що одинадцять років навчання - це достатньо часу, щоб стати компетентним лікарем. У своїх творах він посилається на Гіппократа, кажучи, що література Гіппократа є основою для поведінки лікарів і лікування. Твори Галена збереглися довше, ніж твори будь-яких інших медичних дослідників античності. Гален також написав астрологічну доктрину De diebus decretorus ( #КнигакритичнихднівIII), в якій він описує важливість астрології в прогнозі та діагностиці.

[@ViktorVdovchenko]

#Асклепіад #АсклепіадзВіфінії Фото: Бюст Асклепіада Асклепіад вивчився на лікаря в Александрії та практикував медицину в Малій Азії, а також у Греції, перш ніж він переїхав до Риму в 1 столітті до нашої ери. Його знання медицини дозволили йому процвітати як лікарю. Асклепіад був провідним лікарем у Римі і був близьким другом #Цицерона. Він розробив власну версію молекулярної будови людського тіла. Атомна модель Асклепіада містила атоми різної форми, які проходили крізь пори тіла. Ці атоми були або круглими, квадратними, трикутними. Асклепіад зазначав, що до тих пір, поки атоми рухаються вільно і безперервно, здоров'я людини зберігається. Він вважав, що якщо атоми були занадто великими або пори були занадто звуженими, то хвороба проявлялася б кількома симптомами, такими як лихоманка, спазми або, у більш важких випадках, параліч. Асклепіад твердо вірив у гарячі та холодні ванни як ліки від хвороб; його прийоми навмисно не завдавали сильного болю пацієнту. Асклепіад використовував методи з наміром викликати найменший дискомфорт, продовжуючи лікування пацієнта. Інші його ліки включали музичну терапію для заспокоєння та вживання вина для лікування головного болю та лихоманки. Асклепіад є першим задокументованим лікарем у Римі, який використовував масаж. #АвлКорнелійЦельс Фото: Літографія Авла Корнелія Цельса #Цельс (25 р. до н. е. - 50 р. н. е.) був #римськименциклопедистом, який написав #загальнуенциклопедіюпробагатотем. Його точне місце народження, а також час його проживання невідомі; проте відомо, що він жив під час правління Августа і Тиберія . Єдиною збереженою працею з його великої енциклопедії є «#Медицина» . Ця праця містить вісім томів, два з яких присвячені хірургії. De Medicina надає одні з найкращих описів римської медицини свого часу. Її зміст виявився цінним навіть у 15 столітті після того, як Папа Римський Миколай V знову відкрив її, ставши #першоюмедичноюкнигою, опублікованою в 1478 році. Досі дискутується, чи займався він медициною сам, чи просто уклав праці того часу, більшість з яких з грецьких джерел. Це важливо, оскільки в той час римляни зневажали греків, а отже, і роботу лікарів. У своїй книзі він обговорював #двірізнішколидумки того часу, пов’язані з медициною, які він називає «#емпірикою» та «#догматикою». Емпірика слідувала за #емпіричнимиспостереженнями, тоді як догматиці потрібно було #зрозумітитеорію, що лежить в основі того, як працює лікування. Цельсу також приписують написання чотирьох із п’яти характеристик запалення, #почервоніння (#rubor), #набряку (#tumour), #тепла (#calor) і #болю (#dolor). Гален писав би про п'яту, втрату функції ( functio laesa ). #Соран #СоранЕфеський Соран був #грецькимлікарем, народженим в Ефесі, який жив за часів правління #Траяна і #Адріана (98-138 рр. н. е.). Згідно з Suda , він навчався в Олександрійській школі медицини та практикував у Римі. Соран був частиною #методичноїшколиАсклепіада, яка плекала ідеали #вченняГіппократа. Він був #головнимпредставникомметодичноїшколилікарів. Найвизначнішою роботою Сорануса була його книга «#Гінекологія», в якій він обговорював багато тем, які вважаються сучасними ідеями, такими як контроль народжуваності, вагітність, обов’язки акушерки та догляд після пологів. Його трактат «Гінекологія» зберігся (вперше опублікований у 1838 р., пізніше В. Роузом у 1882 р. з латинським перекладом 6-го століття Мусіо , лікарем тієї ж школи). Він пояснює внутрішні труднощі, які можуть виникнути під час пологів як у матері, так і у плода. Він також займався переломами, хірургією та ембріологією.

[@ViktorVdovchenko]

#Лікарні Фото: План валетудінарію поблизу Дюссельдорфа, Німеччина. Кінець 1 ст. У римській медичній системі були засновані перші лікарні; вони були зарезервовані для рабів і солдатів. Лікарів було призначено стежити за арміями чи кораблями, доглядаючи за пораненими. У Римі смерть була спричинена поєднанням поганих санітарних умов, голоду, хвороб, епідемій, недоїдання та війни; це призвело до високої смертності римлян. Розвиток медичних послуг був продовжений несприйнятливим ставленням римлян до хворих, забобонами та релігійними віруваннями. #Стародавніримськілікарні були засновані в 1 столітті до нашої ери як військові госпіталі, відомі як валетудінарії. Валетудинарія починалася як невелике скупчення наметів і фортець, присвячених пораненим солдатам . Початкові лікарні були побудовані вздовж головних доріг і незабаром стали частиною архітектури римських фортів. Зазвичай їх розміщували біля зовнішньої стіни в тихій частині укріплення. Найперші відомі #римськілікарніРимськоїімперії були побудовані в 1-му і 2-му століттях нашої ери, за часів правління імператора Траяна . Римські військові заснували ці лікарні, оскільки розширення армії за межі Італійського півострова означало, що поранених більше не можна було доглядати в приватних будинках. Тимчасові форти з часом перетворилися на постійні споруди. Цілком можливо, що деякі вальтедуїнарії були створені на ранніх етапах історії. Можливо, вони також були засновані Юлієм Цезарем. Інші лікарні, можливо, були побудовані під час правління #Августа або #Клавдія #Капсарії, що доглядають за пораненими солдатами, зображені на колоні Траяна Valetudinaria були польовими госпіталями або літаючими військовими таборами, які в основному використовувалися для лікування солдатів у війську. Доступ до цих лікарень, ймовірно, був важливою перевагою військової служби. Догляд, який надавали ці заклади, ймовірно, був високопрофесійним для того часу, і вони могли вмістити до 200 пацієнтів. Цельс описує ці лікарні як великі та укомплектовані «перевантаженими лікарями». Ці перевантажені лікарі були відомі як медічі. Поряд з медиками існувала група ветеринарів, адміністраторів і лікарів, відомих як veteranarii , optio valetudinarii і capsarii відповідно. Інші лікарні були призначені для догляду за рабами. Рабські валетудінарії були нижчої якості, ніж військові госпіталі, з меншим обладнанням і біднішими лікарями. Римські автори порівнювали ці установи з ветеринарною допомогою, а лікування в цих лікарнях прирівнювали до варварства. Стандартний валетудінарій був прямокутною будівлею, що складалася з чотирьох крил, з’єднаних холом, який можна було використовувати як сортувальний центр. Госпіталь кожного легіону був побудований для розміщення 6-10% із 5000 чоловік легіону. Будівля також включала #великийхол, #приймальневідділення, #амбулаторію, #кухню, #приміщенняперсоналу, мийну та вигрібну ями. Усі ці лікарні мали однакову форму та планування, і по одному містилося в кожній кастрі. Лікарі також могли створювати державні клініки в табернах . Ще одним способом отримання медичної допомоги в Стародавньому Римі були таберни. Ці засоби були дуже дорогими, а стаціонарного лікування не було . Цей метод був рідкісним; набагато частіше лікар приходив додому до хворого. Люди, які не могли дозволити собі лікаря або піти на валетудинарію, молилися про зцілення в храмі #Асклепія, римського бога медицини.

[@ViktorVdovchenko]

#Хірургія #ХірургіявСтародавньомуРимі Фото: Римські хірургічні інструменти, знайдені в Помпеях #Хірургічневтручання зазвичай використовувалося як останній засіб через пов’язані з цим ризики. Однак коли операція все ж проводилася, вона зазвичай обмежувалася поверхнею тіла, оскільки лікарі визнавали, що травми, пов’язані з найважливішими фізіологічними функціями організму (мозок, серце, хребет тощо), зазвичай не піддаються лікуванню. У Стародавньому Римі існували різноманітні хірургічні інструменти. Наприклад, кісткові важелі були інструментами, які використовувалися для видалення хворої кісткової тканини з черепа та видалення сторонніх предметів (наприклад, зброї) з кістки. Стародавні римляни вміли виконувати такі методи, як хірургія катаракти та кесарів розтин . Вони також можуть виконувати більш застарілі процедури, такі як кровопускання . Давньоримська хірургія була розроблена в 2 столітті на основі грецьких методів такими лікарями, як Гален .

[@ViktorVdovchenko]

English. Переклад українською мовою із англійської. Народна медицина. Не плутати з альтернативною медициною. Інформація є частиною серії про Альтернативна медицина. Загальна інформація. Класифікації Народна медицина: африканський Муті. Південна Африка. Аюрведа (Доша. MVAH). Бальнеотерапія. Бразильська. Кущ лікарський. Камбоджійська. Китайська (Застій крові. Китайська гербологія. Гуа ша. Торгівля зябровою пластиною. Довгий гу. Меридіан. Припікання. Точка тиску. Qi. Сан Цзяо. Туй на. Занг-фу). Чумаш. Курандеро. Зцілення вірою. Хілотіранська. Джаму. Каякальпа. Камбо. Японська. Корейська. Мієн. Шианг. Монгольська. Нафталанова. Нафта. Пророча медицина. Шаманізм. Шиацу. Сіддха. Шрі-Ланка. Тайський масаж. Тибетська. Унані. В'єтнамська #Традиційнамедицина (також відома як #медицинакоріннихнародів або #народнамедицина) включає #медичніаспектитрадиційнихзнань, які розвивалися поколіннями в рамках #народнихвіруваньрізнихсуспільств, у тому числі корінних народів, до ери сучасної медицини . Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визначає традиційну медицину як «сукупність знань, навичок і практик, заснованих на теоріях, віруваннях і досвіді корінних народів різних культур, які можна пояснити чи ні, які також використовуються для підтримки здоров’я. як у профілактиці, діагностиці, поліпшенні та лікуванні фізичних і психічних захворювань». Традиційна медицина часто протиставляється науковій медицині. У деяких країнах Азії та Африки #до80%населенняпокладаютьсянатрадиційнумедицину для забезпечення первинної медичної допомоги. Народна медицина є формою альтернативної медицини . Практики, відомі як традиційна медицина, включають традиційну європейську медицину, традиційну китайську медицину, традиційну корейську медицину, традиційну африканську медицину, Аюрведу, медицину Сіддха, Унані, давню іранську медицину, традиційну іранську медицину , середньовічну ісламську медицину, Муті , Іфа та Ронгоа. Наукові дисципліни, які вивчають традиційну медицину, включають #травництво, #етномедицину, #етноботаніку та #медичнуантропологію . Водночас ВООЗ зазначає, що «неналежне #використаннятрадиційноїмедицини або практик може мати негативні або небезпечні наслідки» і що « потрібні подальші дослідження, щоб переконатися в ефективності та безпеці» таких практик і лікарських рослин, які використовуються системами традиційної медицини. У її «Стратегії традиційної медицини на 2014-2023» говориться, що ВООЗ «підтримуватиме держави-члени у розробці проактивної політики та реалізації планів дій, які посилять роль традиційної медицини у підтримці здоров’я населення».

[@ViktorVdovchenko]

Використання та історія народної медицини Класична історія Згідно з письмовими записами, #дослідженнятравсягають5000 роківтому. #Стародавнішумери, які описали добре встановлене #використаннярослинумедицині. У #давньоєгипетськіймедицині папірус Еберса з бл. 1552 рік до нашої ери містить список народних засобів і магічних медичних практик. У Старому Завіті також згадується використання та вирощування трав щодо Кашруту . Багато трав і мінералів, які використовуються в Аюрведі, були описані #стародавнімиіндійськимитравниками, такими як Чарака і Сушрута, протягом 1-го тисячоліття до нашої ери. #Першоюкитайськоюкнигоюпротрави була « Шеннон Бенцао Цзин» , складена за часів династії Хань , але датована набагато ранішою датою, яка пізніше була доповнена як « Яосін Лунь» ( #Трактатпроприродулікарськихтрав ) за часів династії Тан. Ранніми визнаними грецькими компіляторами існуючих і сучасних знань про трави є #Піфагор і його послідовники, #Гіппократ, #Арістотель, #Теофраст, #Діоскорид і #Гален. Римські джерела включали « Природну історію » Плінія Старшого та «#Медицина_Цельса. #ПеданійДіоскорид використовував і виправляв попередніх авторів для своєї «#DeMateriaMedica», додаючи багато нового матеріалу; твір було перекладено кількома мовами, і протягом століть до нього додавалися турецькі, арабські та єврейські назви. Латинські рукописи De Materia Medica були об’єднані з #латинськимитравамиАпулеяПлатоніка ( Herbarium Apuleii Platonici ) і були включені до англосаксонського кодексу Коттона Вітеллія C.III . Ці ранні грецькі та римські компіляції стали основою європейської медичної теорії та були перекладені персом #Авіценною (#ІбнСіна980_1037), персом Разі (Разі, 865-925) та євреєм Маймонідом. Деякі скам'янілості використовувалися в традиційній медицині з давнини. Середньовіччя і пізніше Додаткова інформація: Медицина в середньовічному ісламі та Середньовічна медицина Західної Європи Арабська місцева медицина виникла в результаті конфлікту між медициною бедуїнів, заснованою на магії, та арабськими перекладами грецької та аюрведичної медичних традицій. Іспанська медицина перебувала під впливом арабів з 711 по 1492 рік. Ісламські лікарі та мусульманські ботаніки, такі як аль-Дінаварі та Ібн аль-Бейтар, значно розширили попередні знання про Matea Medica. Найвідомішим перським медичним трактатом був «#КанонмедициниАвіценни, який був ранньою фармакопеєю та запровадив клінічні випробування. Канон був перекладений латинською мовою в 12 столітті і залишався медичним авторитетом у Європі до 17 століття. Система традиційної медицини Унані також базується на каноні. Переклади ранніх римсько-грецьких компіляцій були зроблені німецькою мовою Ієронімом Боком, чия #травянакнига, опублікована в 1546 році, називалася #KreuterBuch. Книга була перекладена на голландську як Pemptades Рембертом Додоенсом (1517-1585) та з голландської на англійську Каролусом Клузіусом (1526-1609), опублікована Генрі Лайтом у 1578 році як A Nievve Herball . Це став твір Джона Джерарда (1545-1612) Herball або General Historie of Plantes. Кожна нова робота була компіляцією існуючих текстів з новими доповненнями. Жіночі народні знання існували незадокументовано паралельно з цими текстами. Сорок чотири препарати, розріджувачі, ароматизатори та пом’якшувачі , згадані Діоскоридом, досі перераховані в офіційних фармакопеях Європи. Пуритани перенесли роботу Джерарда до Сполучених Штатів , де вона вплинула на медицину американських корінних народів. Франсіско Ернандес , лікар Філіпа II, короля Іспанії, провів 1571-1577 роки, збираючи інформацію в Мексиці, а потім написав Rerum Medicarum Novae Hispaniae Thesaurus, багато версій якого було опубліковано, включно з Франциско Хіменесом . І Ернандес, і Хіменес вписали #етномедичнуінформаціюацтеків у європейські концепції хвороб, такі як «тепло», «холод» і «волога», але неясно, чи використовували ці категорії ацтеки. Florilegio medicinal de todas las enfermedas Хуана де Естейнеффера зібрав європейські тексти та додав 35 мексиканських рослин. Мартін де ла Крус написав трав’яний текст мовою науатль , який Хуан Бадіано переклав на латину як Libellus de Medicinalibus Indorum Herbis або Codex Barberini, лат. 241 і передав іспанському королю Карлосу V у 1552 р. [17] Очевидно, це було написано поспішно і під впливом європейської окупації за попередні 30 років. Фрей Бернардіно де Саагун використовував етнографічні методи для складання своїх кодексів, які потім стали « Historia General de las Cosas de Nueva España» , опублікованою в 1793 році. Касторе Дуранте опублікував свій Herbario Nuovo в 1585 році, описуючи лікарські рослини з Європи та Сходу та Вест-Індія . У 1609 році її було перекладено німецькою мовою, а протягом наступного століття виходили італійські видання.