АМАДОКА: амбітний роман-загадка із численими відгадками

#буктьюб, #прочитане, #книжкові_новинки, #сучукрліт, #ДафаРекомендует
"АМАДОКА" Софії Андрухович - новинка до Книжкового Арсеналу-2020, який так і не відбудеться. Видавництво Старого Лева, 2020 рік, 832 сторінки. starylev.com.u...
Де мене знайти:
FACEBOOK: / 23daphnia
GOODREADS: / alla-komarova
LIVELIB: www.livelib.ru...
Куди мені написати:
[e-mail]

[@thanatos_ka]

перелік різного типу посуду - не найкращий приклад того, що в романі забагато "зайвих слів". це радше художній прийом, зумовлений темою і проблематикою роману з іншого боку, це ще незла метафора, адже у серванті стоїть посуд, що належить різним імперіям, які відійшли в історію та перейшли у вимір атрибутів. як-от срср згадують у контексті ковбаси, олімпійських ведмедиків, фотоапаратів тощо. і це стосується кожної імперії: і австро-угорської, і священної римської

[@chaika3219]

Дочитала книгу і побачила от ваш відгук. В мене були такі ж всі враження від цеї книги. Дуже "смачно" написано, але іноді читати всі ці описи, дрібниці і епітети було важко

[@marinalantrat9692]

Частина про Демонтовича в мене найулюбленіша.

[@himynameis749]

Кінець відео про Роману 👍🏻👍🏻👍🏻

[@ОксанаТеодоровська]

КРУТО! Прослухала і впала на кілька хвилин в "ступор". Романа - це історія, Романа - це дух роману. Аж мурашки по шкірі... Відкрила для себе нове бачення Амадоки. Дякую! А щодо детальних описів - мені вони сподобалися. Іноді бачила предмети наяву, чула звуки, відчувала запахи. Не кожен автор на таке здатен.

[@AllaKomarova23]

Дякую! До речі, і ось саме тому, що Романа - це сам роман, там стільки описів і є - вона виписує сам(-а) себе! Це крутий взагалі винахід в українській літературі )

[@nikolaicompaniets3390]

Крутий огляд. Дякую!

[@AllaKomarova23]

вам також дякую!

[@radleys5285]

Боже, шукав рецензії на Амадоку та натрапив на ваше відео Ви просто озвучили мої думки, авторка трохи загралася в своєму бажанні НАПИСАТИ ЯКНАЙБІЛЬШЕ. Під час прочитання частини про Петрова взагалі була внутрішня злість, адже таке враженя наче нам просто підсунули цю частину і це при цьому, що я цікавлюся темою Ростріляного Відродження, але якщо я захочу прочитати про нього, то я піду і прочитаю, не потрібно робити вибір за мене. Я навіть передивився багато інтерв'ю авторки і вона там сама майже не говорить про цю частину, 200 сторінок тексту абсолютно інородні, їх можна було б замінити на 5 сторінок і текст тільки б виграв. Ну фінал так, це печаль, нас 800 сторінок підводили до кульмінації при якій герой просто все взяв і забув. Дуже не однозначні враження одним словом

[@AllaKomarova23]

дякую! я читала її інтерв'ю пізніше, як виявилося, вона хотіла написати роман про Петрова, читала багато, сиділа у бібліотеці, а роман не писавсь і не писавсь ))) зате написалась "Амадока", ну а ізисканія про Петрова жалько ж було викидать! Тому вони й стали типу "так і треба зразу задуманою частиною" )))))

[@nadiia_romankevych]

Думаю, синоніми авторка вирішила перераховувати, щоб передати читачам дух Галичини, бо раптом серед того всього переліку хтось впізнає, що в нього є такі мельхіорові ложечки :) А загалом мені подобаються Ваші щирі огляди :)

[@AllaKomarova23]

дякую! )

[@olena-ts]

Теж звернула увагу на багатослів'я у книзі, але сприйняла його як стилістичний прийом і багатство мови. Можливо це здивує, але інтрига для мене була присутня протягом усього роману, бо я не була певна, що той чоловік з лікарні не Богдан. Тому кінець мене приголомшив. А от щодо того що Романи не існувало, що це голос і т.і., то можливо воно й звучить містично і мало б викликати захоплення, але це неправдоподібно. Якби вона тільки говорила! Але вона й робила щось - працювала в архіві, прибирала в професора, розпродала його речі на лікування. Тому, це зайве заплутування, на мою думку, спроба зробити сенсацію. Хоча можливо я помиляюсь, нічого не розумію і сама авторка може це підтвердити.

[@AllaKomarova23]

Сама авторка втаємничено мовчить, але задоволено посміхається, але головний доказ того, що це не людина, по-перше, полягає у тому, що Романа - ненадійний оповідач і віри тому, що вона працювала у архівах просто нема. А по-друге, Андрухович сама своїми словами вклала відповідь на сторінки: "- У вас таке промовисте ім'я". Ну і критика в цілому теж погодилась на думку, що Романа - це роман. Сам. Про те, що Богдан не Богдан теж можна зрозуміти з перших сторінок: він пам'ятає латину рибок, а не археологічні якісь терміни. Не важко здогадатися, що це ще одна підказка авторки, що не слід вірити Романі, яка запевняє всіх, шо то Богдан

[@nataliiamozil3771]

Повністю погоджуюся щодо Домантовича ця інформація зайва

[@Ina_Igel]

Дякую) поки не було можливості прочитати, але опис дрібничок на поличці вже подарував велику насолоду.

[@GrumpyReaderka]

Ви берете на себе велику (чи не завелику?) сміливість в тому, аби казати іншим, що вони розуміють все помилково, а правильна думка одна-єдина - і вона ваша, тим паче, в такому неоднозначному, багатосенсовому романі.

[@AllaKomarova23]

не завелику :) Софія знов таки про це відверто пише. Діалог про "у вас таке промовисте ім'я" ;)

[@hersevenwaves]

@@AllaKomarova23 промовисте - звісно! Але навряд таки мертве - швидше живе й саме ім'я ж тому доказ ... Бо тоді б його взагалі не було... (Звісно, це я так суб'єктивно міркую...) А щодо надмірної деталізації (прикметники до кожного іменника), думаю, авторка навмисне використовувала таку техніку для того, аби передати реалістичність, справжність, аби у цю історію вигадану Романою було легше вірити (бо ж вона з перших сторінок кричить: не довіряй!), а нам ж добре відоме біблійне: побачити й повірити! Тому усі ці численні описи працюють на історію - в цілому - ЧУДОВО! Й лише додають глибини й достовірності! У авторки дивовижна мова й кожна деталь була варта цих восьмисот сторінок!

[@AllaKomarova23]

@@hersevenwaves емм, я й не кажу, що вона мертва, просто вона - не людина. А щодо живості - то так, у певному сенсі вона навіть живіша за решту героїв. Насправді, це надзвичайний хід: зробити саму книгу героїнею книги. Надати їй антропоморфності ажно до буквальності. Це геніально, блін ) я ось так на позір навіть згадати такого у літературі не можу

[@hersevenwaves]

@@AllaKomarova23 мертвою я не в буквальному сенсі😉 не знаю навіть, я б не ототожнювала одну Роману із цим романом (як би гарно це не звучало🤓) для мене все ж, історія трохи про інше, але це звісно особливості прочитання, а вони, як не крути, у кожного свої🙈

[@innabilous9974]

Щось подібне інтуїтивно відчувала щодо цього роману. Крутий відгук!

[@AllaKomarova23]

дякую! )

[@nanaol135]

гарний відгук

[@AllaKomarova23]

дякую!

[@etoya1037]

Прочитала напочатку карантину і досі не розумію для чого треба було українізувати серапатиста.... може щось не так зрозуміла(

[@AllaKomarova23]

Авторка хотіла показати, що люди є те, що вони пам'ятають. І що можна створити нову людину, створивши їй нові спогади. Але в неї не вийшло це переконливо довести, роман виявився для Андрухович заважкий

[@ОлександрЄвтушок-ъ7ш]

Це капець... 200 сторінок - тобто Ч.2 реально найкращий художній витвір про Голокост у світовій АГА літературі. Начитав я різних піжамок та крадійок і фарбованих пташок... Я зрозумів для чого початок на 200 с. перед Голокостом, але не зрозумів на хріна 400 після цього. Так, було інколи цікаво про Пінзеля-Сковороду-Бешта, ніяк не дуже цікаво про Петрова-Домонтовича - але 400 сторінок далі нічого не припаяли мені без каніфолі та свинця чи олова до перших 400... Триматиму цю книгу, бо люблю прозу С.Андрухович, і за 200 сторінок без сумніву найкращого тексту про нищення євреїв та інших довкола них, інших настільки, що євреї робилися не важливим бонусом.

[@ОлександрЄвтушок-ъ7ш]

Я знаю для чого ті останні 400 с..... Заради ось цього - с.823: "Дід знав, що таке влада..." І не треба привчати українців до того Стокгольмського процесу, на котрий страждає "типу Богдан"... що його це не змінить - однозначно.

[@AllaKomarova23]

Там є ще квінтесенція сучасного: ми коментуємо, значить ми живемо

[@serhiirumiantsev7736]

для алгоритма

[@SvyatoslavKlymenko]

Тітка, коли ти стала старою ;)

[@mariagudz106]

У вас неймовірна харизма! :)

[@AllaKomarova23]

Дякую )

[@teplipetli]

Довжелезні переліки в книзі - це реверанс у сторону батька, Юрія Андруховича, він любить таким балуватися в своїх книжках. З приводу частини про неокласиків - їхні історії потрібні були для контрасту з історією Петрова-Домонтовича, який вижив, а вони ні. Ну, а історія Петрова зв'язує Віктора-не Богдана з його минулим, дарує йому промовисте ім'я - бо він у якомусь сенсі переможець, як і Петров, обидва змогли вижити. І дача, куди Романа не хоче повертатися, бо далеко їхати і врешті ночує у Професора, а згодом дізнається всі ті сімейні історії, теж пов'язана з Петровим. Без цієї частини пазл не склався б, на мою думку.

[@AllaKomarova23]

але чи дійсно так потрібно було робити аж 200 сторінок історії Домонтовича? :) Те, що історія без Петрова не складається, це дійсно так, але це мені нагадує анекдот про божевільного )

[@teplipetli]

@@AllaKomarova23 так, важко не погодитися, що місцями трохи затягнуто

[@nanaol135]

ой, Бучач це ж моє місто ))) якщо мова в книжці йде про Бучач Тернопільської обл., звичайно

[@AllaKomarova23]

так, про Тернопілля :)

[@nanaol135]

@@AllaKomarova23 місто дуже класне. архітектурою нагадує центр Львова. з цікавезною історією. скажімо, Шломо Фройд, дід здогадайтеся кого;) родом з Бучача. шкода, що жителі міста ставляться до нього так само бездумно, як виборці зе до України взагалі(

[@ІринаКримська-ш3ю]

цікаво розповідаєте) вперше наштовхнулася на ваш канал) дякую) відгук цінний, навіть якщо у іншого читача інша думка про роман) підписалася на канал)

[@lena4047]

Зараз дочитала роман і відразу подивилась це відео. Класний відгук! Думаю, використаний аж такий докладний і багатослівний опис посприяв нібито візуалізації. І навіть про Роману пару раз на периферії свідомості проскакували несміливі здогадки. Але в мене залишилось невдоволення від непокараності сєпара. Та може відкриті фінали творів фішка Софії))

[@AllaKomarova23]

Може вона мріє написати продовження? ))

[@lena4047]

@@AllaKomarova23 ще на 1000 сторінок? ой, леле)))

[@AllaKomarova23]

@@lena4047 у трьох томах ))))))))

[@мілаюта]

Вміст серванту-це художня така інвертаризація.

[@user-shakhova]

Дякую за таку круту рецензію! Подача супер!