#дашачитає

[@ЛюдмилаГалагуз-т7х]

ревуууу)) Дякую, Даша! Ви - неймовірна!)

[@Anna-ul3vi]

Дякую. Так глибоко. Переслухала декілька разів. І так резонує з нинішніми подіями....

[@АлександрКудрявцев-л5н]

Цей вірш у Вашому виконанні я люблю найбільше

[@natanevz2459]

Брррр, мурахи по всьому тілу. Емоції душать 😢💔💔💔

[@slavimo]

Дуже розчулився віршем. Моя баба Валя саме таку історію розповідала про німця, який з вермахтського пайка посипав хліб цукром дітям. "Можем повторіть" - це тільки в головах повних людожерів.

[@kamifed8231]

Дякую вам, дуже зачепив і вірш і ваше читання ❤

[@Igor-ym8ln]

Це правда 👍 неймовірний вірш, а виконання від душі 💐👋

[@БогданаБаран-э7г]

Так гарно..дякую за українську...до мурашок..

[@yuriichukhii4194]

Моїй матері було 5 років, коли німці зайшли у село і її теж звали Віра... Дякую за правдивість у кожній нотці.

[@dashatre]

Баба Віра не пам'ятає тата, багато тодішніх дітей не пам'ятає тат Баба Віра з дитинства вміє казати - "Мій тато Микита і він солдат" Микиту ніхто не питав, чи хоче він бути солдатом, чи ні Усі тоді ставали солдатами, бо на війні - як на війні Забрали на фронт, дали гвинтівку без куль, дали бушлат Микита, учитель музики, вивчив на фронті відбірний мат Провоював десь рік, втратив віру в людей, ледь не позбувся ноги А потім загинув, але не згубився серед братських могил У баби Віри є фото, де вона - ще зовсім мале дівча Стоїть біля труни, в труні її батько, і всі навколо мовчать А вона усміхається, от дурненька, а що їй іще робить Вона ще мала, аби розуміти, яка то трагічна мить Німці з’явилися у селі, коли Вірі пішов четвертий рік Віра дуже любила Ганса, такий світлоокий був чоловік Як побачить його - біжить до нього й сміється, геть дурна А німець хапає її та й садить на плечі. "Ото дивина, - Шепотілись жінки і додавали: - Діти є діти навіть на цій війні" Німець скакав по вулиці, Віра на ньому їхала, як на коні Ганс трохи соромився і говорив жінкам: "Цвай кіндер ін Берлін" І тицяв на себе пальцем, і видно було, як той Берлін йому болів Ще Ганс у школі знайшов піаніно. «Ото бракувало нам піанін, - Шепотілись жінки і додавали: - Ну яке піаніно на війні» Ганс грав віденські вальси - раз-два-три, раз-два-три, раз-два... Ганс хотів би ще трохи пожити, та не дотягнув до Різдва Ганс і Микита потім не раз зустрічалися на небесах Микита питався: "Кажеш, Віру за руку кусала оса? І що, чи сильно вона ревіла, чи сильно набрякла рука?" Ганс говорив: "Я віддавав їй цукерки з вермахтівського пайка". Микита розпитує: "А Віра знала багато слів? А лазила по деревах? А бігала у квача?" Ганс довго розказує. Потім вони ще довше мовчать Ганс каже: "Цікаво, чи пережили ту війну мої малі? Ти часом не знаєш нікого із ваших, хто брав Берлін?" І коли незручне мовчання перехлюпується за край, Вони тоді грають у шахи. Завжди в нічию. Скільки не грай Марина Пономаренко

[@yulyaskibchik4745]

Як зараз тяжко це слухати😔

[@СвітланаНикитюк-я5д]

Дякую, Дашо, за пронизливе виконання. Дійсно, без сліз не слухатимеш. От кого у школі треба вчити. Дуже актуально і дидактично...

[@morpheus4067]

Зачіпає душу... Ви повернули мене в дитинство. Згадав як бабуся зимовими вечорами розповідала про своє життя. Про маму, яку майже не знала бо вона померла коли бабуся була іще маленькою. Моя бабуся була меншою із трьох татових доньок. Голод 32-33 роки. Потім 41... Їх тато пішов на війну і не повернувся... Невдовзі після того як він пішов воювати у село заїхали німці. У їхню хату поселили трьох солдат. Вони ділилися шоколадом, крупами і консервами. Голодно було тоді. Потім старшу сестру, якій вже було 18 років забрали до Німеччини. На моє питання які вони були ті німці... Бабуся казала: "Люди... як люди". Вели себе спокійно. Один їхній солдат чіплявся до односельчанки. Вона поскаржилася коменданту. На другий день приїхали офіцери в чорній формі і того солдата забрали з собою. Одного дня німці зібралися і поїхали... Коли війна скінчилася старша сестра повернулася до дому.

[@ВасильКурилко]

Він не плакав.Мовчав. Сліз не бачили люди І невже-це земля Де ще рай тільки буде По долонях дитячих текла липка кров А навколо стріляли.Будили любов? У маленьких очах залишилася мати Така рідна,та вже не жива Вона так не хотіла його віддавати Тим,які розпочали ці чорні жнива «Мамо.Мамо вставай Що це рідна з тобою Мамо!Мамо...Ісус він ж воскрес!» А навколо ,лиш звуки буденного бою І на грудях дитячих ,з кров'ю матері хрест Ні дощу навкруги,ні небесного грому Почорніла зівяла трава Може справді любов повернеться потому Але зараз...Вона не жива

[@АндрейВ-о9ч]

Дякую, Даша. Тут не треба зайвих слів. Бо в мене, дорослого чоловіка, сльози на очах. Дякую.

[@E.V.S.]

Мені 45 і я плакав

[@anastasiia2515]

Дякую, Дашо. Обожнюю як Ви читаєте вірші! Не могла стримати сліз.

[@_Aleks_andr_]

Неймовірно! До сліз. Дякую, Даша.

[@Teslychko]

"Завжди в нічию, скільки не грай..." Проникливо. Спасибі, Даша за виконання, харизму та загадку в очах.

[@user-slava444ucraini]

До сліз.... Дякую

[@The-wc7ge]

Вау, мурахи від вашої подачі та слів

[@iramazurkevych3914]

дуже зворушливо😭 згадала бабусю, бо вона теж не пам’ятала свого тата.. і бабусі вже немає😢💔 пронизливе читання, аж до глибини душі👏🏻

[@rusa_a]

Просто мурахи по шкірі, дуже проникливо.

[@VV-td4jl]

До мурах... Дякую 😘

[@ПавелКорчагин-з9о]

Опять в самое сердце. В первый момент даже растерялся, не зная как прокомментировать. Жаль, что такие стихи не учат в наших школах. Огромная благодарность вам.

[@КатеринаПозняк-х6э]

Ридаю,дякую.Заспокоюсь і знайду та почитаю цю поетесу

[@КатеринаГринюк]

Пані Даша, я вражена, як завжди Вашою промовою. Цей наскільки пронизував кожним словом. Гарно. Дякую за Вашу роботу до нас, як глядачів і слухачів!) Дуже б хотіла побачити театральну виставу із Вашою участю.

[@llorkas]

Даша, іноді пауза вартує всіх слів. Тут теж так було. Знаєте, десь далеко в чужому холодному місті в офісі на високому поверсі хтось похапки витирає патьоки мейк-апу, ховаючись за монітор. Дякую вам

[@yuryodesa7564]

Холодне місто, чужий монітор/ 100 років самотності. Або не сто?)

[@llorkas]

@@yuryodesa7564 ще не сто)

[@yuryodesa7564]

@@llorkas а яке місто, можна дізнатись?

[@Tanechka1972]

Ви дуже гарно читаєте, Даша. Заплакала разом з вами.

[@АнастасіяДмитровська]

Подих перехоплювало часом,мені тілом йшли мурахи...Дякую Вам!)

[@ViktoriyaKrasovska]

Дякую за проникливе, до сліз і щему, прочитання не менш щирої та філософської поезії.

[@МаксимКравченко-ц6х]

Люди мають бути Людьми

[@ИгорьБлажевский]

Даша,я тоже плакал-(от своих стихов не плачу)и ты была как всегда искренна,талантлива и прекрасна...умеешь в душу проникать

[@vadimHTPL]

Вірш звісно хороший, але я просто любуюсь Дашею і красивим голосом.

[@mishikolomidze2362]

Genacvale krasorka❤

[@Irina_Lagoda]

Спасибо!

[@osteoestetikaukraine8873]

Потрясающе....

[@ОлексійБілий-й2л]

Дякую

[@МаріяБатура-ъ3ю]

Ох і розчулили ви мене😔 Дуже зворушливо!!!

[@gannagolovko2398]

Красива , талановита .

[@innazarytska]

ойойо, реву, як дурна)) дякую Вам пані Даша за натхнення. Я теж люблю поезію і читаю її у себе на каналі. До Вашого професіоналізму ще далеко, але я стараюся)

[@Вікі-с4п]

Як глибоко і зворушливо... Дякую, Даша 🤗

[@Вадим-х1ч]

Міцнні слова

[@НатальяИванова-с6ш5т]

Дякую Вам, Даша!

[@ОленаФорись-н4ъ]

Дякую. Я плачу❤️❤️❤️

[@LB-oe7dl]

До глибини душі, дякую!

[@UlianaOV]

проникливо! Дякую!

[@atrax1270]

Як завжди, на висоті!! 👍

[@developVS]

тронут . спасибо .🌺

[@capriciousmuse2458]

Це так щемливо 🖤

[@darynasvirchevska3874]

Вау!!!!!

[@ridna8987]

Мурашки...😭

[@ВиталийПазюк-ы2ы]

Уважаемая Даша, спасибо вам за то , что открываете для нас таких прекрасных украинских поэтов

[@соФя-э4щ]

Це,життя . Наше життя. Українців.

[@ЛюдмилаПриймак-э1с]

Я заплакала

[@dashatre]

Я теж

[@Tanechka1972]

Тато мій любив розповідати про такого ж німця, правда, не пам'ятав його імені. Він грався з татом і його молодшим братом, дарував їм речі, а татовій мамі казав про "драй кіндер", показуючи на себе пальцем.

[@artempetrenko3545]

Даша, читаете великолепно! И как я раньше этот ваш проект пропускал? Я даже свои стихи так не умею читать, хоть меня тоже учили и много лет работал на ТВ.

[@shorbach]

Дуже чуттєво, моя бабусю звати Віра, і вона теж не пам'ятає свого батька.

[@Valeum80]

у серце!

[@АлександрФ-ц4э]

Обожаю Ваш талант !!!

[@volodymyrkravets1459]

Моя бабуся розповідала дуже схожу історію, тільки її батьків вивезли у вантажних вагонах до Сибіру коли їй було лише 13 років... та вона їх більше ніколи не бачила

[@ОлегНиколенко-н7х]

❤️❤️❤️❤️❤️

[@Оля-к3в1и]

❤️

[@lana199]

Карец плачу... как у вас это получается?...

[@ЄвгенХоменко-м2н]

Хіба може бути ось так - в саме серце і настільки глибоко?.. 😥

[@Наталя-е9з]

🙏💛💙

[@ЮліяДенежна]

До сліз...

[@iulianiulian2556]

💙💛

[@angelinagolovata1202]

Плачу…скажіть, будь ласка, що це за мелодія на фоні?

[@dashatre]

З музичної бібліотеки бере наша режисерка

[@AlinaKutilova]

Можна будь ласка текст🙏🏻

[@dashatre]

Є в коментарях)

[@ОльгаЦиховська]

Зміст Ганса прийшов Іван...

[@PGj141]

Ганса прислали, а івани через одного самі поперлись в Україну українців вбивати, хто за гроші, хто через нудьгу. Так що є певна різниця. А вірш гарний.

[@yuryodesa7564]

Сіль Пономаренко - про Крим. Прочитаєте?

[@Сергейфартух-в8к]

😃

[@Олександр-н2о7ь]

Це занадто боляче

[@КатеринаВласенко-и4ж]

❤️

[@dashashvaiko7578]

До сліз.. .