день 3. осінніх реколекцій: «Як ставати посланцем надії та довіри?»

медитація:
Нарешті, Він з’явився й мені також, наче якомусь недоноскові. Бо я останній з апостолів. Я навіть не достойний зватися апостолом, бо переслідував Божу Церкву. Я - апостол милістю Божою, і Його милосердя до мене не було марним. Навпаки, я працював дуже старанно і впертіше за всіх, хоча не сам я, а милість Божа, яка зі мною, робила це. (пор. 1 Кор 15, 8-10)
кого я старався єавнгелізувати? з якою свідомістю того, яким я є? чи: як св. Павло?...
яке у мене усвідомлення того, що всі мої гріхи вже пробачені Богом?
як ця істина впливає на мене? чи - запалює Божим Духом, як св. Павла - щоб ділитися нею з іншими?
до кого з грішників боюся зараз підійти - щоб дати свідчення моєї грішності, моєї віри та любові до Ісуса?
що для мене стало інструктором / знаряддям смирення і покори? наскільки: Розарієва з Дівою Марією молитва?