Держави хрестоносців на Сході. Духовно-лицарські ордени

На вузькій смузі землі вздовж морського узбережжя Сирії і Палестини хрестоносці створили свої феодальні держави на зразок західноєвропейських. Завойовані на Близькому Сході землі хрестоносці вважали своєю власністю. На них вони заснували свої держави: Єрусалимське королівство; князівство Антіохійське; графство Едесське; графство Тріполі. Між собою правителі цих держав домовилися, що найвище в ієрархії стоятиме Єрусалимське королівство, а його монарх - захисником Гробу Господнього.
Завойовники перетворили місцевих жителів на своїх підданих і примусили сплачувати третину врожаю зерна, фруктів, маслин, винограду. Головну роль відігравало Єрусалимське королівство. Три інших - князівство Антіохія, графство Тріполі, графство Едесса - були меншими та слабшими.
У своїх державах хрестоносці намагалися облаштувати таке життя, до якого вони звикли у себе на батьківщині. Землі держави ділилися на баронні, а ті, своєю чергою, на феоди. Власники феодів, як і в Західній Європі, мали нести збройну службу своєму сеньйору. Вони склали васальну присягу Єрусалимському королівству, однак насправді лишалися незалежними. Усі ці невеликі держави були першими колоніями європейців на Близькому Сході.
Хрестоносці постійно воювали з мусульманами і зводили проти них могутні фортеці. Ці оборонні споруди, а також безперервний потік лицарів із Західної Європи дали змогу хрестоносцям упродовж 200 років утримувати свої володіння на Близькому Сході.
Для захисту держав хрестоносців і охорони паломницького шляху створили духовно-лицарські ордени - об’єднання лицарів, головною справою яких було боротися зі зброєю в руках проти «ворогів християнської віри», їхні члени присягалися не одружуватися, жити в бідності та послуху.
На завойованих землях хрестоносці організували три духовно-лицарські ордени. У 1099 р. було засновано Орден госпітальєрів, або іоаннітів. Назва пов’язана з тим, що в Єрусалимі раніше існував будинок для відпочинку паломників - госпіталь (притулок) Святого Іоанна, патріарха Александрійського (VII ст.). Своїм завданням орден проголосив лікування хворих і боротьбу з ворогами християнства. У 1113 р. папа затвердив статут ордену, за яким його члени мали боротися проти ворогів християнства.
Після відвоювання мусульманами в 1309 р. Палестини госпітальєри оселилися на острові Родос. Коли в 1522 р. його захопили турки-османи, орден перебрався на острів Мальта й став Мальтійським. Він існує й дотепер, а зовнішнім проявом його діяльності є благодійність.
На початку XII ст. французькі рицарі заснували Орден тамплієрів, або храмовників (від франц. temple - храм). Резиденція ордену розташовувалася в Єрусалимі, на місці храму Соломона. Метою ордену проголосили захист шляхів до Святої Землі та самих паломників. Тамплієри, на відміну від інших орденів, мали значний вплив у Європі. Незважаючи на обітницю бідності, вони накопичили значні багатства.
Храмовники займалися лихварством, володіли землями, портами, верф’ями, могутнім флотом. Багатство давало їм змогу впливати на державні справи. Утім саме багатство стало головною причиною загибелі ордену на початку XIV ст.
У 1190 р. німецькі хрестоносці заснували в Палестині Тевтонський орден. На відміну від інших, до нього вступили переважно лицарі зі східнонімецьких («тевтонських») земель. Тевтонці захищали угорські землі від половців, а згодом перемістилися до Східної Балтії. Спочатку метою тевтонців був захист польських земель від нападів місцевих племен пруссів, але приблизно за півстоліття орден завоював усі прусські землі й утворив на них власну державу.
Ордени хрестоносців підпорядковувалися безпосередньо Папі. На обладунки «брати-лицарі» надягали довгі плащі - мантії. Іоанніти мали чорний плащ із білим восьмиконечним хрестом, тамплієри - білий плащ із червоним восьмиконечним хрестом, тевтонці - білий плащ із простим чорним хрестом.
До Першого хрестового походу участь у війнах засуджувалась Церквою. Навіть якщо війна вважалася справедливою, участь у ній шкодила спасінню душі. Але тепер участь у походах проти «невірних», навпаки, вважалася богоугодним ділом, яке дозволяло спокутувати минулі гріхи, а смерть у бою обіцяла місце в раю.
Завдяки хрестовим походам у Західній Європі закінчилася доба «темних віків». Адже, ознайомившись із високою культурою Сходу, європейці стали відроджувати та підносити власну культурну спадщину.
Список використаних джерел:
yandex.fr/images
uahistory.co
uk.wikipedia.org
kinogo.la/573-carstvo-nebesno...
/ @user-yt6qt7ih6r

[@user-yt6qt7ih6r]

Завдяки хрестовим походам у Західній Європі закінчилася доба «темних віків». Адже, ознайомившись із високою культурою Сходу, європейці стали відроджувати та підносити власну культурну спадщину. З образу хрестоносця - сміливого воїна, ревного християнина, ладного вирушити на інший бік світу задля порятунку святинь, - виник класичний образ середньовічного лицаря. Під час хрестових походів Захід відкрив для себе новий світ, культурніший і освіченіший, ніж європейський. Отримав поштовх до розвитку історії, географії, математики, медицини тощо. Майже 200-річне існування держав хрестоносців у Палестині та постійне спілкування з місцевим населенням вплинуло і на світогляд європейців. Завдяки ознайомленням з творами арабських географів та мандрівників вони довідалися про краї за межами Європи. З арабських перекладів вони дізналися про спадок античної культури та філософії, а також про надбання арабських учених. Розвинулася морська середземноморська торгівля між Сходом та Заходом, завдяки якій збагатилися міста - держави Італії - Венеція та Генуя. Шлях «із варяг у греки» став занепадати, тому що зникла потреба в посередництві норманів у торгівлі зі східними країнами.