Етюди. Якщо коняка здохла...

Про ситуації зупинки в русі по житті

[@МарианнаСкворцова-е6ц]

Доброго дня, дуже вдячна Вам за етюди! Чекаю на нові, дивлюся ті, що були вже записані. Я з Донецької області, і для мене дуже важливо зараз почати нове життя. Складно у 55 років залишити все , що було и почати дійсно жити та радіти, а не просто боротися за життя кожен день.

[@МариночкаПрекрасная]

Доброго дня...Ваша ситуація нам з чоловіком теж на часі...ми з Харкова... тримайтеся ❤

[@КатеринаМарійчук]

Сонечки золоті, людочки дорогі, найтепліші мої почуття Вам.

[@Ївга-э1т]

Саксофоніст вражаюче душевний

[@ОленаПлонська]

Супер! Під цю музику наче пливеш у небі, як на картинах М. Шагала. Дякую!

[@ОленаПлонська]

Я такий період називаю: " Час викидати старі штанці" Хоча вони ще гарненькі, але вже затісні.

[@Олена-в2ъ]

👍 Доброго дня, пане Олеже. Ваші чудові етюди, здебільшого, наштовхують на різні роздуми, а зараз я почуваю себе цією "здохлою конякою", яка вже нікуди не повезе, але сідло ще не знімають 😢 Дякую за етюди, думаю... ❤

[@ЛесяБудянська]

Дякую! Як завжди - геніально! Простими словами, доступно показати інший погляд, ніби збоку, і все стає значно простіше!

[@ТамараКозьмик-м9о]

Так,часто в житті люди інертні,чіпляються за старе! Дуже цікавий і актуальний етюд! Дякую Вам,Олеже Созонтовичу! Чекаю з нетерпінням наступних ідей!

[@ТатьянаКучукова-р2щ]

Музыка,музика,музика...у всьому...

[@Ольга-ь4к2ц]

Дякую за цікаву тему! Нам, людям старшого покоління, дійсно дуже важко злізти з тої конячки. Нас вчили терпіти і терпіти. А життя минає, а ще все тягнеш того дохлого коня за собою. І починаються проблеми зі здоров'ям, і вже нічого не хочеться і життя не миле! Треба вчитись не боятися змін і налаштовуватись на позитив!

[@tamaralavrynenko1384]

Доброго дня! Поміняти коняку мабуть важко,дуже важко для тих ,хто все втратив!? Але можливо,якщо цього не зробити,ти в Нулі,життя не продовжиться. Тому,як сказав пан професор,коняку потрібно міняти! Дякую!

[@АннаМатвиенко-п8в]

Дякую за інформацію.

[@Кафедраукраїнськоїфілологі-ю8е]

Олеже Созонтовичу, дякую за етюд! Тема неймовірно актуальна, а особливо зараз. Важко знаходити сили, мотивацію не боротися, а просто жити, отримувати задоволення від роботи, яку люблю, але яка іноді здається каторгою. Буду вдячна, якщо піднімете тему конкуренції, яка є важливим фактором росту, а не вбивчою енергією, як здебільшого ми її сприймаємо. Дякую❤

[@КучерОленаМиколаївна]

Вивчена безпорадність свого роду. Я завжди кажу, що треба ломати шаблони і з цікавістю пізнавати щось нове. Це легше рлбити тому, хто має смак норадреналінових перемог, хто відчував цю радість зміни життя.

[@larysarodnova8656]

Щиро дякую Вам!🍀🙏🇺🇦

[@nikak6212]

Прям у саму цiль цей етюд, бо дуже схожа ситуацiя з роботою Дякую Вам Тепер буду мiркувати про роботу з новоi точки зору

[@Ївга-э1т]

Шори.., звичка, як заміна щастю.., або - сила духу і сила волі як внутрішня мотивація або мотивація зовнішня, у вигляді пенделя чарівного. Ну, а що вік таки зменьшує сили і бажання, то фак!т! ;) Часом плисти за течією корисно, якщо течія не приведе до водоспаду. Що іноді теж корисно, якщо він не типу ніагарського ;)

[@НиколайТомляк]

Дякую за етюд...

[@pacifist1675]

Все чудово як завжди

[@ТаїсіяУсенко]

Дякую за етюд ❤

[@ОксанаГоман-д1б]

Дуже дякую, вчасно😉👍❤

[@СвітланаТеремко]

Наскільки це божественно, дякую!!

[@OKolisnyk]

Дякую за Гровера Вашингтона.

[@АллаБовгиря-н8п]

❤ДЯКУЮ

[@МарянаКоханська]

Супер! Просто і переконливо! Дякую

[@НатальяКиреева-е8г]

Дякую ❤❤❤ Усіляких Вам гараздів ❤

[@katarinauk]

Вітаю пан Олег. Слухаю вас віднедавна. Хочу жити далі. Чоловік безвісти зниклий вже 2 місяці. Один день я тримаюсь, чимось займаюсь. Другий я розбита деревина. Неможу стабілізуватись. Можливо вы знаєте психологічну групу підтримки для таких.

[@Oleh_Chaban]

вітаю. дякую за відгук. спробую знайти. напишіть ваш мейл

[@Deutsch-ohne-Schmerz]

Дякую Вам

[@T_And_]

Ron Carter - один з улюблених контрабасистів.

[@annabeloglazova9220]

Дякую!

[@adalig007]

Зайшов Вашингтон. Дякую дуже

[@nataliyakolyada6113]

Вітаю. Дуже хочу знати назву препарату, про який ви згадували. Справа в тому, що я саме зараз на цій коняці (викладаю в університеті, де дуже невелика зарплата, але просто непомірно велике навантаження...). І питання в тому, що маю щось шукати інше, щоб прогодувати себе, дитину, батьків...але ж 18 років пед.стажу...стільки "коні" не живуть. Але сил (життєвого ресурсу) не вистачає на фоні жорсткого виснаження + прифронтове місто....і як знайти в собі ті сили, щоб розірвати нейронні зв'язки?! Це дуже важко. Це як людина, що знаходиться в стані ремісії, розуміє, що можна робити так-то, але ж наступає загострення...і всьо. Аби все залежало від сили волі, мотивації, мрій, бажань тощо, то всі б ходили здоровими психічно і фізично...якось так...дуже рефлексивні теми підіймаєте, на яких питань більше, ніж відповідей

[@ТатьянаМичковская]

Пробачте що втручаюся, але ну так не буває щоб існувала диво пігулка, що рятує всіх від всього. Клінічна бесіда як мінімум, діагноз, а потім індивідуальна схема лікування якщо вже в цьому є потреба. То отже, я не на Вашому місці, але я б зателефонувала на кафедру, дізналася приблизно коли і як можна там виловити того Чабана, або там є інші фахівці, які в принципі користуються тими ж настановами і схемами лікування. І на офлайн консультацією. Тоді буде результат.

[@nataliyakolyada6113]

@@ТатьянаМичковская Дякую! Звичайно, що немає чарівної пігулки. І це нормально, оскільки ми маємо вчитися і здобувати вміння і навички...але ж це така спокуса!!!

[@ОленаФлоренко]

Дякую.

[@laracalverano8981]

Дякую

[@ТатьянаМичковская]

Є про що подумати о третій ночі: негативні пікові переживання. Дякую.

[@АБСД-д4э]

Одне питання висмоктування з пальцю колись закінчиться?

[@Spitfireua]

Вже давно немає "петрівки". Є Почайна.

[@Spitfireua]

Станція "Почайна" - це 20-та станція Київського метрополітену, розташована на Оболонсько-Теремківській лінії між станціями "Оболонь" та "Тараса Шевченка". Вона була відкрита 19 грудня 1980 року. Архітектори станції - І. Масленков, Т. Целиковська, А. Крушинський, А. Працюк. Станція "Почайна" є важливим транспортним вузлом для мешканців Оболонського району Києва. Вона обслуговує численні напрямки громадського транспорту, включаючи автобуси, електрички, метро та шаттли. У минулому, станція мала назву "Петрівка", але в 2018 році була перейменована на "Почайну" у зв'язку з реформою назв топонімів Києва. Станція "Почайна" має кілька виходів на Оболонський проспект та Вербову вулицю. Вона є популярним місцем для туристів, які хочуть відвідати історичні та культурні пам'ятки Києва. У 2020 році навколо станції почали проводити масштабні будівельні роботи, які передбачали значні зміни в інфраструктурі та архітектурі району. Ці зміни були спрямовані на покращення комфорту та безпеки пасажирів, а також на розвиток місцевого бізнесу. Станція "Почайна" є символом історії та розвитку Києва, і її значення для міста є незамінним.

[@АБСД-д4э]

Ніпрощо

[@AliceWonderland12345]

Поділіться,що то за препарат такий)) Дуже треба😊

[@janka2474]

Мене вже не придавила, а навіть розчавила :/

[@СвітланаТеремко]

А якщо я - це здохла коняка😢😂

[@Ольга-ц4в7ь]

Здохла коняка не пише дописи,тримайтесь.Після ночі обов'язково буде світанок.