Етюди. Ти злишся?

На що вказує наша злість?

[@Мудрыемысличеловечества]

Дякую за чудовий етюд! До цього часу пригнічував гнів у собі і вважав, що це стійкість, але почуття всередині залишається недобрим. Після вашого етюду, визначив для себе альтернативні шляхи!!!

[@ТетянаНагорна-н9щ]

Часто жалую, що деякі речі раніше не розуміла. Але вчитись і думати правда ніколи не пізно😊Дякую

[@NataliyaHlukhova-ly3rd]

Дуже чекаємо на ефір про відстоювання своіх меж.

[@NataliyaZhuravlova]

Дякую за поради. Змістовно

[@ТетянаПрищепа-т2л]

По собі помітила, як тільки навчилась відстоювати свої межі, поствила оточеня на своє місце, то десь і агресія поділась🤷‍♀️стала спокійнішою, стриманішою🥰👌💯

[@НиколайТомляк]

Дякую за гарні поради...зупинися...не повинен тримати в собі... Відстоювати свої межі ...Ми живемо в авраамічній цивілізації...це Один бог ніяких інших...далі тільки одна вірна думка...всі інші хибні...релігійні війни...потрібно переперти всіх у сварці на рахунок твоєї тільки вірної думки...тільки такі шпалери інших не потерплю... щось не так в нашій авраамічній цивілізації...

[@canto9396]

Дякую, дуже цікава тема, є над чим замислитися.

[@alinalezhnyuk8538]

Дуже цікаво! Дякую, я з задоволенням слухаю всі Ваші виступи і етюди. Дійсно дуже цікава тема про відстоювання кордонів, і хочеться почути від Вас. Бо я іноді приходжу до висновку в собі, що для мене більш безпечно все ж дозволити комусь порушити мої межі, аніж відстоювати, бо відстоювати їх ще більший стрес. Дякую за те що в нащій науці та медицині є такі діячі як Ви, я якк лікар багато в чому беру приклад.

[@НатальяКовальчук-е7т]

Дякую за професійний аналіз. Так і є, коли емоційни межи порушуються - віддаляєшся 100%.

[@ОленаЯшина-и8у]

Дякуємо вам за вашу роботу. Чудова думка, і в нашій державі запровадити - принцип 10 людини. (з дев'яти безмежно люблячих владу, десятому потрібно висловлювати заперечення діям більшості). І дослухатися до цього

[@ОксанаБабич-т5ч]

Головне,щоб за відстоюванням своїх меж,ми не забували про людяність, порядність, повагу,до себе та іншої людини,щоб не перетворюватися в того звіра, який відстоює межі свого вольєру.

[@olgaskorokhod2281]

головне, щоб про це пам'ятала і та людина, від якої ці межі боронять.

[@ОксанаБабич-т5ч]

Не вежливо,що роблять інші,важливо те, що робите ви,щоб залишитися людиною .Кожен відповідальний за себе,а не за іншого.

[@СветланаПетрова-з9щ]

Напевно, гнів може бути конструктивним. Якщо людина, яка гнівається, проаналізувавши природу походження своєї емоції, проговоривши свою емоцію з тим, на кого направлений гнів, зробивши висновки з даної ситуації, може рухатись далі. В результаті прояву таких емоцій, ми можемо ставати сильнішими, мудрішими... Це аксіома, що треба зупинитись, замислитись, проаналізувати, проговорити свою емоцію. Вважаю, що всі емоції, якими наділила нас природа, вони нам потрібні для того, щоб ми могли "зростати" та формуватись як особистості, Люди з великої літери. Дякую, Олеже Созонтовичу, за Ваш етюд. Завдяки даній темі переосмислила деякі моменти про свої емоцій.

[@ОльгаГуськова-о1ъ]

Дякую, що є така людина в моєму житті, як Ви, пане Олеже, яка і допомагає, і спонукає думати. Тема етюда співпала з моєю ситуацією, але не розумію, як правильно вийти з конфлікту, відстоювати свої кордони до кінця, чи поступитися. Бо бачу, що ситуація не змінюється, відчуваю негатив і я, і людина, з якою виникла ситуація. І так щодня, бо це сусідка по житлу, не близька людина. Стараюсь думати, аналізувати, а всередині відчуваю постійний супротив.

[@irinalazarkurilo8919]

Дякую за этюд.Аналізуючи випадки своєї злісті,прийшла до висновку,що пов'язано, зазвичай , з небайдужістю до ситуації.Виходить,що хочу достукатись до людини і роз'яснити своє бачення.А от коли в спілкуванні з дочкою нагадую чи даю пораду,іноді чую роздратованість і гнів.Говорить,що порушую її межі.З чим можна погодитись-що ми різні ,а от як досягти порозуміння- це велика праця над собою в першу чергу .Не завжди можна відійти в сторону,особливо коли це стосується рідних. А може воно і краще,що ми різні?

[@ОленаФлоренко]

Дякую. Так, про власні кордони, дуже корисно.

[@ФайнаБартка]

Файний в нас клуб. Ай лайк іт. Дякую. Всім.

[@MarinaRiiaka]

Пізнавально.Дякую.

[@ОксанаЕщенко-б6я]

Дякую! З задоволенням слухаю ваші поради

[@natahani8857]

Супер. Дякую. Дуже корисний етюд.

[@ВаляЯщенко-ь6э]

Доброго дня!я сьогодні це проходила! Психолог подружка вивела на запитання,,,Про це для мене,,Чітко бачу маніпуляцію.А маніпуляція,,це вже обмеження свободи волі

[@ЛюбовьКривошея-т9ш]

Дякую за подкаст. Я за собою помітила те, що мої пацієнти не можуть у мене викликати яскраву негативну емоцію, на відміну від моїх рідних, де я можу проявити всю палітру емоцій

[@НадіяМарциняк]

Христос народився,Пане Олеже,будь ласка порадьте як відстояти свої кордони:) Дякуємо за етюд!

[@LaraV2022]

Дякую! Дуже корисно! Гнів, ненависть - дуже сильна емоція, якщо її не скидати правильно екологічно- може призвести до руйнування здоровя. У мене були такі сильні емоції після одного травматичного досвіду. Психотерапевт допоміг. Але якраз добре усвідомлювати джерело/причину бо можливо це допоможе зменшити його або запобігти. Однозначно токсичних людей треба уникати також, вони теж часто є причиною такої емоції. Я знаю, що у негативних емоціях можна знаходити джерело для сили або інших ресурсів, які можна було б використати собі на користь. От цікаво було б як раз про це послухати теж.

[@InnaKaunis]

Пане Олег, дуже потрібно про етюд про межі. Дякую ❤

[@МаринаКачурина-в3в]

Дякую щиро🙏

[@ОленаЯшина-и8у]

Нам дуже цікава ваша думка. Пишіть не менше восьми, не більше трьох речень в клменті

[@oxy_zm]

Дякую. Я рідко гніваюся та ненавиджу. бо...як я кажу... це занадто сильні емоції, щоб витрачати їх на кого попало

[@ЛарисаЛогинова-ф5ж]

В повсякденному житті ми ще маємо змогу опиратись порушенням власних кордонів( особливо емоційних) , а от в роботі з пацієнтами це не працює, тому і виникають стани , які спричиняє нереагування на власній кордон.

[@ТаїсіяУсенко]

Дякую за навчання ❤

[@counsellor555]

❤❤❤ Дякую. Хотілося б почути етюд про відстоювання меж🙏

[@НадіяФесик-ь2к]

Дякую

[@rks3495]

Дякую!

[@ОленаЯшина-и8у]

Нам дуже цікава ваша думка. Пишіть не менше восьми, не більше трьох речень в клменті

[@elizabethsemenova4053]

Олег Созонтович, багато хто часто приводять приклади коли батькі порушують межі дитини будь якого віку досить жорстко, зриваючись як ви кажете і таке інше. Але будь-ласка, дуже вас прошу, запишіть Етюд на тему, коли батькі «ніжно» порушують межі і наскільки це небезпечно. Наприклад моя мама часто коментувала мій зовнішній вигляд, наче ніжно, подаючи це під соусом «це моя думка, я що не можу її висловлювати» але ці коментарі-краплинки всі накопичуються у памʼяті і ти вже доросла людина та все одно злиться на маму, яка каже: я тебе не критикувала постійно, так іноді казала свою думку але це ж не постійна критика. А ти стоішь такий поколіно у комплексах і не знаєшь це ти дійсно то все придумав, чи просто мама і близько не розуміла що наробила. Я плутано може написала, але чесно я дуже втомилася від того, що в питаннях відношення батьків до дітей поганими виходять тільки батьки алкоголіки, наркомани… якісь крайнощі, а що до «ніжного абьюзу» він же буває не меньш травмуючим…

[@ТатьянаМичковская]

І призводить, як наслідок до не меньших досягнень у майбутньому. Дивлячись, що робити далі з тією складністю яку заклали батьки

[@ТатьянаМичковская]

"Эмоциональное отвержение . Ребенком тяготятся. Его потребности игнорируются. Иногда с ним жестоко обращаются. Родители (или их «заместители» - мачеха, отчим и пр.) считают ребенка обузой и проявляют общее недовольство им. Часто встречается скрытое эмоциональное отвержение: родители стремятся завуалировать реальное отношение к ребенку повышенной заботой и вниманием к нему. Такой стиль воспитания оказывает наиболее отрицательное воздействие на развитие ребенка.
И это неудивительно, ведь зачастую в таких семьях могут присутствовать все четыре тревожащие ситуации Фрейда: потеря желаемого объекта, потеря любви, потеря личности, потеря любви к себе. Например, к потере личности Фрейд относит потерю «лица» и публичное осмеяние. Подобную ситуацию описывает Карл Густав Юнг в воспоминаниях о детстве: «Моя мать имела неприятную привычку давать мне всякого рода добрые советы, когда я отправлялся туда, куда меня приглашали. В таком случае я не только надевал мою лучшую одежду и чистил ботинки, но и должен был почувствовать величие моих намерений и моего появления на публике, так что можно представить то унижение перед людьми на улице, которые слышали все позорные вещи, высказываемые громко моей матерью: “Не забудь передать им привет от папы и мамы и вытирай свой нос - ты не забыл носового платка? А вымыл руки?” И так далее. Меня всегда поражало, насколько неуместно выставлять всему миру мои скрытые чувства, сопровождающие уверенность в себе» [232] . "Л. Шнейдер Семья. Оглядываясь назад

[@ТатьянаМичковская]

"Человеческие отношения всегда имеют двойственную природу. Другой человек выступает и как совокупность отдельных качеств, которые могут стать предметом оценки, сравнения, познания или воздействия, и как самоценная и целостная личность, не сводимая к частичным проявлениям. Если первый аспект задает границы себяи другого, порождает обособленность и отдельность, то второй - создает общность и причастность друг к другу. Эти два начала, которые можно обозначить как предметное (частичное) и личностное (целостное), не являются разными типами или формами отношений. Они образуют два момента, в определенной мере присущих каждому конкретному отношению. Различие конкретных отношений сводится к относительному преобладанию или выраженности каждого из этих двух моментов.
Своеобразие и внутренняя конфликтность родительского отношения заключается в максимальной выраженности и напряженности обоих моментов. С одной стороны, в силу изначального единства, глубинной связи матери и ребенка материнская любовь является высшим проявлением альтруистического, бескорыстного, то есть личностного, отношения. Поэтому она порождает устойчивую и безусловную любовь, чувствительность к состояниям и переживаниям ребенка, сильную эмоционально-аффективную связь с ним, которая вряд ли может быть описана традиционным термином «принятие». С другой стороны, глобальная ответственность за будущее ребенка порождает оценочную позицию, контроль над его действиями, сравнение его с другими, превращает ребенка в объект воспитания. Все это предполагает реализацию более или менее жесткой воспитательной стратегии, включающей определенную направленность родительских воздействий на будущее, на формирование определенных качеств, ценных с точки зрения родителя, объективную (а порой необъективную) оценку действий и состояний ребенка ."

[@РостиславПанькевич-э7я]

❤

[@ОленаЯшина-и8у]

Нам дуже цікава ваша думка. Пишіть не менше восьми, не більше трьох речень в клменті

[@viravi2413]

Вітаю!! Прошу порадити якусь літературу щодо розуміння своїх емоцій, причин їх виникнення і як їх проживати... книги, які варто би прочитати людям для пізнання себе, просто для свого розвитку. Дякую!!!

[@Садбожественнихпісень]

Так, про відстоювання меж було б дууууже цікаво🙏

[@Ївга-э1т]

Мало простору для дискусії)

[@ТатьянаМичковская]

Цікаво. А особливо якщо емоція злості без мого контролю трансформується в дещо інше..., з тим ж механізмом активації симпатичної нс, та дофамінової. То напевно в принципі можна навчитися напаки зробити свідомий перехід як техніку захисту в ситуаціях коли ця злість є тільки злістю ...але там є нюанси експерементів з власною психікою Це мені нагадало на початках війни почуту техніку вбий власну дитину. Був шок. Але в критичній ситуації таки скористалася