Фрідріх Шиллер. Рукавичка.

[@UAaudioknuga]

Ждучи на грища і забави, В звіринці своїм величаво Король Франціск сидів; Тіснились вельможі при троні А кругом, на високім балконі Дам барвистий вінок процвів. Король дав знак рукою - І з ґрат сторожкою стопою Виходить лев; Але не лунає рев: Пустелі друг Зором німим обводить круг Арени - І випростав з позіхом лапи, І гривою стряс густою, І ліг самотою. І знову владар маше рукою - На знак царський Тигр жаський З клітки рине тісної Скоком потужним; Лева він бачить і виє, Напружує шию, Кола страшні вибиває хвостом І лиже рот язиком; І кроком несміло-пружним Лева обходить він І, волі невольний син, Повнить арену риком Хрипким і диким.- Погас його рев луною, І осторонь хижий ліг. І знову владар маше рукою - І з во дверей вивертає їх: Двох леопардів прудких; В буянні мужнього палу На тигра вони напали; Той лапою б'є їх тяжкою, І вже підводиться лев; Його могутній рев Прогримів - і став спокій; І, не давши волі злобі рвачкій, Люті лягли по короткім бою. Нової жде битви вельможне гроно. І раптом упала з балкона Рукавичка красної дами Між хижаками. І мовить лицарю юна Кунігунда, глузлива красуня: "Щодня, щогодини, лицарю мій, Присягаєтесь ви в любові своїй - Принести рукавичку прошу вас!" І лицар Делорж поспішає і враз Збігає наниз безстрашно, І кроком твердим Ступає між звіром тим, І бере рукавичку відважно. І, повні подиву й жаху німого, Лицарі й дами глядять на нього, А він, спокійний, назад іде - І гомін безмежний навколо росте На честь його перемоги. Кунігунда героя очима вітає - Той погляд щастя йому обіцяє - Але, зійшовши під крики бучні, Він рукавичку в лице їй кинув: "Подяки, дамо, не треба мені" - Сказав і її покинув. Переклад М. Ореста

[@ФузияТупости]

Браво не втрачати наснаги

[@UAaudioknuga]

Дякую! Намагаюсь)