Рет қаралды 932
Пейзажист і портретист. Класична постать другої хвилі закарпатського малярства ХХ сторіччя. На відміну від інших колег, Гаврило Глюк народився на сході краю - у Сиготі (нині Румунія) 19 травня 1912 року. Він єдиний зі свого покоління не навчався в Ужгороді у Публічній школі малювання, натомість закінчив Вищу школу образотворчого мистецтва в Будапешті (1931-1933). Митець найпізніше, аж у 1947 році приєднався до гурту закарпатських художників, пройшовши всю війну, втративши в ній найближчу рідню й зустрівши прихід радянської влади в Кишиневі.
Завдяки Закарпаттю зміг повністю реалізувати властиве йому від природи мислення кольором. Ствердженням малярської сили сприймається знамените велике полотно “Лісоруби на вахті миру”. Створене у 1950 році, воно підсумовує роки роботи з кольором, стверджує органічну радість людської діяльності й радість реалістичного творення автора.
У 1970-х роках живопис художника набирає декоративної сили в усіх жанрах. Зрілий талант прямує до вишукано узагальнених форм, до чистого кольору, до високого смаку в аранжуванні кольорової гами. Такої ж якості набувають натюрморти - самодостатні кольорові партії, пронизані світлом, наповнені мінливою грою рефлексів. Його графічні портрети - завершені мистецькі твори, цінні реалізмом характеру, пози, жесту, цінні як самостійні твори, хоча часто слугували підготовчим етапом до живописних робіт.
У листопаді 2012 року в Ужгороді, сім’єю Глюк-Гомокі, був відкритий пам’ятник Гаврилу Глюку роботи скульптора Михайла Колодка. Скульптура є мініатюрним зображенням художника за кермом його улюбленого автомобіля “Вілліс”. Також на честь Глюка у 2019 році було названу одну з площ Ужгорода.
(Інформація з сайту uartlib.org/uk...)