Гоголь. Лекция Константина Кедрова

Автор цикла лекций о русской литературе Константин Кедров - поэт, литературный критик, доктор философских наук.

[@user-xr8uq5gr2g]

Благодарю❤ вас сердечно, вы моё открытие , огромное счастье вас слушать и лицезреть!

[@ural-girl]

Обожаю творчество Гоголя и рада послушать столь блестящую лекцию о нем.

[@tulpahka]

слушаю уже не первую лекцию дмитрия кедрина и снова получаю удовольствие. с уважением.

[@user-im1gq7mm3z]

Великий мыслитель и философ! Великий лектор! Популяризатор! Несущий свет и просвещение, и это не пустые громкие похвалы! Примите искреннюю и огромную благодарность и признательность, восхищение и глубочайшее почтение!

[@user-cj5zh7em2t]

Очень рада , что открыла для себя такого прекрасного лектора. Просто подарок судьбы.

[@user-xu8eq8ip8n]

Миколу Гоголя вбили. У цьому немає жодних сумнівів. Як саме? Отруїли. Хто? Граф А. Толстой та отець Матвєй (Константіновскій). За що? За неоціненний „внесок” українського автора в російську культуру та ідеологію. За те, що „вийшли з шинелі” та пішли не туди. За те, що після Гоголя Росія не змогла більше бути імперією і звелася нанівець. Не поспішайте махати рукою, а краще почитайте книжку донецького дослідника Віталія Купрієнка „Гоголь. Загадочная смерть в Москве”. Зізнаюся - відкрив я її з великим скепсисом, адже маю щодо Гоголя та його причетності до української культури цілком певну думку. Однак запал автора, його сміливість у руйнуванні стереотипів, факти та свідчення, якими він оперує, швидко зруйнували скепсис та навіть посіяли в душі зерна сумнівів. І справді, чому існує протокол з описом речей, що знайшли у кімнаті Гоголя після його смерті, але не існує такого самого переліку рукописів та книжок? Куди їх подів „гостинний” господар граф А. Толстой? І чи не згинув разом із ними другий том „Мертвих душ” - адже автором версії про спалення є той самий Толстой, а єдиним „свідком” - його слуга. Куди зникла праця Миколи Васильовича про історію України, про наявність якої свідчили сучасники. Як могло статися, що Гоголь та Шевченко ходили одними вулицями Санкт-Петербурга, але так і не зустрілися? Мали спільних знайомих, обидва дружили зі Щепкіним, проте не були знайомі? Звідки серед малюнків Шевченка при цьому взялися портрети матері та рідних Гоголя? Чому „співець імперії”, що на догоду царю переписав „Тараса Бульбу”, у закордонних подорожах підписувався як „Українець”? Чому Белінський твердив, що Гоголь не є російським письменником? Як сталося, що автор гімну імперської ідеології, яким і досі вважають „Тараса Бульбу”, привів Тургенєва до заслання, а Достоєвського - на каторгу? Чому Розанов, зірка російської філософії, все життя боровся з Гоголем і врешті вигукнув: „Ти переміг, жахливий хохол!”? Хоч книжка Купрієнка - не наукова праця, можливо, їй не завадила би бібліографія та система посилань на першоджерела, бо без цього думка автора іноді виглядає слабко обґрунтованою. Заважає і неуважна вичитка коректора. Проте сухий науковий стиль, якого старанно уникає автор, зробив би працю незрозумілою та нецікавою широкому читацькому загалу. Можливо, науковці поставляться до книжки дещо зверхньо - вони взагалі не люблять, коли „прості смертні” зазіхають на їхню територію. Проте я охоче пробачив авторові легкий наїв та часткові перебільшення - адже це наслідок азарту, а лише азарт може захопити читача і повести його за обрії сухих фактів. Тим більше що факти, які нам відомі про життя та загадкову смерть Миколи Гоголя, самі по собі могли би стати темою для детективу у стилі Умберто Еко. Таємничої історії з отруєнням, забороненими книжками, містикою та сміливими версіями. Нумо, українські письменники! Перед вами - справжній скарб. Олекса Вертипорох

[@user-pd5zu9ot4y]

Какое счастье, что у нас есть такие редкие люди! Ощущение радости, удивления... Я счастливо улыбаюсь! Спасибо!

[@fanlen5940]

Очень понравилось! Огромное спасибо!Благодарю за лекцию!

[@user-js2xj8jf1p]

Добрый голос,уютный человек! Потрясающе!!!

[@UCRwMC9GKbarnR82fJJkJKSw]

Прекраснейшая лекция! Узнал о Гоголе много нового, спасибо)

[@Biography_spb]

Спасибо!! Очень интересно

[@krasotavtebe353]

Браво. Столько открытий и почвы для размышлений после этой лекции. Вдохновили меня!! Что касается неспешного повествования, как тут пишут в комментариях, - это драгоценность великая. В то время как все тараторят, это наслаждение - услышать вдумчивую, неторопливую речь. Спасибо, Константин Александрович.

[@irinakleymenova7323]

Очень интересно, спасибо

[@user-cm7up3pw9e]

Спасибо, Константин Кедров за ваши лекции....

[@user-mn8wn2vy8n]

Очень интересно слушать, спасибо!

[@maksymg1962]

Безусловно гениальнейший Гоголь.

[@user-mj9od9hs7z]

Благодарю!!! Прекрасные лекции!!! 👏💖

[@VictorIvanovich]

Великолепно!!!

[@user-ze3lj4tc4d]

Огромное спасибо!!

[@Uldor667]

Какой же дяденька молодец. Браво!

[@user-xz1ii7nh3g]

"Дяденька "представитель древнего рода и лауреат нобелевской премии....

[@laram5104]

Понравилось. Очень. Спасибо.

[@user-rr5zo7wp1q]

Спасибо❤

[@misterysbi2038]

Очень глубокий анализ, Гоголь - это такая глыба, которую очень трудно разгадать...

[@user-pd1rp1jt9p]

Люди, читайте поэзию Константина Кедрова! Свет льётся, ум радуется!

[@user-qm6sy9jz8l]

Старосветских помещиков ( героев повести ) не ругал только ленивый , а Кедров восхитился и умилился …. 🙂🥲 Добрая душа ☝️у лектора . И слушать его - блаженство 🙄🙂

[@user-un7qo4md1h]

дружба это любовь

[@user-bq6yw3ii7i]

1:26:27 Белинский к Гоголю. Поцелуй кнута, как поцелуй Иуды...

[@user-rt4bg6ob4s]

Земляника - не помещик , он - попечитель богоугодных заведений. Не просил Хлестакова рассказать нём государю. Об этом просил Бобчинск ий. Ав целом занятно

[@user-el8wr5zf9s]

Мать в шоке,а домашка не сделана...

[@tatianay.6440]

Бросила слушать после «Крепостное право, крепостное право… А в это время в Америке торговали рабами!». Ну что это такое?

[@olegm6049]

Дядька бухает?!

[@user-um7kf5wh1v]

Конечно бухает! Продуктивный алкоголизм!

[@user-xu8eq8ip8n]

Миколу Гоголя вбили. У цьому немає жодних сумнівів. Як саме? Отруїли. Хто? Граф А. Толстой та отець Матвєй (Константіновскій). За що? За неоціненний „внесок” українського автора в російську культуру та ідеологію. За те, що „вийшли з шинелі” та пішли не туди. За те, що після Гоголя Росія не змогла більше бути імперією і звелася нанівець. Не поспішайте махати рукою, а краще почитайте книжку донецького дослідника Віталія Купрієнка „Гоголь. Загадочная смерть в Москве”. Зізнаюся - відкрив я її з великим скепсисом, адже маю щодо Гоголя та його причетності до української культури цілком певну думку. Однак запал автора, його сміливість у руйнуванні стереотипів, факти та свідчення, якими він оперує, швидко зруйнували скепсис та навіть посіяли в душі зерна сумнівів. І справді, чому існує протокол з описом речей, що знайшли у кімнаті Гоголя після його смерті, але не існує такого самого переліку рукописів та книжок? Куди їх подів „гостинний” господар граф А. Толстой? І чи не згинув разом із ними другий том „Мертвих душ” - адже автором версії про спалення є той самий Толстой, а єдиним „свідком” - його слуга. Куди зникла праця Миколи Васильовича про історію України, про наявність якої свідчили сучасники. Як могло статися, що Гоголь та Шевченко ходили одними вулицями Санкт-Петербурга, але так і не зустрілися? Мали спільних знайомих, обидва дружили зі Щепкіним, проте не були знайомі? Звідки серед малюнків Шевченка при цьому взялися портрети матері та рідних Гоголя? Чому „співець імперії”, що на догоду царю переписав „Тараса Бульбу”, у закордонних подорожах підписувався як „Українець”? Чому Белінський твердив, що Гоголь не є російським письменником? Як сталося, що автор гімну імперської ідеології, яким і досі вважають „Тараса Бульбу”, привів Тургенєва до заслання, а Достоєвського - на каторгу? Чому Розанов, зірка російської філософії, все життя боровся з Гоголем і врешті вигукнув: „Ти переміг, жахливий хохол!”? Хоч книжка Купрієнка - не наукова праця, можливо, їй не завадила би бібліографія та система посилань на першоджерела, бо без цього думка автора іноді виглядає слабко обґрунтованою. Заважає і неуважна вичитка коректора. Проте сухий науковий стиль, якого старанно уникає автор, зробив би працю незрозумілою та нецікавою широкому читацькому загалу. Можливо, науковці поставляться до книжки дещо зверхньо - вони взагалі не люблять, коли „прості смертні” зазіхають на їхню територію. Проте я охоче пробачив авторові легкий наїв та часткові перебільшення - адже це наслідок азарту, а лише азарт може захопити читача і повести його за обрії сухих фактів. Тим більше що факти, які нам відомі про життя та загадкову смерть Миколи Гоголя, самі по собі могли би стати темою для детективу у стилі Умберто Еко. Таємничої історії з отруєнням, забороненими книжками, містикою та сміливими версіями. Нумо, українські письменники! Перед вами - справжній скарб. Олекса Вертипорох.

[@karinakerol7864]

Вы меня конечно простите, но это ну уж очень затянуто Видно, что никто не готовился и как-то муторно и скучно!!! Такого гениального писателя так скучно и не интересно рассказать, это надо уметь! У нас в школи двоишник и то лучше расскаже...

[@user-xu8eq8ip8n]

Миколу Гоголя вбили. У цьому немає жодних сумнівів. Як саме? Отруїли. Хто? Граф А. Толстой та отець Матвєй (Константіновскій). За що? За неоціненний „внесок” українського автора в російську культуру та ідеологію. За те, що „вийшли з шинелі” та пішли не туди. За те, що після Гоголя Росія не змогла більше бути імперією і звелася нанівець. Не поспішайте махати рукою, а краще почитайте книжку донецького дослідника Віталія Купрієнка „Гоголь. Загадочная смерть в Москве”. Зізнаюся - відкрив я її з великим скепсисом, адже маю щодо Гоголя та його причетності до української культури цілком певну думку. Однак запал автора, його сміливість у руйнуванні стереотипів, факти та свідчення, якими він оперує, швидко зруйнували скепсис та навіть посіяли в душі зерна сумнівів. І справді, чому існує протокол з описом речей, що знайшли у кімнаті Гоголя після його смерті, але не існує такого самого переліку рукописів та книжок? Куди їх подів „гостинний” господар граф А. Толстой? І чи не згинув разом із ними другий том „Мертвих душ” - адже автором версії про спалення є той самий Толстой, а єдиним „свідком” - його слуга. Куди зникла праця Миколи Васильовича про історію України, про наявність якої свідчили сучасники. Як могло статися, що Гоголь та Шевченко ходили одними вулицями Санкт-Петербурга, але так і не зустрілися? Мали спільних знайомих, обидва дружили зі Щепкіним, проте не були знайомі? Звідки серед малюнків Шевченка при цьому взялися портрети матері та рідних Гоголя? Чому „співець імперії”, що на догоду царю переписав „Тараса Бульбу”, у закордонних подорожах підписувався як „Українець”? Чому Белінський твердив, що Гоголь не є російським письменником? Як сталося, що автор гімну імперської ідеології, яким і досі вважають „Тараса Бульбу”, привів Тургенєва до заслання, а Достоєвського - на каторгу? Чому Розанов, зірка російської філософії, все життя боровся з Гоголем і врешті вигукнув: „Ти переміг, жахливий хохол!”? Хоч книжка Купрієнка - не наукова праця, можливо, їй не завадила би бібліографія та система посилань на першоджерела, бо без цього думка автора іноді виглядає слабко обґрунтованою. Заважає і неуважна вичитка коректора. Проте сухий науковий стиль, якого старанно уникає автор, зробив би працю незрозумілою та нецікавою широкому читацькому загалу. Можливо, науковці поставляться до книжки дещо зверхньо - вони взагалі не люблять, коли „прості смертні” зазіхають на їхню територію. Проте я охоче пробачив авторові легкий наїв та часткові перебільшення - адже це наслідок азарту, а лише азарт може захопити читача і повести його за обрії сухих фактів. Тим більше що факти, які нам відомі про життя та загадкову смерть Миколи Гоголя, самі по собі могли би стати темою для детективу у стилі Умберто Еко. Таємничої історії з отруєнням, забороненими книжками, містикою та сміливими версіями. Нумо, українські письменники! Перед вами - справжній скарб. Олекса Вертипорох

[@maruva7659]

Шамкающий лектор-жалкое зрелище.