Григір Тютюнник: слабкі чоловіки уярмленої нації | Шалені авторки | Ростислав Семків, Віра Агеєва

Відео створено завдяки підтримці наших патронів на Patreon ( / shaleniavtorky ). Відтепер підтримати нас можна і на KZbin, тисніть кнопку "Спонсорувати" або переходьте за посиланням: / @shaleniavtorky
Дякуємо книгарні "Смолоскипа" на Межигірській, 21 (smoloskyp.com.ua/) в Києві за простір для запису наших влогів. До речі, там ви можете придбати книжки Ростислава Семківа, Віри Агеєвої.
00:00:00 Intro.
00:00:35 Криза маскулінності - центральна тема Григора Тютюнника.
00:02:14 Моделі функціонування колоніальної ідентичності.
00:03:16 “Сутінки”: війна і зрада.
00:06:20 “Облога”: травма 1937 року.
00:07:39 “Оддавали Катрю”: з українського світу в російський.
00:09:00 “Син приїхав”: історія про демобілізацію.
00:09:38 Вороже місто і сільська Атлантида, яка йде на дно.
00:11:04 “Три зозулі з поклоном”: чи винні жінки в тому, що втримують світ?
00:14:24 Молодих жінок завжди засуджено.
00:15:58 Чому шістдесятники не люблять місто.
00:19:29 Каталог травм і травматичних досвідів Григора Тютюнника.
00:21:36 Слабкі чоловіки від Тютюнника до Жадана.
00:24:38 Після титрів: Ідеальний образ жінки в художньому світі Григора Тютюнника.
Дивіться також:
"Місто як об'єкт пожадання: розмова про Валер'яна Підмогильного": • Місто як об'єкт пожада...
"Без ґрунту" Домонтовича: кохання та інтелектуальне волоцюжництво": • "Без ґрунту" Домонтови...
"Сексуальна революція і фото в стилі ню: "Дівчина з ведмедиком" Домонтовича ": • Сексуальна революція і...
"Світлана Кириченко: шістдесятництво крізь призму жіночої одвертості|": • Світлана Кириченко: ші...
Ірина Жиленко: «в затінку чуда»: • Ірина Жиленко: «в заті...
Алла Горська: художниця проти злочинної влади: • Алла Горська: художниц...
#українськалітература #шаленіавторки #шістдесятники #тютюнник #нечуй #підмогильний #місто #урбаністика
_______________
Підтримайте нас на Patreon: / shaleniavtorky
Telegram: t.me/shaleniavtorky/
Facebook: / shaleniavtorky
Instagram: / shaleniavtorky
Google podcast: cutt.ly/CZgDOEL/
Soundcloud: / shaleniavtorky
Megogo: megogo.page.link/CDb3/

[@halva965]

Мені дуже подобається Тютюнник,його мова

[@rostyslavr]

Дякую за Григора. Пробував читати його в дитинстві - не пішло. А зараз переслухав з написаного ним усе, що міг, як аудіокниги. Вражений його спадком. Ви вказали на фаталістичне ставлення Григора до міста, як до місця погибелі. Але ж і село не ставало для нього місцем порятунку. Можливо, він шукав вихід до України, яку ми втратили. Село, де він народився, і де радянські окупанти забрали його батька, таку роль втратило. Тому він міг покладати цю надію на місто. Але міста були вже змосковщені. Григір яскраво і навіть з гумором показує це в "День мій суботній", де крізь рядки читається його внутрішньо-емігрантська насолода власною гідністю, відмовою грати в ці ігри, де, наприклад, зусиллями установи, де працює герой, автетничний дім письменника перетворюють на музей-пустку, яка відповідає чиновницьким лекалам. Тож Григір розчаровується в місті ще і як в можливості культурного відновлення. Мабуть, в цьому він недобачив ту можливість. Або її дійсно не виявилося в його оточенні на той момент. Місто Тютюнника - це місце знищеної України, ретельно взятої в імперську рамку. А от місто Підмогильного - це місце, де надія на нову Україну лише народжувалася. У тому числі, і як гендерно-сексуальна свобода, адже Підмогильний сміливо екпериментує з мораллю, його чоловіки рішучі й насильницькі. Врешті, Підмогильний написав "Місто" в 27 років = 1928 - 1901. Не юнак, але і не зрілий. А от чоловіки Тютюнника - це вже зрілі сини чоловіків Підмогильного, це діти війни та імперії, і місто для них є місцем перспектив лише за згоди служити імперії. Коли навіть "сексу в ссср не було" - який вже там гендер. Тютюнник написав "День..." у 1981 - 1931 = 50 років. Врешті, місто стало місцем загибелі і для Підмогильного, і для Тютюнника. Підмогильного імперія вбила, як багатьох інших романтиків 20-х - зненацька, до розсітрілу. А Тютюнника імперія вбивала довго. І може то на краще, що він лишив нам болісні хроніки українського інтелектуала, який послідовно відмовляєтсья від дарів імперії. Так, Тютюнник, якого я не міг читати в дитинстві, загартував мене сьогодні, коли я віком наближаюся до нього. Можливо, це причина, щоб не мучити дітей "Климком" у сьомому класі школи. Дякую Вам за Тютюнника ще раз. Хотілося б почути про нього більше, а саме: - Чи правда, що починав писати він російською? - Як він українізувавася? - Стосунки з братом Григорієм. - Яка доля дітей Григора? - І окремо про Григорія Тютюнника. До речі. Мій тато, палкий прихильник роману "Вир" Григорія Тютюнника, вважає, що роман написав Григір. Ми з ним з цього приводу навіть трохи посперечалися і домовилися знайти старий оригінал книги, щоб там прочитати автора. Шукаю :)

[@viktoriiaviktoriia1638]

Аплодую пані Вірі Агеєвій. Через психологію персонажів Ви розгледіли звивисті стежки його особистих пошуків.

[@liligrygorovych7509]

Обожнюю твори Тютюнника! Його оповідання настільки справжні та зрозумілі , наче я проживаю описані події сама.

[@suprunya]

❤❤

[@solona_kasha]

Обоєнюю цей канал на сніданок, обід та вечерю! Щиро дякую вам, що маю нагоду споживати такий контент!

[@user-hd3on9fq7l]

Дякую Вам за працю! Виникло гостре бажання перечитати твори Тютюнника і глибше їх зрозуміти.

[@sergiimelnikov9374]

Найкращий формат говорити про літературу: автор - один центральний аспект! Потім буде цей самий автор - новий аспект і так задоволення розтягується :)

[@user-iz6fo8lj9n]

Рекомендую в Малому театрі в Києві виставу "Холодна м'ята" за Тютюнником. Це чудесно!❤ Як і Тютюнник!

[@user-zi5un7nk9h]

А от мене найбільше (три зозулі з поклоном не рахується - то є шедевр) вразило його "Кізонька". Любов та біль в одному флаконі

[@ukrkomentar]

Ваші відео - як аперитив перед смачною стравою :) Завжди після перегляду з'являється "апетит" читати та пізнавати глибше нашу літературу

[@capitoshko]

Тютюнників читав. Глибоко трагічні твори.

[@user-fs2ml3uc9x]

Цікаво розглянути твори Григора Тютюнника ще й з такого ракурсу. Ніколи над цим не задумувалася. Дякую!

[@user-ek1ds3xn1e]

Якось так у вас прозвучало, ніби Григір Тютюнник за мету собі поставив зображати в своїй прозі "слабких уярмлених" чоловіків та жінок, що "живуть вірністю". Але автор ніколи не ставитиме собі за мету щось подібне - таке може існувати лише в його підсвідомості, навіть поза його волею. Це в есересер критики полюбляли домислювати все за автора - і смисли, й акценти, і поміж рядків читане. Мені здається, що коли й розбирати письмо Григора Тютюнника, то узагальнення варто робити лише на його непересічному стилі письма, саме це відкривати читачеві, показувати красу мистецтва художнього слова в цьому аспекті, а зовсім не в якихось психологічних зрізах, що нібито єднають всю творчість цього майстра. Тютюнник це Клод Моне в літературі, письмо в нього нагадує полотна імпресіоніста: короткими яскравими реченнями-мазками, навіть штрихами, які окремішно нібито й мало чого варті, а вкупі дають неперевершену по реальності та силі враження картину, він зачаровує нас як ніхто інший. Саме Григір Тютюнник є справжнім чистим імпресіоністом, а не прикріплені до цього ряду нашими літературознавцями М. Коцюбинський чи О. Кобилянська. Для Тютюнника так само, як і для художників-імпресіоністів не так важливо про що розповідати, як ЯК розповідати: його сюжети і його герої не величні і не Герої, але їх портрети, їх емоції настільки ж яскраві, як і тютюнниківські пейзажі, зображені буквально одним-двома реченнями, проте настільки вичерпно, що постають перед очима навіть не як світлина, а як ціле коротке яскраве відео. Мені здається, що саме цю особливість письма пана Григора слід наочно, з цитатами, показувати вашій аудиторії, бо український читач в будь-якому творі бачить передо всім сюжет і більше нічого, і саме за сюжетом оцінює твір. Григір Тютюнник, певно, єдиний в нашій літературі ХХ століття, автор, що справедливо заслуговує на відзнаку, рівну Нобелівській премії.

[@shaleniavtorky]

Ви дуже гарно написали. Та все ж. Цитуючи вас, "це лише в ссср" критики вказували на єдино можливе прочитання текстів. Оскільки ми у вільній Україні, то можемо скористатися інструментарієм постколоніальної і феміністичної критик, до яких проза Тютюнника чудово надається.

[@user-ek1ds3xn1e]

@@shaleniavtorky Та звісно. Я жодним чином не посягаю на ваше святе право власного бачення (прочитання) літератури. Просто (повторюся) ваш підхід до оцінки письма пана Григора видається мені в суті своїй радянським - а я стільки цього в школі наслухався:), стільки творів понаписував про Чіпку, як пропащу силу, що отримав стійке відчуття переїдання від всього того критичного "методу". Ви зробили узагальнення щодо всієї творчості Г. Тютюнника, або принаймні це має такий вигляд, проте по факту маємо іншу ситуацію: добре, якщо означені вами узагальнення стосуються хоча би половини творів митця. Далеко-далеко не у всіх оповіданнях чи повістях Тютюнника чоловіки слабкі, а жінки приречено вірні: не стану наводити приклади за браком часу й місця). Та й писав я не "про єдино вірне прочитання текстів", а про той аспект, який дійсно може бути узагальнюючим для Тютюнникового письма. Хоча й тут, коли чесно, можна побачити чималу різницю між ранніми й пізніми його творами. Зате добре видно, як автор відточував свій неповторний імпресіоністський стиль. Головна ж моя думка, ні - переконання! - стиль, манера, психологічна складова творчості автора формуються несвідомо, самі собою, а відтак стверджувати, що "автор своєю творчістю хотів сказати нам..." буде неправильно, бо насправді ніхто не знає, що він хотів, часто на виході ми маємо те, що вийшло в автора саме собою. Ми можемо лише стверджувати (але це кожен читач бачить і розуміє), що Г. Тютюнник у своїх творах надихався своїм власним пережитим життєвим досвідом та ще підглянутим чужим життям у полтавському селі. Якщо у Кліффорда Саймака місцем дії всіх його творів є штат Вісконсин, то в Тютюнника - полтавське село або, куди рідше, - Донбас. Одним словом, слухати вас було цікаво, а дискусія наша це просто моя рефлексія на почуте, за що й дякую - як же без рефлексій?!:))

[@user-qf3wv3rv4o]

У школі чомусь новелістика Г.Тютюнника не зайшла і була незрозуміла. Прочитавши "Район Д" А.Чеха і "Нічні купання в серпні" С.Осоки, заново відкрила для себе цей жанр. Спробую перечитати твори Григора і поглянути під іншим кутом на його твори. Дякую за цікаву розмову!

[@Agniakuznietsova200]

григір Тютюнник - це діамант в українській літературі

[@olena_nadgoretska]

Було цікаво послухати. Добре, що натрапила на цей канал. ❤

[@user-dh5xk1im6m]

Три зозулі...- поезія в прозі . Такі почуття ! Спини мене , спини й схамени ... Колись почала слухати Тютюнника й не могла зупинитися . Але " Сутінки " не пам'ятаю.

[@user-je4lx1iz3r]

Нещодавно відкрила для себе Григора Тютюнника. Його новели вразили в саме серце,особливо " Віддавали Катрю" і "Вогник далеко в степу".

[@orysiasoroka9672]

Дякую за як завжди цікаву розмову

[@user-zs7vu6pq9c]

Дуже цікаво. Дякую.

[@olenafedorenko4776]

Тітка Ялосовєта, дуже тепло описана, з любовʼю)

[@user-ev6lx2gh3k]

Бо чоловіки верталися до родин спустошеними, хворими, пораненими не тільки фізично, але в й душевно. Жодних закладів реабілітації не було. Чоловіки валали! Почуйте нас! Нам потрібна ваша допомога! Але , де там

[@shaleniavtorky]

Так, ссср був жахливою країною. Ми постійно про це говоримо

[@marymary3645]

Ага, а жінки в цей час ікру запивали шампанським та обливались шанелями

[@user-kh6zk6bq1k]

Читала "Три зозулі"...Як завжди з цікавістю прослухала ваш діалог. В мене склалося враження, що Григора Тютюнника зрадила жінка, яку він кохав, звідси й ці типажі героїнь.

[@shaleniavtorky]

Історія про арешт батька - реальна. Події дитинства мали на нього дуже серйозний вплив.

[@user-ev6lx2gh3k]

За матір також може виступати і Країна, необов'язково це жінка.

[@user-zi5un7nk9h]

Якщо я не помиляюсь, то у нього мати зраджувала його батьку

[@v_peklo_vse]

Після цього випуску я зустрічала в твіттері відгуки, що критикують ваші слова про самогубство з позиції "слабкості духу". Чому ви саме так це проартикулювали?

[@shaleniavtorky]

Нас критикують у Твітері, це гарно). Думаємо, ми зробимо якийсь ефір, на якому будемо послідовно відповідати на всі питання від глядачів.

[@user-55peremogec7]

Тютюнник- велика Людина. Подивіться фільм про нього.

[@virapidhayna6891]

а хто читав "Місяцю, місяцю" художню біографію Григора Тютюнника? як враження?

[@user-pi7yv7fj5w]

Чудовий роман

[@user-uq1iq3cn6q]

Читав. На подібне уваги не звернув

[@shaleniavtorky]

Спробуйте тепер перечитати. Але не поодинокі тексти, а цілу добірку.

[@user-tx5ef3tx4v]

До чого тут гендер,в кожному реченні,це перебор...а родинні стосунки вже що неактуальні?

[@snicole2222]

Перепрошую, але ви взагалі дивилися відео? Там піднято стільки важливих тем, дано стільки цікавої інформації... А слово гендер фігурувало у перших хвилинах відео. Чи ви далі не слухали? Пані, ви знаєте, що таке гендер? Схоже ні. Це поняття ніяк не суперечить такому явищу,тяк родина🤨, повірте.

[@pavelburmyliak7174]

Вам же в кожному відео кажуть "...де ми говоримо про ґендер...". Ви ще прийдіть у церкву і запитайте чому там служби проводять чи запитайте в тиру чому там стріляють...

[@user-tx5ef3tx4v]

@@snicole2222 не вірю

[@olhastebeliak252]

​@@user-tx5ef3tx4v, а що ви розумієте під поняттям "гендер"? Цікаво почути, чому ви вважаєте, що гендрер і родина суперечать одне одному

[@shaleniavtorky]

Родинні стосунки ніяк не суперечать гендеру. До того ж, насправді, не в кожному реченні)