Хребет Мандеш. Мармаросы. Густые заросли, клещи, змеи. День 1 // Соло поход в Карпаты

[RU]. Маршрут 1-го дня:
с.Деловое - р.Тиса - поток Белый - хребет Мандеш - г.1310 м - г.1332 м
Стартовал мой одиночный поход в Карпаты в селе Деловое. Перейдя по мосту реку Тису и пройдя мимо церкви, продолжил движение по дороге, которая проходит параллельно потоку Белый. Этот участок маршрута обозначен красным цветом. Метки видны на столбах и прочих предметах вдоль дороги.
Свернув с красного туристического маршрута на якобы тропу вдоль безымянного ручья, начал подниматься на хребет Мандеш (Мармаросы). Повернул не туда и попал в густые непроходимые заросли. В траве повсюду ползали змеи и, как позже выяснилось, нацеплял еще и клещей на одежду и рюкзак.
Вышел на водораздел хребта Мандеш и направился к горе Щевора. Но добраться до неё в этот день у меня не вышло...
Дата старта похода 19 августа 2019 года.
[UA]. Маршрут 1го дня походу:
с.Ділове - р. Тиса - потік Білий - хребет Мандеш - вершина 1310 м - вершина 1332 м.
Мій одиночний похід Карпатами стартував в селі Ділове, Рахівський район, Закарпатська область. Перейшовши по мосту ріку Тиса продовжив свій рух по дорозі, яка проходить паралельно потоку Білий. Дана ділянка маршруту позначена червоним кольором.
Звернувши з червоного туристичного маршруту на стежку вздовж струмка, почав підніматися на хребет Мандеш. Виникло щось схоже на лісову дорогу і вирішив звернути на неї. Це виявилося неабиякою помилкою. Потрапив до густих непролазних чагарників. В траві повсюди повзали змії, а також, як потім виявилося, в цих хащах досить багато кліщів. Певну кількість кліщів я начіпляв на свій одяг та наплічник.
Вийшовши нарешті на хребет Мандеш попрямував до гори Щевора, але дістатися до неї в цей день мені не судилося…
Похід мій розпочався 19 серпня 2019 року.
[Timing]:
0:00 село Деловое, река Тиса
1:06 Дорога вдоль потока Белый
3:33 Ушёл с туристического маршрута и поднимаюсь вдоль ручья
11:03 Свернул на «лесную дорогу». Попал в густые заросли
28:01 Пробираюсь сквозь кустарники и заросли молодых деревьев
31:46 Вышел на хребет Мандеш. Сделал привал на красивой поляне
35:52 Иду по водоразделу хребта Мандеш
45:21 Вышел на полонину перед горой Щевора. Закат солнца
47:08 Итоги прошедшего дня
[Music]:
New Years Day - artist: Breath Before the Plunge (freemusicarchive.org/, CC BY 4.0 )
Shot Me Down - artist: Audiobinger (www.audiobinger.net/, CC BY-NC-SA 4.0)
*For Noncommercial Purposes. / Для некоммерческих целей.
..

[@user-yy9oz1hm7u]

Дуже приємно Вам дякувати іще раз,''восторг'' ні добавить ні убавить

[@user-gt5lr4zt6h]

Надзвичайно цікавий пригодницький фільм вийшов! Ніби разом з Вами пройшлася цими хащами. Ви відчайдуха!!! Молодець!

[@hiking_wilds]

Дуже дякую за позитивний відгук!

[@Hobo-Dock]

А места просто агонь, был там раз 10. Видос годный, маладца.

[@user-lz2ye4on9u]

Одна я смотря на не сбалансированный рюкзак за спиной прямо ощущала дискомфорт?

[@Hobo-Dock]

Не Черновецкий, а Черновицкий)))

[@palex2841]

Понравилось видео! Микулеску или Стайки ходили? Я там еще не был слышал тоже все заросшее, но интересное.

[@hiking_wilds]

Спасибо за положительный комментарий! К сожалению, на горы Микулеску и Стайки пока не ходил. Мне тоже нравятся заросшие дикие тропы. Среди тех, где довелось побывать, то мой Топ-4 это: 1. «Дорога» на хребет Мандеш, по которой я лез в этом видео. 2. Подъем на Мокринов Камень (это видео номер 11 на этом канале) и еще интересна в плане труднопроходимости дорога, которая соединяет горы Мокрин Великий и Мокрин Малый - также она была хорошо завалена (возможно сотрудники Нацпарка её почистят, но с теми огромными завалами, которые там были, эта дорога очень хороша для того, чтобы попрыгать по стволам поваленных деревьев и протискиваться сквозь ветки Я когда-то лез через тот бурелом и было очень увлекательно. В этом походе я всё же решил его обойти по склону, потому что был ограничен по времени, и не мог себе позволить увязнуть в тех завалах надолго. 3. Тропа от горы Братковская Большая до горы Чёрная Клива. Там был зачётный жереп (хотя чуть-чуть эту тропку чистят). Но пробираться было очень здорово через море этих альпийских ёлок. 4. Тропа вдоль потока Альбин на гору Чивчин. И три места, где бы хотел полазить, но не успел: 1. Хребет Аршица - от горы Горган Илемский в сторону села Осмолода непосредственно по хребту через жереп. Будучи на горе Горган Илемский я просто пожалел убивать свои ботинки, штаны, рубашку и рюкзак ради того чтобы побороться с теми ёлками. Тот хребет требует отдельного самостоятельного прохождения с маленьким рюкзачком и теми вещами и обувью, которые не жалко там разорвать в клочья. 2. Как раз вот горы Стайки также интересны в плане некой дикости и непопулярности. 3. Тропа вдоль старой границы от горы Кукул до горы Большая Козмеска. Там был очень классный бурелом, но некоторое время назад какие-то активисты (насколько я понимаю самовольно) зачем-то пораспиливали тот бурелом, что там накопился, и сделали из труднопроходимой крутой тропы - обычную, ординарную, ничем уже не примечательную в плане трудности, цивильную дорожку. Что очень плохо.

[@palex2841]

@@hiking_wilds спасибо за подробный ответ! Как много еще в Карпатах не хожено мной ) А вы вроде уже турист с опытом, но недавно решили открыть канал? Куда-то еще ходите кроме Карпат? Картинка и монтаж нравятся, подписался! На что снимаете?

[@hiking_wilds]

@@palex2841 Та я б не сказал, что у меня какой-то там большой опыт. На такой вид активного отдыха меня подсадил несколько лет назад мой хороший приятель, который пригласил меня поучаствовать в небольшом выезде в Карпаты, где он был одним из инструкторов и обучал заинтересованных лиц ориентированию, работе с верёвкой и прочим туристическим премудростям. Я же выступал в этой компании как турист-матрасник, который приехал просто потусоваться, походить по лесу, подышать воздухом. Но меня как-то завлёк такой вид активного отдыха. Потихоньку начал сам ходить в походы. Как-то придумал для себя задачу разведать основные туристические тропы, которые можно увидеть на туристических картах. Когда готовился к походам и шерстил Интернет и Ютуб в поиске информации про особенности рельефа тех или иных участков маршрута, погодных условий и т.д., возникла идея также снимать свои походы, чтобы, например, тем людям, кому будет интересно или кто сам готовиться к походу, легче было понять что собой представляет тот или иной участок маршрута, как бы показать человека (в моей персоне) в обстоятельствах похода. Создал Ютуб-канал, начал потихоньку туда заливать видео. Но как-то сразу у меня возникли некие трудности с ведением канала - возникали какие-то глюки, - ставил настройки, а они не применялись, откатывал их назад, а они не возвращались к первоначальным состояниям, несколько раз писал в поддержку Ютуба, чтобы помогли. Потом плюнул на всё и удалил канал. Но спустя некоторое время, решил создать новый канал, в основном, по двум причинам: во-первых, чтобы сохранить отснятый и как-то смонтированный материал (так как из-за выхода из строя жёсткого диска на моем компе, часть данных пропала, то решил что на серверах Ютуба, видео-файлам будет надёжней находится, даже пускай и с потерей качества после перекодирования Ютубом загруженных материалов); во-вторых, подумал, что возможно, кто-то из зрителей сможет найти в видео что-то полезное для себя - например, сможет понять что собой представляет тот или иной отрезок пути, какие погодные условия могут возникнуть в соответствующее время года, какие преграды могут быть на пути, дать какие-то комментарии по поводу того как лучше поступать в том или ином случае, основываясь на приобретенном личном опыте и т.д. Возможно также добавить какие-то видео по обзору снаряжения и экипировки. Ну и возможно, кто-то, посмотрев видео, также захочет заняться походами. Ну и еще одна такая тайная мечта - это как-то популяризировать через видео именно Карпаты как прекрасный уголок природы для изучения природы и приобщения к зеленому туризму и походам и бережному отношению этой части Карпатских гор, которая досталась Украине. Чтобы Карпаты были не только сырьевой базой, а скорее местом рекреации, сохранения и изучения природы и именно эта составляющая была бы определяющей частью экономического развития региона, а не только тотальная рубка деревьев и вывоз древесины заграницу на европейские фабрики. Карпаты, к сожалению, в плане зеленого туризма очень сильно недооценены. В отличие от многих стран, у нас пока еще можно более-менее свободно бродить по лесам и полонинам, проживать свободно в палатках, в отличие от многих других популярных европейских туристических мест, где проживание разрешается только в приютах. И встречая иностранцев (в основном чехов и поляков), они как раз об этом и говорят, что приезжают в Украинские Карпаты в поисках некой удаленности от цивилизации, некой свободы и дикости местности, ну и также посмотреть на земли, которые раньше входили в состав Чехословакии, Польши, Австро-Венгрии, как бы приобщиться к истории. Кроме украинской части Карпат мне очень нравятся польские и словацкие Татры, - очень красивая местность, множество горных озёр, скалистые вершины, крутые обрывы, - такие себе высокие горы в миниатюре. Надеюсь, что после завершения коронавирусной пандемии, смогу продолжить также исследовать для себя и этот регион. Очень нравиться крымская природа. Но последний раз там был еще в 2013. Удалось лишь немного облазить местность в районе Феодосии и Коктебеля, да и то это был скорее матрасный вариант, нежели походный. Снимаю походы в основном на экшен-камеру Sony Action Cam HDR-AS300. Не самый хороший вариант для съемок природы, но массогабаритные показатели и более-менее приемлемое качество картинки и встроенная система стабилизации позволяет получить хоть что-то внятное на выходе. Однако при съемках тех видео из зимних походов, которые есть на канале, как раз малый размер камеры очень сильно выручал, потому что камеру постоянно приходилось прятать во внутренние карманы одежды, чтобы её либо отогреть после использования, либо чтобы она не замерзала во время переходов. P.S.: Извиняюсь, что так много текста. Слегка увлёкся написанием ответа.

[@schuller623]

@@hiking_wilds смотрю ваши видео как раз чтобы примерное понимать как будет идти маршрут, да и они сами по себе интересные. По поводу Микулеску и Стаек. Там на вершины тропинок нет. Вообще. Из приселка Подороватый есть тропа на полонину, которая показана на печатных картах, но на многих интернет-картах её нет. По полонине тоже идёт подобие тропы, дальше в лесу она сворачивает с хребта и теряется, вверх путь только по хребту, на котором много блиндажей первой мировой войны. Куча всякого металолома и стекла оставленных солдатами. Сначала идёт обычный лес, но чем выше тем хуже заросли, в самом конце надо пробираться через жереп без какого-либо намёка на тропу, тупо как мартышка с ветки на ветку и через кусты яловца. Я так добрался до вершины Стаек, у неё три пика, я был на первом и на втором, по сути вершине. Дальше не шел. И на Микулеску не шел, хотя в планах было. Между Стайками и Микулеской пара километров непроходимой альпийки. Это был по плану однодневный поход, на велосипеде до подножья Стаек, вверх, вниз и обратно на велосипеде. Но вот этот кусок От Стаек до Микулески, который на карте казался простым, по факту то ещё приключение на долгое время. Пришлось спускаться вниз. По дороге вниз сбился с пути и немного потерялся, троп то нет, плюс навигация почему-то не работала. Нашел кучу отголосков первой мировой войны пока возвращался на путь. Так что однозначно советую там побывать. Но стоит вооружиться навигатором и картами и рассчитывать на борьбу с растительностью. Троп к вершинам нет.

[@palex2841]

Подскажите, пожалуйста, как именно вы оформляли разрешение на поход Мармаросами и если остались мобильные номера погранзаставы (в интернете находил от 2015 года). В интернете много примеров заявлений, но там есть поле "подпись" Я не понимаю достаточно ли просто текстом отправить имейл на пограничников или надо распечатать, расписаться и отправить фотографию по имейлу? Работает ли погранзастава в праздничные дни чтоб взять пропуск? Еще пишут, что пограничники проверяют наличие GPS. Я так понимаю это выборочно? Будет ли достаточно мобильного телефона и гарминовских часов если вдруг поинтересуются?

[@hiking_wilds]

Попробую в ближайшее время сделать небольшую видео-инструкцию с тем алгоритмом своих действий, которые предпринимал для получения разрешения в целях туристического похода на приграничных территориях Украины, в том числе и при походе по Мармаросам.

[@palex2841]

@@hiking_wilds спасибо! а что думаете на Мармаросах будет по погоде в самом начале мая этого года? Еще не разу не был. Судя по снегам мартовским, которые в Горганах проходил - скорее надо готовиться к зимнему походу, возможно без кошек и снегоступов.

[@hiking_wilds]

@@palex2841 Конец апреля, начало мая - действительно коварный период. Если прогноз погоды хороший и длительность похода не превышает интервал для которого удается получить достоверный прогноз погоды (1-3 дня), тогда можно ориентироваться на синоптиков и как-то уже выбирать одежду исходя из предполагаемых погодных условий ( это в том случае, когда в данный период погода более-менее устойчивая, и не меняется каждый час). В ином случае, необходимо быть готовым, что даже если в начале похода погода будет хорошей, то в конце похода можно действительно оказаться в зимних условиях. У меня такое было два раза. Поэтому в мае в Карпаты я обязательно беру утепленную курточку (пуховую или синтетическую), перчатки и шапку, ну и соответствующий спальный мешок ( не зимний, но трехсезонный - чтобы если будет какой-то небольшой мороз, то чтобы не мерзнуть ночью в палатке). Стоит ли брать снегоступы и кошки? Если не будет новых обильных снегопадов, то есть шанс, что уровень снега будет не очень большим, ну или те участки, где действительно придется глубоко проваливаться в снег, будут не очень продолжительными. Есть вероятность, что если температура будет плюсовой, то снег будет подтаивать и отдельные склоны не будут тотально обледенелыми или покрытыми плотной снежно-ледовой коркой и в кошках не будет необходимости. Когда я был в мае в походе в Карпатах, то было два момента когда бы мне не помешали снегоступы и кошки. Хотя эти участки были непродолжительными, но приходилось в одном случае по пояс проваливаться в талый рыхлый снег (под снегом были кусты, который сформировали дополнительную полость и поскольку снежная прослойка не удерживала, то ноги проваливались сквозь толщу снежной прослойки и затем проваливаясь в ту подснежную полость, которую сформировали заросли альпийской сосны и прочих кустов, ноги цеплялись за ветки и пробираться было очень трудно и медленно); в другом случае приходилось активно задействовать треккинговые палки, чтобы преодолеть отдельные особо скользкие участки - приходилось палками долбить обледенелую поверхность, делая какое-то подобие ступеней - чтобы уже в ботинке можно было как-то поставить ногу, потому что подошвой ботинка пробить верхний слой и сделать ступеньку было невозможно. Снег сначала подтаял а потом замерз и преобразовался в какой-то бетон - вроде бы и не лед, но в то же время и снегом «обычным» его назвать было нельзя - двигаться в ботинках по такой поверхности было довольно скользко. Но таких участков было один или два, и они были непродолжительными. В остальном - было вполне нормально. Особенно на южных склонах. Солнце подтапливало снег, он размокал и можно было вполне нормально по нему перемещаться, вбивая ногу в снег и делая ступени при подъеме или спуске. Поэтому я обходился без кошек и снегоступов.

[@hiking_wilds]

@@palex2841 Попробовал детально описать свой порядок действий по получению разрешения для похода по Мармаросам в небольшой видео-инструкции. Возможно, какие-то отдельные детали будут интересны. На всякий случай, оставлю здесь ссылку на видео: kzbin.info/www/bejne/l6mQmmaLlpioiq8

[@wanderer862]

Не зрозумів ……. Для кого це відео???

[@hiking_wilds]

Для кого це відео? Для вас. Для мене. Для всіх поціновувачів активного відпочинку на природі. Для тих, кому цікаво мандрувати лісами і горами, і хто не боїться обирати для себе непопулярні маршрути свого руху, любить продиратися крізь хащі, і досліджувати природу навколо. Для тих, кому цікаво побачити з якими природніми перешкодами можна зустрітися під час свого походу, з якими небезпеками та труднощами, можливо, доведеться зіткнутися під час мандрівок. Короче кажучи, це відео для всіх тих людей, яким воно сподобається та буде цікавим.

[@wanderer862]

@@hiking_wilds чому російською???

[@hiking_wilds]

@@wanderer862 Я не знав, що на Ютуб не можна викладати відео, що озвучене російською мовою. Якими ще мовами заборонено записувати відеоматеріали? Підкажете?

[@wanderer862]

@@hiking_wilds ніхто не забороняє, але чому саме російська мова??? Для кого?? Для росіян??

[@hiking_wilds]

@WANDERER Ну чому ж тільки для росіян? Навіщо впадати в крайнощі та вводити якісь обмеження? От ви, наприклад, ряд своїх відео, а також і сам ютуб-канал, назвали англійською мовою. У мене до вас зустрічне питання (ваше ж питання) - на кого це все розраховано? На британців, канадців, американців, австралійців, індусів, гонг-конгців , чи може на жителів Папуа-Нова Гвінея, зімбабвійців, ново-зеландців, чи резидентів багатьох інших країн Африки та Океанії, де англійська мова є офіційною мовою, або ж мовою загального вжитку? Ви самі собі свої ж питання ставили? Чому саме англійська, чи іспанська? Чим це продиктовано у вас? Але чомусь, я бачу, що саме російська мова вас дуже сильно бентежить. А відповідаючи на ваше запитання - для кого саме орієнтоване відео? - знову повторюся, що воно орієнтоване для тих, хто його розуміє і поділяє принципи відповідального ставлення до природи, а також для кого активний відпочинок є важливим елементом дозвілля. Якщо вас цікавить для якої саме національно-етнічної групи розраховані відеосюжети, - то нагадаю вам, що в Україні проживає значна кількість людей для яких російська мова є такою ж рідною мовою, що і українська, і ще більше людей, для якої російська мова є мовою вільного спілкування та добре зрозумілою. Тому відео розраховане для всіх кому воно буде цікавим і зрозумілим, і потенційно розраховане на українців, білорусів, росіян, вірмен, грузинів, казахстанців, литовців, естонців та всіх інших представників країн, які мали загальне комунікативне поле, сформоване за часів Радянського Союзу, та для кого відповідна тематика відео є цікавою, як і цікавими можуть видатись конкретні місця, що відображені у відео, що може заохотити людей із інших країн відвідати Україну. Особисто я вважаю, що білінгвальність українських громадян має бути їх конкурентною перевагою. І аж ніяк її не можна викорінювати. Навпаки, треба рухатися в напрямку розширення мовного та комунікативного поля. Краще, щоб в суспільстві активно використовувалися та впроваджувалися ще, принаймні, одна-дві міжнародні мови, наприклад, англійська та іспанська, або французька. В світі глобального обміну інформацією це має істотне та визначальне значення. Протилежна політика дуже добре відповідає відомому римському принципу управління - «Розділяй та володарюй». Тому, на відміну від телевізора і радіо, газет, книг і журналів, де повністю викорінюється російська мова, Ютуб, на щастя, поки що не вводить ніяких квот на мову озвучування відеосюжетів, що завантажуються на вказаний відеохостінг з відповідних ip-адрес. Крім того, на відміну від телевізора, в Ютубі ви самі можете обирати що вам дивитися, а що - ні. Враховуючи, що на даний момент існує достатньо багато україномовних ютуб-каналів, що мають схожу тематику відео, тому ви можете самостійно вирішувати що вам до вподоби, і на який відеоконтент витрачати свій час. В Інтернеті поки що така можливість зберігається. Поки що. Тому, якщо вас так бентежить російська мова озвучення сюжетів, якщо випадково ці сюжети вам Ютуб видав в переліку рекомендованих відео відповідно до історії ваших пошукових запитів, то спробуйте в такому разі відповідним відео, що будуть видаватися вам в результатах пошуку, або в переліку рекомендованих - ставити таким відео Дизлайк і припиняти перегляд, щоб Ютуб більше вам їх не рекомендував. Такий спосіб може допомогти впливати на характер матеріалів, які Ютуб буде вам видавати по пошуковим словам, або ж на основі історії та статистики ваших переглядів. Це може допомогти. Тому, якщо ви відчуваєте, що вам щось не подобається, не влаштовує, не відповідає вашим переконанням - сміливо ставте Дизлайк і обирайте для себе ті відеоматеріали, які будуть якнайкраще вас влаштовувати та відповідати вашому смаку та інтересам. Поки це ще не пізно - поки Ютуб остаточно не вирішив повністю прибрати кнопку «Дизлайк». Користуйтеся нею. Та впливайте на те, що Ютуб вам підсовує.

[@vitaliyfylypiv3050]

Весь мусор діло рук місцевих. Ок а ви не задумувались що Карпати почали засиратись тоді коли пішов розвиток туризму, по друге я як житель Карпат скажу вам шо місцевий житель ніколи вжитті не бере в ліс чи в гори пластикові кульки або бутилки навіть уявити не можу для чого вони потрібні. Так шо відео класне але перш ніж ображати місцевих жителів включіть логіку мислення. Без обід, дякую

[@hiking_wilds]

Доброго дня. Дякую за коментар. Я не хотів нікого образити. Ви були трошки неуважні. Я не казав, що все сміття це лише діло рук місцевих. Я казав, що значна кількість місцевих жителів, які виїздять на полонини господарювати - випасати овець, збирати ягоди- гриби або ж рубати ліс, браконьєрити - залишають на місцях своїх стоянок, місцях відпочинку, на території своєї діяльності купу пластику та різного сміття. І я кажу так не тому, що хочу когось образити. Зовсім ні. Я говорю про існуючу проблему, яка із року в рік стає все більш серйозною. Це відбувається не тільки в Карпатах. Повсюди. По всій країні. В який ліс не зайди - всюди одне й те ж саме - купи будівельного сміття, купи пластику. Все, про що я говорю - я говорю опираючись на власний досвід. Ось наприклад, на горі Лостун Великий, до мене підійшов трошки захмілілий дядько, що збирав ягоди. Я його запитав щодо глибокої ями, яка знаходилася неподалік (в переліку відеороликів цю яму і верхівку гори Лостун Великий можна побачити у відео під номером 11). Трошки поспілкувалися з ним. Він сів неподалік перекусити. Достав сирок, якесь печиво, цукерки, іншу їжу, поїв, встав і пішов, залишивши все сміття на землі. Я запитав його звідки він, чи він місцевий і чому розкидає сміття (при тому що ця ж природа, доречі, дозволяє йому досить непогано заробляти збором ягід). Він сказав, що він з Верховини, весь сезон збирає ягоди-гриби, а забирати сміття йому важко і нема куди класти, бо весь рюкзак заповнений ягодами (так що ці пакетики нема куди запхнути). А вітер це сміття все-одно знесе вниз (за його словами). Якщо рухатися по кордону від гори Чивчин до гори Лостун Великий можна побачити шлагбаум (його можна побачити у відео номер 10), що перекриває вхід на полонину Попадя. Біля шлагбаума знаходиться адміністративна будівля Верховинського Нацпарку. У співробітника нацпарку я запитав, чи можна мені десь неподалік заночувати. Мені відповіли що я можу зупинитися біля зруйнованого будиночка на полонині, звідки напередодні на великій вантажівці виїхали збирачі ягід. Коли я прийшов подивитись що це за місце, повсюди були розкидані у великій кількості поламані пластмасові відра, порвані дощовики, порвані резинові чоботи та інше взуття, купа пластикових пляшок з-під напоїв та пива, пляшки з-під горілки, побита скляна тара, купа недопалків, пачки з-під сигарет, обгортки від: пакетиків з насінням, цукерок, печива тощо. Люди приїхали на вантажівці збирати ягоди, повертаючись назад навіть не змогли за собою прибрати. І такі картини видно всюди в подібних таборах. Біля гори Чивчин (відео номер 10) я зустрів трьох хлопців - вони збирали ягоди. Спілкуючись, вони самі підняли тему засмічення гір та полонин. Самі сказали, що коли вони їхали на полонину в кузові вантажівки декілька людей, допивши лимонад та пиво повикидали пляшки на дорогу. З їх слів, цим хлопцям довелося провести роз’яснювальну роботу з цими людьми як себе поводити. На території Синевирського НПП (біля села Синевирська Поляна), поки я сидів на узбіччі та відпочивав, неподалік з’явився дід, що ніс с собою великий пакет із сміттям, підійшов до ріки Теребля, жбурнув його у воду і пішов далі по своїм справам. Про те, скільки сміття мені довелося побачити у Вільшанському водосховищі, в яке впадає річка Теребля, я навіть говорити не хочу, бо то був справжній жах. Перебуваючи на хребті Полонина Боржава в тих місцях, де вантажівки вигружають а потім забирають людей, які приїздять збирати ягоди утворилися цілі сміттєзвалища. І якщо гуляти по хребту Полонина Боржава у сонячний день, то всюди можна побачити як блищать на сонці пластикові пляшки, розкидані будь-де пакети з-під насіння, пачки з-під сигарет тощо. Окреме «видовище» можна було побачити влітку біля зруйнованої сироварні на горі Плай. Там утворився цілий циганський табір. Цигани з Мукачевого, з інших міст і сіл, там створили цілу свою резиденцію із шалашів, все навколо було завалено сміттям. Отже, до чого я веду - засмічення природи це проблема комплексна, складна і небезпечна. І це особливо кидається в очі на фоні красивої природи Карпат. Коли на фоні трав, дерев, струмків видніються пластик, відходи упаковки, недопалки тощо. Чи засмічують гори і полонини місцеві жителі? Так. Засмічують. І дуже сильно. Чи засмічують гори туристи, які приїздять в Карпати? Так, засмічують, і таких людей дуже багато. Особисто я вважаю, що відвідування природи, особливо Національних Парків, Заповідників, Заказників це аналогічно відвідуванню музею чи театру. Отже і ставлення повинно бути відповідне. Тому я неодноразово наголошую і повторюю на тому, що часто люди абсолютно нешанобливо, по-хижацькі, безвідповідально ставляться до природи. Акцентуючи увагу на цій проблемі, я сподіваюсь хоч якимось чином звернути увагу на існуючі проблеми, хоча б у тієї частини аудиторії, яка натрапить на даний канал та захоче переглянути відео. Сподіваючись що ідея відповідального ставлення до навколишнього середовища буде визначальною у все більшої кількості населення

[@vitaliyfylypiv3050]

@@hiking_wilds Привіт ну дякую шо відповіли, так згіден свині є всюди і в Карпатах ів Києві і в США. Мене обурило те що зроблений акцент у Вашому відео на місцевих жителів. Для мене місцеві це ті хто живе безпосередньо в горах а не в гірських околицях. Місцеві в горах не то що не смітять вони навіть сміття в гори ненесуть. Наші люди коли ідуть за чорницями вони з собою алкоголь не беруть тому що пиво і горілка коштує гроші а скільки треба назбирати чорниць щоб купити алкоголь. Висновок, алкоголь розпивають ті хто збирає чорниці заради задоволення, а це не місцеві. Вибачайте якщо я Вас обідив у своїх коментарях, але місцевих не чіпайте😎😎😎

[@hiking_wilds]

@@vitaliyfylypiv3050 Віталій, не ображайтеся. Люди, які неправильно поводяться із сміттям, розкидають його де завгодно, є всюди. І в горах, і в гірських околицях, і в містах. В карпатському регіоні проблема сміття взагалі стоїть дуже гостро через відсутність заводів по утилізації сміття. І як би це не було прикро, але і серед жителів гір і околиць вдосталь осіб, які не особливо звертають увагу на проблеми засмічення і викидають сміття де завгодно. Всюди можна побачити недопалки, обгортки, пляшки, пакетики тощо. Я акцентую увагу саме на тому, що люди, які активно використовують дари природи - збирають ягоди, гриби, рубають ліс, відстрілюють звірів, - часто відносяться тільки із споживацької позиції. Для мене в цьому і є певний парадокс. Для значної кількості місцевого населення такі види робіт нерідко є єдиним способом непогано заробити. При цьому часто люди не дбають про чистоту природи та її відновлення. На збір ягід на полонини виїздять із навколишніх сіл на вантажівках, на джипах. Везуть із собою речі, їжу. Беруть із собою і пиво і горілку, і можуть запросто собі це дозволити. Ціна чорниці 50-70 грн/кг. За один день люди можуть назбирати 17-30 кг чорниці, тобто можуть заробити від 800 до 2000 грн на день. Так що дозволити собі розслабитися та випити пива, горілки та усіляки наливки можуть без особливої шкоди для свого бюджету, так само як і почастувати себе лимонадом та різними ласощами. А от повертаючись назад, в села, часто "забувають" прибрати за собою, забрати все те сміття, що накопичилося за час їхнього перебування на полонинах у відповідних місцях їхнього проживання в наметах чи в хатах, та на тих площах, де проводився збір ягід, чи рубка лісу, чи випасання худоби. Щодо засмічення природи туристами (які ходять з рюкзаками та проживають в палатках, або ж виїздять організовано на екскурсії), я також завжди фіксую на це увагу. Туристи найчастіше залишають своє сміття на відповідних організованих або ж традиційних місцях для ночівлі в наметах, або ж в притулках, хатинках, колибах чи сарайчиках. І це також велика проблема. Сподіваюся, що коли-небудь її вдастся подолати. P.S.: Ви якось дуже болісно відреагували на слово «місцеві жителі». Я ж не стверджую, що прямо всі 100% місцевих жителів тільки те й роблять, що ходять по горах та розкидають сміття повсюди. Я звертаю увагу на те, що значна частина тих місцевих мешканців, які виходять або виїздять на полонини та ліси для заготівлі ягід чи грибів, чи лісу, чи випасання худоби тобто займаються збором дарів природи для забезпечення своєї життєдіяльності, цю ж саму природу нерідко і не бережуть. Часто підходять до природокористування нераціонально.

[@Vasiliy7331]

@@vitaliyfylypiv3050 Доброго дня. Дозвольте й мені вставити свої 5копійок у проблему сміття і особливо у горах Карпат: -- Сам я ходжу у гори більше 13 років і бачу де залишають туристи (таких прикладів безліч), а де місцеві... Не важко розрізнити чиє то сміття, адже припустимо на місцях свіжої вирубки лісу пластик, пакети, якісь промасляні ганчір'я, тощо, не туристи залишають... їх там банально небуло..... а ще я бачив багато як пластику з під пива, так і пляшок з під горілки, в місцях високогірного випасу овець ( с.Присліп під г.Чорна Ріпа). Ми туди забрели зовсім не туристичними стежками, а хотіли скоротити шлях і вийшли на це місце, де після випасу овець заганяють у огорожені тирла стада (мабудь на ночівку) а для пастухів поруч зроблені настили з дахом-трикутником (видно що там ночують пастухи). Так ось там стільки хламу, бруду і сміття, пляшок, що просто жах. Вранці до нас підійшли молоді хлопці, один з них чабан, другий товариш на моцику під'їхав, так по їх поведінці я зрозумів, що вони не переймаються тою проблемою, куди подіти пластикову пляшку. А ось в Буковелі, коли ми були на г.Довга (1370м), я бачив як інструктор-екскурсовод відчитував хлопців і дівчат із групи зівак-відпочивальників, за те, що ті викинули пляшку у бак-смітник (навіть так !!!), мотивуючи це тим, що ті, хто підіймається у гори на один день, по легкому, повинні свої пляшки, обгортки від конфет, папір, тощо, спускати до низу..., адже в горах немає можливості кожного дня вичищати ті сміттєві баки і звозити в долину. Так що ось такий контраст є -- як поганий так і хороший ! Але то Буковель.....а що робиться в непідконтрольних лісах, ми бачимо на власні очі. В совєтські часи, пам'ятаю, випускали буклети-пам'ятки, як себе поводити в лісі, горах -- думаю ось куди потрібно виділяти трохи коштів і роздавати всім туристам перед виходами в гори, на вокзала, зупинках і т.д., щоб твердолобим якось нагадувати про необхідність дотримуватись чистоти і збереження натуральної природи.

[@user-rn9iv4mj5v]

@@vitaliyfylypiv3050 особисто бачив як на Хребті Красна місцеві збирачі яфини викидали бутилки із під пива і пакети пластикові пакети прямо в кущі яфини. Далі село Щербовець, там є потічок так от добра частина населення цього села викидають сміття в річку!!! Міжгір'я, особисто бачив як в річку Ока випливають нечистоти місцеві! Тому не треба робити з місцевих екологів. Ліси теж туристи пиляють?

[@vikav1008]

трекінгові палиці я з використання б викинув

[@hiking_wilds]

Перший раз, коли взяв в руки трекінгові палки, то вони мені якось навіть заважали нормально рухатись. Але потім звик. І вже важко без них уявити собі похід. Декілька разів вони дуже сильно виручали. Особливо, наприклад, коли перетинаєш струмки із слизьким камінням, то додаткові точки опори дуже виручають. Одного разу палки суттєво допомогли мені при падінні - при спуску вниз, нога різко ковзнула по схилу і я почав падати спиною назад, але вдалося перевести частину ваги на палицю, - вона хоч і зламалася, але зуміла стримати моє падіння і я вже якось більш м’яко і з меншою амплітудою та прискоренням впав на каміння. А особливо відчував контраст між ходьбою з палицями та без них, коли пробираючись через якісь хащі, жереп чи інші зарослі, бувало гілки видирали нижню секцію палки, так що в тій боротьбі із чагарниками я навіть цього і не помічав, а от потім, коли виходив на нормальну стежку і доводилося йти вже з однією палицею, або зовсім без них, то одразу відчувалося додаткове навантаження на колінні суглоби та якось навіть важче було йти, більше навантажувалися м’язи ніг. Тому тепер палиці для мене один із головних атрибутів в переліку спорядження. Звичайно, якщо маса рюкзака невелика, то від палиць можна і відмовитися. Але в мене зазвичай маса рюкзака досить пристойна, тому палиці завжди беру із собою в похід.

[@vikav1008]

@@hiking_wilds досить пристойна,це десь 25кг? , згіден, діло звички, але вести зйомку і нести палиці, руки весь час зайняті( прошу мене пробачити, старий турист)

[@hiking_wilds]

@@vikav1008 Так, рюкзак десь близько 24-26 кг. Дійсно, коли ще щось знімаєш, то впоратися із палицями буває досить непросто - то вони випадають з рук, то чіпляються за кущі або за ноги. Але вже якось звик. Тому, без них вже відчуваєш навіть певні незручності :)