Художній переклад як ключ до культурного перекодування

Українські перекладачі - це ті, хто дарував голос найкращим творам світової класики художньої прози та філософії. Водночас робота у галузі перекладу ставала випробуванням, почасти почесним: потреба розробляти стилі мови, недостатньо розвинені у вітчизняній літературі (та й в повсякденні), долати спротив тих, хто стверджував, що перекладу доступною мовою або й читання в оригіналі достатньо, щоб не працювати над створенням додаткового корпусу текстів. Олексій Сінченко - про те, як переклад стає випробуванням для рідної мови, як тексти отримують нагоду звучати по-різному, зрештою, про те, що в Україні - не лише література є більшим, ніж видом мистецтва, але й переклад так само вагоміший, ніж ремесло чи творчість.
Лекцію читає Олексій Сінченко, доцент кафедри української літератури і компаративістики Київського університету імені Б. Грінченка

[@user-to2nk5ut6v]

Дякую, Олексій Сінченко! Супер! ,,Переклад вводить в нашу культуру - недосяжне!,,

[@user-mr2tt1gw1r]

Куліш воскресив наш високій стиль. При перекладі Біблії він витворив духовний високий стиль, а при перекладі Шекспіра світський високий стиль.

[@user-nt9kf5jm8z]

Я думаю,що варто було ще згадати Бориса Тена, адже він також відіграв велику роль у перекладознавстві.

[@olele36]

"Гаваріла баба дєду: "Я поєду к Бєлодєду/ Ізучу двомовну мову / І вернусь для тебе знову". / Дєда каже: "Не пи*зи. / К Бєлодєду нєт єзди!.." І. Бєлодєд - рідний дід О. Бузини

[@UeArtemis2]

Федеріко Гарсію Лорку не можна називати просто Лоркою (лише по матері). Його батькове (основне) прізвище Гарсія.