ЖИВІ: село Мощун

Проєкт Живі відвідав село Мощун на Київщині. Ділимося з вами історією однієї родини, яка зазнала великої біди від окупації, і даруємо колискову пісню для відновлення сили і надії.
Пан Володимир живе в с. Мощун на Київщині, має трьох синів і двох онуків. У лютому 2022 року народився молодший.
З 1991 довгих 20 років господар будував свій дім. У березні трьома прильотами від орків дім був знищений. Тепер дружина працює і живе з молодшим сином у військовому шпиталі в Києві, молода родина сина з 5-тимісячною дитиною живе у приміщенні, де розводили перепілок, а п.Володимир ходить на ночівлю до матері, а вдень розбирає завали зруйнованого обійстя.
"З 91-го року начав строїть. Їздив і на Сєвєр зарабатувать гроши, і на кирпичний завод ходив... Все погоріло, нічо не осталось. Було два поверхи. Повністю зруйновано.
Це 6 (березня - ред.) числа якраз було, якраз в той день і орки зайшли в село. Я був у тещі. Дом загорівся, я додому прибіг. Тушив трохи, там погреб горів. У мене дровітня там, сарай. Щоб не згорів повністю, виносив вєщі на улицю, таке... На одну сторону викидував вєщі. Другий прильот був, іскри розкидало - згоріли всі нові вєщі, а стари трохи пооставалися. З відрами бігав, тушив, нікого не було, більша частина людей повиїжджали.
Жінку з сином 5 числа вивіз в госпіталь, там бомбоубєжищє.
У мене троє. Петя 91-го року, Павлік 93-го і Саша 2007-го, самий менший, йому ось 14 років. Один з жінкою у Києві, а старший тута, якраз у нього 9 лютого син народився. Йому тоді ще місяця не було, як началась война. Сиділи у погребі.
З того дня начались обстрєли. Ховалися в погребі постоянно. Колодками погреб заставили, ту сторону, откуда прилітало, а цю передню часть кірпічом виложили, да блоками. Сиділи до 6-го числа.
Якби не наше село, прошли б на Київ полюбому.
Наше село тут вобще, 95 процентов тут села нема...10 домов нема, а один стоїть і той розрушений.
... Це ж їм навєрно пообіщали, що вони сюда приїдуть і де хочеш, вибірай собі. Жінчина сестра казала, шо буряти (там село Велика Димерка єсть), каже, шо вони вопщє по рабів приїхали сюда...
Заіка Володимир Олександрович, 1969 р.н.
Допомогти родині:
5168 7573 7155 9362 /Заіка Володимир Олександрович/
#Живі
ЖИВІ - культурний проєкт Музею Івана Гончара на підтримку українців, які постраждали від російської окупації 2022 року
Проєкт реалізується у партнерстві із Докутолока
Дякуємо волонтерам Руслану Горовому та Богдані Теличук.

[@psu_ua]

Жалко наших людей... Сил і наснаги, бо без цього у такі складні часи ніяк. А колискова просто чудесна, торкає саму душу