"Катерина"(1838), поема, Тарас Шевченко. Слухаємо українське!

"У поемі «Катерина» Шевченко вперше звертається до розробки сюжету про жінку-страдницю, покритку. Шевченко показав трагедію покритки як наслідок соціальних взаємин у тодішньому суспільстві".
"З листування Є. П. Гребінки з Г. Ф. Квіткою-Основ'яненком відомо, що останній написав свою повість восени 1838 року, а наприкінці грудня 1838 або на початку січня 1839 року її вже одержав Є. П. Гребінка для публікації в альманасі «Ластівка», який він тоді готував (див.: листи Є. П. Гребінки до Г. Ф. Квітки-Основ'яненка від 12 жовтня 1838 р. та 13 січня 1839 р., лист до М. М. Новицького від 10 січня 1839 р.)... Вперше «Катерину» надруковано в «Кобзарі» 1840...У 1842 р., під час навчання в Академії мистецтв, Шевченко відтворив образ героїні поеми у картині «Катерина» (олія)."( з інтернету)

[@user-tm6im1ci6i]

Щиро дякую за чудовий твір рідною мовою!!! Слава Україні!!! Шевченко супер!!!

[@tseykonaalina8242]

Дякую Шевченко

[@user-xw8uh6pf1j]

Дякую приємно слухати! Сумна доля Катерини і маленького Івасика.

[@user-fr9mj4wpg1]

Дуже дякую вам❤

[@kotkopupitos2167]

Прочитано бездоганно. Дякую.

[@yuliyashymko7644]

люди гнуться, як ті лози, куди вітер віє. Сумна правда. Досі так. Який же Шевченко геніальний!

[@seolana]

Сумна історія. Дуже гарне прочитання. Дякую за вашу працю.

[@posmishka7]

Дякую. Прочитано душею .❤️

[@elviraboychuk6700]

Дякую Вам 💛💙

[@svetlanabashlyk580]

Дякую Вам ,дуже гарне читання.🌻

[@user-dq9us6xu7e]

Дякую велике за гарне читання!

[@MM-xb5dj]

Золоті слова Тараса! Не забувайте їх!🇺🇦

[@user-jo6ug8jr6e]

Дякую,бездоганно прочитано великого поета.

[@tvixmi3427]

Двісті років минуло, але між людьми у відносинах, мало що змінилось.

[@user-mb4mw4bb7f]

Як це - нічого не змінилося? Покриток, ниньки, значно більше половини дівчат???

[@user-vl9eu8di2h]

Де це ви їх рахували?

[@Reflection_N]

Дякую Вам! У Вас голос трохи як у моєї бабусі був. Так тепло, так приємно стало.

[@innysia_study]

Дуже гарно ❤. Дякую 💛💙

[@user-wn3lj5pt7u]

цей твір щораз до сліз доводить