Коли помрем

Коли помрем
Музика - RMK
Слова - Осип Маковей
Коли помрем і заростем квітками,
У споминах ще оживем не раз,
Аж поки поруч з нашими кістками
Заснуть усі, що пам’ятали нас.
І буде се вже наша смерть остання,
наш порох вітер світу розжене;
прийде весна, прийде пора кохання,
а нас ніхто й ніколи не спімне.
Аж вийде раз колись дівча самотнє
В полудене ясне в тихий і сонний ліс -
Неждано серце защемить скорботне
І ясний світ померкне їй од сліз.
Ти - як сон,
ти - як весняна казочка,
Бо ти й казка моєї сумної душі,
Ти - як сон,
Ти - як весняна казочка,
Що до мене часом прилетиш,
мов та пташечка

[@Serhii.Avdieiev]

Дуже круто

[@melgak8826]

Це неймовірно

[@RmkbyMykolaiv]

Дякуємо вам, ми стараємось)))

[@refrenloren5578]

Це було дуже сильно. Спершу: "о, я вже впізнаю цих хлопців, проте зараз мотив набагато спокійніший, ніж зазвичай", "о, це було високо, цій пісні саме так пасує", через деякий час: "ага, тобто драйву тут не буде? Гарний хід, незвично, але влучно, так дійсно добре, угу", а от наприкінці, за хвилину до кінця це було дуже влучно, саме так як хотілось би чути ці слова (не сказати що в мене було уявлення, як я їх хочу чути, більш того, на мій сором, я, певно, вперше їх взагалі чув, але коли чуєш, то розуміє, що це воно), аж очі на мокрому місці. Дуже дякую за працю!

[@Rgnjj6]

Цікавий вірш. І пісня добра.