Козацька звитяга - 2. Випуск №46 (81). Історія. Гайдамаки.

Сьогодні! Не пропустіть! 18:50 на каналі "Запоріжжя"
Оригінальне українське явище під назвою гайдамаччина народилося і визріло у козацькому середовищі на початку 18 століття і поступово переросло у потужний народний рух. Хто були гайдамаки - розбійники, народні месники, шукачі пригод чи прототипи майбутніх революціонерів - спробуємо розібратися сьогодні.
Слово «гайдáмак» походить з турецької мови і означає бродник, кочівник, розбійник. Так польські магнати називали загони народних месників, які складалися із козаків, селян, наймитів, міщан-ремісників і навіть збіднілих шляхтичів. Велику роль у розгортанні гайдамацького руху відігравала Запорозька Січ. Саме на Запорожжі формувалися гайдамацькі загони, до складу яких входили, а нерідко й очолювали їх запорозькі козаки. З настанням весни, в лісах і байраках, на хуторах і пасіках, у запорозьких степах гуртувалися селяни-втікачі, запорозька голота, наймити, міщани, ремісники, які об'єднувалися у загони і здійснювали напади на панські маєтки. Однією з важливих умов успіху гайдамаків було їх швидке переміщення, тому вони завжди мали добрих степових коней. На початку 1730 року гайдамацький рух охопив Київське і Брацлавське воєводства та поширився по країні.
1734 року вибухнуло перше масове повстання гайдамаків під проводом сотника Шаргородської надвірної міліції Івана Верлана, який згуртував навколо себе невдоволених режимом Речі Посполитої селян, а в деяких місцевостях бунтівливого Правобережжя запровадив козацькі органи самоврядування. Наступними роками прославився своїми діями отамани Кузьма Гаркуша, Іван Борода, Невінчаний, Середа, Беркут. Особливо запеклими були дії гайдамаків 1750 року під орудою отаманів Олекси Письменного та Івана Подоляки. Війська Речі Посполитої виявилися неспроможними впоратися з повстанцями, а тому залучали до каральних операцій російську армію.
У 1768 р. під керівництвом запорожця Максима Залізняка та сотника надвірного козацтва Івана Гонти розпочалося одне з найбільших тогочасних повстань нижчих станів у Східній Європі, яке отримало назву Коліївщини. Це повстання відзначалося широкою соціальною базою, вищим рівнем організації (наявність єдиного керівного центру, поділ війська на окремі підрозділи тощо) та ідеологічною спрямованістю. Чи не найголовнішим лозунгом повсталих було питання відновлення повноцінного функціонування православної віри. Проте, знову за допомогою російських військ це повстання було жорстоко придушене.
З ліквідацією полкового устрою і закріпаченням козаків на Слобожанщині та Лівобережжі гайдамацький рух тривав безперервно аж до початку 19 століття.
Тему коментує Володимир Мільчев - декан історичного факультету ЗНУ

[@ВоваКоростієнко]

Пон