КУРОРТНА ПРИГОДА - ВІКТОР ПЕТРОВ (ДОМОНТОВИЧ)

[@elenazhelyazkova622]

У-пс, як воно буває з тими двома зайцями! Цей твір напрошується на екранізацію, на мій погляд! Дякую, пані Наталіє, так впевнено Ви вже читаєте, професійно! Дякую за такий чудовий різнобарвний контент!

[@samnasamaudiobooks]

Пані Олена, о, дякую за такий позитивний відгук щодо читання! Гарна думка щодо екранізації. Справді, шукаємо цікаві сюжети, а вони вже написані, при тому у такій короткій формі. А історія, і справді, може обрости сценарними прийомами на повноцінне легке авантюрне кіно.

[@ЛюдмилаЖучкова-р1р]

Дуже цікава історія, дякую! Написано у 42-му, наче і війни немає.

[@ДипРед]

Ой клас, сподобалось)). Виявляється, наші предки культурно жили😁. Домонтович чудово жонглує словами, прекрасна мова. Дякую за читання ❤

[@samnasamaudiobooks]

Писав у 42-му, я так розумію, це події десь перед війною. Так, виглядає, як стале щасливе життя. Приємно було знайти такий легкий текст серед достатньо непростої нашої літератури.

[@ОксанаКовалишин-ч6з]

Чудове виконання і гарний приємний голос. Дякую.

[@sofiiaopanasiuk4424]

чудово! аж не віриться, що в ті роки, люди спроможні були такі оповідання писати!

[@ВіраШпильова]

Щиро дякую! Прочитали артистично!

[@Ганна-ь7ы]

Дуже повчальне оповідання, дякую за гарне прочитання твору

[@dianap6766]

Прекрасний текст! Але ж яку несподівану тему висвітлив автор, і ми тепер бачимо, що наші предки жили у ті часи не тільки "досягненнями комуністичної праці")). Дякую!

[@samnasamaudiobooks]

Так, і я чим більше занурююсь у нашу літературу періоду модерну, бачу, що легких життєвих текстів там не так вже і багато, та й час такий був. Як, напевно, і зараз, митці в більшості рефлексують на події. Для мене Домонтович - автор в для відпочинку, у нього тема стосунків присутня в переважній більшості, не зважаючи на ті буремні часи, вмів він абстрагуватися від соціального.

[@dianap6766]

@@samnasamaudiobooks Так, я читала "Дівчину з ведмедиком" Домонтовича, і її ніяк не назвеш літературою соціалісттчної України)). Я навіть не уявляла, що у літ.процесі 20-30 р.р. 20 ст. могли виникати і друкуватися подібні твори. Доречі В.Домонтовичу присвячений цілий розділ( у формі ессе ) у сучасному романі С.Андрухович "Амадока", з яким раджу ознайомитись.

[@samnasamaudiobooks]

О, дякую! Не знала про це. Гляну обов'язково, бо сучасників постійно відкладаю, наче встигну ще. ))

[@СветланаАникиенко]

Класика, прєлєстно!😂 Дякую за чудове прочитання повчальної історії!

[@samnasamaudiobooks]

Актуальність цієї історії теж мене здивувала. Навіть здалося, цей Борис ще з касиром залізничних квитків був у зговорі.

[@татьянакушнир-р3п]

Дякую ❤

[@luck7441]

Дякую вам❤

[@АлексАлекс-ъ3з]

Хороше виконннаня

[@marimostova9578]

Дякую, цікаве оповідання

[@dobrovolskaa]

Дякую вам за таке майстерне прочитання) уже звикла до вашого голосу) так приємно з ним розкривати для себе прекрасні твори класиків)

[@samnasamaudiobooks]

Кажете, звикаєте? Це чудово, інакше мені було б і не цікаво, аби не було таких зворотніх відчуттів. Щиро дякую за них!

[@ЕленаСергиевская-ъ8л]

Насмілюсь оприлюднити свою версію появи русизмів чітні-нечітні. Домонтович, як і багато хто з митців його покоління, навчався, радше за все, в гімназії, а в них за царату викладали росмовою. У інших письменників тогочасних теж трапляються русизми. Власне, як і у Тараса Шевченка. таке життя...

[@samnasamaudiobooks]

Пані Олено, так, схоже на те. Треба шукати його дослідників і у них цим цікавитися. По Хвильвому я в свій час багато джерел перечитала, переслухала, то він навмисте робив мову текстів приближеною до людей, за що його сильно критикували, особливо неокласики того періоду. Можливо, є подібні знахідки і про Домонтовича. Аля я поки в нього так глибоко не занурювалася.

[@larysas7229]

Зацікавило з перших же слів.Вперше чую слова "чітні" та "нечітні" номери в українській мові.Завжди думала,що українською "парні та непарні" номери....

[@samnasamaudiobooks]

Пані Ларисо, так, багато хто вже звернув увагу на ці "чітні-нечітні". Але русизми дуже часто зустрічаються в нашій літературі. Перевірила на Чтиво всі видання цього тексту, це не помилка, хоча, як вже десь у коментарях писала, що Домонтович був філологом, тож ця омовка могла бути і навмисною. Треба шукати пояснень у дослідників.

[@larysas7229]

@@samnasamaudiobooks ,дякую Вам за відповідь.

[@ОльгаБралюк]

Життєво. Тому чоловіки і не давали жінкам гарної і дорогої одяганки у санаторій:). Бігали на процедури у куфайках і валянках. А деякі чоловіки пропивалися в санаторіях до трусів, тож до потягу їх везла швидка. 😢

[@samnasamaudiobooks]

Так, неочікувано було мені, що вона заміжня, бо сіла у потяг сама, купа валіз з одягом. Чимось її Ефрат був зайнятий, напевно, в той час. )) Я в дитинстві з мамою постійно їздила в санаторії, мені дитячими очима той курортний двіж здавася дуже дивним і викривленим. Це були вісімдесяті.

[@ОльгаБралюк]

@samnasamaudiobooks Вона ніби як на лікування їздила :) На відпочинок мусила б чоловіка брати. Курорт - це, здається, від слова "лікувати". А в СРСРі лікувалася меншість дійсно хворих, більшість їхала за адюльтером, на який треба було ще мати здоров'я ))

[@vistagold5538]

А на слово жадна ніхто не звернув уваги? Це полонізм (жодна). Треба знайомитися з іншими творами автора, щоб зрозуміти його лексику, стиль і т.д. Дякую за чудове прочитання

[@samnasamaudiobooks]

В оповіданні "Емальована миска" зустрічався декілька разів, теж багато хто тоді звернув увагу, а це полонізм, дякую за підказку, бо я тоді в словнику перевіряла, і знайшла, що в українській мові "жадний" в значені "жоден" теж існує, єдине, не поцікавилась його походженням. Багата мова у автора, тим ще цікавіше читати. Дякую Вам.

[@VyvirkaSira]

Якось дивно: автор пише це у 1942 році, а там панночка в фільдеперсових панчохах, їде у Кисловодськ, з купою багажу (мабуть же, сукні)... Я спочатку була подумала, що то він пише про якихось людей поза Совєтами, аж тут - хоп! - мова пішла про "стахановця" (ну, це ж точний маркер). Мабуть, писати почав десь у 40-му а то й раніше (або у першій половині 41-го), а у 42-му закінчував (ну, щось, може, підправляв). Цікаво, де він тоді перебував?

[@samnasamaudiobooks]

Так, згодна з Вами, мене цей рік написання такого мирного сюжету теж трохи здивував. Хоча, чом ні, зараз ми теж потребуємо більш життестверджувальних художніх форм, не тільки рефлексії травм війни. Я ще активно біографію Домонтовича не вивчала, тільки поверхнево. Як пише Вікі - у цей час працює в окупаваному німцями Харкові, видає часопис, я так зрозуміла, журнал, що виходив кожного місяця. У нього дуже багато наукових робіт, якщо погортаєте ресурс Чтиво, переважна більшість - саме наукові. Він і археолог, і історік, антрополог, філософ, культуролог, доктор історичних та філологічних робіт. Цікавий автор, хоча якісь розмови, що він співпрацював тоді з органами в мережі теж ходять. Якщо правда, то пояснює, чому залишився живим.

[@ОксанаКовалишин-ч6з]

'чітні-нечітні' - це що що за фігня?

[@samnasamaudiobooks]

Пані Оксано, Домонтович - філолог і наукових робіт у нього більше, ніж художніх текстів. Не знаю, чому саме так він написав, можливо, зазначав діалект, бо це слова з прямої мови. У Хвильового взагалі навмисне використання подібних слів, ними пронизані майже всі тексти "женщіна", "клубника" і подібні. Тож реакція ваша зрозуміла, але треба звертатися з цим питанням до літературознавців.

[@dionisiya1716]

Дуже погане читання. Автор надзвичано іронічний, чого й близько немає у виконанні. На жаль.

[@samnasamaudiobooks]

Дякую за відгук. Мені важко задовольнити всі очікування. Насправді так не потрапила у настрій я? Шкода мені це чути, бо зазвичай настрій завжди шукаю перед читанням, інколи декілька годин налаштовую його, працюючи з початком. Можливо, мій власний стан теж впливає. Дуже цікавий коментар для мене, дякую за нього.