Любов і ненависть у Берліні: життя українських волонтерів закордоном

Майдан та війна на Донбасі позначились не лише на людях в Україні. Ці події наклали сильний відбиток і на життя діаспори, в тому числі й у Німеччині. Як вплинула війна на життя українців у Берліні? Що змінилось в їхній свідомості, які з’явились виклики та проблеми?
Серед українців Берліна громадською активністю та підтримкою армії займається близько 200 осіб. Дехто з них долучається час від часу, дехто допомагає на постійній основі. Почалось все у 2013 році, разом із Революцією Гідності. Спочатку діаспора допомагала майданівцям, пізніше - українській армії. Зараз активісти займаються здебільшого медичною підтримкою військових в Україні, адже, за їх словами, сьогодні солдати більш-менш забезпечені усім необхідним.
Діна Кузьміна - одна з найактивніших волонтерок. Жінка мешкає в Німеччині вже 21 рік. Вона не має щільного графіку роботи, тому може досить багато часу приділяти громадській активності.
«Все почалось з Євромайдану. В ту зиму тут багато хто усвідомив, що він - українець. Взагалі, до цих подій я не займалась громадською діяльністю, навіть під час Помаранчевої революції. Не брала участі ні в яких культурних українських подіях, більше того - мені навіть в голову ніколи не приходило шукати тут нашу громаду. А тоді це так заболіло, так заболіло, що я просто не могла залишатись осторонь».
Крім збору коштів й закупівлі медикаментів, берлінські волонтери займаються і багатьма іншими речима. Організовують виставки й культурні вечори, виходять на вуличні акції, розповідають місцевому населенню про війну в Україні. Або відвідують поранених військових, що лікуються в Берлінському госпіталі.
Одна з таких жінок - Лада Плескач. Вона приходить в лікарню майже щодня.
«За два роки війни сюди прибуло 20 поранених військових. Ми всіх їх дуже любимо і пам’ятаємо - от зроблять безвіз, то, надіюсь, приїдуть до нас. А в госпіталі ми завжди стараємось сміятись - а що робити? Тут має бути веселіше. От 14 жовтня, на День Захисника, зробили свято. Зготували борщик, холодець, коровай, все, як має бути», - розповідає Лада.
«Вони - як няньки, - каже Геннадій, один із поранених військових. Інколи навіть доводиться відганяти від себе. Але з іншого боку - хто б це робив, якби не волонтери? Вже навіть не потрібно говорити, що нам треба, дівчата завжди вгадують бажання наперед».

[@ANDREW_BELOBORODOV_]

Здравствуйте хочу спросить нужна помощь для двоих людей парень 28 лет из украины девушка 17 лет это пара не смотря на их возвраст разный, но девушка помогает парню , и поддерживает его в нелёгком пути, после так как он один, в парня група инвалидности перелом позвоночника но уже ходит самостоятельно спустя травме 2 года смог встать самостоятельно на ноги с божьей помощью и сили воли Хочу спросить куда обратиться к волонтёрам не равнодушным людям которые могут помочь найди им уголок тепла по возможности роботу в парня есть права грузовой категории загранпаспорт также внутренний паспорт и документ о списание пригодности армии по травме и инвалидности Отзовитесь пожалуйста помогите браться и сестры спасибо большое что и так помогают люди друг другу храни вас и всех Господь бог