"Міра та діяльність", Олег Хома. Ч: 1/2

[@graycooper3332]

Шикарна емоційна лекція. Цікава і важлива тема. Бо деякі сучасні "філософи", схоже, ведуть на манівці...

[@dobedo7312]

Дуже дякую cowo guru за Хому !!

[@DmytroPanchenko]

Дякую Пану Хомі за цікаву лекцію!

[@романхахоев]

ДЯКУЮ 👍

[@anastasyatkach193]

Дякую за Вашу роботу! ❤️

[@user-fg6ng7ej6w]

всё-таки мощный лектор. спасибо.

[@SashkoMartynenko]

Дякую, пане Олеже на оновлення цієї теми. Пригадую, що колись пройшов попередню версію даного курсу 😀 Але зараз не можу до кінця погодитися з Вами щодо критики Сема Харіса у його твердженні про фактологічності моралі та її застосуванні для досягнення блага. Це ж Ви мені казали, що мораль і етика - це звичай, тобто вироблені людьми норми поведінки, які історично привели їх до певних загальних норм. Тобто благо у моралі чи етиці є, але воно може бути відтермінованим або колективним, а не тут, зараз і для однієї людини. І якщо розуміти загальні норми, вироблені звичаями, то наука може допомогти точніше щось сформулювати або знайти кращі варіанти досягнення мети

[@Fatina___]

Якщо брати вищий прояв, як то, що Бог-це міра людини, а людина- то міра речей. То у кожної людини є своя міра участі в любому процесі, а відповідальність- це її відповідь Богу. Те, що Іоан Богослов назвав книгою життя, яку треба з'їсти(умовно кажучи). Якщо брати саме цю величину відносин, то те, як людина реалізує це в своєму житті- це її міра свободи. З другого боку суспільство накладає на людину свій кодекс моралі, слідування якому забезпечення нам гарантії взаємовідносин всередині цього суспільства. Але ми бачимо, що існують держави, де мораль встановлюється на рівні - я-начальник, ти-дурак. І це споиймається , як норма- бо закріплено силою влади. Тому людська мораль - хитка, якщо вона не захищена чи не гарантована суспільством, яке її диктує. Божа мораль виражена в Нагорній проповіді Христа, критерії якої настільки високі, що звичайну людину ставлять у відчай. От є два критерії міри і відповідальності- від Бога і людська, а істина десь посередині. Але свобода людини в тому, що вона сама формує з цих двох джерел власну міру участі і відповідальності. А є люди, які приймають на віру ті цінності, які пропонує те чи інше суспільство, а відповідальність за це переносить на владу. Це в основному тоталітарні держави. А відповідальність перед вищим Божим судом ніхто не знімає з людини особисто. Тому проблема міри і відповідальності теж залежить від ступеня свободи людини і власної і по відношенню до суспільства. І тут людина вирішує сама яку ступінь свободи вона для себе вибере. А з нею і міру участі і міру відповідальності.

[@ВікторЛовінський]

В тому то й річ, що "десь посередині" і таке інше- це не визначеності в які можна помістити всяку всячину.

[@АннаВласенко-щ9ы]

Дякую.

[@ВікторЛовінський]

Ох і актуально, особливо з концепцією НУШ.