Maladaptive daydreaming. Excessive daydreaming. How to stop daydreaming. Lost in fantasies!

[@LevKrop]

Завжди думав, що моя "любов" помріяти - засіб ескапізму. А виявляється, що це цілком можливо психічний розлад або симптом розладу) Мабуть, треба "зав'язувати" дивитися ваш канал)

[@FIRUIN]

Так гляди і зрозумієш, що всі ми - величезний список 100% психічних розладів. Просто у когось він побільше, гиги.

[@dayafterweekends]

15 років як після книг/ігор/серіалів створюю власних персонажів і проживаю нове життя в цих світах у своїй голові Особливо це не заважає, але психологічна залежність мабуть є, бо в реальності треба важко і довго працювати, щоб отримати такі емоції Ще, мені здається, це дає побічний ефект у вигляді яскравих, усвідомлених снів

[@ezuskirkartorias116]

Мені 20 но я іще досі так роблю

[@Kostyk_Butenko]

сни в яких ти керуєш сюжетом? так, знайомо.

[@Kostyk_Butenko]

просто в фантазії, ти концентруєшся більше ніж в реальності. коли я навчився повністю перемикатися увагою в реальний світ, я повернув собі яскраві фарби. фішка в тому, що б насолоджуватися звичайними моментами, в тому числі повсякденними. цей механізм не залежить від того на скільки предмет значущий, і не потребує напруженої концентрації.

[@AAA_already_taken]

Прослухав зараз про половину свого життя 😅

[@eduardostapenko6808]

ну мені років до 12 не можно було дивитися телевізор, а всі книги я перечитав, смартфону в мене не було, тому я дуже багато часу витрачав в вигаданому світі мрій, це дуже сильно знецінило реальність і те що відбуваєтся в реальності і ті самі реальні емоції, можно сказати моя особистість живе там а не в реальному світі, тому виникають велечезні проблеми по типу моментів коли хочется відмовитися від вибору чогось. з того як захоплення іграми описували різні джерела, для мене цей світ ніби відеогра якась, я навіть не можу сказати чи впевнений що зі мною все гаразд через це.

[@Kostyk_Butenko]

просто я думаю, реальний світ відрізняється від вигаданого, тим, що в ньому ти не контролюєш події, він не передбачуваний, і цим цікавий. надхнення, ми все одно беремо з нього. так само як і виживання залежить від нього. просто можна навчитись насолоджуватись тим, що ти створив не під свої вподобання у тій же фантазії, а тим що створено в реальному світі, і має цінність, яку ти раніше не помічав - природа, архітектура, естетики, гарні ідеології, щось що пов`язано з інстинктами людини, той же смак їжі наприклад. ну і звичайно це я про задоволення. так сенс життя, не тільки в них.

[@authordsf]

Дуже багато мрію приблизно з того часу я пішов до школи. Спочатку це були мрії про супергероїв, вже в підлітковому віці були великі проблеми у спілкуванні з однолітками, тому з'явилися мрії про найкращих друзів з якими і в вогонь і в воду. Пізніше мрії поєдналися з попередніми і "друзі" почали виглядати як темні лицарі та демони, які мали добрі сердця, але готові були використовувати силу, щоб захищати мене (думаю це із-за пригніченого стану і як протиставлення звичайним людям з якими були проблеми). Так і живемо разом у дорослому віці, живу з ними в мріях, а тіло наче існує як предмет який вимушений доглядати аби воно не боліло та продовжувало функціонувати.

[@Kostyk_Butenko]

ключ до того що б реальність не була травматичною - проста. не дивлячись на те що ми стадні тварини, наш розвиток як людей розумних, передбачає що ми є повноцінними як самостійно, так і в єднанні з однодумцями. а знаєш коли людина не повноцінна? коли їй доводиться співпрацювати з людьми, чиє розуміння етики та моралі, відчувається токсичним, і навіть обурливим (я "везунчик", для мене нелюдяною є поведінка, відсотків 80 людського населення. кожен раз, коли кращі друзі, чи родичі конфліктують наче військові вороги, через побутові речі напр.). моя порада, з досвіду. сприймай себе не як самотній гвинтик без компанії друзів, з якими можна утворити "механізм". а як повноцінний, самодостатній пристрій, який сам по собі працює, а з однодумцями перетворюється в "інтернет")).

[@Lizard_Leon]

Лично для меня фантазии тоже были проблемой, пока я не научился прятать их в свой мозговой ящик, как игрушку. Хочу поиграть - достал. Надоело, есть дела - положил. И всё. Дело не в фантазиях, а в отношении к ним. Для меня фантазии - это серьезно. Но их следует прекращать, что бы делать иные дела: учится, работать, жить и получать от жизни удовольствие. П.с: даже обычная не хватка витаминов может вызвать не удовольствие от жизни.

[@Lizard_Leon]

На самом деле реальная жизнь тоже может приносить удовольствие.

[@Lizard_Leon]

Главное не забывать, что я только обычная ящерица, разговаривающая на русском, а не успишна, крута Украинская людина, в моей мрии.

[@Kostyk_Butenko]

@@Lizard_Leon ти сам це сказав леон))) ти звичайна російськомовна рептилія. до філософа рептилоїда, що перейшов Українською, тобі як до розміру піструна зігмунда фройда - рости і рости))

[@酒爛]

Я можу годинами ходити по кімнаті, слухати музику і просто мріяти. В мене в голові цілі світи, сюжети, купа персонажів і ці марення можуть займати години реального часу щодня. Мені завжди було соромно про це говорити, але останнім часом я виявила, що я така не одна і від цього стало трохи краще. Хоча мій випадок, мабуть, запущений. Якщо в мене хочаб кілька днів немає можливості помріяти, мені робиться зле. Це вже залежність 😂 У вигаданому світі набагато краще, ніж в реальності.

[@poco3929]

Same, особливо про музику, лише не ходжу по кімнаті

[@Imperial_Lizardgirl]

​@@poco3929 без музики, ходжу, уявляю щось чи просто обгрунтовую. На щястя чи ні, не про себе а про вигадане, з початковим коментарем лише частково підписуюсь, бо ї у реальності є щястя!

[@YulietaN-lt5ni]

боже, як я вас розумію😭 я думала одна така мені дуже соромно про це говорити…

[@Ольга-ь3э6д]

Я і на роботі така 🥲

[@tetianabura2848]

у мене те саме, я думала, я одна така. Якщо кілька днів не помрію, то все, мені погано, треба відпочити. Я коли з хлопцем жила, він не реагував вже, коли я круги по кімнаті в навушниках намотувала, дивився телевізор.

[@МиколаВаленко]

Щож, протягом життя, помічав за собою щось подібне. Найбільш яскраві прояви були в двух ситуаціях. Коли "мріяв" про прийдешню днд сессію, репетирував рухи і слова під музичний супровід продумував різноманітні діалоги в різних ситуаціях. І розумів що ці приготування з високою вірогідністю не знадобляться. Але процес підготовки приносив величезне задоволення. А другий, тоді коли "мріяв" про розмову зі своїм сином. (в мене немає ні дружини ні дітей). Я програвав в своїй голові цілі сценарії того як син може підходити до мене з якимись проханнями/страхами/бажаннями/думками, і як я буду вчити його розуму. В цих фантазіях ніхоли не з'являлось і натяку на дружину, або інших дітей. Були і інші, але певно що забулись, або вицвіли. Собі я це пояснював "бажанням відчути ті емоції і переживання, до яких не маю доступу наразі". Іноді, доходило до чогось неприємного, коли я уявляв в деталях що я буду відчувати, коли моя дівчина мені зрадить, і/або полишить мене, або свою реакцію на смерть блиських і знайомих, їх реакцію на мою смерть і тд. Я відчував майже реальну образу, огиду, неприязнь, сум, страх та інше. А потім говорив собі "досить" і йшов жити з новими силами. Якось так.

[@kumarius43]

Очманіти, так ось що то було в дитинстві, я міг по пару годин гасати по хаті туди - сюди, беручи участь в уявних баталіях)

[@whiteinsomnia]

Я змирилася зі своєю дезадаптивною мрійливістью. Просто живу тепер у себе в голові завжди коли життя не вимушує щось конкретне робити. Бо навіть не знаю.. Так я відчуваю себе живою. Та і іноді мені здається що так я наближуюся до світу ідей, а він певним чином більш істинний.. Я певно занадто сильно любила все життя літературу і мистецтво от і здуріла. Хоча я здається народилася такою, куди дуріти..

[@sebcastelanos]

Ну, під час прослуховування цього відео я половину з нього прослухав, бо "літав в хмарах". Часто ловлю себе на думці, що мені більше до вподоби уявити щось приємне, ніж справді щось зробити для отримання того ж самого, але насправді. Це заважає сконцентруватися на роботі:/ бува на декілька годин іх життя випадаю.

[@ЮрійКирпиченко]

Про нас усіх зняли відео Смотрі мама, я в тєлєвізорє! Якщо серйозно, дякую за матеріал, корисне й цікаве

[@Mr1Domine]

Скадно було дивитись, бо занадто багато сходиться із власним життям (добре, що не до такої міри як в того хлопця "я всього досяг сам). Мрійливість дійсно почалась в дитинстві, але і досі не відпускає. Мій спосіб вилити це в позитивне щось - це писати те, що я вигадую (хоча не завжди виходить, бо це доволі складний процес де необхідна концентрація)

[@derekfume8810]

Я б сказав, що це поширено серед молоді, бо люди в молодому віці все ще шукають опорні точки на які зможуть закріпити свою особистість у своїй свідомості. Я думаю що в принципі це пов'язано з тим, що за умови наводненості інфопростору різними історіями, які наш мозок може переживати по декілька разів на день при перегляді ютубу - мозок людини зтикається з тим, що поступово починає торкатись дна свідомості і його настигає реалізація того, що його свідомість це ілюзія, що його особистості не існує як такої. Але, звісно середня людина цього зрозуміти нездатна, натомість виникає захисна реакція яка змушує мозок створити свій світ в середині уяви, в якому все буде набагато простіше, в якому буде злий персонаж чи погана обсиавина і герой що долає труднощі граючи на уявну публіку своїми сильними сторонами і слабкостями. Дуже часто теж, я чув, є серед сучасних зумерів і інша фантазія - ніби їх постійно знімає прихована камера, або займаючись повсякденними речами вони можуть уявляти ніби ведуть блог/влог, в якому розповідають уявним підписникам про те, що вони думають. Переживання фантазій у такому ракурсі стає способом висловити свої почуття, відповісти на питання "хто я є?". Створюючи в своїй уяві сюжет, вони можуть сісти у якості глядача і переглядаючи ці образи тицяти пальцями промовляючи - "ось я так само б вчинив". А потім, зберігаючи цю фантазію у пам'яті, вони отримають досвід в реальному світі, або якусь додадкову інформацію, що підтвердить чи спростує їх фантазії, тим самим вберігаючи їх від переживання невдачі на власній шкурі. Адже поглянувши на це суспільство можна точно стверджувати, що ціна помилки часто більша ніж мало б бути. А хто нічого не робить той ніколи не помиляється. Замість того, щоб робити щось в реальності мозок радше візьметься проводити незліченні кількості симуляцій. Беручи до уваги ці припущення і той факт, що мозок людини є комп'ютером, єдиною задачею якого є передбачення подій, мріяння є просто яскраво вираженим режимом його роботи. Коротше кажучи мозок мрійливої людини просто робить те, що краще вміє. Якщо людина не вміє мріяти то і мрійливість її не турбує. Якщо ти молоток, то всі навколо здаються тобі цвяхами, якщо твій мозок здатен уявляти він буде це робити, бо він для цього створений, в нього немає запобіжника. Доречі є дуже багато людей, насправді, які просто не здатні уявляти. Тобто якщо попросити їх уявити якийсь предмет, мається на увазі візуалізувати його в уяві, як картинку - вони не здатні цього зробити. Можно бути впевненим у тому, що їх мріяння не турбує аж ніяк. В цілому досить вітієввтий коментар, але я надіюсь що можна одну чи декілька основних думок з нього підчепити.

[@IvaVi999]

Рептилоїде, дякую за вашу працю! Зараз сфера психології дуже дискредитована всілякими харизматичними псевдоспеціалістами, тому голоси справжніх спеціалістів на вагу золота. Рада, що ви зробили відео на цю тему, адже в українському інфопросторі поки дуже мало інформації на цю тему. Бачу, що майже всі коментатори під цим відео дейдрімери, включно зі мною. І тут насправді дуже тонка грань між тим, коли звичайна мрійливість з адаптивного механізму психіки перетворюється на дезадаптивну поведінку. Думаю, певною мірою для дітей ця поведінка є більш адаптивним механізмом для збереження здорового глузду в непридатних для нормального розвитку умовах, а от коли ця звичка стає основним засобом подолання складнощів, тоді починаються справжні проблеми. І ще помітила по собі, що така мрійливість тісно пов'язана зі станом "блукання розуму", бо часто, коли нема можливості та бажання помріяти, я переходжу у цей стан "думок про все й одразу" (особливо під час поїздок у громадському транспорті). Також можу спрогнозувати, що через вплив війни дедалі більше дітей, підлітків, та навіть дорослих буде дисоціюватись від реальності шляхом тих самих мрій, але для частини з них це стане тимчасовим порятунком, а у когось переросте у дезадаптивну залежність.

[@margamepad]

В мене мріяння були завжди про шось неймовірне, фентезі, шайфай і так далі, коли проходив якусь добру гру, робив свій сюжет на основі ії лору.

[@derekfume8810]

Раджу всім тим у кого є така проблема почати ці фантазії записувати у нотатки, при чому не важлива структура чи ваша грамотність, варто просто записати найбільш вражаючі фантазії, які часто з разу в раз повторюються в уяві. Я так почав робити і ефект був неочікуваний. Мозок намагається тримати найбільш вражаючі моменти в пам'яті і періодично програвати ваші фантазії, особливо якщо вони викликають бурхливі емоції, але як тільки ці фантазії записуються можна, принаймні на деякий час забути нав'язливі фантазії і повернутися до повсякденних справ.

[@НиколайХанзо]

добавлю: треба навчитись використовувати це марення у професійній діяльності. Медитація допомогає шоб заткнути марення. вийти на роботу, яка тебе не бісить. мій експіріенс. повністтю питання не закриєш, але хоча б станеш більш менш функціональним.

[@derekfume8810]

Не знаю, для мене це мріяння стало наслідком того, що насправді мені важко завжди було висловити весь спектр думок за допомогою однієї лише розмови у будь-якій формі. І хоч я завжди міг підібрати найрізноманітніші комбінації слів, висловити повною мірою свої почуття ніколи не вдавалось, і звісно ж отримати достойну повнорозмірну відповідь також. Для мене це вилилось у те, що мені доводиться найбільш незрозумілі емоції і думки вкручувати в реальність за допомогою образів, розробкою яких мій мозок займається на фоні майже постійно. Я розробив власну символьну образну систему яку продовжую спрощувати. Тобто по суті це самокопання щоб зрозуміти - а що направді я відчуваю, наприклад, перегдянувши якись неприємний фрагмент у відео чи на зображенні, або почувши якусь історію або плітки? Більшість людей наче навіть не задумуються і мислять в рамках визначеної норми, в залежності від тої соціальної групи в якій вони знаходяться. Однак в моєму випадку, я відчуваю що на один подразник ззовні може виникати цілий спектр реакцій, які я часто не можу зрозуміти. Наприклад, від особливих обставин при розмові, якщо вона відверта і повноцінна у мене можуть почати слизитися очі, наче я був на безлюдному острові 300 років і раптом зустрів людину. При чому я цього не контролюю, і тим паче не можу висловити. Ну як в такому випадку обійтись без мріяння? Люди навколо мене в такому разі тупо не зрозуміють.

[@lesanafox]

В мене все почалося ще з самого дитинства, і продовжується зараз, але вже набагато гірше і погано впливає на мене. Коли я була дитиною то це лише була яка забава бо тоді я проводила багато часу у фандомах (коти-вояки, як приборкати драконі і інші мульти) і видумувала сюжет для своїх персонажів якими ділилась. З 2020 ситуація почала погіршуватись, все більше і більше я почала проводити час у своїх фантазіях, все більше і більше відштовхувати реальність. Зараз мені 15, кожен ранок починається з навушників і тік току, і незкінченна кількість фантазій, протягом дня в перервах від цих фантазій я повертаюсь у реальність ,але швидко "втомлююсь" від неї. Перед сном ці фантазії не дають мені нормально заснути. І розуміючи що життя йде, що мені потрібно вчитись, розвиватись, звертати увагу на майбутнє доросле життя, ставити цілі і досягати їх я починаю фантазувати і про це, коротко проживаючи всі події у своїй голові. Причину появи цього я незнаю, але як варіант був переїзд. Мені було 6 коли ми переїхали, моє дитинство було в селі, і це було більше ніж прекрасно. В мене не було часу на фантазії, ранок починався з вулиці і справжнього життя, різних витівок і активності, а закінчувався день переглядом улюбленого мультика. Я ще тоді була мрійливою дитиною, але всі мрії я реалізувала у малюнках/іграх. Переїхавши у місто мене як пташку закрили у клітці, тільки в моєму випадку у квартирі. Неважливо скільки я ридала, скільки часу вже пройшло, але я ніяк цього не можу пережити. І ось тоді разом з інтернетом, музикою і фандомами я почала це все діло. Я б і подумати не могла що це настільки знищить справжню мене, мої фантазії дійшли до такого рівня що я наперід знаю що буде відбуватись у якихось подіях, і коли вони стаються, вони мене не вражають. Боротись з цим буде дуже складнос і я це знаю, бо настільки прив'язались до тих хто дає того чого мені бракує. Моя велика уява нікуди не діниться, але я буду використовувати її з користю, писати різні історії, або навіть почну писати книгу :) Хочу сказати всім хто це читає і має таку саму проблему як і я. Це буде складно і страшно. Нам буде самотньо, будуть невдачі, будуть сльози. Але з цим всім прийде і щастя. Не уявне щастя, в справжнє. Пам'ятайте що ви це робите для себе, що ви любите себе по справжньому і будете боротись для себе. Розріжте свої навушники, видаліть тік ток, звертайте увагу на світ навколо і навчіться говорити собі стоп коли знову поринаєте у світ який знищить вас, а не врятує. Ми всі разом, і ми всі впораємомь ❤

[@lesanafox]

Хочу добавити. Я єдина дитина в сім'ї і все моє життя батьки дуже опікуються мною. Не те що вони як норма переживають де їхня дитина, з ким спілкується, як в неї справи. Вдома в власній кімнаті я не можу розслабитись бо завжди готова що хтось увірветься до мене. На вулиці кожні 15 хвилин перевіряю телефон бо якщо пропущу дзвінок буде скандал. В мене немає ключів, я не можу відкрити сама двері з нашої квартири. Речі в моїй кімнаті перевіряють. Дальше нашої місцевості (зона в яку мене пускають) мені не можна. Соромно зізнатись, але навіть до школи мене водили аж до самих старший класів. Це стало добавкою до всього трешу з переїздом, можливо якщо б в місті я могла так само вільно жити як в селі, то теперішня проблема з ДМ не була б такою серйозною, бо білтшість про що я мрію, це моя можливість бути вільною (і то навіть в мріях видумую виправдання для батьків)

[@ЧерноваДарія]

​@@lesanafoxбажаю вам дуже багато сил і стати вільною!!!! Пеоепрошую, а ви в цьому році не до нмт готуєтесь?

[@Myshjak]

Ого, то то не я вигадав цю фігню, ну дякую що заспокоїв бодай😂😅

[@БукерДеВитт-т3щ]

Дякую за випуск. Слава Україні. Дякую за увагу. Коментар в підтримку каналу

[@Laytovuy]

Дякую за Український вміст.

[@bohdankuzmiak]

Також страждавю таким, правда в моїх фантазіях є хіба світи без людей. Почалось це років з 10, причини не знаю. Щоб воно мені не заважало з роботою, описую світобудову( з замальовками), так за 10 років списав 2 блокнота. Служба допомогла відволіктись від цього, але після поранення все поврнеулось назад, і я почав записувати 3 блокнот.

[@Кош-ш7н]

Це, буквально моя проблема, я страждав на це (а моя ситуація підходить під опис майже повністю) більше 15 років с 12 до майже 30, при чому навіть в 30 я по пів дня "бігав по кімнаті видаючи якісь звуки,, корчачи рожі та з пустим поглядом" років з пьять тому я зміг конвертувати це в написання книжок та фанфіків. Іноді я виходив в свої світи настільки що не відчував і не чув навіть фізичну біль від стусанів. На цей момент я плвністю конвертував це у хоббі письменництва, та тепер я хоч знаю що це було)

[@12MrRetro]

Лікуюся зараз у психолога, рівно з такими ж симптомами прийшов до нього, і він також, знайшов зерно цього всього в дитинстві, коли я тікав в фантазії в пошуках безпеки та турботи. Дякую за відео. Ще більше переконали, в тому що я не дарма звернувся до нього!)

[@ЧерноваДарія]

Не могли б ви поділитись, як у вас з ДМ зараз?

[@TheAbyssOvertheAbyssExperiment]

Дякую, мене ця хрінь повністю заполонила і дуже заважає жити , хтось має якісь методички як із цим боротись

[@EmilmanE]

всі дитинства свіх літ більшість дня я садив картовлю, збирав жуків, викопував картоплю, збирав сіно кролям і т.д. але це було потрібно. В літо з 7по 8 клас пішов працювати вантажником... погасили борги за житло і скупився собі в школу , нарешті крутий пенал, щоденник крутий , рюкзак і т.д.

[@chilipeppers2891]

Зараз повно тригерів, про які хочеться мріяти. Раніше мріяв про велосипед, відклав з двох зарплат і купив. Зараз мрію про нову покрівлю в 120м². Два роки мрію, а вартість матеріалів і робіт зросла у тричі. Так само подорожчали усі інші дорослі мрії. Залишається мріяти про перемогу і те, що не доживеш до пенсії, бо накопичиться стільки мрій, що настрій буде нижче плінтуса. Як можеш вирішати свої бажання грошима, то це не мрії, а ціль. Не можеш - фокусування на нездійсненним - хворобливий стан, розлад.

[@oleksii-kozak]

Дякую за відео. Ай боляче, але цікаво тим не менш.

[@ZubastikDentistry]

Вітаю, дякую за чудове відео. Ви маєте рацію: без діла думка гине

[@silverlight8535]

Це про мене, але це занадто цікаво щоб від цього відмовлятися

[@ЛевАрцишевський]

монетизуй, будеш гроші на цьому заробляти)

[@KJloyH.]

От же трясця, а я то думав то добре що я часто мрію. Дякую за відео до-речі.

[@АнжелаЧерний-г4щ]

Я пробувала записувати сюжети, щоб перетворити їх на оповідання. Хоч якось реалізувати це буйне дійство в голові. Але є звортня сторона, це нестача концентрації. І оформлюючи розповідь знову починаю мріяти. Коли я намагаюся зупинити ще на початку мрію, то відчуваю щось на кшталт ломки. Я коли переставала палити відчувала щось дуже схоже. Допомогає інколи, не завжди, задіяти три канали сприйняття різними речами: наспівувати пісеньку, мити посуд чи прибирати під обмежений час (бо коли час не обмежений, то мозок починає мріяти) і слідкувати за диханням (воно стає поверховим під час мріяння, тому потрібно дихати глибоко), м'язами, поставою.

[@ЧерноваДарія]

Вау, перший раз чую такий цікавий спосіб перестати мріяти, дякую! Я спробую

[@AnarchoReptiloidUa]

Дякую за чудове відео, дуже цікаво. 😎

[@PP_NIcotinic_Acid]

Ця тема, до страшного зрозуміла. І я навіть упевнений що зараз це досить розповсюджена проблема, оскількі для мрій не потрібен навіть комп'ютер, а тількі деяка теріторія по якій можна блукати (це може бути безлюдна квартира, дім або навіть парк якщо людей не має). Одна із причини (була причина) такої мрійливості може бути те - що мріяти набагато легше та простіше, ніж робити щось в реальності, тим паче є речі які просто фізично не можливі. Хм, мозку дійсно дуже подобається легкі шляхи для досягнення якоїсь мети. Але на моє щастя, Університет та Коледж допомогли позбутися ескапізму в більшій її частині. Мда уж, це жахлива річ. . .Якщо у когось є схожі проблеми - то вам негайно потрібно звернутися до психолога, і ради всього святого - зміріться з реальністю, спробуйте насолоджуватися тим що є, бо у майбутньому ваша мрийливість може позбути вас від роботи або гарного навчання. Пс: знайдіть річ яка буде цікава але реальна, і на яку можна "виплеснути" всю мрийливість, у мене це : Шахи та навчання за спеціальністю.

[@ЖеняК-б7о]

Я замітив,кожен раз коли знову поглюблюсь в себе. Це коли ,в мене в житті повний пі...капець. Тому що ці мрії,не дають думати про суїцид,або самокопатись. Років з 15 часто думаю про суїцид,тому що не бачу в цьому світі нічого хорошего. Але мрії,допомогають. Частіше за все була війна,або якесь фентезі. Але в наш час,про війну вже не виникають мрії. Хоча і знаю,що моєму псіхічному здоров'ю потрібна допомога,але нема сил комусь це розказати...Це взагалі перший раз коли кажу/пишу про це,хоча це і анонімно але все одно думав писати чи ні.

[@ЧерноваДарія]

Це дуже круто, що ви визнали це в собі і наважились розказати. Вважаю це прям сміливим😮. У мене з цим все ще проблеми хахах. Хочу звернутись до психолога, бо це забирає дофіга часу) сподіваюсь, що через певний період часу зможу сказати, чому це виникло і продовжувати жити життя, але більш продуктивно, в плані наповнення емоціями від реальних подій. Бажаю вам сил в цій справі)

[@ЖеняК-б7о]

@@ЧерноваДарія Нема вже сил,я все вже вирішив для себе.А тобі дам пораду,не затягуй.Я з цим боровся,близько 4-5 років.А зараз,вже просто існую,і тримаюсь через близьких людей.

[@Drimluga_art]

Дуже цікаві почуття виникають, якщо граєш у рольові ігри типу ДнД та ВтМ і особливо Changeling:the Dreaming :)

[@Roman_Hodishevskyi]

Я помічав за собою, що можу дуже рідко, але "зависнути" як ДжейДі з серіалу Клініка. Та добре, що таке не часто буває і тільки в безпечних місцях, типу мого будинку. Ну і розконцентрація уваги буває. Наприклад я можу дивитися якесь відео чи грати у гру і почувши якусь тему - почати про неї думати, а не слухати далі, що розповідається у відео чи грі 🤷🏻‍♂️ Дякую за працю та цікаве відео! З інтересом послухав.

[@LM21Dec]

Це моя проблема, не маю життя і друзів тому постійно тікаю у свої мрії(

[@Kostyk_Butenko]

я би описав цю тему так - 1. це щось накшталт віртуального світу, тільки пробудованого в твоїй фантазії, який повністю відповідає твоїм потребам в приємному сюжеті, або рефлексії. 2. ходіння та проговорювання реплік, подій, звуків з фантазії, це спосіб концентрації. без цього навантаження від занурення більше. відповідно час який можна знаходитися в фантазії менший. 3. не виключено що це вміння характерне, для аутичних розладів. і є модифікатором того стану, коли дитина з аутизмом не контактує зі світом і розкачується. тільки в цьому випадку ти контролюєш входження і вихід з такого світу, і не ізолюєшся від реальності. 4. моє розуміння як працює подібний процесс, покращився, коли я ознайомився зі створенням локацій у відеоіграх. як що так подумати то віддаленно схоже.

[@CosmicMetallMusic9919]

Моя ситуація, напевно перша причина цьому була агресивна середа: жорстокі однокласники, буллінг, неможливість протистояти натовпу, цькування і залякування майже всіма в свой час. Я б дуже хотів щоб цього мрійливого стану не було але це був ескапізм який впятував мою психіку в той час від суспільства, яке мене ненавиділо всією душою. Це неможливо побороти без лікарських засобів, напевно я не знаю.

[@ЧерноваДарія]

Наші ситуації такі схожі..

[@NebezpecnyXomakc]

Дякую за цей цікавий випуск. Виходить в мене дезадаптивна мрійливість з самого дитинства

[@rilov-23]

Мрію про нашу найскорішу Перемогу і довгий мир в соборній Україні. Дякую автору за роботу і службу.

[@Kostyk_Butenko]

++

[@Uncle_Dru]

Пересікався у житті з людиною схожою на другий приведений автором приклад, досвід для мене повчальний чи скоріше навіть стрьомний на той час. Добре що подібні теми в світі почали хоть якось методологічно копати та розглядати, а не спихувати на особливость характеру. Дякую за матеріал.

[@valnaz3404]

Дуже інформативно, і щось в мене думки потрапити до вас на прийом 😅

[@anastasiachepurna7307]

Дуже важко було додивитись ролик не перериваючись на мріяння 😬

[@stalker8066]

Вас дивлюсь вже декілька років, мрійливість е багато ,😂мрію з дитинства, заважае читати мрії витісняють увагу ,іноді навіть ютюб передивляюсь бо замріявся,. працюю з16-31 років,не заважае +-,,але майже немае відносин романтичного характару?¿.Живу в Польщі добре заробляю € але звичка, бути самомо (мріяти) не пропала.а інтернет і порнхаб 😊 лише допомагае мріяти...

[@Maksim_Werow]

Щиро дякую за відео!❤ Я напевно почав впадати в свої мрії ще в 5-6 років, тоді мені було просто це цікаво, але потім почалася певна неконтрольована захопленість. Початкова школа стала для мене, можливо, стресовим досвідом тому. Декілька годин за мріями і це тільки початок в підлітковому віці далі все переросло в більшу частину дня, і я, навіть, не звертав уваги на свою проблему, бо не було сенсу (ніби все й так добре). Однак в свої 16 я став боротися з цією проблемою і з'ясовувати чи все зі мною гаразд, якраз відео по цій темі, а також багато інформації з інших джерел наштовхнуло мене на, усвідомлення проблеми з глибшого усвідомлення.

[@АлександрВасилёк-ь5и]

Благодарю за качественный контент и субтитры!

[@MrIncognitoMK-5]

Дякую за відео.

[@karakal9074]

Читаю коментарі і зрозумів, що я не один такий " мрійник " аж полегшало😅

[@eduardostapenko6808]

18:41 в мене навпаки зменшилося, бо спробував зробити те що інщі б назвали ролеплеєм, просто для мене навпаки я не ролеплеїв "нормальну людину" а був собою в онлайні і навіть краще чимось було.

[@МаксимПлутенко-ь2м]

Окрема подяка автору прев'ю до відео. Сьогодні прев'юшка взагалі вогень)

[@МаксимПлутенко-ь2м]

Не знаю що написати, тому просто подякую авторові за матеріал. Тема вкрай актуальна.

[@vadymdykynshtein2896]

Я починаю пам'ятати себе з цих компульсій. В дитинстві це було дійсно дезадаптивно, бо я багато травмувався через це. Зараз , коли я дорослий лисіючий мужик, це менш небезпечно, я майже не вкладаюсь у розвиток мрій. Просто гасиш так копульсію раз на день, ну може до 5 по вихідних. В принципі норм, життя мені це не заміняє

[@Eria.]

Дякую, було дуже цікаво🎉 До цього відео я не знали що ви пов'язані з психологією/психіатрією Так, на жаль часто чую про людей, які живуть виключно у своїх мріях/фантазіях

[@bruhildaodland7408]

Одужуй, рептилоїде! Дякую за відео).

[@vadimm876]

За допомогою частого мріяння в дитинстві, я пристосував цю проблему в фічу прискіпливо планувати якісь дії)

[@AlexA-eg7gz]

В мене ця мрійливість була дуже виражена в дитинстві, але з часом почав менше цим займатись - новий клас майже без булінгу, менше скандалів у родині, вуз, зацікавлення політикою, а як почав працювати повний робочий тиждень, то час був лише на ютубчик чи аніме, на яке підсадив колега. Та й то - лежав і слухав більше, ніж дивився, бо низькоенергетична людина, а робота передбачала роботу з сотнями людей за день. Мені здається, що аніме, фільми та ігри підірвали мою здатність фантазувати(в дитистві в основному книжки читав). Погоджуся з тим фактом, що це може негативно впливати на особисте життя. Не певен що саме послугувало моїй мрійливості, але дітям у школі це не подобалося і це слугувало додатковою причиною для булінгу.

[@security3246]

Це знімає стрес,але коли тобі треба у 1 годині ночі погойдатися під музику а на дворі комендантьська це проблема...

[@havrilyk4115]

Пан автор, дякую за роботу.

[@АвгустинЯрош]

Бідні письменники яким треба постійно щось вигадувати😢

[@МаксимПлутенко-ь2м]

Попри те, що дослідження, в цій царині почалися нещодавно, я ду-у-уже сумніваюся, що проблема виникла вчора і стосується лише молодого покоління. Мрійливий персонаж - це цілком собі може і не надто поширений, але троп класичної літератури. Тобто з чимось подібним людство стикалося ще в ті бородаті роки коли не лише комп'ютерів не винайшли, але й доступ до книжок був не у всіх.

[@poco3929]

Манілов🙃

[@darka_reptiloid_]

Я навіть не задумувалася, що не у всіх так 😧

[@Shadenhold1]

Поки дивився відео пару раз.. від'їжджав хз куди шось там собі мріяв і не поняв як, певно відеоряд надихнув. Коли робота є то часу на помріяти не було, так що ліки одні відомі

[@JonathanGreenstone]

Відео на турбуючу мене тему, ще й з відеорядом з Кіберпанку. Ця нахабна рептилія неначе знала, як привернути мою увагу) А взагалі, прослухавши ті два випадки з відео, і почитавши коментарі, ще раз переконався в доволі сумному моменті. Розповідати про власні проблеми немає ніякого сенсу... бо в когось обов'язково все занадто гірше.

[@FenFenix]

Я собі дезадаптивну мрійливість самодіагностував десь трохи більше року тому (якось ютуб підкинув відос про це і я такий: "о, так це ж 1в1 як у мене"). Тепер ще рептилоїд підтвердив, що це не просто моя вигадка, а якась реальна штука... Що сказати. Хлопчик, 22 рочки, вже маю якусь єрунду яка іноді прям дуже заважає жити... Слухайте, так а може мій постійний самонакрут(не відповіли за 5 хв - знач нікому не потрібен, не запитали як справи - знач ніхто не дума про мене, друг не писав більше 2-х днів - знач він не друг, треба розривати зв'язок...) це теж якийсь стрьомний діагноз?

[@Kostyk_Butenko]

у мене протилежне питання, ви кожній людині відповідаєте кожен день-два? як що так, то вам пощастило мати достатньо вільного графіку. як хтось не приділяє вам увагу в переписці більше 2 днів, а ви ображаєтесь - це більше каже про ваше сприйняття уваги інших. я скажу так, кращі друзі можуть не відповідати і тиждень як що зайняті. і місяці в якісь моменти свого побуту. їх дужба не в тому що вони приділяють увагу кожен день, а в тому що коли ви зустрічаєтесь, ведуть себе саме як друзі. і як що ви потрапили в біду, зроблять що зможуть. так само як сподіваюсь і ви, для цих людей.

[@FenFenix]

@@Kostyk_Butenko 1. Так і навіть не тому, що я маю трохи більше вільного часу порівняно з іншими. Я почуваюсь дуже погано, якщо не відповів людині продовж 2-х годин. Якою б важливою справою не займався, а час на друга чи важливих людей я буду знаходити. 2. Я зрозумів що кожна людина кожне слово/термін розуміє по своєму. Я запитав 15 людей про те, хто такий друг і що таке дружба і отримав 15 різних відповідей. І ви ось теж маєте СВОЄ розуміння як можуть вчиняти друзі. І в цьому і є проблема. Я називаю людину другом і очікую від неї певних дій, а вона називаючи мене другом думає абсолютно інакше і може навіть не здогадуватись, що вона щось робить не так в моїх очах.

[@Kostyk_Butenko]

@@FenFenix інтроверти, люди з роботою по 12 годин, та мандрівники, не дадуть збрехати, що дзвінки від друзів кожні 2 дні, фізично та психологічно важко опрацювати. а як що людина ще і ображається, що їй не відповідають впродовж 2 годин, це взагалі червоний прапорець. дружба дійсно має різні форми. але вона має універсальні правила - взаємна підтримка, більше емпатії, як най майнше конфліктів. і звісно те що мало хо розуміє. дружня субординація, та взаємна повага до особистого простору. так само як і у стосунках, один друг не може пересікти особистий кордон іншого, на більше ніж кожен з них іншому дозволяє. активна згода, чи як це називається зараз. навіть в питанні обіймів, або гостин, з дзвінками.

[@FenFenix]

@@Kostyk_Butenko так я ж згоден, чому і кажу, що походу теж якась психо-біда. Бо іноді і сам розумію, що перебарщую. Та і не те щоб ображаюсь(не зовсім розумію концепцію ображання), а просто почуваюсь не добре.

[@Kostyk_Butenko]

@@FenFenix зрозумів. насправді з досвіду знаю, що коли усвідомлюєш новий симптом, подібного класу, то допомагає одна з 3 речей - обговорити зі своїм відповідним дільничим лікарем (неврологом, або психіатором) як що не задоволений компетенцією, або ще не завів контакти, то знайти час на пошук. як що все перечислене давно зроблено, і лікування в процесі, то просто продовжувати його, і сподіватись що з часом допоможе. мені в підлітковому віці допомогло. моя історія тягниться взагалі з 3 років.

[@ParadarGlen]

Чи плануються відео по Baldurs Gate 3? Було б дуже цікаво послухати. Там багато психологічних та інших тем затронуто)

[@vadymdykynshtein2896]

Оу синдром відміни може бути щей який! Після десь днів 15 стримування, галюцинації в реальному житті з власного досвіду. Хоча для деяких, проходить більш гладенько

[@Uliss_D]

А як ти стримувався? Бо я декілька разів намагався і результату нуль.))

[@vadymdykynshtein2896]

@@Uliss_D найкращий результат можна досягти, якщо змінити місце проживання, з думкою це не місце для фантазій я тут цим не займаюсь. Якщо читати/дивитись, якусь літературу/ то протилежну до теми фантазій. Можна ще зайнятись майструванням ролівок, це прекрасно вбиває уяву, або може вдасця змістити тригер на записування

[@vadymdykynshtein2896]

@@Uliss_D а ще можливо варто взяти поміч психолога або психотерапевта перед цим. Щоб ви не зірвались Але я особисто кидати не збираюсь мені норм

[@kunnatand8028]

Мені цікаво, чи можна цей розлад "приписати" письменникам/сценаристам? Так, вони на цьому гроші заробляють, але їх робота знаходитись у стані "мрії" й будувати якусь "реальність" в яку вони ще й інших затягують. Чи монетизована мрійливість то вже не мрійливість, а робота? 🤔

[@NebezpecnyXomakc]

Я іноді намагаюся писати книги зі своїх дезадаптивних мрій. Плюс найчастіше в перших роботах головний герой історії - це автор в інших обставинах. Тому принаймні до деяких це цілком можна "приписати"

[@poco3929]

Ні, серед них мало описаних у відео мрійників

[@UeArtemis2]

Тепер і фантазування шельмують. Ех...

[@archangelmichael3902]

Тобто не всі люди так роблять? 😢

[@TX0486]

А нашо її долати, якщо можна насолоджуватись?

[@NeutrinoForever]

Я мрію про свій зореліт, щоб полетіти досліджувати екзопланети.

[@Сергей-ы9у9е]

Шановний, матеріал з реабілітацією алкоголізму буду чекати особливо, на жаль, занадто життєво...

[@BrokenPaladin]

Перший комантар, чи ні з когорти не патронів? Зараз побачим. На підтримку каналу комментар фігачу. Тільки почав дивитись

[@yukiua7338]

Мій улюблений вид ескопізму ☺️ однак не такий заглиблений, як у відео))

[@harrion7293]

А чи буде розгляд phantom liberby? Імхо доповнення дуже годне

[@Kostyk_Butenko]

я взагалі в більшості випадків фантазував, що було б, як би я займав інші ролі у сучасних визвольних змаганнях. як би був не волонтером на своєму місці, а військовим тої чи іншої професії, або посадовцем в тому чи іншому мінестерстві. використовував знання, з книжок, та досвід людей. в помірних дозах, такі роздуми користні, допомагають усвідомити візію, куди можна розвиватись нашій державі.

[@stasdavydok6820]

Класний матеріал і тематика, дякую ! Якщо автор дивився серіал "Клініка" (Scrubs) - питання: - персонаж Джей Ді (JD) мав подібну особливість, чи в нього була "звичайна" мрійливість ?

[@staszodrin7698]

дезадаптивна мрійливість про розпад рф - замість того щоб працювати, прокрастинувати, по десять разів перемальовуючи мапу розпаду, вигадуючи нові сценарії

[@danielpalyvoda]

Бля, навіщо я дивився це відео, занадто сильно все сходиться

[@АгарковДанил]

Будет ли разбор киберпанка Призрачеая Свобода со стороны психологии или уже был разбор?

[@tetianabura2848]

Я з цим народилася, з 3 років ходила по коридору мріючи. І досі так.

[@ДмитрийРмовнер]

какой новый я еще 35 лет назад начал подозревать

[@SLAV_AK]

як каже моя бабуся "дурень думкою багатіє"

[@КовальськийСергій-ш8щ]

Блін, у мене це порушення

[@sin9077]

Возможно ли заработать ПТСР учась в школе?

[@Kostyk_Butenko]

я думав я один такий.

[@НиколайХанзо]

Це відео шо... Раян Гослінг? бо це literally me.

[@yanolio6269]

Опа, моя остановка

[@poco3929]

О, про мене 😁але не сказав би, що подібний стан мене турбує І да, дивно, що автор не згадав про зв'язок подібних станів з шизоїдним типом особистості (чи як він правильно називається)

[@IvaVi999]

До речі, теж про це подумала!

[@NazarZh]

Було цікаво чому Ящірка так не любить геншин. Тепер жалію що дізнався.

[@NeoN1202]

Не підкажете причину? Сподівався почути у ролику, після того як побачив цей коментар, але так відповіді і не отримав.

[@muaddib9168]

Я МРІЮ шоб Рептилоїд нарешті зробив відос про Вік Дракона 2 і Інквізицію. В тому ж стилі шо і Вік Дракона Оріджін.

[@НадіяКольбенко]

цікаво чому я навпаки взагалі не можу мріяти. у мене наче відімкнена ця функція

[@Filosof-ql3qm]

Мені здається чи в Рептилоїда голос змінився?

[@АндрейЛевицкий-з2д]

Ви вже набридли випускати відоси про психологічні проблемия яуі я вже в собі знайшов та вилікував.

[@that-guy210]

О, неожиданно увидеть ролик про проблему такого шизоида как я. Жаль не на русском.

[@nucleardude1]

тобто я хвора людина просто за те що я свідомо так себе веду? У чому проблема цієї "хвороби" якщо людина розуміє що вона просто мріє? Воно навіть на монотоній роботі не заважає -_- Я усі ці ознаки за собою помічав і воно у мене дійсно з дитинства, але ніяких значних проблем у відносинах з дружиною чи на роботі мені це не робило :/

[@mrpinekindasneaky]

Про що мова схоже на стан зображений у "Клініці" "Scrubs" у головного героя? Чи скоріш на щось трохи дивне , судячи по опису вами, щось середнє між станом у письменників сценаристів і тд творців, при обдумуванні нових сюжетів і шизофренією з галюцинаціями.

[@Horunjyi]

15 років життя витратили з другом на розвиток вигаданого світу та продукування того як там працює магія та біологію вигаданих рас , ідеологію країн та організацій , метафізику світів , а потім забили

[@ЧерноваДарія]

Чому?