Микола Жук - "Аліса"

З дитячих літ я спокою не знаю,
Крихка в поета видалась душа...
Бо й досі безнадійно так кохаю,-
Дорослу, як колись - мале дитя.
В житті я їй подібних не стрічав,
То усмішка не та, то оченята...
А час собі невпинно пролітав,
Ось в неї підростають вже дівчата.
Прийди до мене гостею здалека:
З минулого, чи може з майбуття.
Хоч виросла давненько вже малеча,
Та з віком лиш зміцніли почуття.
То де тепер ота машина часу,
В якім дворі, будинку чи підвалі?
Я б миттю все лишив й туди одразу,
Й не думав би про те, що буде далі.
З дитячих літ я спокою не знаю,
Шукаю день у день свою Алісу.
В п'ятьох коротких серіях стрічаю,
Й зі слізьми проводжаю за кулісу.
"Аліса"
©Микола Жук