Миті просвітлення. Що таке час і як його сповільнити

У одного психолога є відповідь.
____
Це відео-експеримент. Діліться враженнями в коментарях.
____
Слідкувати за оновленнями можна також на Facebook: / sushchuk.max

[@MsLeo5]

Нічого собі мотиватор! Так проникливо, що шкірою аж мурашки пройшлися))

[@WithAnastasia]

Класне відео!!! І я погоджуюсь, що потрібно насолоджуватись кожною миттю, щоб час сповільнився:)

[@nata_chernyshenko]

Із задоволенням слідкую за Вашими літоглядами, але це щось нове. Мені сподобалося, тож чекаю продовження...

[@user-gg2pe2fx1r]

круте відео! емоційне і вражаюче!

[@ThePurapassion]

фм... це саме те відео, саме ті слова, яких мені так треба було почути зараз.... Дякую!

[@vitaliyrosil7324]

Браво!

[@bookpark4033]

прекрасне відео, однозначно вподобайка) саме тому я інколи зупиняюся, вимикаю телефон і інтернет, щоб знову віднайти себе і зрозуміти, чого хочу я, а не чого хочуть від мене...

[@Yurassickpark]

Більше таких відео!

[@maxsushchuk2334]

Слухаюсь!

[@MrEkwador]

1:06 Pierwsza linia metra w Warszawie :) Прівіт з Польщі! 🇵🇱

[@maxsushchuk2334]

Прикольно! Привіт-привіт!

[@saitenko]

Локація для зйомки - парк Наталка? І як він тобі?)

[@maxsushchuk2334]

Привіт! Ага. Та я щось розгубився, ми спершу пішли на його відкриття, заходили зі сторони річки, то там була пара нових дитячих майданчиків, доріжки доведено до ладу, наче непогано, хоча не всі території ще були облаштовані (але ми до самого кінця не дійшли; чув там ще кінотеатр десь під відкритим небом має бути). Тепер ми йшли по верху, зі сторони котеджів та гольф-клубу, так зверху дивишся − після одного гарного майданчика йде стара занедбаність. Оця лавочка, на якісь сиджу, білосніжна, але вже брудна; навколо природа виглядає ще дикою, не газони, а просто трава. Далі ми знов не пішла, але, здається, є за що хвалити та є за що лаяти))

[@kozak14041990]

А на вашу думку - задля чого, то все робити? Який сенс/смисл життя людини?

[@maxsushchuk2334]

На мою думку, кожен має виснувати свою відповідь; до того ж, вона має здатність змінюватися з часом. До 25-ти років в мене була гарна відповідь, що життя треба прожити так, аби коли я опинюся на смертному ложі, було кому сторонньому (бо з близькими це само собою) сказати "дякую" за моє існування. Тобто сенс життя мені вбачався в подоланні внутрішнього егоїзму, принесенні користі назовні. Тепер же це мені видається річчю очевидною, аксіоматичною, це не є сенс, а, скорше, спосіб буття. Потім сенс життя мені видавався у боротьбі, боротьбі з численними недосконалостями нашого суспільства, як-от неосвіченістю, необізнаністю, зашореністю чи примитівністю мислення, стереотипами. Але ж ясно, що цю боротьбу одному неможливо виграти, неможливо йти проти системи, але, можливо, я помиляюсь? Можливо, все ж таки можна щось зробити? І тоді сенс людського життя я знаходжу в... надії. Надії на те, що все колись буде добре; що ми здатні цей момент наблизити, реалізувати; що я ще не знаю, але можу дізнатися щось таке, що допоможе мені боротися хоча б трішки ефективніше і мінімально змінити цей світ на краще. Але це моя відповідь; інші, більш стандартні відповіді, що я зустрічав − для продовження роду, створення кращої копії себе, полегшення життя інших людей через зручні інструменти, цікаві розваги, тощо.

[@kozak14041990]

Дякую, що знайшли час на відповідь. Ніяким чином не збираюся вас образити, просто пишу мою думку, коли втрачаєш сподівання знайти смисл життя, здаєшся одним словом, то лишається така відповідь - надія, віра в щось/когось. Не кажу, що це погано, мабуть, це краще, ніж не бачити його зовсім і не розуміти навіщо щось робити в житті, чогось прагнути, якщо все скінчиться однаково.