Мова щоденників Тараса Шевченка.

Про щоденникі Шевченка й тожсамість Франка, Лесі Українки та Шевченка
#методичка #шевченко #франко #українка #русини #мова
‪@Vox_Veritatis‬

[@user-kr8dg5cj4k]

Якби Ломоносов,свого часу,назвав свою працю ,,Граматика московського язика'', що булоб справедливо,то не було би про що зараз сперечатися...

[@user-mp6nx1iu4i]

Дуже цікаво Дякую! Вишлю своїй доньці ваш ролік. Окрім того, що вона є філологом, до того ж брала участь в усіх можливих олімпіадах з української. Там часто розглядали подібні теми

[@user-wc5og8un7r]

Доброго дня,шановний. Як на мене, то Шевченко писав щоденник російською для своїх друзів - росіян з "пітембургскої богеми".

[@istoriya-ta-mova]

Можливо

[@OlesMenzer]

у нього були і твори московитською, але що з того?

[@Michal.Bigdaddy]

Це було цікаво. Мушу зауважити, що зросійщення в російській імперії було для інших народів. На руськіх взагалі не зважали. Бони бидло. Навіть відміна кріпацтва нічого не змінила. Адже устрій був "сословный". А для правлячого класу рідною мовою була будь яка, але не російська. Недарма Л.Толстой написав "Войну та мир" наполовину французькою. Щодо грамотності, то навіть для дворян не вистачало вчителів. На підтвердження один приклад. Навчання в юнкерському училищі (військове, випускало офіцерів, до 100 чоловік на рік, було і менше, 20-30) складало 2 максимум 3 роки. При тому випускники гімназії зараховувались на 2 курс. На 1 курсі в програмі навчання були граматика та чистописання. Таких курсантів було більшість. Якщо не могли вивчитися навіть дворяни, то яка була можливість стати грамотним у пересічного нащадка кріпаків. А ще закон "кухаркіних дітей". Там на болотах навіть не всі попи були письменними. В Україні ситуація була інакша. Адже Шевченко грамоту знав. Інакше і пан до себе служкою не взяв би. Навчався при церкві. Ну якщо нам в школі не брехали;). І батько був письменний, і дідо. І вчив я так підозрюю саме українську, а не церковно-слов'янську. Не думаю, що вистачало вчителів (адже російську граматику придумали і затвердили лише кілька десятків років тому) для навчання кріпаків по селах. Тому на мою думку, і вийшов відомий "Валуєвський циркуляр", бо людей що володіли українською писемністю було більше аніж російською. І ще одне. Де у "великій руськой літературе" твори раніші за початок 19 ст? Нема. Українську можу допустити знищили, спалили. А свою "руську"? Чи не руську? І на останок. Від смерті Петра І, Росією правили німці. Тільки Павло І, народився вже в Росії, але мати, Катерина ІІ, була німкенею. Вона думаєте добре знала мову варварів і бидла? І вчила сина їй? Коли всі оточуючі говорили французькою або німецькою? Так, вона наказала створити граматику, але явно не для себе і своїх дітей. Ну а Шевченко навчаючись в академії живопису мусив вчити російську, а також напевно і латину, і французьку і німецьку. Та і оточення мав відповідне. Але творив саме українською. Бо був українцем.

[@romahubatyi8780]

Дуже корисне відео. Але було б добре якби всі документи виводилися на екран.

[@svensktel5368]

До М.Г. Шевченка. Санктпетербург - марта 2 - 1840. Брате микито треба бъ тебе полаять, та я не сырдытый. Не хай буде такъ якъ робыця, бачъ защо я тебе хочу лаять, чомъ ты якъ тилько получивъ мое письмо до мене не написавъ, бо я тутъ турбувався, трапляеця шо письма зъ гришми пропадають, - а вдруге зате шо я твого письма невторопаю, - чорт зна по якому ты его скомпонувавъ ни понашому ни по московскому - ни се ни те а я ще тебе просыв шобъ ты писавъ по своему шобъ я хочъ съ твоимъ письмомъ побалакавъ на чужій сторони языком людскимъ. Ну та за те спасыби, а теперъ ще ось що. Просышъ грошей билшъ меншъ чи багато тоби ихъ треба. - Ну та гроши якъ матимешъ така ричъ що хочъ и сто рубливъ то не пошкодять, а колы ихъ у мене не трапылось - то возьмы поки 50 руб. асигнаціи а колы треба буде ще то напиши, та знай шо мыни грихъ позычать братамъ гроши - колы трапляця то такъ дамъ а колы ни то выбачайте. Шото якъ маляръ - товже скризь понамалевуе всякои всячинины. выбачай забувъ шо письмо до тебе тай ну малювать - задумуюсь иноди не тоби кажучи. Поцилуй старого дида ивана за мене, и поклонысь всій ридни нашій яка есть, доглядай сестру марусю та колы можна помагай и бидный ярыни - а малярови поганому скажи колы винъ не схаменеця то опыныця тамъ де ему и ны снылось. Кланяйся Сестри Катерини и Антонови, братови есыпови. И всим хто мене не забувъ. може я литомъ прииду побачиця колы матыму часъ, та наврядъ. Треба першъ добре вывчиця малювать. Скажи иванови Федерци не хай винъ до мене напише письмо окреме - та тилько не по московскому а то читать не буду - Кланяйся ему. Оставайся здоровъ - Твій братъ тарасъ Шевченко.

[@svensktel5368]

До Г.С. Тарновського С:П: бург. 25 января 1843. Спасыби вамъ Григорій Степановичъ шо вы мене таки не забуваете, ще разъ спасыби. а я вже думавъ шо мене вси вже одцуралысь, ажъ бачу ни. есть ще на свити хочъ одинъ щирый чоловикъ, Чув я шо вы не здужали, але думавъ шо такъ тилько звычайне попанському ажъ якъ росказавъ мени Дараганъ то я ажъ злякався. Слава Господови шо минуло, цуръ ему шобъ и незгадувать, а ось що шкода шо вы сю зиму не прыихалы, у насъ була выставка въ Академіи и дуже добра. а теперъ черезъ день дають русланъ и Людмилу , Та що то за опера такъ ну! а надто якъ артемовскій спива руслана то такъ шо ажъ потылицю почухаешъ далеби правда! добрый спивака ничого сказать, отъ вамъ и все шо тутъ робыця. Bасилый ивановичъ вернувся изъ Италіи ще товщій якъ бувъ и розумнишый и добришій, дякую (sic!) вамъ и кланяется! Карлъ Павловичъ байдыки бье соби на здоровья а осада Пскова жде лита. Михайловъ кончивъ вашу картыну добре. Штернберг пише мыни шо винъ нездужавъ Але теперъ вычунявъ. и вамъ кланяется бо винъ дума шо вы въ Петербургъ. а я... чорт-зна що ни то роблю, що ни то гуляю сновыгаю по оцему чортовому болотови, та згадую нашу Украину. Охъ якъ би то мыни можна було прыихать до Соловья, весело-бъ було та не знаю спиткалы мене прокляти кацапы такъ шо не знаю якъ и выпручаця. Та вжежъ якъ небудь вырвусь хочъ писля выликодня. и прямисинько до васъ а потимъ уже дальше. ще ось що, намалювавъ я се літо дви картины и сховавъ думавъ шо вы прыидете - бо картыны бачте наши, то я ихъ кацапамъ и не показувавъ, але Скобелевъ таки пронышпорывъ и одну вымантачивъ, а друга ще въ мене, а шобъ и ця не помандрувала за якимъ небудь москалемъ (бо це бачте моя Катерына) то я думаю послать іи до васъ, а шо вона буде коштувать то це вже ваше дило, хочъ кусокъ сала то й це добре на чужини....

[@svensktel5368]

До Я.Г. Кухаренка. Друже мій! ей богу й досі не знаю, що я за погань на сімъ світі? сказать би ледащо, такъ же ні бо бьюсь якъ овечій хвістъ по пи...сказать гордий, такъ ты жъ мене знаешъ. Тай після чого мині кирпу драть? далебі а чортъ зна що. Оце другій рікъ якъ я съ тобою не балакаю друже мій, а чому? і самъ не знаю. Вертися ти у мене всякій день на думці і на серці, а ти може думаешъ?...Та цуръ йому не думай братіку про мене нічого паганого. Далебі я не поганіший межъ людьми. Ей богу не знаю съ чого й начинать і що тобі росказувать. Бувъ я уторікъ на Украіні - бувъ у Межигорского спаса, и на Хортиці, скрізь бувъ і все плакавъ, сплюндровали нашу Украіну, катової віри, німота зъ Москалями; - бодай вони переказилися. Заходився оце вернувшеся въ Питеръ, гравировать і іздавать въ картинахъ остатки нашоі Украіни. На тімъ тижні вийде 6-ть картинъ і тобі пришлю. Я на те літо буду у Таганрозі, напиши, будь ласкавъ якъ тамъ найти шляхъ до тебе, отъ набалакаемось! На риздвянихъ святкахъ наші земляки отутъ компонують театръ у медіцинскій академіи такъ я думавъ шобъ ушкварить твій Чорноморскій побытъ, али теперъ уже пизно, а якъ би ти його звелівъ переписать гарненько та приславъ къ великодню то бъ це такъ. А теперь вони вже розучують Москаля чарівника, Шельменка, сватання на Ганчарівці і мого Назара Стодолю. Зъ поганими черкесами я частенько отутъ зострічаюсь але про тебе ніодинъ нічого мині не казали, хочъ я іхъ і роспитувавъ. Шамрай собі хлопиць якъ того треба. Але воно здаеця сирота і не пашчикуе собі на лихо. Оставайся здоровъ друже мій низенько кланяюсь твоій жінці. Гулакъ і все товариство здраствуе. Хтодотъ нівроку йому въ Полтаві ожинився та й байдуже, а я тимъ часомъ бурлакую. Чого ти самъ собі хочешъ то й я тобі желаю.