Національна галерея. Лондон. Тейт Британія, Тейт Модерн. Неакадемічне мистецтвознавство

[@KatrinVatesArt]

Спасибо! Я увидела картины Ренуара в прошлом году, впервые при дневном освещении (раньше только при обычном музейном освещении). И меня поразили его картины в тот раз, хотя этот художник меня не сильно трогает. Но при рассеянном дневном освещении они смотрелись потрясающе, свет лился сверху.

[@v77a82kbf3]

Дякую ❤

[@allabondar7837]

Дуже цікаво дякую!

[@ВикторПанченко-ы7й]

Дякую

[@VPirx]

Невеличке поточнення. Це не найголовнніше у Вашій чудовій лекції, але у салоні КарЕ («квадратному салоні») БРАК У КАНІ ГАЛІЛЕЙСЬКІЙ знаходився тільки до евакуації на початку WW2. Зараз же ця картина (як і ДЖОКОНДА) знаходиться у салоні ЕстАте («залі Законодавчого Зібрання» = «ШтАтів») крила Данон, він же зал 711 Лувру. А до нього ця циклопічна картина встигла ще повисіти і у луврському залі 7-ми коминів. Її здоровезність і робила всесвітньо відомим будь-якиї її рух.

[@ConstantinPonomaryov]

Дякую! Як же давно я не був в Луврi...)))

[@VPirx]

@@ConstantinPonomaryov Нехай це буде Вашою найбільшою проблемою 🙂 Доречі, якщо і не подивитися на КАНУ ГАЛІЛЕЙСЬКУ, то хоча б поцікавитися її розмірами можна порадити будь-кому, хто вважає ЯВЛЄНІЄ МЕСІЇ Олександра Андрійовича Іванова гігантською картиною: 10 метрів довжини у Веронезе проти «якихось» 🙃 7-ми з половиною у Іванова. Доречі, Веронезе намалював картину за рік, а Іванов стражденно працював 20 років. Хоча ЯВЛЄНІЄ, ІМХО, шедевр у більшій мірі. В мене колись виникало питання. Картина була намальована Веронезе на замовлення одного з венеційських монастирів, для трапезної. Aле чому не фреска (як, наприклад, у випадку з ТАЄМНОЮ ВЕЧІРРЮ Леонардо в міланському монастирі), чому майже 700 квадратних метрів ефемерного полотна замість міцного муру 🤔? Виглядало нонсенсом: картину все рівно було треба вішати на мур. Справа виявилася у розташуванні Сан-Джорджіо Маджоре: на острові Маджоре, біля сАмого острівного берега Венеційської лагуни. Фреска (на відміну від олійних фарб, слава ван Ейку! ) від постійної високої вологості повітря «попливла» б 🫣

[@ConstantinPonomaryov]

@@VPirx Саме так. фреска і взагалі будь-які "альфрейні" роботи своєю крихкістю далеко випередили олійний живопис. Ну і звичайно, картина в рамі набагато функціональніша. Її можна будь-якої миті перемістити на іншу стіну. Майже не сумніваюся, що ченці в Санта Марія делла Граціє в Мілані, коли вирішили пробити двері з трапезної палати в хухню, подумали - ось нахіба цей Леонардо саме тут намалював свою фреску? ))

[@VPirx]

@@ConstantinPonomaryov Ну, і так, і ні. От з «функціональністю» у картини порівняно з фрескою - питання спірне. Коли Наполеон на самому початку 19-го сторіччя увійшов у Венецію, КАНА ГАЛІЛЕЙСЬКА (разом із багатьма іншими картинами) потрапила під накладену на Республіку контрибуцію і, скатана в рулон, відпливла через Тулон і Сєну до Лувра. І нема тепер її у італійців, хоч застрелься. А от коли у сорокові роки 16-го сторіччя в Папську область, включаючи і сам Рим, вдерлися головорізи Карла 5-го, то ані Станци Рафаеля, ані плафон Сікстинської капели нікуди не поділися 🤷‍♂️ Виявилмся «функціональнішими» 🙃 Так, фрески гинуть під час обстрілів і землетрусів (Дієго Рівера і Сікейрос у Мехіко, вже на нашій памʼяті). Але от, наприклад, чудова фреска ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТА Пʼєтро делла Франческа у Першу Світову навпаки, у буквальному сенсі захистила його рідне тосканське містечко Сансєполькро від руйнівного артилерійського обстрілу. Дуже красива історія. …Ну от не знаю чому, але фрески часів італійського Відродження (починаючи з Фра Анжеліко) мені подобаються більше, аніж картини того ж часу і, що цікаво, часто одних і тих же митців. Приклад: Рафаель - 42 Мадонни, а дивитися майже ні на що. А от АФІНСЬКУ ШКОЛУ можна годинами роздивлятися 😍…

[@costa.costadelsole]

@@VPirx згоден. "і так і ні", бо як писав Булгаков - "...причудливо тасуется колода", в одному випадку мобільність благо, в іншому навпаки. вже у 18 столітті навчилися и практикували збиття фресок (Попмеі) та ба- і го-рельєфів (Пантеон, Акрополь) за для перемішення в інщі місця. ну і нагадаю що мого улюбленого Бенксі багато раз збивали зі свого місця і його граффіті зникали at all. Афінська (хоча мабуть тепер ми маємо писати Атенська ) школа прекрасна, безумовно. мені дуже пощастило, в квітні в Ватікані ще можно спокійно її роздивлятись не боячись що чергова хвиля туристів тебе знесе ))) До речі у нас на каналі є непогана лекція о Рафаелє, тобто welcome.