Наталка Білоцерківець, "Ми помрем не в Парижі..."

Вірш тижня

[@oleg9358]

Щиро дякую за таку цікаву творчу подачу, та розповідь про цей чудовий вірш... І Мертвий Півень - так, вони неперевершені! ❤🇺🇦👍

[@vancorvinista958]

Чудова лірика. І переклад, на мою думку, хороший. А інтерпретація Мертвого Півня - просто надзвичайна.

[@andriianashovam7070]

Гарна мелодія й виконання у "Мертвого Півня", проте така лірика мені не до вподоби. Провінційна постіль, що КИШИТЬ потом і сльозами - це як? Піна, що РОЗ'ЇДАЄ долоні - це як? Брудна полиця у вагоні, що задихається під чиїмось тілом, а на це млявими поглядами дивляться якісь закохані - це як? БРИДЛИВО-РУМ'ЯНИЙ бузок - теж не надто логічно... Мені важко осягнути і уявити образи, описані нелогічними фразами...

[@olgaskorokhod2281]

@@andriianashovam7070 цей вірш відображає задушливу атмосферу 80-х і 90-х

[@andriianashovam7070]

@@olgaskorokhod2281 Можливо. Втім, в інтерв'ю на цьому прямо не акцентується.

[@andrewcocos]

@@andriianashovam7070 а мені найбільше ріже слух оце "ображали природу". До чого тут це в такому інтимному вірші?

[@daschablume]

чудово, що є це відео і можна почути історію вірша.

[@user-ig4sh8tt6d]

Дякую за роботу

[@annazalizko7827]

Надзвичайна жінка із надзвичайною поезією.

[@user-ig4sh8tt6d]

Дякую за відео

[@alexandermih7778]

Супер відео!

[@user-ig4sh8tt6d]

Дякую за випуск

[@user-vz5vp2ev9h]

До сліз.......

[@is7548]

Скільки вже років люблю цей вірш, помилково приписувала його "Мертвою Півню". Сьогодні вперше почула автора...якось навіть сумно стало. 'Переклад досить середній, може в когось буде краще", "міст дуже звичайний", "нам би таких графів в Україні", "непоказна табличка", "дуже звичайна площа", "в Україні би вже понаставляли памятників", і "могила скромна", і Саша Сальцова не так заспівала, вірніше не Саша вона насправді, але "байдуже"....Ну хоч граф Мірабо подобається автору.

[@user-xh1dr3tb1i]

Сумно має бути, що авторку не зазначають. І багато, хто приписує слова іншим

[@user-ov8mq1ct3x]

вона Саша Кольцова,а Каша Сальцова-псевдо

[@Zvenygora]

Міст чудовий стильний класичний міст, не якийсь там сучасний. Був там спеціально через цю пісню. На мості, не в Парижі, Париж то надзвичайне місто.

[@rezalshik]

Як можливо так паскудно читати свій же вірш? Таке цікаве інтерв'ю, але на моменті того як вона читає вірш, так і хотілося цю книгу вирвати з рук і сказати не підглядуй

[@andriianashovam7070]

Провінційна постіль, що КИШИТЬ потом і сльозами - це як? Піна, що РОЗ'ЇДАЄ долоні - це як? Брудна полиця у вагоні, що задихається під чиїмось тілом, а на це млявими поглядами дивляться якісь закохані - це як? БРИДЛИВО-РУМ'ЯНИЙ бузок - теж не надто логічно... Мені важко осягнути і уявити образи, описані нелогічними фразами... Така лірика мені не до вподоби. Натомість враження від самої поетеси та її інтерв'ю цілком позитивне.

[@volodyadykun6490]

@Andrii Anashovam ви не знаєте, що означають слова "кишіти" чи "роз'їдати"? "Роз'їдати долоні" це взагалі легко, ну хай "кишить потом" це метафора на метафорі, але ну це ж поезія, дуже цікавий спосіб описати, над яким варто подумати А такі складені прикметники мене теж іноді бісять, але якщо вони є - то зазвичай в них вкладено багато думки, з наведеним якраз зрозуміло все

[@andriianashovam7070]

@@volodyadykun6490 Схоже, що або ви не заєте, або вам не муляє некоректне вживання слів. Кишіти може клопами чи ще якимись дрібними істотами. А потом може, наприклад, смердіти. Сльозами - навряд чи. Якщо поетеса не подбала добрати слів - це, як на мене, привід для критики, а не для захоплення суперметафоричністю. Ви бачили хоч раз піну, яка роз'їдає шкіру? Не те що такого не може бути - мабуть, може. Тобто, не виключаю, щоб таку піну можна було створити. Проте у житті не буває - піноутворювачі є поверхнево активними речовинами, вони не агресивні для шкіри. Я розумію, вам на це байдуже. Мені - ні.

[@volodyadykun6490]

@@andriianashovam7070 5:50 до речі вона каже "розмиває", але Ну ви ще скажіть що не буває піни розлуки, розлука це емоція, як з неї піну зробити? Це ж точно не про відчуття та порівняння, це підручник хімії Я подумав що кишіти це саме кишіти, типу піт і сльози дуже помітні на тій постелі, дрібні й постійно рухаються (тобто постійно нові, по-інакшому рухатися не будуть це правда); думаю це вкладалося - але крім того "аж/так і кишить" просто кажуть дуже багато чогось, тому може й не так метафорично тут все Розумію, що це все дуже суб'єктивно, але я завжди на позиції що радше це я не розумію чи мені не подобається, ніж авторка "некоректно" написала й не зрозуміло чому багато хто цей вірш полюбив; ну і краще не докулупуватися до будь-якої помилки, дивитися ширше і не бути негативним. Наведеного вами не вистачає щоб переконати мене що це маячня, особливо коли я бачу в рядках сенс І взагалі з таким підходом не радшу читати сучасну поезію. А може і всю поезію; а може і всю літературу

[@andriianashovam7070]

@@volodyadykun6490 Не варто сприймати висловлені мною міркування спробою когось у чомусь переконати. Тим більше, в тому, що це маячня або поганий вірш. Я свідомий того, що це не мій жанр і взагалі у поезії тямлю мало. Проте, якщо вже якийсь твір мені трапився, вважаю своїм правом щодо нього висловитись і за бажання подискутувати щодо висловленого. В даному разі я переконаний, що моя критика має рацію, бо якщо певний твір йде в люди - не вадило б його робити зрозумілим для інших. При тому, цілком згоден, що слухачу варто займати позицію, що це він чогось не розуміє, або розуміє неправильно. Цілком. Та в даному випадку, на мій хлопський розум, тут усе зрозуміло. Форма цілковито перемогла, а авторка чомусь не вважала за потрібне працювати над змістом, і вірш вийшов частково беззмістовним з погляду елементарної логіки. Можливо, спершу вірш не призначався для поширення, а потім вийшов "як є". За інтерв'ю авторка справила на мене позитивне враження, жодних химерностей у її мові я не помітив, тим більше такої метафоричеості на межі з шизофазією, яка є у вірші. Приємна жінка, абсолютно нормально говорить, жодних претензій. У світлі сказаного, продовжу. Саме так, піни розлуки не буває, бо це емоція - вона не виражається в жодних пінах. Чому саме якась роз'їдаюча долоні піна,- чи розмивання долонь піною, не важливо,-використана для передавання такої емоції (якщо погоджуватись з вашим трактуванням) - важко осягнути. Мені це не подобається, і я знову на цім наголошую. Так, мабуть, мені не варто читати сучасну українську поезію, якщо вона переповнена подібними речами. На колір і смак товариш не всяк. На щастя, є чимало класичних авторів, які могли формувати художні образи зберігаючи чіткість формулювань навіть у поезії: Іван Франко, Леся Українка і багато-багато інших.

[@hal.v.a]

Та бузок не бридливо-рум'яний, а бридливо зазирає до вікна. З кишіти теж все наче логічно ("бути у великій кількості" теж одне зі значень слова, якщо вірити тлумачному словникові) , як і з полицею, що задихається під чиїмось тілом. Як на мене, вірш дуже гарний і зрозумілий, я б не звинувачувала авторку у недбалості. Вірші на те і вірші, щоб бути метафоричними і не буквальними, це особливість лірики.