Чому ми РОЗГУБЛЕНІ? Як імперії навʼязують ким нам бути та що з цим робити | Деколонізаторки #4

[@Marsikbarmoley]

Я народилася та виросла в степовому селищі (до адмінреформи був районним центром) Херсонської області. Коли ми при нагоді приїжджали з батьками в будь-який більш крупніший населений пункт - Каховка, Кам'янка-Дніпровська, Нікополь чи в обласний центр Херсон, там люди говорили російською. Та батьки ніколи не переходили на російську. Мати у нас вчителька, батько водій. Меншою я питала: "Ма, а ти будеш балакать по-городському?". Вони завжди говорила:"Ми в Україні, нас усі зрозуміють". В селищі до речі, ми говорили суржиком з більшим вмістом, звичайно української мови. Але викладання в школі - українською, спілкування українською в домі, школі, вулиці - українською. Як же нам важко було, коли ми вступали до вищих навчальних закладів в русифіковані міста. "А ты из села?" питали в мене, коли я не переходила на "человеческий язык". Це до того, що вчилася в 94 році. Викладання російською мовою. "Ребята как читать лекцию? - По-русски, пожалуйста". Цей примат російської у всьому "цивілізованому" світі дуже гнітив, комплекс меншовартості навязався швидко. Комфортно було тільки вдома, як у Люки Дашвар. "Рай.Центр". Живу в цьому селищі і до тепер, попри окупацію. Тому, що я тут народилася, а не вони, це моя земля і моя хата. Я не хочу бути руською. Я українка.

[@quantumsurzhyk]

Може, тойво, зміните id на ютубі на всяк випадок? Щоб без імені, бо то ж, мабуть, Ваше реальне.

[@JensenUa521]

🫂 тримайтеся, ви - не одна) дякую за вашу сміливість 💔

[@marynavietrova-gurska3531]

Сил Вам та терпіння пережити окупацію!!!💪💙💛

[@Marsikbarmoley]

@@quantumsurzhyk скористалася вашою порадою,. Дякую ❤️

[@Marsikbarmoley]

@@marynavietrova-gurska3531 дякую ❤️

[@moroporo4785]

Я росла на Донеччині і в 18 років голосувала за Януковича… 🤦🏼‍♀️ Потім років у 19 поїхала до Риги, і там відвідала Музей Німецької і(!) Радянської окупації. І так мене вразило, що латиші ототожнили ці дві події, навіть обурило. Але вже там я побачила чому… побачила ті фотографії, прочитала історії. І зрозуміла, що ці люди МАЮТЬ право відчувати ці два зла як рівноцінне зло. Потім читала книги Суворова, де той пояснював, що Сталін разом із Гітлером розпочали ЇЇ світову війну. І після того процес деколонізації було не спинити… Молодша дочка вже не говорить російською…

[@MsNoage]

@@moroporo4785 круто, моя повага вам ♥️

[@hannakushnarenko910]

Я з русифікованого колись міста на сході України ("колись" - бо зараз воно вже трошки дерусифіковане і ще трошки повільно втрачає вигляд міста, як такого, бо вже майже знищено). Дивно в цьому зізнаватися але питання самоідентифікації в моїй голові не ставало до років 10-12 взагалі, але пустка всередині з цього приводу відчувалася. Мої підліткові роки припали на всім нам відомі події: Революції Гідності, загарбання Криму, згодом війну на Сході. Я на власні очі бачила фейковий референдум у своєму місті щодо приєднання до так званої днр. Не побоюся з великим соромом зізнатися що у свої 12-13 років була абсолютно переконана що росія - це велике добро, а Україна - це якійсь несерйозний хибний жарт який не заслуговує на існування. Чому я так думала? Пам'ятаєте про пустку, про яку я казала, так ось. Ця пустка була дуже швидко заповнена російською пропагандою, та не спроможністю нашої держави захистити себе хоча б інформаційно. Звичайні антени ловили в основному російський телеканали, у школах 90% російськомовних класів, багата кількість людей навколо через переконання у майбутній фінансовій стабільності через можливий прихід росії та віру що їх знайоме радянське минули знову повернеться були раді поглинати російське далі та розповсюджувати це переконання серед свої родин, в тому числі маленьких дітей, друзів і навіть учнів у школі (якщо це були вчителі). Моєму класу в школі дуже пощастило, бо наша класна керівничка була настільки вражена поширенням сепаратистських поглядів у 12 річних підлітків, що проводила з нами окремі заняття намагаючись пояснити нам хибність наший поглядів і донести свідомий погляд на ситуацію в якій ми знаходилися ( варто зауважити що деякий час все наше місто спало по підвалах, тому стрес від постійних вибухів накладал відбиток, хоча ми лише чули що відбувається за 10 кілометрів). У моєму житті усвідомлення себе як Українки почалося тоді, коли на уроках історії яку я дуже любила почалося вивчення періоду руїни і далі по списку, коли я почала пізнавати через яку біль, втрати, численні великі і маленькі геноциди, війни нам довелося пройти щоб так майже "з легкістю" у 91 році здобути незалежність. До цього коли я була під впливом російської пропаганди ніякі розмови класної керівнички чи декількох свідомих дорослих зі мною не могли на мене вплинути, тільки своїм власним шляхом поступово через історичний аналіз та багато годин рефлексії до мене почала приходити якась подоба самоідентичності в 14-15 років. Далі звичайно вона гартувалася вже тим що мені самій приходилось вступати в довготривалі суперечки та дискусії з багатьма дорослими щоб довести до них помилковість їх суджень. Перебуваючи у глибокому враженні через оточуючі мене події війни ще задовго до повномасштабного вторгнення, я почала відчувати глибоку несвідому травму, я могла розридатися просто заглянувши на мапу України яка висіла у мене над робочим столом, я постійно думала як так нам пощастило що у нас є країна, власна, після всього що довелося пережити нашим предкам. Грішно зізнаватися я даже пишалася тим що у мене прізвище закінчується на -ко. А потім я почала аналізувати досвід моїх близьких предків, згадала як мені моя російськомовна бабуся співала колискові українською, задумалася... Це непереборно важко з самого дитинства не розуміти хто ти, при цьому складатися наполовину з російських наративів а наполовину нести неусвідомлену колективну травму голодомору та репресій. Лякатися української мови вперше побачивши її на папері у книжці другого класу. Неприємно здобувати ідентичність через біль, через бажання помсти, через зруйнований дім, через сором. Але згадуючи як було до, то хоча б варто сказати дякую собі за те що вона тепер є.

[@serdenyatko]

і мені вам захотілося подякувати. ви таку велику роботу зробили! будь ласка, не зупиняйтеся

[@MsNoage]

хочу привітати вас зі становленням українськоі ідентичності . Але хочу вам додати своїх думок для роздумів. Ви кажете, що держава нічого не робила. Я також так часто кажу, кажу що вона запізнилась з українізацією. Але , держава - це ж ми. Держава це ті, кого ми обираємо. Багато років люди обирали комуністів, соціалістів, партію регіонів, які пропонували дружбу з росією, одининарод, одна історія, єдиний економічний союз, які навʼязували наратив 1 2 3 сорт людей і тд. І за все це голосували. То хіба ця держава щось би розвивала українське? Якимось дивом проголосували за Ющенка, а потім йому у поміч такий парламент наголосували , що він , Ющенко, нічого не міг робити. Закономірним кроком у прірву був вибір Януковича у президенти. В 19 році , втомившись від війни, народ обирає Зеленського , який обіцяє домовитись, просто перестати стріляти, зійтись по середині. Він ще звісно обіцяв почати всіх крадіїв садити, але то таке. І ми отримуєм велику війну. Я зараз читаю книгу Шкляра « Залишинець». Події відбуваються в 20 роках 20 ст. Народ втомився від війни з червоними, вірять у обіцянки у прекрасне майбутнє. Багато зрадників. Результат - голодомор. Давайте зробимо висновки

[@hannakushnarenko910]

@MsNoage дякую за вашу відповідь, дуже концентровані думки, мені емпанують. Я не мала на увазі що "держава нічого не робила" і я не розділяю державу і людей, бо це ж не коні в вакуумі. У будь якому разі, навіть якщо і так , то можна замінити слово "держава" на колективне "ми" у моїй розповіді, для мене сенс не зміниться. "Ми не змогли себе у повній мірі захистити" "Ми обирали людей на керівні посади іноді дупою,іноді серцем " "Ми обманювались , велись на провокації, прораховувались..."

[@nastiahavriushenko9940]

Найкраща серія лекцій на ютубі. Слухала вас ще до суспільного, коли ви записували просто свої роздуми та інсайти. Дуже допомогає зрозуміти своє місце в світі та тяглість наративу

[@pisuha3458]

Так, я теж слухала ще у формі подкасту, абсолютно кожен випуск, і теж кажу - найкращі 2 сезони взагалі у всіх темах, і за користю вони випереджають тонни подкастів чи відео

[@sashakovalenko5872]

Вітаю, поділіться будь ласка лінком.

[@ФлорібундаІванівна]

Я з дитинства знала про «голодовку». Так бабця розказувала. Що помирали люди з голоду і що «їли дітей». І що тих «голодовок» було кілька, в 33му, у мого діда тоді помер маленький братик. І після війни, в 47му, дід з бабцею тоді одружилися. Але про це розказували без назви причин. В повоєнні роки - ну, тут і так наче все зрозуміло, а в 33му - голодували, бо неврожай був. Я була малою і не могла зрозуміти, як це так, який мав бути неврожай щоб не вродило геть нічого. Адже вже навіть той мій дитячий досвід свідчив, що якщо не вродила картопля - то вродила квасоля, або кукурудза, чи буряки, або морква. В самий гірший, неврожайний рік щось родило. Зараз мені 50 і я щиро впевнена, що в Україні не може бути неврожаю, такого щоб не було геть нічого. Наша земля завжди нас прогодує, завжди дасть плоди для виживання. В нас не може бути голоду з природніх причин. Голодували українці лише коли у них все забирали.

[@yuliavoitseshevska2119]

На меморіалі жертвам голодомору у Києві 1946-47 теж вказані. Я побачила це кілька років тому, і для мене це стало таким відкриттям. Згадую спогади свого дідуся, який розповідав, що до них з району приїздили і забирали худобу. Була якась норма, яку село мало здати. Залишали тільки на розведення, щоб наступного року приїхати і знову забрати. І людям, які вели це все господарство, нічого не залишалось, бо і ті плани було дуже важко виконати. І саме тоді біля меморіалу в Києві у мене склався той пазл.

[@ТетянаГончарук-э1е]

Мама була 32-го року народження, а через рік померла бабуся, яка була причина, зараз важко сказати, але точно недоїдання вбило молоду матір, що годувала грудьми дитину. Мама вижила чудом. Голод 46-47 року мама пам'ятала, розповідала, що врятувало від голодної смерті, що знаходили гнилу картоплю, відкопували, робили млинці з того крохмалу... А тато розповідав, що в 47-му померла від голоду сім'я їх сусідів. Це Хмельниччина.

[@villentart]

Дякую за відео! Я зростала в зросійщеній родині але з чіткими маркерами ідентичності, які були сформовані розповідями бабусі: 1 і найголовніше спогади про голодомор і, що сім'я врятувалась втікши до Курська (тобто в Україні голод був, а там ні) 2 - це я відмічали в бабусиному дитинстві Різдво, Великдень і Трійцю - і це відповідало святкуванню саме за українськими традиціями 3 - також розповіді, що моя прабабуся вишивала рушники і всі ікони в хаті були прикрашені ними (ікони не збереглись) P.S. Дуже соромно, що хотілось в дитинстві відноситись до росіян, бо був дискомфорт від відчуття меншовартості і що українців висміювали.

[@piligrim0326]

в моїй родині така сама історія пра-прадіда, який під час голодомору пішов з Луганщини до Воронежа, бо там була їжа. а взагалі ми в дитинстві якимось чином знали, які трави-корінці їстівні, і їли їх заради розваги вже. Але звідки в нас це знання було? батьки нас не вчили. а тепер ясно, звідки...

[@villentart]

@@piligrim0326 Обіймаю 🤗

[@pinnockful]

Я народилася не в Україні, але я знала про своє українське походження і мене цікавила завжди Україна. Я думаю, що я себе остаточно змогла назвати українкою коли я стала вільно спілкуватися зі своєю подругою українською, коли до цього я вже прочитала багато книжок по історії України і коли прочитала деяких письменників і кожен раз коли я читала я відчувала, що в мені відгукується все те, що я читаю і в один момент я просто зрозуміла, що я українка, що це моя країна і мій народ, якій я люблю і хочу бути з ним

[@lererewrewrebakhgi]

Це дуже мило. А де ви проживаєте? Шукайте більше україномовних друзів у вашому місті

[@hannaismahilova7348]

Український контент важливий для збереження нашої культури, мови та національної ідентичності. Підтримуючи його, ми допомагаємо розвивати вітчизняних творців і зміцнюємо нашу державу. Важливо цінувати та просувати українське, щоб наше унікальне культурне надбання було відоме та визнане у всьому світі.

[@lidaskrypka8257]

Красуні розумниці. Дякую вам. Я людина похилого віку, але з задоволенням відкриваю з вами по новому сторінки нашої історії.

[@itstaceystacey2656]

Дякую вам за випуск! Щодо відповіді на ваше запитання про віднайдення власної української ідентичності, то у мене це було досить неочікувано. Десь у травні 2018 я підсіла на кпоп, бо відкрила для себе BTS. В той час у них було промо у Штатах, бо вони випустили музичний сингл. Що цікаво, він був корейською, і на інтерв’ю американці їх запитали, чому корейською і чи буде англійською. Лідер гурту усміхнувся і сказав, що це логічно, що вони виконують пісні корейською, бо вони корейці і пишаються цим. В цей момент мене кинуло в жар, і я зрозуміла, що чомусь ніколи не думала, що я українка і що я пишаюсь цим. І мені стало дуже соромно. І після цього періоду я почала більше цікавитися своєю ідентичністю 😅

[@anna_hhw]

Я з Харкова і більшу частину свого життя розмовляла російською. Але батьки в перший клас віддали мене цілеспрямовано в україномовний клас. Саме тоді почали трошки виникати логічні питання: "чому я розмовляю російською в Україні? хоча моя рідна мова і мова моєї держави це українська" Вже ближче до підліткового віку я забувала про ці питання, бо споживала багато російського контенту. Але потім в моєму житті стався переломний момент. В десятому класі я перейшла в іншу школу, де мій новий клас тільки в той рік нарешті перевели на українську мову і діти сильно були обурені, так як звикли вивчати все російською. Тому на деяких прелметах викладачі могли прогинатися під клас і вести періодично уроки російською. А я, так як вчилася все життя в україномовному класі та не вивчала російську після 5 класу, зовсім не сприймала російську як мову навчання. Для мене вона звучила як білий шум. Хоч я знала слова і значення всеодно не могла зібрати їх до купи та піймати сенс сказаного. Тому постійно піднімала руку і казала: "Вибачте а можете будь ласка повторити це української?" Також одного разу однокласник попрохав взяти в мене конспект з фізики, бо в мене він був гарно оформлений та докладно розписаний. Але одразу ж віддав зі словами "а так он на украинском". Мені так стало образливо в той момент... Також я щиро любила уроки української літератури, бо викладачка з попередньої школи привила мені щиру любов до її предметів української мови та літератури. Але в цьому класі більшость не сприймало уроки мови та літератури серйозно. Відповідно нічого не читали, тому кожен новий урок починався з мене і мого захопливого переказу твору (бувало таке що викладачка декілька уроків поспіль мене могла не викликати бо вже зрозуміла що я і так все читаю та вчу). Загалом оці всі ситуації почали мене наштовхувати на ті думки та питання, що колись виникали в дитячому віці. А останньою краплею стало Розстріляне відродження. Коли ми паралельно вивчали митців та їх творі на уроках літератури + на уроках історії розповідали про їх відповідно історичний внесок у розвиток української культури. Я просто сиділа над підручником і намагалася не плакати, бо в той момент до мене прийшло усвідомлення: "Ці люди боролися та померли за українськість. Щоб майбутні покоління могли читати українською та надалі розвивати Україну. І це все будо придушене росією. І що в підсумку? Зараз більша частина мого міста яке колись було осередком українцтва розмовляє бісовою російською мовою. І я теж..." Потім на уроці громадянської освіти нам задали створити презентацію молодіжної спілки. Я запропонувала подрузі створити спілку яка б займалася пошуком молодих українських співаків. Ввечорі з цікавості вирішила пошукати сучасних українських виконавців. І ось тоді вже я справді сиділа і плакала перед комп'ютером з відкритим спотіфаєм. Бо це була така чудова музика, що стало соромно від того що я ніколи її не чула. Тоді ж я чітко усвідомила себе як українку і людину яка мріє створювати краще майбутнє для своєї держави. На наступний день почалася війна. І через два дні я повністю відмовилася від всього російського, переклала всі свої сторінки в соц мережах на українську та повідомила друзям що відтепер я буду спілкуватися з ними виключно українською. Вийшов дуже довгий коментар і можливо місцями плутаний, але мені дуже хотілося поділитися своєї історією. Бо сильно наболіло😓

[@valentynavoropai4411]

Дякую за історію. Ти неймовірно сильна, молода українка .

[@ekaterinakalmykova7817]

я ніколи не мали симпатій до росії, до російської культури та літератури (нічого з толстоєвскіх не обожнювала і в родині совкодрочерів не маю, слава богу), але і про СВОЄ я особливо не знала, бо родина зросійщена та неймовірно аполітична (явно не просто так, бо родом з Запорізької та Донецької області). Після лютого 2022 мене торкнуло так від подій, такий вплив страшний війна має на мою родину (є на фронті, є в окупації, є загиблі на стороні рф (мобілізовані родичі в Донецьку)), що я нарешті прокинулася від тяжкого сну і почала досліджувати наше (історію, культуру) та ненавидіти усе російське - це в комплексі і послугувало хорошим трампліном для мене, щоб я відмовилася легко від російської та російського, бо я не маю жодних сентиментів до їхнього та не чіпляюся за ностальгію якусь. а за перегляд всяких "няні вікі", "кадетов" та іншого шлаку мені звісно ж соромно, але я не можу сказати, що цей контент, який я дивилася після школи чи універу, мав такий вплив на мене, щоб я виплекала любов чи повагу до російського та меншовартість до українського - якось ні. Тому моя деколонізація схожа на зняття гіпсу чи навіть пластеру - так же швидко. я кайфую, коли руйнуються міфи про росію чи Україну в моїй голові, я не чіпляюся за "язьік моіх родітєлєй", я не тримаю на поличці геніальні твори їх Толстоєвскіх і не маю бажання переглядати "Служебньій роман" на новий рік - я буквально кайфую від відкриття свого, від знань про реальну українську історію та культуру, та від знань про їх нікчемну імперську культурну спадщину, про те, скільки вони вкрали і крадуть у нас, бо скупі на власну вільнодумну культуру високої якості та думки. Це мій унікальний рецепт бути відкритою до шляху пізнання себе та відмови від русского язьіка та культурних продуктів - я просто бачу, що у нас є чим пишатися, що у нас крута епічна історія та величні люди вели боротьбу на наших теренах та творили культуру чи плекали/модернізували нашу українську мову. Я просто тепер знаю правду про їх кражі, привласнення чужого, знаю як мало вони мають власного унікального продукту чи іновацій. Ну і ХАЙ КВІТНЕ УКРАЇНСЬКИЙ ЮТЮБ! Дякую дівчата з приємно проведений з вашим подкастом час)

[@ViolaFedorenko]

Обожнюю ваші подкасти. Суцільне задоволення слухати таких освічених дівчат

[@annakartushova7148]

Дуже класні ваші відео. Дякую,дівчата! Ми маєм перемогти,а тих поторочених нехай не стане.

[@ІраПавле]

Тільки відкриваю для себе Маріам Найем... Іноді мені складно слухати, бо немає чіткої лінії оповіді, а іноді дуже заходить така дискусія вголос... Буду дивитися далі! Дуже потрібні речі зараз!

[@Alina-dw2lg]

Дякую за випуск💜 колись ми відмовимось від всього російського і займемося собою нарешті✨

[@olgarodzik8211]

Дівчата дякую. Ви мені дуже допомагаєте, це як теплі, співчуваючі, розуміючи обійми в процесі всього цього переосмислення, деколонізації. Нуль засудження - це дуже комфортно. Травма голодомору і Чорнобиля дійсно не прожиті, не проговорено, у нас в сімʼї про це не говорили (( Зараз намагаюсь іноді щось запитувати

[@marinachinyonova3065]

Ваші подкасти стали моїми улюбленими, слухаю з насолодою.

[@MsNoage]

Моя українська ідентичність формувалась поступово. Можу відмітити певні спостереження і думки, які мені запамʼятались. Народилась я 1981 року. Той період совку, який я застала, мені однозначно не сподобався. На перші президентські вибори я ходила з батьками , які говорили, що будуть голосувати за Чорновола. В років 16 на уроці історії я дізнаюсь, що Чорновіл був комуністом, але змінив свої погляди, за що поніс покарання від системи . Саме тоді у мене виникла думка, що якщо людина, знаючи, що буде покарана, але все рівно іде проти системи, проти влади, отже вона - система і влада - зла. А оскільки центр влади був в расіі, то від неї треба триматись подалі, як від скаженого собаки. І вважаю певною віхою мого культурного розвитку, коли я стала членкинею клубу сімейного дозвілля десь 2004 року . І за правилами клубу потрібно було купляти кожний квартал книгу. Тому я вирішила купляти книги тільки українською мовою.

[@lererewrewrebakhgi]

Це так мило, що через укранські книжки ви повернулися! Там насправді були гарні книжки, але я чомусь пам'ятаю російські у нас вдома. Треба їх знайти і здати на макулатуру

[@dianaliashchenko616]

Дуже цікава розмова двох крутих жінок 🤩 Побачила вперше Маріам на інтерв'ю Емми Антонюк і з того часу усюди за нею ходжу по ютубу))

[@PsychologHollyPsy]

Супер Обожнюю постколоніальні рефлексії і заповнюю їми більше 70% вільного часу. Сподіваюсь з часом також доєднатись і в медія до них 🙂 Частково вже роблю, та далі буде ще крутше 🙂

[@ІванГаманець]

Дякую Вам за приємний для вух і думок випуск) Щодо себе можу сказати, що шкільні й універські роки прожив у Сумщині. Щороку (за можливості) намагалися родиною їздити до родичів і знайомих, які з Поділля і Запоріжжя, і це трохи роширювало світобачення. Звичайно, зачепили ще вплив пострадянщини у школі, може не настільки як на Сході, але було досить відчутно. Дякувати Богу, наш клас і люди загалом були нормальні, відвертих "промитих" настроїв не було. Як і більшість жили дещо в рожевих окулярах, десь споживаючи те що було довкола і на що були можливості. Так, був певний шлейф меншовартості, але це до першого "маху лопатою вглиб" так би мовити. Був притаманний суржик і іншомовні тексти у неформальних обстановках, але з усвідомленням окремішності України і народних особливостей питань не було. Просто знали історію і довколишнє з дещо пост90-х освітніх програм, ще не до кінця очищених, як стає зараз. На уроках говорили українською, подобалися певні народні традиції, вчителі дотримувалися проукраїнських позицій, і з української мови, літератури, історії були гарні люди, щирі, за покликом душі працювали; дяка їм за їхній вклад у нас менших, ще у ті часи) Мені цікава була історія ще змалечку, проте до 8 класу у нас тимчасові молоді викладачі з історії були і особливо нічого не трималося купи, а потім наша нова вчителька своїм ентузіазмом запалила трохи навіть тих, кому це було тоді нецікаво, пішли події Майдану і стало зрозуміло що тут свідомий народ. Пам'ятаю що якось збирали допомогу волонтерську ще тоді. За старою звичкою, я читав художні історичні романи, багато в чому ще не розуміючи їх, але симпатизуючи їхнім героям, українським. Приїжджаючи до старших влітку відчував себе все ближче до якоїсь правильності того що відбувається, і щиро радів, був певний заряд емоціями і вільність після міських впливів/вакуумів, своя говірка в кожнім місці, все простіше сприймалося і цінності якось оживали прямо в повітрі, таке враження справляла та атмосфера. Поступово ставало все цікавіше розкривати українських діячів, дубляжі кінематографу, музика 90-х і 2000-х наших виконавців, радіо-станції, спогади літератури з шкільного читання, вивчення політичних процесів з 1991 і до, і тд. Щоправда часом це перемішувалося з ще вагомим впливом пострадянського минулого, проте все ж відчувався рух мотору вперед. І дякуючи всім хто боровся до, змогли боротися ті хто тепер, і зможемо ми надалі. Ну і пожити по-справжньому між цим теж не завадить) Дякую всім землякам українцям що ви є і були довкола у всі часи життя - посиденьки вдома, якісь торги на базарах, подорожі і випадкові перехожі які допоможуть - як не любити Україну і не хотіти жити тут) Ще й тепер, коли ми з самих глибин віднаходимо себе! Бажаю всім ні на грам не втрачати нашого драйву і натхнення! Нехай всі, хто дочитав до цього моменту посміхнуться собі у дзеркало і згадають що є ще такі ж класні люди на цій землі, удачі Вам)

[@pisuha3458]

В доповнення до оцієї "долі" що ми один без одного не можемо чи таке інше згадалися красномовні слова "опозіціонєра" рф максіма каца (коли я давно ще його дивилася) - він казав у відео "так історічєскі сложилось" коли мова йшла про все що стосується України та рф, коли хоч десь був натяк на велику історію поневолення, пригнічення, в тому числі в совку - історічєскі сложилось. Теж оця доля, фатум, безособовість, відсутність як відповідальності, так і ВИБОРУ, навіть у звичайному визнаванні цього у відосі лол, вже не кажучи про щось більше. Цим "фатумом" просякнута вся рф. Не хтось когось розстрілює, а так склалося. Хтось так "склав", хтось це робив колись і ну от так, шо вже говорити, давайте іншу тему.

[@topinaburrr]

Дякую вам дуже, що ділитеся своїми знаннями та роздумами, дуже помічні для конструктивної комунікації й для підтримання зозульки, ціную це❤

[@pisuha3458]

Так так, до речі нажаль спілкувалася у вк десь у 2015 році з росіянином, потім тільки з'ясувалося, що там повний пакет руснявості, анти фемінізму і все що там завжди в голові у русні. І от саме він мені вперше у житті сказав цю саму тезу: та голод был везде тогда, это все бред, он просто вот был и в Украине, и в кубани, и потом в Казахстане". Слово в слово як ви вказали, уявляєте! Абсолютно вірно - їм неможливо повністю заперечити таку велику трагедію, як би не терли фотографії, як би не переписували медицинські висновки про причини смерті і так далі. Але вони знайшли одразу новий виток "лабіринту" - це було усюди, не треба ото на себе ковдру перетягувати! Ага, тільки він чомусь забув сказати, що по відношенню до казахів так само застосували голод, так само штучно! Тільки вже до іншого поневолення. Потвори з безкінечним словесною і сенсовою еквілібрістикою у повітрі

[@charyna86]

32:40 я можу помилятися, бо це моя суб'єктивна думка, що ми відразу потужно зайшли з тези, що росію треба знищити, чим злякали до стану всратої собаки всіх ліберальних росіян, мовчу вже про захід. Може якби ми змінили цю термінологію на "перебудову" росії, то це якось їм легше зайшло, і Захід би не так напрягався від цієї ідеї... Нам все одно прийдеться виконати цей кармічний обов'язок - "я тєбя породіл, я тєбя і пріб'ю" - може в цьому сторіччі, може через кілька сторіч, але воно так станеться, бо ми породили цю химеру на мапу історії, але потрібні союзники, бо й вони доклали до цього руку протягом останніх років 300 так точно

[@mlvua]

Приємно слухати, ловити нові ідеї, аналогії. Особливо дяка за інтертекстуальність, яку ілюструєте, що взагалі розкішно!))

[@ЮрійІвановичКовбасенко]

Вітаю шановних інтелектуалок-українок пп. Валентину Сотникову❤️ і Маріам Найєм❤️))) Сорі, що не відповів зразу, оце щойно побачив цей ваш чудовий (традиційно чудовий!) випуск. Респект і вітання з безумовним успіхом (а кілька московитських тарганів у коментах - і декому таки довелося дати легкого щигля - лише підтверджують ваш успіх)👏👏👏💯⬆️ PS Валю, вибач професорське занудство, але я асоціював би московитський імперіалізм НЕ з Елладою (греки таки дали відсіч і під Марафоном, і при Саламіні огидній Перській імперії, чиї нащадки нині надають Москві «шахеди»). Ти , мабуть, мала на увазі грекомовну імперію Олександра Македонського, але він не «Олександр Еллінський»🙃 А ось Римська імперія («Москва - третий Рим, и четвёртому не бывать!») так точно була і є еталоном-взірцем московитів. Правда, римляни регулярно милися в термах вже до нашої ери, а смердючі московити ходять до нужників та ліплять півнів з їхнього «національного продукту» ще й сьогодні. Крім тих, звісно, хто вкрав унітаз у Бучі, ті вже трохи «цивілізувалися» Ну це так. А ви великі молодчинки, так тримати! 🇺🇦

[@Tetiana0104]

Те, що дати другої світової і так званої великої вітчизняної воєн різні, я вивчила ще в школи. Нам на цьому наголошували. Але не казали реальних причин, чому так. Казали про напад Німеччини на СРСР, про пакт молотова-рібентропа, але не наголошували на тому, що на початку другої світової німці та совєти були союзниками.

[@yuliavoitseshevska2119]

Та ж історія. Я добре знала три дати - дві "початку" і одну кінця. І найцікавіше, що наша вчителька історії завжди наголошувала, що війна скінчилась не 9-го травня, але разом із цим всім якось уживались "4-та ранку того самого дня". І після 2014-го року для мене усе нарешті стало на свої місця і в питанні другої світової зʼявилась цілісність історії.

[@allatoll]

Надзвичайно сильний та корисний випуск, щиро дякую. Укотре шкода, що так мало переглядів. В ситуації порівняння України та Ірландії, де є багато подібностей, є серед відміннотей одна, якою нам часто тикають. Зокрема, в Ірландії, де населення назагал дуже патріотичне, ірлансдською мовою як першою мовою розмовляє дуже невелика кількість людей. В Україні ж ситуація інша і двомовність, на відміну від Ірландії, нам набагато більше шкодить. Щодо заперечення твердження московії про наявність і на її території голоду в 1932-33рр., то так, він дійсно там був, але, дивним чином, на територіях, де жили переважно чи, значною мірою, українці. Відповідаючи на ваше останнє питання про віднайдення українськорої ідентичності, можу сказати, що вона була зі мною завжди (правда, за часів ссср, на жаль, поруч із ідентичністю совіцької людини), українська-моя рідна мова й мені повезло навчатись у школі, яка була українською не лише формально. Хоча мій дід, 1908 р.н., народжений на півночі Рівненської області, ідентифікував себе як полішука. Моя ж українська ідентичність стала зміцнюватись в середині 80-х років з читанням совіцьких брехливих книжечок, де лаяли "український буржуазний націоналізм, а потім ще більше зміцнилась з прослуховуванням передач української служби "Радіо Свобода" вже після відміни глушіння. Українська у Маріам просто чудова, вона вже краща, ніж в багатьох наших письменників, у тому числі й дуже відомих. З нетерпнням очікую на ваш стрім від 24.08.

[@olenanikolaeva2618]

Нещодавно почала слухати вас, дуже цікаво і приємно. Дякую, що говорите про важливе. Я виросла в україномовній родині в Чернівцях і довгий час росла в певній україномовній бульбашці де все було українською, а до тих хто говорив російською я ставилась з розумінням, типу "ну, їхні батьки з сосії чи вчились в такій школі". Коли бульбашка зникла то я буда здивована. На російську я іноді переходила, але з поблажливого мотиву " Людина ж не розуміє". Пишаюсь, що українізувала 5 людей в 2000 роках).

[@danisima7]

Дякую за ці думки-роздуми. Дуже глибинно та професійно.

[@maryberry1011]

Дякуємо вам, пані, за такий пізнавальний підкаст! Удачі вам у вашій важливій справі з допомоги нам віднайти себе справжніх💙💛

[@ОленаКарпова-у8ы]

Дякую❤ за якісне препарування російської натури

[@Hannusia01]

Дякую за цікаву розмову 💙💛

[@leoniddobriansky4420]

Дякую, підтримую вашу роботу.

[@myopinion-is]

Дуже дякую вам за ці неймовірно важливі розмови! Їх треба показувати по національному телебаченню, щоб якомога більше людей це почуло!! Про Чорнобиль теж писала Забужко в «Найдовшій подорожі», але більше від родичів і батьків я не чула рефлексій і спогадів на цю тему. Мабуть все будемо проговорювати і проживати поступово, ми ще досі не прогорювали Голодомор😢

[@nata_mat]

Це чудовий випуск, дякую вам за нього!

[@МикитаВєрєйкін]

Вельми дякую за працю! Нарешті свідомі Українці " прокинулись і почали жити своє життя"🇺🇦🇺🇦🇺🇦❤️‍🔥🤝

[@Marina-yx6iy]

Велика подяка вашому каналу))) ви робите потрібну роботу задля популяризації нашої культури❤

[@vovapasta]

Дякую за пізнавальну розмову

[@ziu__]

Дякую вам за цей проект 🙏 Це мегацінна робота❤️

[@Liudmyla_vin]

Яке класне прізвище у Юрія Івановича. То любов❤

[@ЮрійІвановичКовбасенко]

Моя мама жартувала: «Ковбаси - діло ласе»😁

[@natak515]

Ґречно дякую за просвітництво та поширення надважливих тем для українців 💙💛

[@do_something_greate]

Так, так ..2006 Голосування і боротьба з комуняками Потім дійсно відкат і жарти про "сеньйора-голодомора".. І з коміками продажними зрозуміло, але як бути з тими, хто ржав з цього? Не всі ж вони нащадки комісарів, які забирали у селян збіжжя чи розстрілювали за колоски І от мене жахають ті, що не рефлексують, продовжують дітей вчити російської.. при тому, що інформації безмежно вже багато про різні знущання, катування, спрямоване знищення українців Та не цікавляться, певно і розмови про де колонізацію не осилять😢

[@villentart]

Бо це повинно звучати з кожної "праски", щоб це був постійний фон, а зараз інформації багато для тих хто цікавитися, а ті хто "виховують дітей не мають часу на пошук інформації бо школа, робота, кухня" (приклад з оточення)

[@ninaaleskandrovna1211]

Який цікаво діалог, дівчата ❤ дякую вам за їжу на роздуми, і сподіваюсь, москвороті теж десь над цими питаннями замислюються хоч трішки

[@serdenyatko]

цікаво що ви сказали що імперія розмиває кордони поняття своєї нації, бо я саме почала ідентифікувати себе як українку в більш свідомому віці, коли знадобилося щось більше за «це моя хатка і мої сусіди я тут живу нас всіх люблю» через те що це мій вибір. мене найбільше вабила і вабить різноманітність свобод доступних українці і той факт що щоби стати нею мені не обов'язково бути чистокровною або народженою тут. виявляється така впевнена поведінка держави дуже приваблива, коли ця держава не претендує насильницьким шляхом розповсюджуватися на чужі території)

[@serdenyatko]

strong aura✨ big dog energy

[@Shybzd]

Хороший випуск, дякую. Однак маю зауваження - перекладацьке будь ласка англомовні цитати. Мало того, що не всі англійську знають, так і в контексті деколонізації це специфічно виглядає

[@SuspilneKultura]

Вітаю, ви про субтитри чи про дубляж цитат? Всі цитати іноземною мовою просубтитровані

[@Shybzd]

@@SuspilneKultura А, є субтитри? ) Я з тих, хто слухає подкаст як подкаст і тому не знав, що є субтитри )

[@dmytro_sh]

В дитинстві зрозумів що українець в селі у дідуся. Він говорив українською, мав бібліотеку з українською літературою яку я трохи почитував (були книги з /гумором/). Остаточно зрозуміти що бути українцем можна і сучасній людині а не рафінованим культурологом з ут-1 мені допоміг дитячий фільм "Капітан Крокус" з Бенюком. Це був чи не єдиний дитячий фільм тих років, і в ньому я бачив /свій/ Хрещатик. Рідний Київ в якому жив і живу

[@trollquantum]

Омг Зірочка! Я відчув себе стариганом , коли почув твою тезу про інтерв'ю з царьовим про дату війни ))) по-перше я в прямому ефірі то дивився, по-друге я вже тоді в 27 був в темі )))

[@dmitromomot7984]

Підтримки та подяки коментар, що складається з декількох слів.

[@tanya_polo]

Дуже цікаве інтерв’ю. І трішки схоже країни с психічними діагнозами . Ніби Росія психопат егоїстична , високий думки про себе і вірить в те що хоче.

[@АнтонінаДоценко-н1п]

Коментар на підтримку україномовного 🇺🇦 контенту. Україна понад усе! Слава ЗСУ!

[@ihorbaran450]

Так. То правда 1💙🇺🇦✨️

[@Альона-ы1л]

Якщо зараз замислитись, я мала доволі дивну ідентичність. Я завжди вважала себе наполовину українкою і наполовину росіянкою за походженням. Але українська частина якби невелювалась, через те що я жила в російськомовному регіоні. Моя бабуся все життя вважає себе руськой, через те що її батьки з Валуйського району Белгородщини, хоча історично це Слобідська Україна. Мене наштовхнули на мою теперішню ідентичність розповіді моєї "руської" бабусі про її матір яка пережила досвід розкуркулення і голоду, про рушники, які вона вишивала на придане, про вечорниці. А ще знання, що моя інша прабабуся говорила українською. І розуміння, завдяки пані Забужко, чому згодом в сім'ї заговорили російською.

[@sophiekanaka3920]

у 13 років по дорозі в школу довгий час слухала український реп rizups - «геноцид» про Голодомор. мене качало жоска))) водночас формувалося усвідомлення ідентичністі і підозра до росії ;))

[@moroporo4785]

Леся Українка прекрасно описує ситуацію між римлянами і греками в «Оргії».

[@ОленаТерещенко_12345]

Щодо травми Чорнобилем. Якось тьотя-киянка розповідала, що коли трагедія сталася, і нарешті розповіли правду - навколо всіх дітей відправили по таборам та родичам в селах... І її моторошний спогад цієї події: як вона йде у червні з роботи, а на літніх вулицях Київа - жодної дитини. Як літній канікульський Київ був тихим-тихим... А потім каже - "схоже у лютому-березні 22го року було... тиша в столиці".

[@ТетянаТкаченко-ф7п]

Дякую. Моя історія почалась зі Стуса, фільму "Заборонений", пошук інформації про нього, його життя... людина, яку вбили за українську мову та супротив радянщині... точно знала, що робить.. отже... тоді книга "По ту сторону себе", далі остаточчний перехід на українську (з 2014 переписка всю вела українською, а у 2021 перейшла...). Чи було важко? Так, бляха, було важко.. бо ти ламаєш собі кістки, вправляєш їх на місце, ходиш із гіпсом і починаєш потім наново вчитись ходити... але "любов варта всього" (Жадан), тому ламайте в собі ті штучні конструкти, які зрослися із вашою живою природою... і тоді із пози - зявлляється позиція, вибудовуються принципи та те, що має назву "Україна понад усе" (і це про національну ідентичність, якщо шо). Бо українець(-ка) - то шлях, і кожен(-на) обирає чи йти ним, чи валятись на обочині кабачком (до кабачків не маю претензій та упереджень, вибачте, якщо образила цим висловлюванням котрогось із кабачків).

[@ТаляВинарська]

Теж часто згадую, як мені було років 10 і я чомусь ненавиділа росію. Але не можу згадати, звідси це в мене взялося. Родина вся російськомовна, з Херсона і Одеської області, у 2000 все навколо було російською, і телевізор, і школа була. Загадка якась

[@charyna86]

56:40 ого питаннями валите. Я українка за місцем народження. Можливо з часом підтягнеться і моє ментальне до цього - знання, звички, традиції.

[@yarkov_desorec_channel]

З Гоголем усі цікавіше. Його пам'ятник в Запоріжжі поставило підприємство "Мотор-Січ" біля школи. Й па-руцкі написало "От Мотор-Сич потомкам". Якби легалізуючи малосійськуватого письменника. Як "вдалий" приклад його існування у якості частинки роцкультурки... А ми як знаємо, співініціатором цього міг бути Богуслаєв, що керував "Мотор-Січ" й дуже любив раїсю... Так, що в нього герб ерефії знайшли та інше цікаве. Тобто замість Гоголя повинен стояти письменник-україноцентрист україномовний. Але поки що маємо те, що маємо...

[@charyna86]

27:25 нещодавно на каналі Роксани Тимків дізналась, що Пантелеймон Куліш розмовляв російською мовою і це обурювало деяких його сучасників. Особисть він був неоднозначна 😏 До Винниченка йому мабуть далеко, але...

[@virakorostynska2130]

❤хай квітне український ютуб ❤

[@pisuha3458]

Для мене до сих пір настільки сюр і іронія в словах "нельзя признавать ГОЛОДО-МОР геноцидом" від Яника та купи росіянських потвор. Голодо - МОР. морити голодом. Не просто голод, не просто назва якась типу "смертельний неурожай, чорний голод", я не знаю, варіантів назви могло бути безліч насправді. Але чому тоді ГОЛОДО - МОР? це такий до смішного потворний сюр сенсів, коли чиясь ротяка прямо проговорює у своєму "спічі" взаємовиключні параметри. Це як сказати "я не считаю братоубийственную войну такого-то года реальной войной росиян против украинцев", натякаючи, що українці вбивали самі себе. Звісно приклад так собі, бо ми не брати, але це перше що прийшло в голову як можливість такого словесного жонглювання сенсами

[@Bhjygjyresfyydsdghtddf]

Французи, британці, а особливо американці зовсім не рефлексують стосовно свого імперіалізму і колоніалізму. І досі вважають, що несли світло цивілізації. Тому такі відео геть inutile.

[@СвітланаСтороженко-л8г]

Для американських дітей Достоєвський не є цінністю зовсім, просто це дуже потужна політика москви: «велікая русская література» це ж роками прошивалось в головах і Заходу і Америки.

[@MsTbiliseli]

Мені страшенно незручно, але важко слухати через дикцію пані Валентини :( можливо, то якийсь мій бзик, я до голосів та звуків загалом дуже прискіплива. А сам контент дуже високоякісний та актуальний. Дякую.

[@piligrim0326]

так, ви дуже прискіплива.

[@ЮрійІвановичКовбасенко]

А де можна послухати особисто Вас? Аби уроки «еталонної дикції» (не плутати з «еталонним дикунством»)

[@MsTbiliseli]

@@ЮрійІвановичКовбасенко ніде, це не моя робота :) Здається, я написала свій коментар без особистих принижень Валентини, просто озвучила свою думку.

[@ЮрійІвановичКовбасенко]

@@MsTbiliseliАналогічно. Здається…

[@nikolayzelenko7732]

А, чи доречно говорити про українську ідентичність? Адже українська ідентичність формувалася навколо козацтва і з міфів про козацтво. Тобто, виходило, що наша українська історія починається від козаків і Хмельниччини, а історія Русі, Руської Землі була ніби-то в спільній власності ,,народів-братів,,. Левова частка цієї історії була за ,,старшим братом".

[@nikolayzelenko7732]

Пояснюю. Істориками (переважно російськими) встановлено, що держава Руська Земля, Русь формувалася в Середньому Подніпров'ї. Тому маємо всі підстави стверджувати, що розбудовували цю державу наші предки. Україна - не Росія. Росія - не Русь. Історична спадщина Руської Землі належить виключно нам русинам-українцям.

[@nikolayzelenko7732]

Якщо вже взялися відірвати російськомовних від російщини, то формуйте в них русино-українську ідентичність.

[@Arina_ofto]

Я хотіла послухати відео, але проблеми з дикцією ведучих завадили. Коли я чую як хтось сковтує слюні бо перенапряг звʼязки, мені теж рефлекторно хочеться це зробити. Пошукайте вправи на дикцію та на позиціонування звука на опорі (діафрагма) щоб ви не надривалися. Сподіваюсь мій коментар тільки вам допоможе, і ви збережете свої звʼязки

[@nadiyarybakova6601]

Совецка людина... ну так це людина яка так само жила, хворіла, вчилася, можлива співчували. Купляла коли не було де і що дітям поїсти, жила в образах бо по іншому не було як. Боялася усього... Скажуть дівчата що пройшли ви щоб відчути совецке життя - у вас відповідальність перед підлітками,бо саме з ваших роликів вони визнають щось про совок. І проблема у тому, що ви самі нічого не знаєте щоб вчити інших... щкода, бо насправді з повагою відношусь до ведучих. Але, є стільки але

[@ЕвгенийКононенко-м2я]

Они нам рассказывали кто мы есть (с) рассказывает пуштунка Найем 😂😂😂

[@piligrim0326]

наполовину вона українка. а вас сюди ніхто не кликав, ваша країна 404 за парєбріком.

[@ЕвгенийКононенко-м2я]

@@piligrim0326 продолжайте разрушать Украину изнутри . Вы ещё в Украине или уже сбежали ?

[@ЕвгенийКононенко-м2я]

@@piligrim0326 Щирые "патриоты" , русскоговорящих куда девать будете , особенно тех русскоговорящих которые воюют за Украину ?

[@Наталіяріп]

Сестричка корупцірнера наєма? Повилазили .

[@amanitaviiktora.8444]

Да ладно. 30 лет жевать одну тему колонии?! Это уже скучно!

[@Marsilana]

Мазохізм. Нащо так себе мучити?

[@Bhjygjyresfyydsdghtddf]

​@@MarsilanaЦей канал існує на податки українців, які мають повне право висловлюватись щодо контенту. Я також не хочу, щоб мені і моїм дітям нав'язували цей колоніальний менталітет "рабині Ізаури" для якої Конституція та громадянські права на паузі.

[@Marsilana]

@@Bhjygjyresfyydsdghtddf Та хіба ж я проти? От тільки не зрозуміло, чому ви обрали мене для висловлення свого обурення? Я ж до відповідних установ, що можуть вплинути на цей процес, не дотична.

[@lererewrewrebakhgi]

Ви - неймовірні!

[@kramarenko7270]

Дякую за актуальність теми розмови, шановні. Щодо голодомору. В Україні, з її чорноземами, апріорі не вродив горох, вродить пшоно. Завжди!

[@lererewrewrebakhgi]

Я з україномовного селиша Дніпропетровської області, тато - українець, мама- напів татарка, напів башкирка. Коли поїхала навчитися у Дніпро, я перейшла на російську і дуже сильно соромилася того факту, що була з села і говорила насправді українською. А згодом переїхала до Канади, де навчалася і якийсь час дружила з 'ліберальними' росіянками. І вони мені розповідали, що українці самі хотіли бути у радянському союзі, що російська була просто мовою спілкування, а не засобом поневолення, що ніхто не знає що насправді відбувається на Донбасі... Дуже викликали відразу і я зараз не розумію чому продовжувала спілкуватися з ним. А ще я почала вивчати нові мови і задумалася чому я користувалася у власному житті російською, а не рідною мовою. І так, процес вже було не спинити, недавно я спробувала сама до себе заговорити російською, щоб перевірити чи ще до сих пір ще володію нею. І виходить з сильним акцентом, і всі прийменники та сполучники у мене - українські. І я дуже рада що ніколи не потрібно більше говорити і жити тією гидкою мовою.

[@tatyanaminayeva7723]

ʼМова - мечʼ для мене стала останньою каплею по усвідомленню своєї ідентичності

[@virakorostynska2130]

❤хай квітне український ютуб ❤