Рет қаралды 873
00:01 "справдѣшим основателемъ силы и могучости Литвы бувъ великій князь Ґедимінъ. Вôнъ умѣвъ зôбрати пôдъ своєю властію всѣ силы, потрѣбниû до борбы зъ сусѣдами, прилучивъ до Литвы багато рускихъ земель, и такъ утворивъ велику и могучу державу. Границѣ литовской державы забезпечивъ Ґедимінъ землями и гóродами, котрыхъ Литовцѣ вмѣли смѣло й хоробро боронити добôрними и вправними вôйсками.
Литовскû вôйска змôцнили ся наплывом новыхъ рускихъ силъ зъ забраныхъ рускихъ краѣвъ. Въ литовскихъ вôйскахъ служило теперь багато воєннихъ рускихъ дружинъ и рускихъ воєводôвъ. Литовскû князѣ посылали Русинôвъ навѣть у важныхъ справах до сусѣднихъ державъ." Исторія Руси стор. 75
"найзначніші ж родини з небагатьма Князівськими сімействами відійшли в сусіднє князівство Литовське, і, там перебуваючи, чимало з них споріднилися з панівними та вельможними родами тамошніми і з допомогою такою подвигнули Литовського володаря Князя Гедиміна визволити їхню землю од зверхності Татарської і злучити її зі своєю державою під одне право і начальство." Исторія Русовъ стор. 41
00:18 "Спершу він повернув проти володимирського князя Володимира і, прибувши під Володимир, здобував замок і місто наполегливим штурмом, однак русичі теж боронилися з такою ж відвагою, відбиваючи литву від мурів різноманітною стрільбою і снарядами.
А тим часом сам володимирський князь Володимир зі своїм людом і з татарською допомогою прибув на відсіч проти Ґедиміна."
"луцький князь Лев мав сяке-таке військо, зібране в той час, одначе переляканий пригодою свого приятеля-володимирського князя Володимира (почувши, що той зазнав поразки й був убитий литвою), не чекаючи Ґедимінової сили, втік аж у Брянськ-Сіверський до брянського князя Романа, свого зятя. А як тільки Ґедимін обложив луцький замок, одразу бояри і чернь, дізнавшись, що їхній князь утік та зрадив їх, не захотіли чинити опору великому князю Ґедимінові і всі одностайно піддалися з усім Луцьким князівством і з його городками та склали присягу довічного послуху."
Хроніка Стрийковського стор. 447
00:36 "І спокійно пройшовши Луцьку й Волинську землі, що були в його підданстві, спочатку прибув під Овруч, замок князя Станіслава, який, здобувши силою, обсадив литвою; згодом обложив Житомир..."
Хроніка Стрийковського стор. 448
01:09 "і в такому порядку тут же пішов тим огромом на руські війська, що стояли біля річки Перної (Ірпені) на рівному полі. Там спершу київський князь Станіслав зі своїм військом і з татарською допомогою наскочив на литву, тоді брянський князь Роман, а з ним луцький князь Лев і переяславський - Олег, наступали легко за ним для підтримки."
Хроніка Стрийковського стор. 448-449
Не зміг витримати їхнього шаленого натиску київський князь Станіслав і став відступати назад, литва напирала на нього; також переяславський князь Олег, брянський князь Роман і луцький - Лев, не довго встояли на полі, побачивши киян, що відступали зі своїм князем."
"Однак кияни, яких після недавньої поразки в місті й замку зачинилося чимало, разом із жінками, дітьми та зі скарбами боронилися довго і хоробро, сподіваючись і чекаючи порятунку у відсічі від свого князя Станіслава, який з програної битви втік аж до Рязані з брянським князем Романом. Та збагнувши, що вони зраджені своїм паном і обмануті в надії, після довгих переговорів одностайно згодилися на здачу замку й міста."
Хроніка Стрийковського стор. 449
02:00 "У Києві та в інших фортецях старшим своїм намісником призначив гольшанського князя Міндова, Гольшанового сина, свого родича, який охрестився в руську віру і панував у Києві аж до Володимира Ольґердовича, предка князів Слуцьких"
Хроніка Стрийковського стор. 450
"Тому Гедимін Князь року 1320-го, прийшовши в межі Малоросійські з воїнством своїм Литовським, з'єднаним з Руським, що перебувало під орудою воєвод Руських Пренцеслава, Світольда і Блуда та Полковників Громвала, Турнила, Перунада, Ладима й інших, вигнали з Малоросії Татар, перемігши їх у трьох битвах і на останній, головній, над річкою Ірпінь, де убиті Тимур і Дивлат, князі Татарські, Принци Ханські. По тих перемогах поновив Гедимін правління Руське під начальством вибраних од народу осіб, а над ними поставив намісником своїм з Руської породи Князя Ольшанського, після якого були з тої ж породи багато інших намісників та воєвод; та найвизначніший з-поміж них відомий Симеон Олександрович, воєвода і Князь Київський і Слуцький..."
Исторія Русовъ стор. 41
Джерела:
Исторія Руси XIX ст.
Исторія Русовъ переклад І.Драча Київ - 1991
KRONIKA POLSKA, LITEWSKA, ZMODZKA I WSZYSTKIEJ RUSI пер. Р.Івасів В. Пепа Львів - 2011
#історія #русь #литва