«Портрет кохання» (сл. та муз. Дмитро Серповський)

Я мов митець, що створював картину -
Зі спогадів складав щодня й щоночі
В одну велику відокремлену світлину
Усі принади чарівні і вигини жіночі.
Я слухав голос твій, мов пісню колискову,
Запамятовував поставу й кожен рух,
Вдивлявся вічно у посмішку твою і мову
Від довгих ніг твоїх до ніжних вух.
Я пензлем вимальовував прозорі далі,
Галявину, де у снах блукав ловець,
У вальсі кружляли ноти щастя і печалі,
Малюючи останній спільний танець.
Я пірнав, мов у море, що створює мрії
І очі закрив, щоб талант свій розкрити,
Загадав ще бажання у хвилях надії,
Щоб портрет твій коханням покрити.
Дмитро Серповський ©