Про помилки у написанні СТРУКТУРИ

У цьому відео я вирішила поділитися списком типових помилок, які я бачу в сценаріях, що мені надсилають для мого аналізу та укладання відгуку для продюсера кінокомпанії, у якій я працюю. Наразі, я вже прочитала кілька сотень сценаріїв і працювала на зйомках кількох із них. Більш предметно у цій частині мова піде саме про помилки у створенні СТРУКТУРИ.
Якщо ви прихильник готичного детективного роману або ж темного міського фентезі, ви можете знайти мої книги на таких платформах, як:
- Play Market: play.google.com/store/books/a...
- Smashwords: www.smashwords.com/profile/vi...
- Apple: books.apple.com/us/book/x/id1...
Мій вебсайт mgaidar.com/index_ua.html
Мій Фейсбук / marynagaidar
Мій творчий інстаграм / maryna_gaidar_avtor
Інстаграм з порадами авторам / notatky_avtora

[@konstantinperepelycia4602]

Дякую Вам за корисну інформацію!

[@fantastorii]

Світобудівничі твори інколи непогані, навіть без особливого сюжету. Якщо світ дійсно оригінальний.

[@konstantynm]

Супер контент……продовжуй далі👍👍

[@user-gm6ll9dy9f]

Про Фродо і орлів я також задумувався.😅😅😅

[@SashaLucasKosh]

Їх би знищили на підльоті, і там про це говорять. Саме тому в мордор треба було пробиратись таким чином, ну кмон) А от фродо, який пливе кудись , де може бути ціла нова історія, на мій смак, такий самий відкритий фінал, як і нагородження в гондорі)

[@tatvynry6978]

Книги Агати Крісті були моїми настольними в шкільні роки (здається, я розшукала все, що змогла, вдома та по трьох бібліотеках) і, мабуть, тому маю "погану звичку" помічати оті зачіпки в інших книгах, якщо автори намагаються їх застосовувати) Проте, звичайно, більшість з них не настільки гарні в подібному вибудовуванні загадок, тому я таким чином тільки погіршую собі враження від творів😅

[@ukrisli]

Агата Крісті і справді виховує таку здатність до аналізу деталей))

[@user-yu5cp4vm5j]

Супер! Дякую! А зікінчення "Гри Престолів" вважаю до біса вдалим. Мартін показав, що справжня загроза не фентезійна апокаліптична армія мерців, а демони в душі людини. Дуже реалістично, як на мене

[@ukrisli]

Абсолютно згодна!

[@tatvynry6978]

Звичайно, що це особисте враження, але для мене та сцена зі спаленням міста повністю вписується в очікування від серіалу, але от пізніший вчинок Сноу - ото вже фейспалм на все моє обличчя, бо мені воно не ліпиться до купи ніяк...

[@Nephilim6]

У фільмі володар перснів затягнутий фінал? А ви пам'ятаєте як у книжці там ще й хоббіти у сарумана відбивали шир

[@bereziansky]

Дякую, дуже цікаво і з гарними прикладами 100% знадобиться

[@user-zx3jf6be7e]

Почав писати книжку, потім прочитав вашу і зрозумів, що треба ще довго вчитись писати😢

[@ukrisli]

У кожного своя історія. Головне тренуватися! І все вийде! Наснаги вам!

[@user-ek1ds3xn1e]

Яскравим прикладом зав'язки не на місці в сучасній українській літературі є повість Ю. Винничука "Весняні ігри в осінніх садах". Спершу здається, що зав'язка виникає на першій чи другій сторінці - коли дружина ГГ повідомляє йому про розлучення, роблячи винним саме його і ГГ вирішує виднині мститися жінкам. Ці його марафони одразу з трьома тривають рівно половину тексту, причому так і незрозуміло в чому ж полягає сама помста Юрія Винничука (він же ГГ) слабкій статі в особі трьох юних дівчат, котрих він по черзі "грає" собі та їм у задоволення. І коли на середині тексту читач починає замислюватись щодо помсти, автор влаштовує ще одну зав'язку, вводячи в сюжет четверту героїню - загадкову фатальну Мар'яну. Лише з її появою починається справжня інтрига цієї книги і її розв'язанням сюжет, власне, й закінчується. При цьому друга половина книги разюче відмінна від першої своєю атмосферою так, ніби ти читаєш два різні твори: коли у першій атмосфера легка й невимушена, то в другій утаємничена, часом містична, з нагнітанням очікування неминучої трагедії майже в дусі Шекспіра і ніяка, безбарвна розв'язка - ніби повітряна кулька, яку так довго надували, раптом випорснула з рук і - п-ш-ш-ш-ш... - здулася.

[@ukrisli]

Цікаве спостереження! Дійсно є твори, які немов навмисне зав'язкою уводять читача в помилковому напрямку, щоб потім зробити якийсь неочікуванний поворот сюжету або додати інших персонажів, які все змінюють. Мені одразу на думку спадає екранізація книги "Психо" Роберта Блоха, у якій теж спочатку історія здавалася про одне, а в середині твору виявилося, що зовсім про інше. Хоча там розв'язка шедевральна. Дякую за коментар!

[@user-ye9bd3tx1x]

Ви казали що вдалих сценаріїв 3 на 100 присланих робіт. Невже гарно написані історії справді така рідкість? Чому автори допускаються цих помилок? Яка ваша відповідь?

[@ukrisli]

Знаєте, важко однозначно відповісти на це питання. Я думаю, основні причини, чому гарних творів мало, такі: по-перше, гарний твір складається з численних влучно написаних аспектів, а навіть якщо один із цих аспектів написаний погано, то твір вже не витримує критики. По-друге, автори часто нетерплячі і написавши чернетку, вже вважають, що це кінцевий продукт, а от якби вони над нею ще попрацювали і переписали твір кілька разів, то можливо, він би вийшов значно кращим. І третє, є велика категорія авторів, які вважають, що їм не треба навчатися тому, як писати і що це шкодить чистому творчому процесу. Насправді, це повна маячня. Всі види мистецтва мають стандарти і техніки, які треба вивчати. Танцюрист не може вийти на сцену перший раз і станцювати, як професіонал, навіть якщо він обдарований від народження. Ось таке моє пояснення. Дякую за питання!

[@user-ye9bd3tx1x]

@@ukrisli "є велика категорія авторів, які вважають, що їм не треба навчатися тому, як писати і що це шкодить чистому творчому процесу."... Йой... Можливо я можу завдячувати своєму читатському досвіду, або можливо це мій досвід малювання (композиція), але мій мозок просто кричить що це АБСОЛЮТНО не так))) Дякую за відповідь) Були цікаві ваші роздуми)

[@ukrisli]

@@user-ye9bd3tx1x Дякую вам за коментар!