Розмова з бабою Лєною 15.01.2008

fofka.livejournal.com/65131.html
Короткий зміст записів:
Розмова з Бабою Лєною 15 січня 2008 року, частина 1.
Баба Лєна Колядує В Маршрутці. Сім'я вимерла з голоду в 33 році. Ми тільки знаєм де мама схована, бо сусіди бачили. А де решта - не знаємо.
Розмова з Бабою Лєною 15 січня 2008 року, частина 2.
Мені треба плакати, а я співаю. До войни на сцені співала. Казали, що в Москву відправлять, але почалась війна і нікуди нас не відправили. А тепер на Харківській продаю і співаю. В мене два "серця" вже було, мені 83 годи. Старша сестра нічого не хоче. Я на неї посерджуся, а тоді думаю - так мені Бог послав. Треба миритися. Ходжу в Лавру і в Воздвиженську церкву. А на Рождество в 5 ранку пішки йшла в Успенську. В мене нема ворогів. Мене 8 років тому машина переїхала. А я їх прощаю. Все простила. Рука поламана, ключиця. Їх троє сиділо в машині і не вийшов ні один. Поїхали. Мені в лікарні кажуть - ми вас покладемо лічиться. А я їм - нєє, у мене дєдушка лежить. І я однією рукою і шваброю мила і все робила. І все пройшло. Так мені написано було.
Розмова з Бабою Лєною 15 січня 2008 року, частина 3.
Той дядько, що мене переїхав, погано скінчив. Все вертається. Не можна так робити. Це гріх.
Розмова з Бабою Лєною 15 січня 2008 року, частина 4.
В мене все є. І я привикла співать, і так співаю. А люди в метро мені гроші дають. Вони ж бачать, що я небідна, бо продаю - носки, колготки.. Кажу, дітоньки, то візьміть хоч носки. То ніхто не хоче брати, кажуть, бабушка, ми вже брали в вас. А я тільки роздаю людям. Мені не треба, мені хватить. Депутатам треба, а нам - здоров'я і щоб трошки щось було. Мені Бог помагає відколи я живу. я дуже спритна було. Могла 50 кілограм сахару грузити на машину. А друге - здорове, а не могло. Це так Бог дав. Я з Хмельницької області але 36 років жила в Ніколаєві. А сестра старша була три роки в Германії. То я їй пекла по 2 коржики по 250 грам і носила пішки в Старокостянтинів, це за 20 кілометрів було і посилкою їй посилала. А в 47 році сестра вернулась і ми разом з нею вкрала в колгоспі 4 кілограми зерна. І голова сєльсовєта Гуліч послав Івана Кравця. І він у нас витряс те зерно. І дали сестрі 5 років на сєвєрі. А мені не дали, бо я вже була замужем. Це сусідка захотіла щоб я вийшла за її сина. А я його не любила. Я його так не хтіла, що не можу тобі передати. А сусідка мене за нього виперла. А він 56 років зі мною прожив і дуже добрий зі мною був. Лучче і не буває. То я нашим дітям не хотіла казати, що я його не хтіла, а він сам розказав.
Можна книжку написати про життя.