Руссо-турісто. Як відпочивали в совєтському союзі | The Документаліст

[@Document_history]

*Персональний план вивчення англійської від Englishdom за посиланням:* promo.englishdom.com/uapersonalplan-quiz?ED_b2c_ua_opinion-leaders&Document3 За промокодом *"Document10"* знижка 10% на пакет занять від 20 уроків _________ 💙💛 *Допомогти донатом на збір 1000 автівок для ЗСУ* - secure.wayforpay.com/donate/d5ddd1e221a1b Більше про фонд: carforhero.com/uk ____________ *Підписуйся на наш телеграм:* t.me/The_Documentalist ------------------- ❤ *Подобається те, що ми робимо?* *ПІДТРИМАЙ НАШ КАНАЛ ДОНАТОМ* ☕ *Buy me a coffee* www.buymeacoffee.com/The_Documentalist *МОНОбанка* 🔗Посилання на банку send.monobank.ua/jar/28kmKQpGxw 💳Номер картки банки 5375 4112 0846 7410 💸 *Pay Pal* [e-mail]

[@all-worldevil630]

Щодо цієї школи інтернетом шириться досить багато неприємних чуток, починаючи від до непристойності низької зарплати для працівників і закінчуючи відсутністю у цих самих працівників будь яких сертифікатів, які підтверджують високий рівень володіння мовою (хоча сама платформа стверджує, що у всіх викладачів є освіта і сертифікати). Тому я б на вашому місці задумалась, чи варта така платформа рекомендацій

[@barabubka]

​@@all-worldevil630 Я бачила ціле розгорнуте відео про це з доказами і фактами Творці, чекніть також

[@mariavaria1484]

Дуже цікаво розповідаєте, але реклама ІнглішДом - це дніще. Це школа, яка обкрадає вчителів, а учням надає послуги людей без диплому і без знань.

[@oleksandrzolotarenko5497]

Не надали персональний план. чат у вайбері робот і не працює. + тиждень морочили гоглову намагаючись витягти як найбільше грошей. Хтось може порекомендувати пристойну школу?

[@КатеринаГандзюк-я4г]

Друзі, подивіться розбір& розслідування про цю школу мови, яку Ви рекламуєте на каналі Полюс. Так і називається "Темна правда про ... (Назва школи). Це руснявий продукт

[@abstract9181]

Яка я щаслива, що народилася після розпаду СССР і про весь цей жах і сюр можу дізнаватись лише з відео чи книжок. Співчуваю тим, хто це пережив

[@ave_victrix]

ну от дітьми то ще було півбіди переживати, якби пофіг, і так нічо не розумієш. але от подумаю, ЯК вигрібали і варилися в тому мої батьки, стає моторошно.

[@svitlanamisna]

Моя донька говорить те саме.

[@РоманШаповалов-у3с]

От зараз Ви це відчуєте.

[@svitlanamisna]

@@РоманШаповалов-у3с що саме?

[@РоманШаповалов-у3с]

@@svitlanamisna «радості совка».

[@blekt]

Ви розблокували мої спогади. 1998 рік, вперше їду на море до Євпаторії. Там жила тітка мого батька. І наче були добрі відносини і непоганий відпочинок (та міськи пляжі, справді, занадто переповнені). Усі роки наші сім'ї підтримували зв'язок. Перший дзвіночок був, коли окупували Крим, тітка дуже раділа, що буде під рашкою. У 2021 році в неї з'явився мій номер телефону і тітка почала чи не щодня надсилати мені листівки з іконками та добрими побажаннями, пару раз навіть телефонувала. Настає лютий 2022 року і від неї більше ані слова. Тож з такими родичами й ворогів не треба. Нехай з'їсть свій рососійський паспорт, коли ми повернемо наш Крим))

[@OlgaCubulko]

Та ні.. Хай тітка їде в рашу ,де їй так ,.пречудово ,,

[@ВікторіяОбуховська-б3т]

Приємного апетиту вашій тітці)

[@miragri6798]

У нас схожа історія з родичами

[@vitaliykamerda2172]

Саме такі люди часто ікони посилають, іронічно

[@ОлександрОнопрійчук-ъ2с]

Щоб не подавилася.​@@ВікторіяОбуховська-б3т

[@СвітланаСалтановська]

За все своє життя я була тричі на морі, народилась у 1964році в Кривому Розі, мій батько працював все своє життя на шахті, тільки два рази давали путівки за чергою в пансіонат в Криму і Скадовську, коли в першу чергу путівки отримували номенклатурні працівники і один раз була с батьками у Бердянську, жили в сараї але поряд було море, це моі спогади. Ви говорити правду, так і було. Зараз мені 60 років але я нічого хорошого пригадати не можу. Дякую вам за відео❤❤❤

[@SunSay]

Мої батьки з трьома дітьми: мною (11 років), братом (16 років)та сестрою (9років) у 1968р. відпочивали (мати лікувалась) в місті Трускавець. Ми жили в гаражі. Спали на підлозі, яка була заслана матрацами. На дверях гаража висів умивальник з водою. Готували на кирогазі. Годувались поруч з гаражем на складному столику. Батько: доцент в КДУ, а мати: доктор наук, авторка однієї з перших в світі мов програмування високого рівня та відома в усьому світі: її портрет знаходиться в двох найбільших в світі комп'ютерних музеях: в Силіконовій долині та у Блечлі Парку під Лондоном. Видатні вчені не були елітою, на відміну від партійних номенклатурників, які керували наукою. Ось відео про нашу матір: Катерину Ющенко: kzbin.infoGlfNKOI9g_4?feature=share

[@nin-nin5759]

Дякую, завдяки вашому коментарю прочитала і дізналася про вашу маму, вона дійсно була великим науковцем

[@scorpyguy2714]

Дуже шкода що люди, які в срср рухали прогрес, були вимушені жити так само, як і будь-хто інший, окрім партійних придурків, які навряд чи знали скільки буде 2+2

[@taniapiddubna9878]

Дякую за ваш комментар, чула про вашу матір раніше. І так шкода, що науковці нікому не були потрібні.

[@ТамараКоркушко-у8ъ]

Світла пам'ять Вашій мамі! Катерина Логвинівна читала нам лекції з програмування в 1972 році в КДУ

[@НаталияЖуравская-в4ь]

100% правда. Мен і 61 рік, відпочивали ми з мамою в Ялті. Не подумайте, що ми належали до якихось номенклатурників: мама, що була рядовим інженером на заводі, мала хворі нирки, і лікарі радили їздити саме в Ялту. Виглядало це так: у санаторії вона купувала на місці КУРСОВКУ, що включала лікування і харчування, на відміну від ПУТІВКИ, яка забезпечувала ще й "житло" (ліжкомісце у корпусі санаторію, в палаті на 4-6 місць). Квартиру шукали вже самостійно. Багато років жили в однієї і тієї ж хазяйки. Зараз згадую про це зі змішаними почуттями... Це була велика кімната у величезній комунальній (!!!) квартирі😮 дореволюційного будинку. Цей будинок у старій частині міста мав внутрішній дворик, посеред якого стояв великий дерев'яний стіл з лавками і сушилася білизна (мотузки піднімали і опускали величезними палями). Весь двір був заставлений "кібітками". Так ми називали зварені з арматури каркаси у вигляді крихітного будиночка, де могло вміститися одне велике ліжко і вздовж нього простір з півметра завширшки. На ці каркаси були напнуті чохли з міцної смугастої парусини, з "дверцятами" на шнурочках. Там спали господарі квартир - весь двір здавав житло відпочивальникам. А відпочивальники жили в квартирах. Опишу кімнату, де жили ми. Це була величезна кімната на два великих вікна, посередині круглий стіл, під стінами хазяйчина шафа і якийсь сервант. Решту місця по периметру кімнати займали різноманітні ліжка, дивани (ми спали з мамою разом на дивані!😮😢), кушетки, штук 5-6, де спали жінки, абсолютно різного віку, з різних республік срср, не знайомі між собою. Знайомилися в процесі. Там же тримали і валізи з речами... До слова, про випадки крадіжок речей я не чула. Сьогодні таке здається жахом, а тоді мені, дитині 8-14 років, це видавалося дуже романтичним. Нові люди, спілкування... Слава Богу, ми дружно жили з нашими "однокімнатницями", багато років по тому листувалися з ними, часом домовлялися наступного року одночасно приїхати до Ялти, їздили одна до одної в гості. Та й у квартирі цій ми лише ночували. Цілий день мама ходила на процедури, в їдальню, на закритий (лише для власників перепустки у вигляді санаторно-курортної книжки) "лікувальний пляж", де також були різні фізіотерапевтичні кабінети і було ідеально чисто через ЖОРСТКУ заборону їжі та паління на території пляжу. Увечері в літньому кінотеатрі санаторію показували кіно, були танці, вікторини, якісь розваги. Вдень організовувалися групові екскурсії по узбережжю. Чи сумую я за тим часом? І так, і ні. Мені, дитині, подобалося це розмаїття подій, нові знайомства з цікавими людьми, красиве місто. Поки мама була на своїх процедурах, я з ватагою хлопців досліджувала річку Учан-Су (хто був у Ялті, знає, яка вона) і наш двір, який видавався мені цілим світом. Харчувалася мама у їдальні санаторію. А для мене вона купувала пластикові ємності і, давши "десятку" дієтичній медсестрі (на весь період перебування в санаторії)), щодня отримувала від неї у тих судочках "перше" і "друге" для мене на обід. Сьогодні розумію, що тепер ніколи б не погодилася на такий "відпочинок" - без санітарних зручностей, без жодного власного особистого простору, серед купи чужих людей... Як дорослі це витримували?!😮😢Готелі? Були, але ціни у них були захмарні, і місця навіть за цими цінами всі були зайняті. Окрема квартира чи, бодай, кімната? Також були, але також мало і за великі гроші. На відпочинку ми мали економити. Мама казала мені: у нас 3 рублі на день, от і розраховуй на них. Рахуйте самі: 3 рублі "на все, про все", плюс 2 рублі за наше "ліжкомісце", всього 5, на 24 дні, це 120, плюс 40 карбованців на двох на літак до Сімферополя і 30 карбованців на поїзд на двох до Києва. Ну і 10-15 крб. туди-сюди, раптом трапиться якийсь "дефіцит"]. Загалом виходило 200 карбованців. Зарплатня у мами була 110-120 крб. на місяць, і з неї не дуже-то можна було відкласти... Виручало те, що мама шила і в'язала, тож, принаймні на одязі ми могли зекономити. Хто там плаче за "страной, которую мы потеряли", - welcome to the USSR. Все ж, аради справедливості, додам, що завдяки тому цілющому клімату (бо тепер розумію, що всі процедури в санаторії були лише "загально-зміцнюючими", на кшталт перлинних ванн та кисневого коктейлю) моя мама з тяжкою нирковою хворобою прожила довше, ніж їй пророкували лікарі при моєму народженні.

[@sergeym6681]

Моя мама вперше виїхала за кордон у 1986 році і в неї пішло майже півроку на те, аби отримати виїздну візу. Адже кожного разу після чергових пакетів документів їй казали, що потрібні ще різні довідки. Серед найдурніших вимог було обійти всі районі бібліотеки Києва й в кожній взяти довідку, що ти їм не заборгував книги...

[@ByljaBylja]

Ого. Можна на основі цього випустити якусь комп'ютерну гру-квест. З бібліотеками - прям 🙈

[@yasmeen8619]

А куди саме за кордон мама поїхала?

[@sergeym6681]

@@yasmeen8619 До Алжиру.

[@ТотещёРУСОФОБ]

про бібліотеки-жесть!

[@gigifagiolo5044]

А😮😮. Прикольно. Мамі треба було візу😮😮 А нас з военкомату в 86-му одну команду в Алжир. А мене в ГДР(Німці) 😮 Безвізово 😮😮😮😮

[@dim0n_]

У кінці вісімдесятих з батьком був у чорноморському круїзі за 500 руб (дійсно, мати з нами не пустили), люди з табличками на ж/д вокзалі, черги і все інше, про що йшлося у випуску, підтверджую як одесит, що бачив все це на власні очі з дитинства. Декілька разів батьки разом їздили до Болгарії без мене, тобто я залишався як заручник і гарант, того, що вони повернуться. Дякую за відео! + до збору 💙💛

[@svaleks566]

Така ж ситуалія з знайомими інженерами. Вони їздили по соцтабору а їх син лишався вдома. Здуріти можна він виріс без них, хоч сім'я за мірками ссср була заможна. Так, по факту він був заручником ссср хоч цього не усвідомлюючи

[@СвітланаГалан-ь1о]

В цьому сюжеті все правдиво. Я народилася в 1965 році і весь совковий період - це моє дитинство, юність, молодість, я киянка. Батьки були інженерами. Відпочити сімʼєю в санаторії в Криму - то якась фантастика. Одного разу путівка в Алупку дісталася мамі. Тільки на 1 персону! «Нелегально» мама взяла мене з собою. Спали на одному ліжку, в столову давали «талони» і по цим талонам відпочиваючі їли, вистоювали величезні черги. Про шезлонги деревʼяні - окрема тема. В 6 ранку їх треба було зайняти. І скрізь хамський сервіс.

[@ByljaBylja]

Як добре, що ви це все бачите❤, а не як інші, хто жив у той самий час, каже що тоді було добре і "стабільно"

[@КатяКатіна-д6ъ]

Хто був членом партії ,то вони мали ,,пільгиʼʼ як,що ти не комсомолець,то двері у виші були закриті. Все було для партійної еліти,а люди працювали як раби.

[@КатяКатіна-д6ъ]

@@СвітланаГалан-ь1о я народилась 1951р. Моє дитинство пройшло в бідноті. Працювали важко в колгоспі батьки,а зарплати не платили,а були налоги і позика. Зараз ми живемо як пани. В хаті вода замерзала бо грошей небуло щоб купити паливо. Я як слухаю блогерів-брехунів,які чорнять нашого Президента то думаю,що їм треба Сталіна. Хліб в магазин привозили раз в тиждень і по 2буханки продавали.

[@СергейВащенко-ж4я]

Тут всі сюжети правдиві. І від цього совкодр...ів тіпає. От і все

[@pohuist8702]

Шикарний комент! Слава Україні!​@@СергейВащенко-ж4я

[@НазарійМонич]

Одного разу мій дід виграв путівку в Сибір, на 15 років. Казав що все було безкоштовно але умови так собі. Більше ніхто з родини нікуди не їздив. Навіть в армію брали нехотячи

[@alifesmart6710]

про путівку а Сибір на 15 років в першу чергу співчуваю, але зформулював смішно

[@YA-br1ig]

На перших секундах читання навіть повірила в існування "путівки в Сибір" Сердечно вам за оригінальність подачі ❤

[@ЕвгенийОмельченко-ь6я]

а мій дідусь в Магадані "сидів". Попав замість старшого брата,який вкрав із колгоспу порося,щоб прогодувати сім'ю. Так як в брата вже була дитина на той час,то дідусь взяв всю провину на себе. Розповідав,що працював там конюхом і розвозив їжу та воду в'язням

[@hannaua6526]

Браво за гумор!👍👏

[@_Bra3ers_]

Як розказувала мені мама, то коли вони приїжджали до Естонії і заходили в будь-який магазин, то коли продавці чули росіянську мову то швиденько ховали все, що могли і казали, що для гомо совєтікус нічого немає. Кациків вони не любили ще тоді. Чкщо розмовляв на українській, то ласкаво просимо. Це були були 80-ті роки.

[@АнатолійРябуха]

Можу підтвердити. В 1984 році був по турпутівці в Литві. Продавчиня у Вільнюсі в універмазі представниці московії відмовила а мене (перепитавши чи я з України) люб язно обслужила!

[@LB-ti4vc]

кацике - це щось нове :)) краду у Вас.

[@ОленаАндрієвська]

Підтверджую. В Латвії була в 12 років, українською не розмовляла, як радянська дитина, латвійці завжди питали звідки, одного разу заблукала в Ризі, спитали , звідки, за руку довели.

[@OlenKa_DV]

Маму з дідом у Ризі завели хто зна куди, коли почули російську 😁 Вона негодувала майже 40 років, поки я вже доросла не пояснила чому країни Балтії так їх ненавидять. Тепер вона це відчуває сама.

[@AleksXomenko]

так, було таке, правда

[@ТаяПтаха]

Дякую за контент. Саме так і було. Про відпочинок мої батьки не мріяли, про закордон не заікались навіть, бо в село їздили городину ростити, худобі на зиму готувати. Якось батькові досталась поїздка в Азов! На Море! Такого убожества ми не бачили, хоч і багацтва в нас не було. У нас з мамою з сушарки вкрали купальники. Додому повернулись достроково!, через 8 днів. С тих пір літо у дідуся і бабусі - то святе. Згадую сересерію, плачу, бо то загублені молодість і здоров'я моїх батьків, катівня моїх дідів.

[@lubovklimova5146]

Казалось что такой убогий отдых -это норма. Целый год мечтали , стбирали деньги.

[@НаталияЖуравская-в4ь]

​@@lubovklimova5146 да, и все равно экономики каждую копейку. Какое кафе или ресторан?! Мороженое - за счастье было...😢

[@СімейнийЛікар-м1й]

Недарма ж називали тюрмою народів

[@nataliashafranska6967]

В 70-х та початку 80-х років часто відпочивали в Затоці, у приватному секторі. Це означало, що ми мешкали у літній кухні ще з купою чужих людей, як у вулику. З раннього ранку бігли на пляж, аби зайняти місце. А людей була просто неймовірна кількість! Черги за всім і величезні. Пам ятаю також одного разу відпочивали від профспілок в Одесі. Окремо мешкали жінки з доньками, а окремо чоловіки з синами. Годували щодня (цілий місяць виключно пельменями і не найкращими). Одна дитина, стоячи в черзі за обідом, питала в батьків: "а якщо істи пельмені кожного дня цілий місяць то можна захворіти?" Це був не відпочинок, а якась гонка кожного дня за чимось: встигнути щось купити, зайняти місце, не отруїтися і багато інших совковських заморочок... За совком сумують лише ті, які крали і наживалися за рахунок всіх решта...

[@Wargfox]

Тоді ж, на початку 80-х, я відпочивав за путівкою від профспілки у "оксамитовий сезон", вересень, в Криму, на турбазі Примор'я в Коктебелі, або як він тоді називався, Планєрскоє. Жив на розсенні у приватному секторі. Маючи досвід, зголосився обідати у другу зміну. Годували звичайним меню совкових їдалень: пєрвоє (борщ, суп), второє (котлета з гарніром), трєтьє (компот). А оскільки людей у другу зміну майже не було, то я примудрився брати добавку, те саме тільки ще раз і годував свою дівчину, яка відпочивала з мамою далі у селищі, "дикунами". Робив це щоб вона не ходила обідати вдома, щоб мати більше часу для нас двох. Жінки що працювали у їдальні на видачі, все бачили, але не заперечували

[@olya12091979]

​@@Wargfoxхоча б щось толкове від совка

[@AlinkaMosendz]

«Што может сравніцца с водкой?» 😅 дійсно, от це прям делікатес із напоїв, смакота прям 😂😂😂

[@svit81]

Дійсно саме так і було. І смішно, і трагічно одночасно. Не знаю жодної країни світу, хто б хотів повернутися в минуле, та ще і в таке. Дякую Вам за підняття важливих тем.

[@Прилуки_Класичні]

​@@kadaad а тепер ще й не випускають, тримають наче в концтаборі

[@Oksana-y8u]

​@@Прилуки_Класичнітаке може написати або тупий, або провокатор!

[@Oksana-y8u]

​@@kadaadсаме майдан не дав нам туди повернутися ! Коли ти практично безвольний баран , коли за тебе вирішують , коли тебе контролюють .

[@yanasemenenko697]

​@@kadaad "Немає грошей " і совдепія це дві різні речі. І до чого тут Майдан

[@AleksXomenko]

@@kadaad так ніхто не тримає, валіза- сочі. Через таких совкодрочерів маємо те що зараз

[@НаталиИваницкая-э9щ]

СРСР- це жах жахливий. Я народилась у 1969 року і я здригаюсь от спогадів за моє дитинство й до розпаду того союзу. Мене дратували октябрята, піонєри, комсомол, партія за тупість, необхіднісьть якихось зборів, обов'язків перед партієй, убогість усього строю. І я не розуміла чого мене все так тратує. Зараз чітко ясно, що то було не моє і не для мене. Коли мене ставлять в якісь кордони, то я денервую. Дуже рада, що ми вже не в совку.

[@mammamia5426]

Уявляєте, зі мною було те ж саме! Один раз батьки вмовили мене поїхати до піонерскього табору. Ну, табір був в нашому місті, батьки приїжджали до мене через день, але все одно через тиждень змушені були забрати мене, бо я категорично не захотіла там бути. Більше за все я ненавиділа оці "лінєйки", особливо ввечері, коли мене страшно кусали комарі, а тоді не було ніяких засобів, крім одеколону "Гвоздика", який зовсім не допомагав...

[@osipovasvetlana1143]

А ще по понеділках треба було на півгодини раніше приходити до школи, бо була "політінформація". І це у першому класі 😡

[@НаталияЖуравская-в4ь]

​@@osipovasvetlana1143жахіття, як я ненавиділа ці "політініормації"!

[@СашаКар-л7ц]

Я народився в 1972,вчився на Печерську,з того часу просто ненавиджу совок

[@MarinaShevchenko]

Дякую вам за круті неймовірно цікаві випуски 🫶 Я народилася разом з незалежною Україною, ще навіть свідоцтво про народження маю радянське. Тому багато речей зараз доводиться вчити і дізнаватися заново. Обожнюю дивитися і слухати ваші відео

[@ІринаКундик-л4у]

Ми жили в селі, то про відпочинок і мови не було ( навіть і на такий) . Це згодом, коли стала дорослою, то вже із своєю сім'єю їздили відпочивати. А вам дякую за відео. Вподобайка!

[@ОксанаОксана-щ2о]

Все ви правдиво розказуєте , пане ведучий , звичайний відпочинок для простих пролетаріїв був жахливим ☹️ Можу поділитися своїми спогадами про відпочинок у дитячих таборах ,які я ненавиділа : один страшний туалет на вулиці ,дірка без туалетного паперу ( його просто не існувало 😢) , умивальники на вулиці ,особисті речі здавалися у загальну кладовку ( вона працювала лише дві години на день ) , тому,щоб поміняти білизну чи взяти щось із продуктів ,які тобі передали батьки ,треба було чекати відкриття . До речі , батьків на територію табору НЕ ДОПУСКАЛИ , лише у батьківські дні ( я завжди сумувала за батьками ) Вночі нас закривали ,а замість вбиральні - відро ,бо біля таких " лагерей " завжди вешталися збоченці 😴 Процвітав відвертий дитячий булінг ,крадіжки : в мене одна дівчина ,фізично більш розвинута , забрала мою білу кофтинку ,а віддала свою затерту та брудну ! Захистити тебе було нікому ,піонервожаті зазвичай 16-18 років ,не дуже переймалися проблемами своїх підопічних Совок - це страшна деспотична , тоталітарна система ,яка знищувала індивідуальність людини ,всіляко принижувала її ,тим самим створювала умови для розвитку в людях такої риси ,як БИДЛЯТЦТВО , неповагу до чужого майна та приватності інших громадян Це тільки маленький епізод і з мого життя , мені 53 Єдине ,за рахунок чого моє дитинство було трохи кращим за інших дітей совка ,то це те ,що моя матуся все життя пропрацювала в елітній кулінарії , біля метро Чернігівська ( Комсомольська ) і у нас завжди була їжа .А щоб заробити зайву копійку ( у мами зняли всі розряди , бо виявляється у неї не було спецосвіти ,лише курси і тому їй урізали до мінімуму зарплату) вона крала м'ясо та розводила водою м'ясний фарш ,різницю ділила з продавчинею того самого фаршу Про якість останнього судіть самі ☹️Чи соромно мені зараз за свою матусю - НІ !!! Ця система стимулювала людей не до розвитку ,а до пристосуванства моральної деградації

[@mariaboyko1169]

Ви пишете правду. Ця клята система вимушувала людей красти, махлювати. Як людина працювала більш, менш на нормальній роботі. Моя мама працювала прибиральницею, а батько вантажником. В ті часи носили усе руками, або мішки на плечах. Зарплата 70 та 80 рублів. Тож ми добра ніколи не бачили. Свіже мясо чи якусь кращу ковбасу їли 2 рази на рік. Різдво і Великдень. А решта часу кістки , супові набори. Як згадаю це жахіття то втікати хочеться на край землі. Як виросли з братом , стали на ноги уже при незалежності, то старались купити батькам чогось доброго та дорогого. Чого вони ніколи не пробували.

[@SMaziy]

Велика трагедія! Імперія чортів, перетворила велику кількість народів на слухняну худобу… дякую за випуск! Як це все бачити, знати, памʼятати і знов мріяти про совок…

[@mariaboyko1169]

Що ви хочете ,це ті самі ждуни. Моя свекруха під час голодомору ,чудом вижила. Вже з якоїсь тряпчини пошили були платтячко на смерть. Але помер її батько та молодша сестра. І вона знаючи усе це і переживши, свято вірила совку і обожнювали його. Так і померла 2 роки тому, плачучи за совком.

[@svaleks566]

​@@mariaboyko1169стокгольмський синдром

[@QaraDeniz-UA]

@@mariaboyko1169 Це стокгольмський синдром. Такі люди не виліковні.

[@antonysheva6933]

@@SMaziy вони не про совок мріють, вони мріють попасти знову в свою молодість!))👍🙄😂😂

[@НаталяГамелі]

´А зараз ви хто? При зевладі?!!!!

[@fritzmortadella938]

У мене тато був водієм, тож мав якусь копійчину і старався нас вивезти влітку до моря. І кожного разу, як я тепер розумію, це була боротьба і подолання труднощів - там нема кімнати у будинку відпочинку і треба шукати приватника, там є кімната, але немає харчування і треба домовлятися з кимось і т.д. А рівень приморського сервісу - це занадто розлога тема для коментаря на Ютубі😂😂😂

[@fritzmortadella938]

@@Michael-ff2it ні, працював по 12-14 годин, бензин тоді красти не було сенсу, він коштував копійки, і на нього видавали талони в автотранспортному підприємстві для заправки, відразу видно, що про радянські часи ви знаєте не з власного досвіду))))

[@AleksXomenko]

Дякую за відео! Все що тут розповідали - свята правда! Я 70-го року народження, в дитинстві і підлітковому віці з батьками "випробувала" всі "принади" радянського відпочинку. Коли мені було 1,5 роки батьків якимсь дивом випустили за кордон у Румунію і Болгарію. Тато розповідав і про інструктаж, і про супровід. Батьки були молоді, на море хотілося, тому жили і у родичів в Євпаторії, спали на підлозі на матрасі, знімали лоджію в Ялті. Продукти перли з собою, а готувати мали змогу тільки ввечері, в обід де хочеш, там і їж, тоб то ніде). Пам'ятаю як декілька днів поспіль тато їздив на вокзал у Євраторії щоб взяти квиток додому. Потім батьки правдами і неправдами доклали зусиль і купили машину!! Запорожець. Щастю не було меж. Саме через бажання вільно пересуватись хоч у межах України, не залежати від квитків і путівок. Наступила епоха "дикого" відпочинку. Поступово батьки обросли кемпінговими зручностями, таганок, шміль, столик, стільчики, палатка, надувні матраси. Важко уявити, але в той крихітний запорожець ми умудрялися впихнути всі кемпінгові причандали, продукти і випивку на пару тижднів, подушки, ковдри, щоб було зручно спати. Деякі "дікарі" були взагалі продвинуті, вони везли з собою живих курей, ті були прив'язані за лапки мотузочками до машини і паслись, чекаючи поки їх не зарубають на юшку). Окремо хочу згадати турклуби, практично при кожному технікумі чи ВУЗі. Це було дуже популярно, але звісно для молодих і здорових. Тато ходив в Карпати і на Кавказ. До речі, розповідав дома що у горах місцеві їх зустріли, м'яко кажучи, не дуже гостинно. Але коли взнали що вони з України накормили і напоїли чачею. Не любили горці русотурісто. Тут не згадали про дозвілля для дітей, дитячі табори, куди теж давали путівки. Я вдячна своїм батькам що проводила літо у бабусь, ганяла на велику на ставок і лазила по деревам. Піонерії мені вистачало під час навчального року. Молодь, слухайте такі відео, не ведіться на маніпуляції, типу, а зараз що, все дорого, грошей нема і т.д. Так, не легко, навіть до війни було, але ніякого порівняння!

[@oksanamikhailova1060]

Дякую за такий детальний опис. Так, проблеми і в сучасній Україні є, але це вже далеко не той совок з їхніми безкінечними дефіцитами і кгбшними наглядачами

[@Wargfox]

@@oksanamikhailova1060 проблеми України порівняно з проблемами совка це проблеми життя на свободі порівняно з проблемами життя в тюрмі.

[@QaraDeniz-UA]

Зараз, навіть в нашій страшній реальності в людей з'явився доступ до можливостей, людей, які можуть собі дозволити нормальне життя стає все більше. Совок з його убозтвом і обмеженнями (в усіх сенсах) іде в небуття. Моя дитина передивившись декілька радянських фільмів "про советскую жизнь", дивувалась, невже люди могли бути такими дегенератами.

[@linamelnyk9191]

Дуже дякую Вам, що Ви написали свій вік і відкриваєте людям очі, що краще вже в свободі, яку ми виборюємо зараз дуже тяжко, за те не при кацапах, які завжди були заразою, яка розповсюджувала зло

[@MetallHead]

@@oksanamikhailova1060 ну як сказати, в совку хоч всі могли відпочити і не бути голодними. В Україні ж мільйони, так Карл, мільйони пенсіонерів в прямому сенсі слова виживають, без жодного перебільшення. Мльйони пенсіонерів не були на морі по 20-25 років поспіль. Максимум будинок-сарай на дачі (яку, до речі, подарував ще совок).

[@JazzMan-2.0]

Жили як хомячки у клітці, не усвідомлюючи свого становища - сухо, тепло, дають їсти і пити, інколи прибирають, щодня треба крутити колесо !!! Багато хто був задоволений своїм існуванням !!!

[@ВолодимирРуденко-в8щ]

Алкашня і нероби були задоволені. Бо в цивілізованих країнах вони би тупо бомжували. Тому кацапи і дрочать так на совок.

[@oleksandr.veresiuk]

Приблизно так само як і зараз живем по умовам як країна 3-го світу, але купа гордих та задоволених)))

[@Альгіцид]

​@@oleksandr.veresiukодразу видно, що ти ніде не був і нічого не бачив. Хто хоче заробляти, той заробляє, хто не хоче, так само може жити як в СССР, в злиднях.

[@ByljaBylja]

@@Альгіцид погоджуюсь. В Україні зараз, якщо маєш голову на плечах, то можеш і заробити і нормально жити. А за совка теперішній ФОП це якийсь куркуль, який точно вкрав щось, нечесно нажив собі гроші і ще й можна донести на нього, що живе не як усі

[@НаталіяДрач-ю9х]

​@@oleksandr.veresiukзараз у нашій країні війна, яка триває 10 років! Країна - це ти, почни зміни з себе, а не чекай гарного життя на тарілочці! Хто хоче гарно жити, змінює себе, а інші просто ниють, що їм все повинна дати держава! Не влаштовує - на вихід! В пострадянський простір!

[@СвітланаСіліна-й1е]

Я 75 року народження, на море вперше потрапила в 20 років.Дикарями. До моря їхати було 70 км🤷. Отаке щасливе совіцьке дитинство..

[@mariaboyko1169]

Ого, та це далеко.

[@bogdanst57]

У 1995р.вже була Украіна.....хоча сервіс той самий😱

[@QaraDeniz-UA]

@@bogdanst57 А ви хотіли , що б все і відразу ? Клята рабсея 25 років Україну не випускала з пазурів, викупала за безцінь наші підприємства і банкротила, влізла в наше телебачення, розповідати нам, які ми недолугі, заважала у всіх сферах діяльності, от і знову обрали собі "прецедента", і нарешті пішла на нас війною.

[@viramyhovych5575]

@@mariaboyko1169це 1,5 год автомобілем

[@aneshkapikasso]

Ну, не знаю, мої батьки це вчителька та звичайний зварювальник на заводі, я кожного літа по місяцю відпочивала із мамою в Кирилівці на азовському морі. Так, жили в приватному секторі, готували їжу самі або ходили в їдальню, але то був найщасливіший час мого дитинства. А взимку я була постійним відвідувачем заводського санаторію на Дніпрі. Може мені просто пощастило, я не знаю.

[@michael-morozov]

Кожного разу коли Ви розповідаєте про життя у совєтському "раю", після перегляду мій стан це ступор та відчуття кому у горлі. Мабуть це через усвідомлення що з усім цим стикалися мої батьки, я сам не застав всього цього, так як народився напередодні отримання Україною незалежності, відповідно мені залишається тільки здогадуватися що вони переживали.

[@QaraDeniz-UA]

В них було вкрадена молодість, незреалізовані таланти, життя в совку було приниженням всього людського.

[@michael-morozov]

@@QaraDeniz-UA вірно сказано. Доречі вже не вперше бачу Ваші коментарі)

[@arecestravi]

Так само себе відчуваю. Коли питають як людина, яка в совку не жила, може його так ненавидіти - здається, відповідь очевидна. Навіть якщо не згадувати геноцид. Ненависть за змарновані життя рідних, за їхню крадену молодість, сіру зрілість і ранню старість, за те як з ними поводились. За порепані чорною роботою руки і варикозні ноги. Я зараз на свої гроші могла б купити бабусі відпочинок з кращими умованим, ніж вона за своє життя бачила, але бабусі вже немає.

[@ikbenaardbei]

@@arecestravi читаю й ком у горлі. Вивезла перший раз свекруху в Європу. 56 р.н. Так вона говоріть - як в сказці побувала. Все життя агрономом працює. З 4-5 ранку до ночі. Зимою за животними на фермі приглядали. Так все життя й пройшло, черги, дефіцит і важка праця.

[@МаринаП-ж5щ]

Дякую, за спогади. Батько усе життя був шахтарем. Три рази ,,відпочивали'' в Анапі. База відпочинку, це багато маленьких дерев'яних будиночків, на дві родини. Один холодильник на будинок, і це якщо ,,домовитеся''. Кухня, одна на усю базу. Десяток плит на балонах, мама з ранку відправляла нас на пляж, а сама бігла готувати їжу. Бо потім не проб'єшся. За продуктами треба було їхати ,,в місто'' . Туалети, кам'яні споруди з дирками , десь далеко від будиночку. Похід в туалет це був жах. Помитися, цілковий квест. Був тільки душ на вулиці, літній з ємкістю. Завжди холодна вода. Краще було помитися у морі. Гарне було тільки саме море. А піонерські лагеря, це такий же жах. Відсутність елементарних умов, та гитка їжа. Завжи злий персонал. Вожаті, які зайняті тільки виконанням планових меропріятій. Усе це вспомінаю з жахом.

[@ВалентинаГолощук]

дякую❤❤❤

[@Anton-Vod]

Підсадив свою бабушку на ваш канал. Їй, як і мені, подобається ваш контент та ваша подача інформації. А ще вона часто підтверджує інформацію з відео про побут та політику срср своїми спогадами, відгукуючись обуренням та зневагою до тодішнього радянського режиму. До біса совок!))

[@Svitlana-z8c8z]

Дякую за такий цікавий випуск.Реклама аерофлоту це щось😂😂😂😂.взагалі все в совку така дікуха. Не розумію людей які за цим ностальгують,бо це жахіття та й годі.

[@mariaboyko1169]

Я народилась у 66. Але в тому совку нічого крім злиднів і хамства нічого не бачила.

[@ИринаНосаева-я3н]

Жалкують партократи …

[@futuroitalia499]

Дякую Вам ! Завжди чекаю на ваші відео !!!Навіть не знаю з чого почати .. 1 хто сумує за совком ( вони не розуміють що скоріш за все сумують за своїм дитинством , юністю то що … ) я з Одеси , памʼятаю з 3-х років ( початок 80-х)бабуся мене майже кожного літа на місяць брала в Рибпорт там був курень на воді ( я теж сумую , але я сумую за бабусею бо її вже багато років нема і за дитинством ) , 2 дуже чітко памʼятаю як мене зубний лікар переводив з дитячої лікарні крізь дорогу до дорослої лікарні зі зламаною голкою у корні зуба ,без анестезії, бо він виривав корінь і вона зламалася … повірте нікому не побажаю …крім москалів звісно … і всі забувають що попити водичку з газом можна було на кожному кроці , алеж ти мав пити з усім містом з однієї склянки… і до рота тобі лізли тим самим дзеркалом як у дитини до тебе … Так що все вірно говорите і показуєте !!! Велика подяка ! Слава Україні !!! Більш Ніколи …

[@matviymartinez]

Щиро дякую вам за розвиток українського контенту! Слава Україні 🇺🇦❤️

[@lubovstakhmych9622]

В 1986 році ,на роботі оголосили що є можливість потрапити на круїз по Середземному морю. На той час це була фантастика.Я вирішила також приєднатися.Нас провіряли цілий рік. В кінці видали документ що таку особу ,комуністична партія ,рекомендує ,чи дозволяє ,точно не пам'ятаю відправити в мандрівку.Паспорт з візою на руки не давали.Одну співробітницю ,зняли з потяга вже в Одесі.Їй сказали ,що їй відмовлено.Розкопали,що якийсь родич жив за кордоном. Я правда також не поїхала.Якраз в цей час була Чорнобильська аварія.Тож не знаю що було за кордоном.Що були там представники які слідкували ,так це точно.

[@viktoriyagavrik3858]

мої батьки жили в селі не далеко від Чернігова. І хоч вони працювали в місті, їхати відпочити в них не було можливості. Тільки батько, коли був молодим холостяком, злітав на олімпіаду в Москву. Коли ж вони одружилися - мамі було 22, а батькові 27 років - з тих пір нікуди поїхати в них не було змоги. Бо батьки будували та облаштовували будинок, садили город і мали домашніх тварин, яких вони не могли покинути заради курортного відпочинку. щоправда, мама разом з колегами їздила на екскурсії у Вільнюс і Трокай, а також у Ворохту, поки батько лишався на господарстві. Багато селян жили саме так: ще в молодості вони могли хоч раз-два виїхати на море чи кудись там, після одруження і заведення підсобного господарства - хіба що хтось один із подружжя міг з"їздити відпочити. До речі, цю ситуацію відображає радянський фільм "Любов і голуби", де, поки чоловік відпочиває за путівкою в санаторії, дружина доглядає господарство і дітей

[@СвітланаЄніна]

Мов батьки теж вчителі, ніразу не іздили на море по путьовці.А бабуся,яка хотіла поїхати строіти БАМ , не мала навіть змінного спіднього щоб покласти в валізу. То була єдина можливість втікти з колгоспу. Не втікла. Сапала буряки до пенсії за 60 карбованців. Нікуди не їздила ніколи , навіть по путьовках. Дід також. Союз виховував рабів, без права голосу. Це жахливо. В нашій сім'ї ніхто не сумує за радянщиною.

[@ОксанаЛесів-н8х]

Ми з батьками у 1975 році їздили в Крим на авто. Уявіть собі жигулі в яких помістилось 2 сімї, 4 дорослих та 3 малих дітей. Їхали з Волині в Євраторію, одну ніч в дорозі ночували в палатці, там знімали такий собі сарайчик, харчувались в їдальні. Але ми були малі, нам було весело. Батьки іншого відпочинку не знали. Хоча батько працював в міліції, а мама бухгалтером. В дорослому житті я такого відпочинку для себе не повторила.

[@juliahurieva8653]

7-ро людей у жигулі ідуть з Волині у Євпаторію - навіть звучить жахливо. Ми їхали 2 рази на машині (не жигулі) в 4х. і то приїзджали як пожовані, о важко...

[@ОксанаЛесів-н8х]

@@juliahurieva8653 4 дорослих та троє дітей, я була найстарша, було мені 6 а тим двом по 4 роки. Не знаю як у батьків так виходило, а ми малі - нам по барабану.

[@I_boiko]

Тисяча коментарів, і кожен з своєю історією з життя!! Неймовірно!! Дуже цікаво читати це все!! Чесно, я в шоці, схожих каналів не бачила. Це величезне досягнення, це дуже круто!!!!!

[@BilozorenkoVasyl]

десь так все і було. А ще приниження на всіх етапах) Дякую за відео!!!

[@ЕленаАндреева-щ5у8ю]

Мені 55 років, про "відпочинок" за радянщини знаю не з чуток. Усе було: і поїздки сім'єю (батьки, я та молодша сестра) "дикунами" з проживанням у справжніх сараях, і поїздка машиною (то вже "по багатому", коли тато придбав свою мрію, старенький Запорожець) з палаткою на море... Розблокували мої жахіття. Не розумію тих, хто ностальгує за усім цим. Дякую за вашу роботу, нехай молодше покоління знає про усі "переваги" суспільства, яке "йшло до світлого майбутнього, до комунізму". Я - щаслива людина, яка більшу частину життя живе у незалежній Україні і безмежно цінує, що ми не перетворились на нинішню авторитарну росію чи білорусь. Звісно, дякую усім нашим Захисникам та Захисницям, які просто зараз відстоюють наше право і надалі бути незалежною демократичною країною 💙💛

[@Ніна-б1к]

Я з Одеси. Ми мешкали на дерібоні. Моя бабуня все життя працювала в оперному( швачка, у пральному комбінаті). В нас було 3 кімнати в комунальці, одну кімнату постійно здавали(не тільки літом, навіть є фото наших "гостей" зроблене взимку). В нас були 2 двоповерхові кроваті*, декілька розкладушок - все це розбиралось й збиралось дуже швидко, кімната було десь 30 кв з 2 вікнами- це важливо, бо кімнату можно було розділити на дві компанії. Але пам'ятаю бабуня усіх "гостей" годувала прийнамні завтрак та обід був. Вечерю не пам'ятаю щоб варганіла. Коли бабуня померла, пам'ятаю ще років зо 3 дзвонили щоб в нас пожити - мати вже цим не займалсь

[@Ірина-ь5ъ]

Співчуваю🙂 Я теж з Одеси, але ми жили на Черьомушках, тому здавати нічого не здавали, але родичі звідусіль кожне літо - це жах. Нам всім доводилося спати на підлозі, бо все найкраще - гостям, мамі доводилося тягати сумки з базару кожного дня, стояти біля плити постійно. З того часу гостей не люблю🙂

[@yasmeen8619]

​@@Ірина-ь5ъпозаздрида вашим родичам 😊

[@oksanamikhailova1060]

Як Ви цікаво пишете) кожного разу коли приїзжаю в Одесу, просто обожнюю слухати місцевих жителів) ох, цей одеський акцент то любов)) а гумор))) а ще у кожного місцевого, з яким доводилось поспілкуватися, була своя природна й неповторна харизма) от і Ви написали коментар так цікаво, по-одеськи)) це у вас там повітря таке особливе, чи що? Чому така велика концентрація цікавих людей в одному місті?))

[@ЛяляФаина-д9ш]

​@@Ірина-ь5ъо,у меня так же!!Каждое лето кто-то из родичей,да приедет...и зимой тоже)))...теперь понимаю,чего я не очень люблю гостей...а еще радует,что я не одна такая в Одессе))))

[@РодионКасатонов]

Вітаю з Великого Фонтану!)

[@Svexa88]

1998р мамі надали відпустку на 3 дні у Феодосію. Від її роботи (Укрзалізниця). Пригнали потяг і залишили. Всі жили у купе. Я, мама, співробітниця і її син. І відповідно, так декілька вагонів. Чесно кажучи, мені шестирічній було прикольно. А от як зараз згадую, то це була вкрай дивна фігня

[@ТамараРадченко-н8с]

Ну для студентів таке норм а от для працюючих дорослих людей фігня якась

[@REVE4AU]

Надзвичайно приємно переглядати ваші відео! 👍🇺🇦🙏

[@helenamore242]

Я 85-го мене з року мама возмла кожного літа в Євпаторію . На цю прїздку скадалася вся сім'я . Це був ще той квест !!! Ми відпосивали по цілому місяцю . Жили у місцевих бабусь . Дуже вдячна своїй родині . Це була необхіднісь , бо я дуже хворіла після чернобильської трагедії .

[@QaraDeniz-UA]

Здоров'я Вам. А Крим , ми скоро повернем.

[@irinavoichenko3]

"УБОЖЕСТВО"😮😅 От яке слово приходить на думку,коли бачиш ці кадри про "руссо-туристо". Дійсно,як папуаси😢

[@vvdvlas8397]

Когда то давно, в конце Союза, к нам приезжала делегация из Америки. Одна из делегаток сказала - "Вы не знаете, как плохо вы живете".

[@irinavoichenko3]

@@vvdvlas8397 правду сказала😢

[@LuchioRimanec]

їм задорний клоун росказав, це щось накшталт: "у Бога" ну і в тому руслі, звідти у них та вавка в голові про "богаізбарнийнарод" зокрема підживлюється) ліл)

[@aleksanderstawiski]

@@vvdvlas8397 просто ця капиталистка дужэ заздрила жыттю в савецький краини, а сама мрияла залышытыся в сэрэсэри, алэ ЦРУ контролювало кожный крок дэлэгации.😂😂😂

[@иваниванов-ц1я6н]

Уявіть,, Що,, побачили ті американці! Як їм таке!?

[@dmytros3211]

Коментар з декількох слів на підтримку контенту для просування алгоритмами ютюбу

[@aqqwer]

Дякую команді та ведучому «The ДОКУМЕНТАЛІСТ» за якісний контент, за дуже цікаву та пізнавальну розповідь! Слава Україні! 💙💛🔱🛡🦾✌ Смерть ворогам!⚔☠

[@DenysKRK]

Дуже дякую за відео, дуже класно мати такий ретро погляд в минуле, і щоб воно ніколи не повернулося!)

[@mariaboyko1169]

Нехай Бог боронити,щоб повернулось. Сплюньте.

[@Vovanderos]

Щиро вдячні за цікавий випуск. Нажаль про Болгарію, так і є( Там досі тепло згадують кациків і так само тепло їх приймають. Звучить їх музика і весять їх прапорці. Знайома (сусідка) з дітьми їздила, розповідала. Про "сервіс", також нічого хорошого згадати не може. Каже, краще б поїхала до Одеси, чи ще куди. Але то таке. Всій команді міцного здоров'я та благополуччя. Ще раз дякую. Щасливо.

[@Alina_sun_flower]

Про санаторії. Моя бабуся працювала у 80-х старшою медсестрою санаторію, що знаходився у лісі. Попрацювала недовго, бо начальство почало безбожно красти продукти, ліки і прикривати це ставало важче. Через ризик сісти у в'язницю за розтрату держмайна, бабусі довелося звільнитися...

[@JackHelenKucher-gm8zq]

Дякую за цікавий матеріал! Ваші випуски - дуже професійні! Завжди приємно слухати, в прийнятному темпі, музичний супровід не заважає. Шкода, якщо такий труд не отримує достойну оплату 😔 Бажаю усім, хто працює над цими випусками, міцного здоров'я та довгих років життя

[@Document_history]

Дякуємо. Наша аудиторія достойно нас підтримує) не жаліємось. Дякуємо за коментар. Вдалого вам дня!

[@marinal8504]

Моя родина з тих, хто досі каже про чудовий совок і "ось коли було добре". Але є маленьке але. Мати виросла в родині залізничників, у яких завжди знайдеться місце в потязі на гарячу путівку в санаторій (відомо, що часто коли було місце для проживання біля моря, вже не було квитків на потяг, а дідусь завжди мав можливість своїх кудись та й прилаштувати за потрібним напрямом). Батько взагалі син радянського офіцера, тут пояснення зайві. Тож коли в 90-х їм ледве вдалось відправити мене саму на море в туристичний табір до моря, для них це було досягнення і одночасно привід качати головами, бо "от раніше були табори, от раніше ми їздили, а от Україна прийшла, нічого нема". Але це виключення, яке лиш підтверджує правило.

[@Document_history]

У кого був блат тоді, а немає зараз то вони вам до крові будуть доводити як було харашо в совку. Бо їм дійсно було харашо))

[@tetianailchyshyn]

Недільне відео, клас) і тема цікава) дивимось!

[@michael-morozov]

Класно інтегрована реклама) Досить добре мотивує вивчення іноземних мов)

[@Nata-i7v]

Моє дитинство, при союзі, можна назвати золотим.Дід з бабцею об'їздили кращі санаторііі союзу і не тільки...Та починаючи з 18 років,ні на хвилину не хотіла б жити в СССР! ...шкода за рідними людьми,що були живими в ті часи, за безтурботністью дитинства. От і вся ностальгія.

[@Ms-pv7nx]

Мама роз повідала про той славнозвісний відпочинок дикунами. Вони з родиною на машині їхали кудись під Одесу, ночували в Машині і в наметі, готували на вогнищі, милися в морі. В туалет ходили кудись високу траву, озброївшись садовою лопаткою (так робили не всі туристи, як можна здогадатися). Але це єдина доступна можливість побувати влітку на морі.

[@AleksXomenko]

Там кукурузи було багато) Ми в неї скакали (в туалет). біля села Санжейка

[@Cat_Scientist_007]

Влітку 91го року мати отримала путівку з роботи (в той час працювала в ковбасному цеху). І хоч вона не любить такого роду відпочинок, і досі не вміє плавати, але вирішила спробувати, мене 6-річного теж взяла. Жили в кількох палатках разом з її колегами з роботи та їх дітьми. Це була Федотова коса в Кирилівці. Мені малому було по приколу, а їй вся ця духота на узбережжі та готовка в екстримальних умовах так "сподобалася", що вона більше ніколи не їздила на море (виключення: на 1 день з'їздили в Бердянськ на своєму авто всією сім'єю). Набагато пізніше мати їздила до Прикарпаття, ось там їй сподобалося більше, сонце не палило і чисте свіже повітря. Я сам не любитель палаточного відпочинку, хоча далеко не всюди в Україні адекватні ціни на відпочинок. "Дякуючи асвабадітєлям" і цю можливість забрали. Сподіваюсь коли недоімперія розвалиться і українців залишать в спокої, то сфера відпочинку знов розквітне, і ще в кращому стані. Принаймні я так налаштований вірити.

[@user-adafromUA]

Ваші слова надихають. Я вчуся на туризм і я б хотіла відродити його в Україні. Бо наша Україна багата просто неймовірними місцями, в нас гори, море, кар'єри, ріки, ліси, степи. Мені б хотілося щоб наші діти хотіли подорожувати по нашій країні, щоб з-за кордону їздили побачити ці неймовірні природні дива.❤❤❤

[@Cat_Scientist_007]

@@user-adafromUA я сам багато де ще не був у своїй країні, і залюбки б проїхався. Вам побажаю не полишати цих прагнень, натхнення та наснаги у здійсненні цієї мрії. Ну і мира звісно, це просто передумова зараз.✌️😀

[@user-adafromUA]

@@Cat_Scientist_007 з часом ми встанемо, нас чекає перемога. Ми разом зможемо

[@КатяКоломойцева-щ8ы]

Окрема тема дитячі піонер-лагеря😮. Моя мама чомусь думала, що мені там дуже добре (((Але я дякую татові (він кожного літа брав мені путівку від підприємства),бо то був великий досвід виживання)) .

[@mariaboyko1169]

А мама нас із братом постійно пихала у ті піонертабори. Навіть на 2 сезони. Бо працювали з батьком ,а нас небуло куди діти. Памятаю були завжди голодні і невиспані. Вдома не могли відїстись. Були худющі як хорти.

[@sergkriv3283]

С детства должны были привыкать к лагерям.

[@adamwolk]

Мої бабуся з дідусем вибирали якраз "наметовий" відпочинок, їздили до Одеси і Криму на трьохмісному "Їжаку", що кожні 10 км ламався, а по приїзді жили на природі) Хоча цей відпочинок важко назвати хорошим, але бабуся згадувала його з теплотою) Гадаю, вона і не розраховувала на більше, працюючи санітаркою в лікарні. Тому навчилася радіти навіть таким дрібницям, як соняшникові поля і безкоштовні кримські краєвиди

[@PetekComUA]

дякую! кожен випуск як маленьке свято!

[@annavovk7033]

Я з Одеси і мама розповідала що за совкові часи теж сдавали в оренду все що можливо було,на пляжах страх що робилося.Щоб лежати біля води вони приходили о 5:30 ранку і вже о 8-9 йшли додому(це місцеві).Хоча і пляжі були широкі але там місця вільного не було.Приізджали на цілий день с примусами,казанами тощо.Да і все що в сюжеті розповідається мені теж саме мама розповідала.За життя мої родичі практично не були в санаторіях та й мало де відпочивали.Одна радість була що жили біля моря.І ще,мої батьки завжди дивуються коли хтось ностальгує за цими часами?!?!На все місто 1 магазин сирний,мʼясо купити неможливе,все крадене та перепродане(біля нашого будинку був мʼясокомбінат і працівники звідти снобжали).Все через шалені черги та видобуте…короче я радію що росла і жила не в ті часи

[@РоманБілик-т1й]

Як завжди цікаво і пізнавально. Дякую.

[@OlenaUA-77]

Дякую за контент. Наподилась у1975 році у селі. Про санаторії чула з кіно. Город, річка, рівчак - ото наш відпочинок.

[@Victoria_pistolkors]

Дуже цікавий випуск,дякую!❤

[@smokkey1978]

96 рік і перша моя поїздка у віці 7 років у Судак. Жили у якійсь времянці. В 15 хвилинах до моря. Забиті пляжі, величезні черги за морозивом та фруктами. З тих пір я зненавидів відпочинок у Криму

[@LiudmylaNikolaieva-g6x]

Найжахливіше те, що ми вважали все це нормою, дійсністю, до якої треба ставитись як до неминучості. Нам не було з чим порівнювати, до того ж дитячого садка нам вдовблювали, що ми найщасливіші, а якщо є труднощі, то треба потерпіти, бо ми совєтські люди. Те ж саме зараз відбувається в недокраіні рашці.

[@Document_history]

А в Україні війна за незалежність.

[@Калейдоскоп-ф7з]

Відео дуже сподобалосью Продовжуйте про побут совчан розказувати) Подобаються всі ваші відоси

[@lunasim03]

з батьками поговоріть ,нехай також розкажуть

[@iwans8719]

@@Калейдоскоп-ф7з пригадую, як на початку 90х була мода на "прання" поліетиленових пакетів (формату близько А4). Вони були з порівняно товстого поліетилену, в слугували студентам чимало місяців, а можливо й років.

[@valentynak.9599]

Пам'ятаю стоянки для машин під відкритим небом від Сак до Євпаторії . Знайти місце , навіть там , за щастя . А потім , живемо у палатці , на примусі щось готуємо . До моря метрів 500 . Один туалет на усю стоянку . Душа немає , тож так просолювалися за відпустку , що були , як вобли 😂.

[@mariaboyko1169]

То це каторга ,а не відпочинок. Воду можна знайти і ближче до дому.,Річка чи озеро десь в селі біля лісу. Ми так їздили. Ловили рибку ,в селі купляли продукти. Було весело і усі задоволені. Сонце всюди одинакове, приїжджали загорівші,та ще й із таранькою.

[@valentynak.9599]

@@mariaboyko1169 Ми тоді кращого не бачили , то ж і такому раділи . Річка , звичайно , була . Але нашим батькам хотілося нас персиками , кавунами погодувати ...

[@juliahurieva8653]

@@mariaboyko1169 а як же цілюще морське повітря? Подихає таким дитина - і весь рік не хворіє. На другому місті по "цілющості" - соло у бабусі на все літо :)))

[@kozache_5477]

😂😂

[@EvgenichKiev]

У мене так було. А увечорі ходили до міста (жили в палатці, так само біля моря), на вечірній сеанс у літньому кінотеатрі на к/ф "Танцор діско". Я малий був, мені все було по кайфу. Так само приготування їжі на примусі, авто "москвич", персики, дині, виноград і все таке, риба засолена... Мда, насправді спогади вони такі, але якщо об'єктивно на це все озернути, то був жах. Всі сусіди поруч (палатковий кемпінг) курили, бухали та матюкались; доступу до місцевого лікаря майже не було (черга на кілька днів); туалет, душ... що?; черги!!! за всім і всюди нескінченні черги... а в кінці "відпочинку" ще і дружно всією родиною отруїлись чи то кавуном, чи виноградом. Я іноді розказую своїм дітям історії зі свого дитнства (не тільки про відпочинок, а про все) у них волосся на голові дибом стає, вони просто в шоці.

[@НатальяМихеева-п9ц]

Все правильно ви висвітлили. Багатьом людям з совка зовсім не був недосяжний відпочинок на курортах. І це без перебільшення!

[@DenisLyova]

Дякую за якісний український контент! За вашими історіями дуже цікаво спостерігати. Проте у вас 1 мінус, часті паузи. Робіть оголошення у початку та середині відео, бо не дуже приємно коли слухаєш слухаєш, а потім бам і оголошення. Дякую за вашу роботу ❤.

[@lnrfv8199]

Відпочивали на турбазі, на сім'ю виділяли будиночок дощатий, воду треба було носити з бочок які стояли на краю бази, були бочки з технічною і питною водою, душ літній, вода нагрівалася від сонця, і умивальник теж на краю бази, туалет " дірка" в дощатому будиночку за територією бази, з кабінками без дверей, харчувалися самостійно, молоко та хліб привозили о 6 ранку, черга неймовірна, проспиш, не будеш мати, інші продукти на базарчику нелалеко від бази, до моря хвилин 15 йти, треба було перетнути лиман по дощатому містку, в будиночку електроплитка де готували, тому багато продуктів які не псуються - крупи, консерви везли з собою, все це в Одеській області, на пляж як стемніє ходити не можна, пісок кожного вечора орали біля води бо через море державний кордон совка і це був не найгірший варіант відпочинку(

[@КристинаКусий]

Дякую за Вашу роботу і цікавий сюжет! Я народилася вже в незалежній Україні, але батьки мало чого розповідали про життя в СРСР. Ні разу я не чула від них ні про відпустки, ні про відпочинок за кордоном. Не їздили за кордон також бабусі і дідусі. Все що розказували - як дід був вимушений будувати залізничні колії, щоб хоч якось прогодувати свою сім'ю. Паспорт не хотіли давати, а тому навіть з освітою кравця і пічника (не знаю як це правильно називається) він вимушений був гарувати з останніх сил, так що і присісти не міг, і штани заправити на наступний день.

[@АндрійІваноч]

Як завжди чудовий випуск. Дякую Вам за працю. Показано все дуже правдиво. Здоров'я Вам і натхнення.

[@Masher_Adams_gotik]

Дякую за вашу роботу, української має бути більше.

[@wge529]

Була в Болгарії в 1988, ніби, чи 87, році. Там так давали їсти, що всі були голодні. А купити в супермаркеті не було нічого. Пусто. Проте болгари зверхньо сміялись з нас, що ми бідні. І так, в поїзді ми ще сиділи 4 в купе і гадали, хто в нас в групі "смотрящій", навіть одна одну питали: чи не ти часом. Був керівник, але був ще хтось, так казали.

[@ЛюбовьЛукасевич]

Дякую за цікавий і потрібний контент

[@lillylady1877]

В 90х потрапити в санаторій чи базу відпочинку чи прилаштувати дитину в табір без блату було так само майже неможливо, тим більше на якісь мажорні курорти. І так само здавали страшні кімнати і сараї з розкладачками, єдине що за це більше не переслідували.

[@nataosa3581]

Дякую за цю важливу працю! Підтримка каналу!

[@ziu__]

Боже, яка жесть... Як за таким можна сумувати? Це ж приниження гідності

[@manegerzed3zl681]

Як завжди вдало підібрана тема і надзвичайно цікаво поданий матеріал. Дякую авторам каналу, що я не пропустив НІ ЄДИНОГО випуску 😊

[@SamsungAs-ml8it]

Дякуємо про нагадування про соц.відпочинок...Це було щось! Ми мали занадто малі фінансові можливості для кращих умов проживання...Зараз не порівняти...

[@СоФа-м1к3с]

Дяка за випуск та просвітницьку роботу на цих теренах💙💛

[@toorobets]

Дякую вам дуже! Нереально цікавий випуск! Ви круті ❤

[@ГалинаКолюх-у1е]

Все правда, таке було, отак жили люди і ,звикнувши, думали, що так і треба. Дякую за роботу...

[@Ziko92Comanche]

Дуже цікаво!!! Чекаємо на ще щось таке🇺🇦

[@LetsGo777]

Дякую за випуск! Завжди чекаю на наступний!

[@vovapasta]

Дякую за цікавий контент

[@ВладиславАнатольевич-ы4к]

Коментар на підтримку каналу і розвиток українського контенту. Велике дякую за цікавий і пізнавальний контент, і дякую за вашу працю, успіхів в усіх починаннях, мирного неба і міцного здоров'я. Разом до перемоги. Слава Україні Героям Слава!!!

[@vitashalnova5652]

Я 1980 року народження не могла відпочивати з батьками в пансіонаті в Малорічінську. Туди пускали з 16 років. Тож мене, дитину 5 років, здавали на квартиру в приватному секторі поруч. До зовсім чужих людей, де проживало багато інших відпочивальників. А зранку батьки мене забирали і ми разом проводили день. Вдень спала в пансіонаті, закидували через вікно в кімнаті на першому поверсі. Черга за морозивом та лимонадом це мабуть половина часу від загального відпочинку. Але навіть за таких умов, не всі мої друзі відпочивали влітку на морі. Більшість возили дітей в село до бабусі.

[@enigma9576]

Дякую за цікавий ролик 😊

[@VolodymyrSlobodian]

Ще одне бездоганне відео. Дякуємо за вашу працю.

[@GalynaPavlovska]

❤дякую вам за цікавий контент!!!

[@tymofiizakharkevych]

Слава Україні та її захисникам! Нехай квітне україномовний ютюб!

[@panilevycka7528]

Як же ж класно інтегрована реклама!)))) Мотиваційно💪Дякую за відео!)❤

[@yanayaforest]

Дуже приємно дивитися ваш канал!! дякую!

[@domolnectar]

Рекламна інтеграція - просто божественна, зайшла на одному подиху

[@Document_history]

😅😅😅

[@ukrkomentar]

Один із найцікавіших випусків, дуже дякую за роботу

[@ЛияСилкина]

Про відпочинок на курортах срср не скажу, оскільки мешкала в серці курортного життя- Сухумі, але добре пам'ятаю дитячі табори саме в Абзазії. Це був жах, я потрапляла в якійсь радянский концтабір, зі всіма жахами совка: жахлива їжа, жахливі сортири, душові без навіть теплої води, нескінченні построєнія, політінформація, ізолятори для тих, хто занедужав. Ненавиділа всім серцем ці "відпочинки"!

[@o1enka]

Дуже дякую за відео

[@LB-ti4vc]

наші відпочинки були у бабусь у селі (Київщина та Кіровоградщина). прекрасний час, повний сонця, любові та городу :)) правда, у совку я жила дуже недовго, він розпався коли я була дитиною. вперше я побачила море 24 роки... уже їхала сама за свої гроші до Бердянська. так званий приватний сектор, зручності на вулиці, але дивина - каналізація була і для туалету, і для душу. міський пляж шо попало, на автобусі кудись їхдила до кращого моря. але то все було ще й непогано, бо пізніше я на свою голову поїхала до Криму, то подвір'я і хата місцевого жителя було напхано людьми під зав'язку, жахливий смердючий туалет на вулиці! і це у незалежній уже давно Україні, але сервіс на тих курортах залишився совєтікус вулгаріс. я взагалі сумніваюсь що і тепер щось там помінялось... але не знаю точно, бо відколи вперше відправилась до цивілізованих країн на моря уже до рідних морських берегів не тягне. на жаль. може колись ситуація зміниться.

[@marshalteam9794]

Дякую за відео Розвитку та процвітання для цього каналу Успіхів

[@АндрейБогатырев-ш3с]

Отличное, просвещающее, правдивое видео.

[@РодионКасатонов]

Велике Дякую,за гарний випуск.Слава Україні!)))