Симбіоз. Пасивність в транзакційному аналізі

В цьому відео йде мова про симбіоз як джерело пасивності.
Симбіоз між дорослими людьми не дозволяє будувати здорові відносини, де кожен міг би виявляти себе у всій повноті своєї особистості. В симбіозі немає змоги відкрито говорити з іншим про свої потреби, виявляти свої почуття й мати змогу ці потреби цілком задовольнити.
Наприклад, симбіоз в парі передбачає, що партнери проеціюють один на одного свій дитячий досвід. Кожен в парі фактично несвідомо сприймає партнера як функцію, яка бере витоки в минулому. Це не дозволяє ввійти в контакт зі справжньою реальною людиною, яка не повʼязана з родительськими фігурами. Якщо родительська фігура (мама/тато) не додала тепла, то партнер не здатен покрити цей дефіцит - партнер не є родителем (мамою/татом). З партнером можливе інше тепло, але не те, якого дитина потребувала в дитинстві від батьків (мами/тата). Якщо партнер намагається задовольнити свої дитячі потреби завдяки відносинам в парі (а не десь просто визнає втрату й горює, в чомусь - здійснює самореперентінг), то це не дозволяє ні йому будувати повноцінні відносини в теперішньому (де є нинішні потреби), ні його партнеру ввійти в усвідомлений контакт з ним і собою та відшукати ті глибокі пласти відносин, які дійсно їх об’єднують.
Звісно, лише самій парі приймати рішення, як їм будувати відносини. Однак, якщо в ній існує симбіоз, важливо, щоб партнери усвідомили його наявність й обмеження, до яких він приводить - неможливість ввійти в по-справжньому близькі відносини, де партнери можуть бути самими собою. Якщо кожен з пари погодиться виходити в усвідомлений структурний Дорослий его-стан (який функціонально може проявлятися через будь-які позитивні вияви - функціональний Дорослий стан, ТР+ (Турботливий Родительський), КР+ (Контролюючий Родительський), ВД+ (Вільний Дитячий), АД+ (Адаптивний Дитячий), тоді перш за все кожному треба буде відчути сепарацію і автономію. Лише після цього можна буде вести мову про співтворчий простір, де в «Ми» буде не злиття (фактично одне «Я» на двох), а кожен матиме змогу рости й розвиватися, збагачуючи іншого. Це слугуватиме прикладом гомономії - коли люди не лише виходитимуть зі своїх потреб й почуттів, а і враховуватимуть потреби й почуття іншої сторони при прийнятті рішень.
Гарна новина - вихід з симбіотичних відносин в дорослому віці існує:)
Якщо обидві сторони усвідомлюють потребу в цьому і виявляють бажання над цим працювати (наприклад, в психотерапії), цілком можливо трансформувати відносини на інших засадах, де кожна зі сторін матиме змогу вповні себе виражати.
Якщо ж одна сторона приходить до усвідомлення потреби в зміні формату відносин (хоче зростати й розвиватись), а інша цього не бажає, то першій треба приготуватись, що її всіляко намагатимуться утримати в існуючій динаміці. Якщо вона не забажає робити крок назад, тоді їй доведеться обирати між збереженням відносин й відмовою від своїх потреб, з одного боку, чи припиненням відносин й можливістю в повній мірі бути собою, з іншого.
Тож, симбіоз - досить стійка річ, яка всіляко прагне зберегти право на життя. Однак вибір, чи давати симбіозу таке право, залишається за людиною.
Про мене. Аліна Берестовська - психолог, член Європейської Асоціації Транзакційного Аналізу (EATA), Української Спільноти Транзакційного Аналізу (УСТА), Національної психологічної асоціації (НПА), магістр психології.
Практикую в основній модальності транзакційного аналізу з інтеграцією інших підходів. Працюю онлайн індивідуально з дорослими (повнолітніми) людьми.
Звератись з питаннями/запитами можна на пошту: [e-mail]
Бути в контакті зі мною можна:
в KZbin:
/ @alinaberestovska
в Instagram:
/ alina.berestovska
в Facebook:
/ alina.berestovska
в TikTok:
/ alina.berestovska
Буду рада Вашій увазі!