Тарас Шевченко "До Основ'яненка" аудіокнига

Читає Михайло Войчук для проєкту "Книги, що говорять".
Музичне та звукове оформлення виконав звукорежисер Юрій Гриценко.
Відео змонтувала постійна волонтерка проєкту Яна Степанець.
Керівниця проєкту - Олена Олійник.
Увага! Цей матеріал заборонено використовувати з метою отримання прибутку!
Щиро,
команда ГО "Вір в Україну"

[@user-of5se9mp4j]

Дякую,до мурах....Син вчора уривок читав"смійся..."💙💛🇺🇦

[@user-mv9nq4ec7j]

Дякую за вашу працю. Дуже приємний голос.

[@user-oz5bq9gl1v]

Дякую за такий проект дуже корисно діти майде всі русифіковані і це страшно

[@taiaistynnozhyvaia4499]

Чудово, що таку добру справу робите! Подяка!

[@user-rt4im8us7e]

Прекрасний вірш, дякую Вам. Цікаво, чи знає наш Тарас що ми вже вільні, і що не віддаємо її нікому.

[@BogEtoYaa]

В каком месте?

[@balbalblaify]

Дякую що повернулись Дякуючи вам, моя дівчина почала читати ураїнську літературу (вона казашка)

[@user-yu2ue6yu1f]

Дякуємо! Вітання вашій дівчині.

[@user-lk9jn9fx2j]

підкажіть що за мелодія?

[@LevichMusic]

До сліз довів чтець…

[@user-fp6mu9wc6n]

kzbin.info/www/bejne/aZzUlHyZbMunebc добрий день. Скадіть будь ласка яка на початку відео музика

[@user-bl7vq8qs5c]

Вас рекомендують у книжках

[@anetkk]

Б'ють пороги; місяць сходить, Як і перше сходив... Нема Січі, пропав і той, Хто всім верховодив! Нема Січі; очерети У Дніпра питають: "Де то наші діти ділись, Де вони гуляють?" Чайка скиглить літаючи, Мов за дітьми плаче; Сонце гріє, вітер віє На степу козачім. На тім степу скрізь могили Стоять та сумують; Питаються у буйного: "Де наші панують? Де панують, бенкетують? Де ви забарились? Вернітеся! дивітеся - Жита похилились, Де паслися ваші коні, Де тирса шуміла, Де кров ляха, татарина Морем червоніла. Вернітеся!" - "Не вернуться! Заграло, сказало Синє море. - Не вернуться, Навіки пропали!" Правда, море, правда, синє! Такая їх доля: Не вернуться сподівані, Не вернеться воля, Не вернуться запорожці, Не встануть гетьмани, Не покриють Україну Червоні жупани! Обідрана, сиротою Понад Дніпром плаче; Тяжко-важко сиротині, А ніхто не бачить... Тілько ворог, щ.о сміється... Смійся, лютий враже! Та не дуже, бо все гине, - Слава не поляже; Не поляже, а розкаже, Що діялось в світі, Чия правда, чия кривда І чиї ми діти. Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине... От де, люде, наша слава, Слава України! Без золота, без каменю, Без хитрої мови, А голосна та правдива, Як господа слово. Чи так, батьку отамане? Чи правду співаю? Ех, якби-то!.. Та що й казать? Кебети не маю. А до того - Московщина, Кругом чужі люде. "Не потурай", - може, скажеш, Та що з того буде? Насміються на псалом той, Що виллю сльозами; Насміються... Тяжко, батьку, Жити з ворогами! Поборовся б і я, може, Якби малось сили; Заспівав би, - був голосок, Та позички з'їли. Отаке-то лихо тяжке, Батьку ти мій, друже! Блуджу в снігах та сам собі: "Ой не шуми, луже!" Не втну більше. А ти, батьку, Як сам здоров знаєш; Тебе люде поважають, Добрий голос маєш; Співай же їм, мій голубе, Про Січ, про могили, Коли яку насипали, Кого положили. Про старину, про те диво, Що було, минуло - Утни, батьку, щоб нехотя На ввесь світ почули, Що діялось в Україні, За що погибала, За що слава козацькая На всім світі стала! Утни, батьку, орле сизий! Нехай я заплачу, Нехай свою Україну Я ще раз побачу, Нехай ще раз послухаю, Як те море грає, Як дівчина під вербою Гриця заспіває. Нехай ще раз усміхнеться Серце на чужині, Поки ляже в чужу землю, В чужій домовині.

[@dmytroprots5852]

Перший